Поняття та ознаки складу злочину

Склад злочину – це сукупність зазначених в КЗ об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують певне суспільно небезпечне діяння як злочин. Елементами складу злочину є:

1) об’єкт злочину – це ті суспільні відносини (цінності), охороняються КЗ, на які посягає злочин;2) об’єктивна сторона злочину – це зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння; 3) суб’єкт злочину – це особа, яка вчиняє злочин; 4) суб’єктивна сторона – це внутрішня сторона злочину, яка характеризує свідомість і волю особи в момент вчинення злочину. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність в діях особи складу злочину. Кожен елемент складається з певних ознак, які залежно від їх ролі в характеристиці загального поняття складу поділяються на обов’язкові і факультативні. Обов’язкові – це ті ознаки, які притаманні будь-якому складу злочину, без яких взагалі немає складу злочину. Факультативні – це ті ознаки, що не є обов’язковими для всіх складів злочинів і в різних складах можуть відігравати різну роль.

Підстава кв

Вчення про підставу КВ базується на філософських підходах до підстави соціальної відповідальності людини за свої вчинки. Стосовно особливостей виявлення волі і свідомості особи у вчиненому нею злочині існують розбіжності між вченими, що відобразилось у різних підходах до філософсько-етичного обґрунтування КВ.

Індетермінізм полягає у визнанні абсолютної, нічим необмеженої свободи волі, що і визнається причиною злочинної поведінки людини. Інший підхід ( механістичний детермінізм, фаталізм) визнає вчинки людини повністю залежними від зовнішнього середовища: злочин є неминучим, оскільки він визначений всіма попередніми подіями, які мали місце в житті цієї людини. Тому обґрунтування КВ за злочин лежить у самій шкідливості цієї поведінки для людини.

Найбільшу підтримку у юридичній науці отримав діалектичний детермінізм: злочин, вчинений людиною обумовлений і її свідомістю і об’єктивною дійсністю, яка переломлюється через внутрішній світ людиною. Свобода полягає у можливості вибору, вибір означає наявність ще хоча б одного варіанта поведінки, крім того, що особа обрала в конкретній ситуації. Якби ніхто не міг вчинити по іншому, то не було б свободи вибору, а без свободи – відповідальність.

Наявність відносної свободи вибору вчинку і є філософсько–етичним обґрунтуванням кримінальної відповідальності конкретної особи за обраний нею злочинний варіант поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК підставою КВ є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину. Отже, єдиною і достатньою підставою КВ є склад злочину. Юридична сторона складу злочину – це зазначеність в КЗ певних ознак злочину, а фактична сторона – це наявність в діях особи ознак, передбачених КК.

Поняття та значення об’єкту злочину

ОЗ є суспільні відносини, які охороняться КЗ від злочинних посягань.

СТРУКТУРА СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

Елементи:

1. суб’єкти відносин. ССВ, проти яких спрямовується злочинне діяння, можуть бути окрема людина або більше осіб, громадські організації, державні органи або суспільство в цілому. (Фізичні або юридичні особо. Безсуб’єктних відносин не існує). Коло суб’єктів суспільних відносин включає: а)люди, як носії прав та обов’язків; б) держава, в особі уповноважених нею органів; 3) органи місцевого самоврядування; 4) політичні та громадські організації в особі уповноважених органів; 5)суб’єкти господарювання.

2. предмет відносин. Як предмет суспільного відношення можуть виступати ті чи інші явища зовнішнього світу, предмети, які є продуктом людської діяльності і мають відповідну цінність (ст.148 ККУ – підміна чужої дитини (дитина. Як предмет, батьки – суб’єкт)). Предметами можуть виступати і нематеріальні блага – державна влада або суверенітет. Не може бути безпредметного соціального зв’язку.

3. соціальний зв’язок, як зміст відносин. Певний взаємозв’язок суб’єктів, який притаманний лише людині (взаємодія між державою, суб’єктами господарювання, органами місцевої влади). Приклади заподіяння шкоди суспільним відносинам через їх елементи: 1) вбивство – посягання на суб’єкта суспільних відносин; 2) крадіжка – посягання на предмет суспільних відносин; 3) державна зрада – посягання на соціальний зв’язок.

ЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТА ЗЛОЧИНУ

Полягає в тому, що об’єкт: 1) є обов’язковим елементом складу злочину;

2) дозволяє з’ясувати суспільно-небезпечні наслідки злочину; 3) сприяє вірній кваліфікації діяння та його відмежування від інших, суміжних суспільно небезпечних діянь; 4) впливає на зміст об’єктивних та суб’єктивних ознак злочину; 5) виступає провідним для побудови системи ОЧ ККУ.

Предмет злочину ПЗ, як самостійну ознаку складу злочину слід відрізняти від предмету суспільних відносин. Це різні правові явища. Предмет суспільних відносин це їх структурний елемент. А предмет злочину, є самостійною, факультативною ознакою складу злочину. ПЗ є речі матеріального світу, з певними властивостями, в яких КЗ пов’язує наявність в діях особи ознак конкретного складу злочину. Тобто предметом злочину є об’єкти зовнішнього світу, через які вчиняється посягання на об’єкт злочину. (ст.. 185 – злочинного посягання не передбачається). (ст.. 263 – предмет називається конкретно. Незаконне поводження з боєприпасами, вибуховими речовинами). Ст.. 265 ККУ називає тільки властивості предмета, не зазначаючи його конкретно – незаконне поводження з радіоактивними матеріалами). В тих випадках коли предмет злочину зазначається безпосередньо у диспозиції, він стає обов’язковим елементом злочину. Ст.. 301 КК – ввезення, розповсюдження, виготовлення порнографічних об’єктів. Об’єкт і предмет злочину у сукупності утворюють самостійний елемент складу злочину, при цьому об’єкт – ОО, а предмет – ФО.

ПЗ слід відрізняти від знарядь і засобів вчинення злочину. Якщо предмет це те, на що впливає злочинець (пасивна ознака), то знаряддя і засоби, це предмети, за допомогою яких вчиняється злочин енне діяння (активна ознака СЗ). ОЗНАКИ ПРЕДМЕТУ ЗЛОЧИНУ: 1) це матеріальні цінності, що фіксуються органами чуття людини;

2) предмет є складовою об’єкта злочину; 3) предмет пов'язаний з об’єктивною стороною – з приводу предмета або шляхом безпосереднього впливу на нього, вчиняються злочинні діяння, 4) предмет пов’язаний з метою злочинця – певним чином на нього вплинути; 5) предмет є ФО об’єкта злочину. Якщо вказано в КЗ на предмет, він стає обов’язковою ознакою складу злочину.