23. Що таке середовище існування та його особливості

Середовищем існування називають все, що оточує організм та прямо або опосередковано впливає на його стан, розвиток, можливість виживання та розмноження (вплив температури на амебу протей (цистування); гідру (вегетативне та статеве розмноження).

Для тваринних організмів важливий не лише хімічний склад середовища (лужність, солоність), але й його фізичний стан (температура, тиск, вологість).

В склад середовища входять й усі інші організми свого або інших видів, які прямо, або опосередковано контактують з ним (наявність статевого партнера, об’єктів живлення, господарів).

Від середовища організм отримує необхідні речовини для життєдіяльності, а йому віддає продукти метаболізму. Процес поглинання та виведення речовин та енергії має бути відносно збалансованим. Порушення такої рівноваги призводить до порушення гомеостазу та загибелі організму (пониження або підвищення температури).

Середовищем існування для тварин є повітря, вода, ґрунт.

Різні види, навіть існуючи в одному місці, використовують середовище по різному, вживаючи неоднакову їжу, відрізняються особливостями газового, водного та мінерального обміну, різними відношеннями до температури та вологості (щука, карась, рак річковий, клоп-гладиш, жаба озерна).

Фактори середовища ніколи не впливають на організм ізольовано, а діють комплексно.

За характером походження фактори поділяються на:

• органічні (біотичні);

• неорганічні (абіотичні);

• антропогенні.

Середовище існування ніколи не залишається сталим, а завжди перебуває у стані динамічних коливань, внаслідок змін його факторів. За А.С. Мончадським в залежності від динамічності фактори середовища поділяються на:

1. стабільні фактори– не змінюються протягом тривалого періоду та не викликають змін чисельності та географічного поширення тварин. Такими є: сили тяжіння, сонячна радіація, склад атмосфери, гідросфери, літосфери, рельєф;

2. мінливі фактори: - закономірно-періодичні (добові, сезонні) – визначають добові та сезонні цикли; сезонну динаміку чисельності, меж ареалу. Вони мають мало помітний вплив на зміни чисельності через циклічність (міграції птахів, чергування життєвих форм у комах);

3)без закономірної періодичності (температура, вітер, опади, вологість їжа, хвороби, паразити, хижаки) – мають незначний вплив на особливість сезонних біологічних циклів, але впливають на зміни чисельності популяцій в різні роки та поширення тварин всередині ареалу (зниження чисельності білки в “голодні зими” та скорочення ареалу).

24. Розкийте особливості водного середовища та його вплив на тваринні організми

У водному середовищі існує біля 150 тис. видів тварин. Водний організм- це жива істота, яка існує у водному середовищі. Деякі біонти (наприклад, жаби) можуть змінювати водне середовище на наземно-повітряне або жити певний час серед повітряно-водних рослин, наприклад, водяні комахи (комарі, бабки та інші), називаютьсягетеротопними організмами,або гетеротопами. Гідробіонти, що живуть лише у воді, називаютьсягомотопними, або гомотопами. Об’єднання гідро біонтів, що живуть у певних зонах водойм (у товщі води, на дні, серед рослин), має назвуугруповання (спільнота). Сукупність організмів, що живуть у межах одного водного об’єкта, утворюєбіом, а для узагальненого позначення рослинного і тваринного населення водойм (флори і фауни ) використовується термінбіота.Склад біоти відображає біологічне різноманіття водного середовища ( океанів, морів та прісноводних водойм і водотоків ). Кожен вид у природі має певну зону поширення (ареал), а в межах окремої території чи акваторії - певну ділянку з відповідними умовами середовища, до яких він адаптований. Ця ділянка називаєтьсябіотопом чиекотопом.

Гідрологічний режим водойм зумовлює формування специфічних угруповань організмів, пристосованих до умов уповільненого стоку ( стагнофільні угруповання ) або до умов проточності (реофільні угруповання - організми приймають певне положення відносно течії і намагаються її подолати ). Відповідно формуютьсялетичні аболотичні екосистеми, які суттєво відрізняються як за складом біоти, так і за особливостями проходження гідробіологічних процесів. Текучі води в процесі адаптації формували тіло риб, наприклад форелі, яке в поперечному розрізі є округле, тоді як у риб стоячих водойм ( короп, карась, окунь ) воно плоске. Кожен гідробіонт має свою шкалу відношень до тих чи інших факторів. Така шкала по термінології визначається префіксами: "оліго" - мало, "мезо" - помірно, "полі" - багато, "стено" - постійно (стабільно), "еврі" (еври) - скрізь. Окремі види гідро біонтів та їх угруповань пристосовані лише до певних умов існування у водоймах. Одні весь час знаходяться на поверхні дна чи зариваються у грунт, інші знаходяться у товщі води, деякі - закріплюються на підводних частинах твердих предметів. Залежно від місця перебування біота гідроекосистем поділяється на такі екоугруповання: планктон, нектон, бентос, перифітон, пелагобентос, нейстон і плейстон (Романенко В.Д., 2001).