Резюме:

• Для передавання інформації в процесі спілкування використовують вербальні і невербальні засоби. Вербальна комунікація як знакову систему використовує мовлення. Невербальна комунікація виконує функцію фасцинації, тобто збільшує семантично значиму інформацію.

• Мовлення — це використання мови у комунікативних цілях, оскільки людське мовлення виникає у відповідь на необхідність вступити у спілкування з ким-небудь чи повідомити що-небудь.

• Структура мовленнєвої комунікації припускає виділення з комунікативного ланцюга як елементів проходження інформації (відправник — кодування повідомлення — рух по каналах — роз­шифровка (декодування) — одержувач), так і психологічних (намір, задум, мета, розуміння повідомлення) і соціально-рольових (статусні й ситуативні ролі учасників спілкування, використовувані ними стильові прийоми) характеристик.

• На процес взаєморозуміння у мовленнєвому спілкуванні істотний вплив мають деякі особливості використання мови в мовленні.

• Ефективне спілкування припускає уміння говорити і слухати.

• Для мовленнєвої поведінки в соціальній взаємодії основне значення мають оформлення соціально-рольового статусу учасників комунікації; досить жорсткий контроль за змістом і формою мовленнєвих повідомлень, що посилаються; зниження особистісної складової. У соціально орієнтованому спілкуванні, в силу тих чи інших умов, дистанція між партнерами збільшується.

• Мовлення в міжособистісному спілкуванні — це усне розмовне мовлення, для якого характерні: а) персональність адресації; б) непідготовленість і невимушеність мовленнєвого акту, що виявляється в меншій лексичній точності, свободі слововживання, використанні коротких і простих словосполучень і речень, відсутності дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, наявності мовленнєвих помилок, заповнювачів пауз; в) ситуативність; г) емоційне забарвлення мовлення.

• Персональність й безпосередність спілкування висувають на перший план функції спілкування, пов’язані з формуванням між співрозмовниками певного характеру взаємин: легкого, що ні до чого не зобов’язує, спілкування, чи серйозної розмови, що проясняє ціннісні настанови співрозмовників.

• Для встановлення позитивних відносин необхідно:

• виявляти щиру цікавість до інших людей;

• посміхатися;

• звертатися до людини по імені;

• бути гарним слухачем;

• вести розмову в колі інтересів співрозмовника;

• давати людям відчути їхню значимість.

Питання для самоперевірки

1. Які засоби передачі інформації в процесі спілкування ви знаєте?

2. Які психологічні прийоми налагодження контакту зі співрозмовником ви знаєте?

3. Чи можна говорити про мовлення як про форму поведінки?

4. Перелічіть основні структурні компоненти мовленнєвої комунікації.

5. Що таке комунікативні бар’єри?

6. Які характеристики мовлення сприяють оптимальному спілкуванню?

7. Які найближчі і віддалені цілі можуть ставити перед собою учасники мовленнєвого спілкування?

8. Назвіть бар’єри, що перешкоджають ефективному слуханню.

9. Чим відрізняється рефлексивне слухання від нерефлексивного?

10. Назвіть особливості мовлення, здатні викликати труднощі у сприйнятті мовлення.

11. Що дає людям уміння слухати?

12. Які рівні слухання ви знаєте? Дайте їхню характеристику.

13. Назвіть відомі вам мовленнєві ролі тих, що говорять. Дайте загальну характеристику стилів тих, що говорять і слухають.

14. Що таке «зворотний зв’язок»? Які його види і способи здійснення?

Проблемні питання для обговорення

1. Доцільність рефлексивного й нерефлексивного слухання в професійній діяльності.

2. Сформулюйте основні правила мовленнєвої комунікації, що забезпечують можливість спільної діяльності.

3. Як за допомогою мовленнєвих засобів можна демонструвати соціальний статус і регулювати соціальні відносини між тими, хто спілкується?

4. Як зробити мовленнєву комунікацію успішною?

Завдання для самостійної роботи

1. Наведіть приклади використання різних прийомів рефлексивного слухання у конкретних ситуаціях.

2. Обґрунтуйте власну думку з питання впливу особистісних характеристик і соціального статусу людини на виконання нею «ролі слухача».

3. Охарактеризуйте ситуації відповідності (та невідповідності) вербальних і невербальних засобів передачі інформації в процесі спілкування. Змоделюйте відповідні приклади.

Література

1. Бринкман Рик, Кершнер Рик. Гении общения. — СПб.: Питер Пресс, 1997. — (Серия «Гений общения»).

2. Винокур Т. Г. Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения. — М.: Наука, 1993.

3. Зимняя И. А. Психология говорения и слушания. — М., 1973.

4. Кузин Ф. А. Культура делового общения: Практическое пособие для бизнесменов. — 3-е изд. — М.: Ось-89, 1999.

5. Леонтьев А. А. Психология общения. — М.: Смысл, 1997.

6. Морозов А. В. Психология влияния — СПб.: Питер, 2000.

7. Ушакова Т. Н., Павлова Н. Д., Зачесова И. А. Речь человека в общении. — М.: Наука, 1989.

8. Шейнов В. П. Как управлять другими. Как управлять собой: (Искусство менеджера). — 2-е изд., доп. — Мн.: Амалфея, 1997.

79

Глава 2. Вербальні засоби спілкування