Класифікація злочинів та її кримінально-правове значення.

Класифікація злочинів – це розподіл злочинних діянь на певні групи за критеріями. Законодавча класифікація має в своїй основі критерій – ступінь тяжкості злочину (матеріальний критерій). В ч.1. ст..12 встановлено, що залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на:

1) злочин невеликої тяжкості – це злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м’яке покарання. За винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ).

2) злочин середньої тяжкості – це злочин, за який передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 10000 МНДГ або позбавлення волі на строк не більше 5 років.

3) тяжкий злочин – це злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 25000 МНДГ або позбавлення волі на строк не більше 10 років.

4) особливо тяжкий злочин – це злочин, за який передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад 25000 НМДГ або позбавлення волі строком понад 10 років або довічного позбавлення волі.Згідно ч.6. ст..12 КК ступінь тяжкості злочину за вчинення якого передбачено одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається, виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі. Класифікація злочинів має значення для визначення: 1) чинності КЗ, щодо злочинів вчинених іноземцями за межами України;2) підстав відповідальності за готування до злочину; 3) поняття злочинної організації; 4) підстав і умов звільнення від КВ; 5) строків погашення судимості

Поняття, сутність та форми реалізації кв.

Кримінальна відповідальність, передбачені КЗ наслідки, які мають настати для особи у відповідь на вчинений нею злочин. Поняттю КВ властиві, як родові ознаки юридичної відповідальності, так і видові специфічні ознаки:

1. це реагування держави на вчинений злочин;

2. КВ пов’язана лише із спеціальним видом правопорушень – злочином;

3. Це вид держ. примусу, що знаходить своє вираження насамперед в осуді злочинця обвинувальним вироком суду, і покладення на нього певних позбавлень і обмежень;

4. Міра відповідальності (покарання) особи за вчинений злочин визначені тільки в КЗ і призначається лише судом.

КВ особи реалізується протягом певного часу. В момент виникнення підстави для КВ, це момент вчинення особою діяння, що містить склад конкретного злочину. Реалізація КВ починається з моменту вступу в законну силу обвинувального вироку. КВ вважається реалізованою з моменту, коли вичерпалися усі наслідки, передбачені законом і вироком суду, щодо даної особи, - погашення чи зняття судимості. КВ реалізується у формах, визначених чинним КК, основною формою реалізації КВ є винесення судом обвинувального вироку з призначенням виду і строку покарання, яке особою реально відбувається. Інша за поширеністю форма реалізації, це винесення судом вироку з призначенням виду і строку покарання з одночасним застосуванням звільнення від реального його відбування. Третя форма, це засудження винного без призначення покарання Перші дві форми створюють у особи судимість.