Відповідальність за злочини вчинені у стані сп’яніння.

Позиція ККУ, щодо відповідальності за вчинення злочину у стані сп’яніння має такі особливості: 1) особа, яка вчинила злочин у стані сп’яніння, внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин підлягає КВ; 2) вчинення злочину у стані сп’яніння є обставиною, що обтяжує покарання (п. 13 ч.1 ст.67).

Суд, залежно від характеру злочину може і не визначати цю обставину як таку, що обтяжує покарання (якщо вчинення злочину ніяк не пов’язане зі станом сп’яніння або якщо неповнолітній, який раніше не вживав алкогольні напої вперше довів себе до такого стану і вчинив хуліганство).

На відміну від простого, патологічне сп’яніння за своєю природою належить до психічного розладу, який виключає осудність. ПС виникає найчастіше у тих, хто хворів на тяжкі інфекційні захворювання і травми головного мозку, після прийому алкоголю, навіть у невеликих дозах. Особа втрачає здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними, не визнається осудною і не підлягає КВ.

Поняття і значення вини як озссз

ССЗ – це внутрішня сутність злочинного діяння, тобто психічне ставлення особи до вчинюваного нею суспільно небезпечного діяння та його наслідки. Вина особи – це основна обов’язкова ознака СС, яка значною мірою визначає її зміст. Відсутність вини викликає склад злочину і тим самим КВ.

Значення вини полягає в тому, що вина, як ООСЗ, підлягає встановленню при кваліфікації будь-якого злочину.

ССЗ загалом має важливе значення: 1) є обов’язковим елементом будь-якого складу злочину; 2) необхідна для відмежування злочинного діяння від незлочинного, або схожими за об’єктивними ознаками злочинів; 3) визначає ступінь небезпечності вчиненого і впливає при призначення покарання.

ВИНА – це психічне ставлення особи до вчинюваної дії або бездіяльності, передбачених КК, та її наслідків, виражених у формі умислу або необережності.

СТУПІНЬ ВИНИ – суспільна якість, яка характеризується негативною оцінкою поведінки особи, яка вчинила злочин і негативним ставленням винної особи до суспільних цінностей, благ, інтересів – об’єктів кримінально-правової сторони.

ЗМІСТ ВИНИ – це відображення в свідомості особи ООСЗ, його особливостей.

СТУПІНЬ ВИНИ - це кількісний показник вини, який визначається на підставі аналізу всіх її складових – психологічної, вольової, мотиваційної та емоційної.

ФОРМА ВИНИ – це окреслені в КЗ сполучення певних ознак свідомості і волі особи, яка вчиняє суспільно-небезпечне діяння (умисел ст..24 і необережність ст..25).

Значення вини полягає у тому, що КПУ виходить із принципу суб’єктивного ставлення в вину.

Злочин з двома формами вини

Окремі склади злочину мають дві форми вини, яка передбачає різне психічне ставлення особи у формі умислу і необережності до різних об’єктивних ознак одного й того ж складу злочину. Це поняття вперше сформулював Фейєрбах, який назвав таку форму вини «необережність», детермінована умислом. В теорії КП такі значення визначають як злочин зі змішаною, подвійною, складною, комбінованою формою вини.. Однак, такі терміни є неточними, оскільки конкретної форми вини в таких злочинах немає, умисел і необережність між собою не змішуються, а існують самостійно, хоча і в одному злочині.

Вчинення злочину тієї чи іншої категорії обумовлює низку правових наслідків. Тому важливим є визначення, які злочини з двома формами вини належать до умисних, а які до необережних.

Виділяють дві групи злочинів з двома формами вини:

1. Злочини, в яких діяння, що є порушенням спеціальних правил, самі по собі у відриві від наслідків є актами адміністративного або дисциплінарного правопорушення і тільки настання таких наслідків, що перебувають у причинному зв’язку з діянням перетворює вчинене на злочин. Тобто, щодо діяння – умисел, а щодо наслідків – необережність. Такі злочини, в цілому є необережними;

2) Злочини, в яких умисне діяння тягне два різних наслідки: перший є обов’язковою ознакою ОС, другий – кваліфікованою ознакою у злочинах вини щодо діяння першого, мета певного наслідку