25 . Розкийте особливості наземно-повітряного середовища та його вплив на тваринні організми

Мешканець наземного середовища –геобіонт, повітряного середовища -аеробіонт.

В процесі еволюції наземно-повітряні умови стали значно складніші для життя ніж океан і це середовище було освоєно значно пізніше ніж вода. Повітря як середовище існування малопридатне для існування живих організмів і лише їх незначна кількість пристосувалась до специфічних умов цього середовища. Життя на суші потребує такої адаптації (анатомо-морфологічної, фізіологічної, етологічної), яка стала можливою лише при порівняно високому рівні організації тварин. Особливостями цього середовища є:

1) низька густина повітря і його тиск;

2) особливість газового складу повітря, високий вміст кисню;

3) зміна вологості в залежності від географічного положення, сезону, часу доби;

4) опади;

5) велика амплітуда температурних коливань;

6) особливості світлового режиму;

7) рельєф місцевості й особливості грунту (Мудрак О.В., 2006).

Низька густина повітря має деякі особливості впливу на організми наземно-повітряного середовища життя:

1. мешканці повітряного середовища через низьку густину повітря повинні мати власну опорну систему (скелет у тварин);

2. у зв’язку з існуванням на поверхні землі організмам - необхідно пристосуватись до активного способу життя;

3. у зв’язку з специфічними умовами організми ведуть напівводяний спосіб життя - амфібії (земноводні);

4. мала густина повітря зумовила низьку опірність щодо переміщення, тому 75% видів в ході еволюції пристосувалися літати.

Найоптимальніше адаптувались птахи, комахи і деякі ссавці (кажани).

За способом пересування у повітрі виділяють анемохорійні організми (пасивний політ), в яких пересування (перенесення) відбувається за допомогою повітряних течій (дрібні комахи, павуки). Організми, які пасивно переносяться потоками повітря дістали назвуаеропланктону. Вони мають малі розміри тіла, збільшення його площі за рахунок виростів і розчленування тіла, використання павутини (деякі бабки долають відстань за допомогою вітру на 900км, а павуки, підвішені на нитках "бабиного літа" на - 400км).

26. . Розкийте особливості грунтового середовища та його вплив на тваринні організми

Грунт - це біокосне природне тіло, яке виникло в результаті взаємодії між живими організмами та материнською гірською породою. Грунт відіграв особливу роль в еволюції тваринного світу. Для багатьох груп (членистоногих) він став середовищем, через яке колись водяні мешканці змогли перейти до наземного способу життя. За ступінню зв’язку з ґрунтом як середовищем існуванням тварин їх об’єднують в три екологічні групи: геобіонти, геофіли й геоксени. Геобіонти - тварини, які постійно мешкають в ґрунті і весь цикл їх розвитку проходить в ґрунтовому середовищі. До них відносяться дощові черви та більшість первинно безкрилих комах.Геофіли - тварини, частина циклу розвитку яких (або одна з його фаз) обов’язково проходить в ґрунті. До цієї групи відносять більшість комах: саранові, ряд жуків, комарі-довгоніжки, личинки яких розвиваються в ґрунті, а в дорослому стані це типові наземні мешканці. До геофілів належать і комахи, які в ґрунті знаходяться в фазі лялечки.Геоксени - тварини, які деколи відвідують ґрунт з метою укриття. Цю групу тварин складають таргани, більшість напівжорсткокрилих, деякі жуки, що розвиваються поза ґрунтом, гризуни, та інші ссавці, що живуть в норах (Степановских А.С., 2000).

Деякі види організмів протягом всього свого життя або життєвого циклу мешкають в інших живих організмах (рослинах, тваринах, людині), які є для них середовищем існування. Практично немає жодного виду, особливо в багатоклітинних організмів, які були б позбавлені внутрішніх мешканців. Чим вища організація хазяїна й чим більша ступінь диференціації їх тканин і органів, тим більш різноманітні умови вони можуть надавати своїм співмешканцям.