14. Основні форми міжвидових відносин.

Біотичні зв’язки

Хижацтво - це, як правило, відносини, що еволюційно склалися між жертвою і певним видом хижака. У екологічній піраміді жертва може відноситися до первинних, вторинних і третинних, а хижак – до вторинних і третинних консументів. Одностороннє використання одного виду тварин іншим видом часто виражається у вигляді хижацтва і паразитизму.

Паразити відрізняються від хижаків звичайно дрібнішими розмірами, вони найчастіші мешкають на своєму господарі, який є також джерелом їжі. Комплекс паразитів і хижаків утворюють майже безперервний ряд від найдрібніших вірусів і бактерій до тигрів і акул. Розрізняють зовнішніх паразитів (ектопаразитів) і внутрішніх паразитів (ендопаразитів). Крайній ступінь паразитизму, коли паразит стає внутріклітинним.

Личинки кровосисних двокрилих комах частіше фільтратори в водному середовищі, де харчуються детритом.

Прикладом з мутуалізму, типу взаємостосунків, при яких обидва організми одержують взаємну вигоду, можуть служити лишайники. Умовно можна рахувати їх як невелику екосистему, що включає автотрофний компонент (водорость) і гетеротрофний (гиф).

Комменсалізм - постійне або тимчасове співжиття особин різних видів, при якому один з партнерів отримує односторонню користь, не приносячи шкоди іншому ( акула і риба-прилипало).

Конкуренція - суперництво, будь-які антагоністичні відносини визначувані прагненням швидше і ефективніше досягти мети по порівнянню з іншими членами співтовариства. Розрізняють конкуренцію за харчові ресурси, місцепроживання, самку і т.д.

Симбіоз - взаємовигідне співіснування особин різних видів. Прикладом може служити симбіоз клубенькових бактерій і рослин бобів.

15. Біоценози, їх динаміка та продуктивність.

Екосистема (екологічна система) - сукупність спільно мешкаючих організмів і умов їх існування, що знаходяться в закономірній залежності і створюють систему взаємообумовлених біотичних і абіотичних явищ і процесів.

Термін екосистема був вперше використаний А.Тенслі (1935) для позначення будь-якої єдності, різного об'єму і рангу. Екосистеми повинні характеризуватися певною стабільністю, володіти видовою різноманітністю і внутрішнім кругообігом речовин. Екосистема охоплює простір будь-якої протяжності і розмірності, наприклад, від краплі води до океану. У визначеному значенні синонімом екосистеми може бути термін угруповання, під яким розуміється певна група організмів, зв'язаних між собою певними відносинами і займаючими певний простір.

Біоценоз - що еволюційно склалася, відносно просторово обмежена, внутрішньо однорідна природна система функціонально взаємозв'язаних живих організмів, що характеризується визначеним енергетичним станом, типом і швидкістю обміну речовин і інформацією.

Поняття біоценоз було введене німецьким зоологом і гідробіологом Карлом Мебіусом (1877) для угруповання устриць, що мешкали на банках (піднесеннях підводних скель) у морі.

Аналіз структури і процесів, які відображаються в біоценозах, є предметом біоценологічних досліджень, які в сфері екології становлять синтетичний розділ, тісно пов’язаний з науками про середовище.

Популяції різноманітних видів живих організмів, що заселяють спільні місця проживання, звичайно вступають у певні взаємовідносини, тому, що змушені користуватися спільним життєвим простором і харчовими ресурсами.

Оскільки стійкі взаємовідносини можливі лише міх популяціями видів, а стабільний характер таких відносин являє собою результат адаптацій, то після тривалого спільного існування формуються багатовидові угруповання – біоценози.

Набір видів у таких угрупованнях не випадковий, а визначається можливістю підтримки кругообігу речовин.

Тільки на цій основі в принципі виявляється можливим стійке існування будь-якої форми життя.

Біоценоз – являє собою сукупність рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів, що спільно населяють ділянку земної поверхні і характеризуються визначеними відносинами як між собою, так і із сукупністю абіотичних чинників.

Масштаби біоценотичних угруповань організмів надзвичайно різноманітні – від угруповань на стовбурі дерева або на болотній моховій купині до біоценозу ковилового степу.

Складовими частинами біоценозу є фітоценоз, зооценоз, мікоценоз, мікро біоценоз. Синонім біоценозу – угруповання.

Ділянка поверхні планети (суші або водойми) з однотипними абіотичними умовами (рельєфом, кліматом, грунтами, характером зволоження території…) яку займає той чи інший біоценоз називається біотопом.

При польових дослідженнях межі біоценозів встановлюють за фітоценозом який легше розпізнати.

З екологічної точки зору критеріями виділення біоценозу є видовий склад флори чи фауни, часова тривалість системи та просторові межі.

Угруповання можна назвати біоценозом лише тоді, коли воно відповідає таким критеріям:

1. Має характерний видовий склад, групи видів – домінанти, субдомінанти….

2. Має необхідний набір видів (автотрофи-гетеротрофи-деструктори).

3. Характеризується певною тривалістю в часі. Біоценоз є стійкою і довговічною системою, однак його мешканці мають різну тривалість життя (від 1 хв. до сотень років).

4. Має свою територію і межі. Простір на якому функціонує біоценоз відрізняється однорідністю умов. Головним у визначенні межі біоценозу є повночленність і реалізація обігу матерії.

Складність вивчення біоценозів полягає у тому, що тваринні організми здатні мігрувати у сусідні фітоценози, а тому важко стверджувати, що певному рослинному угрупованню відповідає якесь одне угруповання тварин.

Н-д: канюк звичайний полює над полями, а гніздиться у лісових масивах.

Тому вивчення біоценозів вимагає глибокого дослідження фауни, флори а також функціонування окремих чинників біоценозу.

Отже, будь-який біоценоз можна розділити на структурні елементи, а саме – на основі трофічних зв’язків (трофічна ст-ра), на основі просторового розміщення компонентів (просторова структура), на основі функціонування окремих біоценозів у конкретних умовах (екологічна структура).