Умисел та його види.

Умисел - є найбільшою небезпекою вини. У ст..24 передбачені види умислу: прямий і непрямий.

Злочин є вчинений з прямим умислом, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно-небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Злочин є вчиненим з непрямим умислом, коли особа яка його вчинила, усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно-небезпечні наслідки і хоча не бажала але свідомо припускала їх настання.

У ст..24 КК закріплено 2 ознаки умислу: інтелектуальна і вольова.

При прямому умислі особа: а) усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння; б) передбачає настання наслідків – інтелектуальна; в) бажає їх настання – вольова.

При непрямому умислі особа: а) усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння; б) передбачає настання наслідків – інтелектуальна; в) хоча не бажає, але свідомо припускає їх настання – вольова.

Таким чином, підставою розмежування двох видів умислу є те, що при прямому умислі винна особа бажає настання наслідків, а при непрямому виявляє байдужість до таких наслідків, не бажає але свідомо допускає їх настання.

В теорії і судовій практиці прийнято виокремлювати й інші види умислу, які мають значення при кваліфікації окремих злочинів.

КРИТЕРІЇ: 1. За часом виникнення і формування умислу та з урахуванням емоційної сторони виділяють: а) заздалегідь обдуманий умисел: 1) виникає у винного до початку вчинення злочину; 2) найважливіші дії для реалізації злочинного наміру обдумуються завчасно; б) раптовий умисел формується безпосередньо перед самим початком вчинення злочину, тобто винний здійснює свій злочинний намір одразу після виникнення умислу, його основна риса – раптова поява поєднана з негайною реалізацією зовні: в) афектований умисел виникає у стані сильного душевного хвилювання, раптово, під впливом тих чи інших особливих обставин, найчастіше в наслідок протизаконного насильства або аморальних дій з боку потерпілого. Відповідно до п.7 ч.1 ст.66 вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого є обставиною, що пом’якшує покарання, а в деяких випадках – обов’язковою ознакою привілейованого складу злочину (ст.. 116-123). За спрямованістю діяння і конкретизацією бажаного наслідку умисел поділяють:

1. визначений умисел характеризується наявністю у винного бажання досягти конкретного злочинного наслідку (викрасти майно);

2. невизначений умисел, при якому винний передбачає наслідки лише у загальних рисах, а не в індивідуально-визначеному вигляді, наприклад: при нанесенні сильного удару особа усвідомлює, що завдає тілесне ушкодження, при цьому не усвідомлюючи яким воно буде – легким, середньої тяжкості, тяжким. При цьому особа відповідає за фактично заподіяну шкоду;

3. альтернативний умисел має місце, коли особа передбачає і бажає настання одного із двох можливих індивідуально визначених наслідків (смерті або тяжкого тілесного ушкодження) особа відповідає за фактично нанесену шкоду.