3. Метеорологічні стихійні лиха.

Вітри - це так звані «прилади-змішувачі», вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяють хмари і приносять дощ на поля, на яких без них нічого б не росло. Але він може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій.

Шкала вітрів (за Бофортом)

Бали	Вітер	Швидкість вітру, м/с	Ознаки дії вітру
0	Штиль	0- 0,5	Листя на деревах не ворухнеться, дим із димарів піднімається вертикально
1	Тихий	0,5- 1,7	Листя на деревах не ворухнеться, дим із димарів піднімається вертикально
2	Легкий	1,7-3,3	Дим трохи відхиляється, вітер майже не відчувається обличчям
3	Слабкий	3,3 - 5,2	Вітер гойдає тонкі гілки дерев
4	Помірний	5.2- 7,4	Вітер здіймає куряву, гойдаються гілки середньої товщини
5	Чималий	7,5 - 9,8	Хитаються тонкі стовбури дерев, на воді з'являються хвилі з гребнями
6	Сильний	9,8 - 12,4	Хитаються товсті стовбури дерев, гудять телеграфні дроти
7	Дуже сильний	12,4 - 15,2	Хитаються великі дерева, важко йти проти вітру
8	Надзвичайно сильний	15.2 - 18,2	Вітер ламає товсті стовбури
9	Шторм	18.2 - 21,5	Вітер зносить легкі будівлі, валить паркани
10	Сильний шторм	21,5 - 25,1	Вітер валить і вириває з корінням дерева, руйнує міцні будівлі
11	Жорстокий шторм	25,1-29,0	Вітер чинить великі руйнування, валить телеграфні стовпи, перекидає вагони

Шквалом називається раптове посилення вітру з різкою зміною напряму. Шквальний вітер нагадує собою удар.

Буря — це злива, яка супроводжується сильним вітром (понад 15 м/с) шквального характеру, що може легко викликати паводок у ріці, повінь або сель. Можуть бути також затоплені підземні поверхи, підвали і гаражі, на завданий вели-кий збиток обігрівальним і електроустановкам. На суші під час бурі вітер у своєму нижньому приземному шарі, внаслідок тертя об земну поверхню, звичайно стає нерівномірним і за швидкістю, і за напрямом, в ньому з'являються дрібні вихори і окремі струмені. При цьому пориви вітру перевищують його силу у 1,5–2 рази.

Смерч являє собою вертикальний стовп, що крутиться у повітрі, зароджується під грозовою хмарою і піднімає із землі усе, що зустрічає на своєму шляху. Смерчі утворюються тоді, коли стискаються дві великі повітряні маси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, а в верхніх - холодне. Тепле повітря, зазвичай, піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара, що міститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку починає дути вітер, котрий відхиляє в бік потік теплого повітря, який піднімається вгору, то виникає вихор, швидкість якого досягає 450 км/год. Своєю силою він вириває з землі дерева, бетонні опори, телеграфні стовпи, зриває з будинків дах і разом із дахом всмо­ктує в себе предмети, меблі, пересуває автомобілі, створює серед лю­дей паніку. Запобіжних заходів майже не існує. Смерчі трапляються і в Україні – над акваторіями Чорного та Азовського морів.

Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це – ураган. Ураганами також називають тропічні циклони в Тихому океані, поблизу узбережжя Центральної Америки.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при ураганах:

• отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити вікна, двері;

• з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину;

• в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травми від осколків розбитого скла;

• найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;

• коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві);

• ураган може супроводжуватись грозою, необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до лінії електропередач тощо.

Пожежі.

Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території (сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні пожежі лісові і степові.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де є суха пожухла трава або збіжжя, яке дозріло. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягала 20-30 км/год.

У більшості випадків лісова пожежа виникає через необережність людей: не до кінця погашеного вогнища, кинутого недопалка, тліючого патронного пижа, який впав у суху траву після пострілу, тощо (приблизно 70% всіх лісових пожеж), рідше — у результаті удару блискавки в сухе дерево (приблизно 10-15%).

Найбільш пожежонебезпечні ліси в середині і в кінці весни - на початку літа, ко­ли на поверхні ґрунту багато торішнього листя, трави. В суху пору року і в пожежо-небезпечних місцях слід бути особливо обережним при поводженні з вогнем: очищати місце, призначене для вогнища, від сухої трави, листя, гілля та іншого лісового сміт­тя; не розкладати вогнище поблизу звисаючих крон дерев, у хвойних молодниках, серед сухого очерету, на торфовищах тощо; не залишати вогнище без нагляду; не залишати місць відпочинку, не впевнившись, що вогнище погашено.

Лісові пожежі поділяються на низові, верхові, підземні За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.

Низова пожежа найчастіше вини­кає в листяних лісах, при цьому висота вогню сягає 1,5 - 2 м, швидкість розповсюджен­ня звичайно не перевищує 0,3 - 1 км/год, температура вогню в зоні пожежі складає 400-900 °С.

Верхова пожежа частіше виникає у хвойних лісах. Швидкість її поширення в без­вітряну погоду може досягати 3-4 км/год, у вітряну — 25-30 км/год і більше. Темпера­тура в зоні вогню підвищується до 1100 °С.

Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1-0,5м/хв, виділяється велика кількість диму і утворюються прогари (пустоти, які вигоріли). Тому підходити до осередку підземної пожежі треба обережно. Горіння може тривати довго, навіть взимку під шаром ґрунту,

Під час пожеж вигорає родючий шар ґрунту, який утворювався протягом тисячоліть. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійні процеси, а в північних - відбувається заболоченість лісових земель.

Основними заходами боротьби з лісовими низовими пожежами є;

1. засипання вогню землею;

2. заливання водою (хімікатами);

3. створення мінералізованих протипожежних смуг,

4. пуск зустрічного вогню.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при пожежах:

• остерігатися високої температури, задимленості і загазованості, вибухів, падіння дерев і будівель, провалів у прогорілий грунт;

• небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість менше 10м;

• перед тим, як увійти в палаюче приміщення, треба накритися з головою вологим простирадлом, плащем, шматком тканини тощо;

• двері в задимлене приміщення треба відчиняти обережно, щоб запобігти спалаху полум'я від швидкого притоку свіжого повітря;

• в дуже задимленому приміщення треба плазувати;

• для захисту від чадного газу треба дихати через вологу тканину;

• якщо на людині загорівся одяг, треба лягти на землю та збити полум'я, бігти не можна, це ще більше роздує полум'я;

• якщо побачите людину в палаючому одязі, накиньте на неї плащ, будь-яке простирадло і щільно притисніть;

• при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, воду, пісок, землю, простирадла та інші засоби;

• виходити з зони пожежі треба проти вітру;

• при гасінні лісових пожеж використовуйте гілля листяних дерев (берези, ліщини), лопати тощо; гілками слід захльостувати краї пожежі, за допомогою лопат засипати його грунтом.

Тема: Техногенні небезпеки.

План

1 .Антропогенний вплив на навколишнє середовище.

Класифікація небезпек техногенного походження.

2. Аварії на транспорті.

3. Аварії з викидом сильнодіючих отруйних речовин.

4. Аварії з викидом радіоактивних речовин

5. Пожежі та вибухи

1. Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів і установок великої і надвеликої потужності, використання у виробництві великих кількостей потенційно небезпечних речовин збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження загрожують людині, економіці і природному середовищу або здатні створити загрозу внаслідок імовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення (зараження) навколишнього середовища.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру виникають на хімічно небезпечних об'єктах, радіаційно небезпечних об'єктах, вибухо- та пожежонебезпечних об'єктах, а також гідродинамічно небезпечних об'єктах. Останнім часом значно зросла, також, небезпека від аварій і катастроф на транспорті.

Надзвичайні ситуації антропогенного характеру (техногенні) виникають в результаті раптового виходу з ладу машин, механізмів та агрегатів, що супроводжується значними порушеннями виробничого процесу, вибухами, утворенням осередків пожеж, радіоактивним, хімічним чи біологічним зараженням місцевості, які призвели чи можуть призвести до великих матеріальних втрат та враження чи загибелі людей.

Розрізняють окремо аварії та катастрофи.

Катастрофа — стрибкоподібна зміна властивостей об'єкту — загальний термін для визначення значної природної надзвичайної ситуації та антропогенної аварії.

Аварія — вихід з ладу технічних споруд (гребель, тунелів, будівель, шахт), пожежі, руйнування кораблів, поїздів, отруєння води в системах водопостачання тощо.

За розмірами та завданою шкодою аварії поділяють на: легкі, середні, важкі, особливо важкі.

Види аварій та катастроф:

• транспортні,

• пожежі і вибухи,

• руйнування з порушенням енерго-, водо-, тепло- та інших систем життєзабезпечення населення та виробництва,

• руйнування з викидом радіоактивних речовин,

• руйнування з викидом отруйних речовин.

2. Найбільша кількість надзвичайних ситуацій, особливо з загибеллю людей, припадає на транспорт, що свідчить про високу потенційну небезпечність транспорту як галузі господарства. Щорічно в Україні транспортом загального користування перевозиться понад 900 мільйонів тонн вантажів (в тому числі велика кількість небезпечних), понад 3 мільярди пасажирів. На залізничний транспорт припадає близько 60% вантажних перевезень, автомобільний — 26%, річковий і морський — 14%.

Будь-який транспортний засіб - це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортного засобів або підчас їх руху.

Автомобільний транспорт. У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч людей і приблизно в 30 разів більша кількість отримує травми.

Причини дорожньо-транспортних подій — порушення правил дорожнього руху, технічні несправності автомобілів, перевищення швидкості руху, недостатня підготовка осіб, що керують автомобілем, недостатня їх реакція. Часто причиною аварій і катастроф стає управління автомобілем у нетверезому стані. До серйозних дорожньо-транспортних подій призводить невиконання правил перевезення небезпечних вантажів.

Причини дорожніх аварій — незадовільний стан доріг, відкриті люки, необгороджені та неосвітлені ділянки дороги, на котрих виконуються ремонтні роботи, низький технічний стан автомобілів; перевищення швидкості руху, несправність сигналізації на залізничних переїздах, відсутність знаків, котрі попереджують про небезпеки.

Повітряний транспорт. Аварії і катастрофи тут можуть виникати починаючи з моменту увімкнення двигунів, при розбігу по злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту, і при посадці, аж до вимкнення двигунів. На відміну від інших видів транспорту відмови двигунів у польотах практично завжди призводять до катастрофічних наслідків. В середньому щорічно в світі стається близько 60 авіаційних катастроф, в 35 з яких гинуть усі пасажири та екіпаж.

Залізничний транспорт. Пасажири залізничного транспорту також знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди.

Основними причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є: несправності колій рухомого складу; засобів сигналізації, блокування; помилки диспетчерів; неуважність та недбальство машиністів.

Найчастіше виникають надзвичайні ситуації при сході рухомого складу з колій, зіткненнях, наїздах на перепони на переїздах, при пожежах та вибухах безпосередньо у вагонах. Не виключаються розмиви залізничних колій, обвали, осипи, зсуви, затоплення. При перевезенні небезпечних вантажів стаються вибухи, пожежі.

Морський транспорт. У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів, них гине понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають пошкоджень 6000 людей, з яких близько 2000 гине.

Основні причини загибелі кораблів:

1. Посадка на рифи

2. Зіткнення

3. Перекидання

4. Пожежі

5. Порушення норм експлуатації та правил безпеки

6. Помилкові функціональні дії команди та ін.

Додатковою небезпекою є процес евакуації пасажирів та команди з корабля, можлива паніка, штормова погода, відмова пристроїв.

При тривалому перебуванні у воді причинами смерті можуть стати гіпертонія (переохолодження організму) та виснаження. Гіпертонія становить головну небезпеку і для ті пасажирів, які рятуються в шлюпках або на плотах.

3. Нині у світі нараховується до 6 млн. хімічних речовин більшість з яких токсичні (приблизно 90%).До сильно діючих отруйних речовин належать ті токсичні речовини, які здатні заражені повітря в небезпечних концентраціях і можуть уразити людей, тварин і рослин на великих територіях.

Найбільш поширеними у народному господарстві є небезпечні хімічні речовини:

1. Хлор - газ жовто-зеленого кольору з різким запахом. У 2.5 рази важчий за повітря, розчиняється у воді. При тиску 570 кПа складається у темно зелену рідину. Зберігається і транспортується під тиском у цистернах і балонах.

2. Аміак - безбарвний газ із запахом нашатирю. При температурі і -33-35 С конденсується у безбарвну рідину. Розчинний у воді. Суміш аміаку з киснем 4:3 вибухає. Зберігається транспортується під тиском у цистернах і балонах.

3. Сірководень - безбарвний газ важчий за повітря, малорозчинний у воді. Пар утворює з повітрям вибуло небезпечні суміші.

4. Фосген - безбарвний газ, який при температурі нижче 8°С конденсується у безбарвну рідину, має запах прілих фруктів або сіна. Малорозчинний у воді. Отруйна тільки пара фосгену.

5. Синильна кислота - безбарвна, прозора, дуже летка рідина, добре змішується з водою, має запах гіркого мигдалю.

Кількісною характеристикою токсичності СДОР, що відповідає певному ефекту ураження є токсодоза. При інгаляційних ураженнях вона дорівнює

Т = С_сер∙ t,

де С_сер - середня концентрація отруйної речовини у повітрі (мг/л).

t - час перебування людини на зараженому повітрі (хв.).

Середня уражальна токсодоза (мг/л.хв): Хлор–0,6; Аміак–15; Сірководень–5; Синильна кислота–0.75; Фосген–0.6; Бензол–20.

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням навколишнього середовища виникають на підприємствах ♦хімічної, ♦нафто-переробної, ♦целюлозно-паперової і ♦харчової промисловості, ♦водопровідних і очисних спорудах, а також при ♦транспортуванні силь­нодіючих отруйних речовин.

4. До типових радіаційно-небезпечних об’єктів відносяться:

— атомні електростанції (АЕС), підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки ядерного палива і поховання радіоактивних відходів;

— науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту.

На території України діють 5 атомних електростанцій з 16-ма енергетичними ядерними реакторами і 2 дослідних ядерних реактора та більше 8-ми тисяч підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають та переробляють радіоактивні відходи.

Радіаційні аварії— це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, не передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об'єктів, в кількостях, що перевищують установлені межі їх безпечної експлуатації.

Найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища бала аварія на ЧАЕС у 1986 рці, коли відбулося радіаційне забруднення величезних територій, водоймищ міст, сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які проживали на забруднених територіях. Під радіоактивне ураження потрапили території України, Білорусії, Росії, де зараз проживає понад 5 млн. осіб. Все це дозволяє назвати масштаби Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію надзвичайною.

До того ж на території України розташовано понад 8000 різних установ та організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів.

Основними джерелами радіоактивних відходів і місцями їх концентрування є:

• АЕС (накопичено 70 000 м³ РАВ);

• урановидобувна і переробна промисловість (накопичено 65,5 млн.т РАВ);

• медичні, наукові, промислові та інші підприємства і організації. Виконання робіт щодо збирання, транспортування, переробки і тимчасового зберігання радіоактивних відходів та джерел іонізуючого випромінювання від усіх цих підприємств та організацій, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, здійснює Українське державне об'єднання "Радон" (накопичено 5000 м³ РАВ);

• зона відчуження Чорнобильської АЕС (понад 1,1 млрд м³РАВ);

• підприємства з поховання радіоактивних відходів.

5. Вибухи та їх наслідки – пожежі, виникають га об’єктах, які виробляють та використовують вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів утворюються окрім чадного газу, високотоксичні речовини (синильна, соляна, мурашина кислоти, метанол, формальдегіди та ін.), від дії яких люди страждають частіше ніж від вогню.

Найпоширенішими причинами виникнення пожеж можуть бути:

• несправність електрообладнання — 23%;

• куріння в неналежному місці — 18%;

• перегрів внаслідок тертя в не­справних вузлах машин — 10%;

• перегрів пальних матеріалів — 8%;

• контакти з пальними поверхнями через несправність котлів, печей, димоходів — 7%;

• контакти з полум'ям, запалення від полум'я горілки — 7%;

• запалення від пальних часток (іскри) від установок та устатку­вання для спалювання — 5%;

• самозапалювання пальних матеріалів — 4%;

• запалювання матеріалів при різці та зварюванні металу — 4%.

Тема: Електробезпека

План

1. Вплив електричного струму на організм людини.

2. Системи захисту від ураження електричним струмом на виробництві і в побуті.

3. Надання першої допомоги потерпілому при ураженні електричним струмом.

1. Рівень електротравматизму у промисловості невеликий і складає —0,5-1,5% від загальної кількості нещасних випадків, але 20-40% з них-смертельні випадки. При цьому 75-80% випадків ураження припадає на мережі низької напруги (до 1000В).

Проходячи крізь тканини людини електричний струм чинить на нього складний вплив:

• термічний – нагрівання тканин живого організму;

• механічний – розшарування, розрив та ін. механічні пошкодження тканин організму (м'язової, стінок кровоносних судин, судин легенів тощо)

• біологічний – подразнення та збудження нервових волокон та інших тканин організму, порушення внутрішніх біологічних процесів

• електролітичний – розкладання органічної рідини ( крові, плазми)

Ці дії електричного струму можуть призвести до двох видів електротравм – місцевих і загальних. Загальні електротравми (електричний удар) спричинюють судомне скорочення м'язів, зупинку дихання та серцебиття, а за несприятливих умов – смерть. До місцевих електротравм відносять: опіки, металізація шкіри, механічні пошкодження та електрофтальмія.

Електричні опіки – найпоширеніший вид травм, спричинений тепловою дією електричного струму. Залежно від важкості виділяють опіки 3 ступенів:

1. почервоніння шкіри

2. утворення пухирів та виразок

3. обвуглення

Металізація шкіри – проникнення у верхні шари шкіри дрібних часток металу, що розтопився під впливом електричної дуги.

Механічні пошкодження – розриви тканин, вивихи, переломи, спричиненні судомним скороченням м'язів організму.

Електрофтальмія – запалення зовнішньої оболонки ока – рогівки і кон'юктиви, внаслідок впливу потужного потоку УФ-випромінювання.