
- •1.Наукова мова-основа професійної діяльності дослідника
- •2.Сутність поняття «культура наукової мови»
- •3.Етапи становлення й дослідження наукової мови
- •5. Сутність поняття «мовна політика». Взаємозвязок літературності мови та статусу мови
- •6. Місце української мови серед інших мов світу за генеалогічною класифікацією
- •7.Функціональна дифініція сулм. Літературна норма, стилістична норма
- •8.Загальна характеристика наукового стилю. Його підстилі
- •9. Термінознавство як наука. Поняття «термінологія» і «терміносистема»
- •10.Термін та його ознаки. Поняття «термінологічне поле»
- •11. Загальнонаукова, міжгалузева та вузькоспеціальна термінологія
- •12.Стандартизація термінології
- •13. Характеристика термінів за структурою і походженням
- •14.Номенклатура в науковому мовленні. Професійна лексика
- •15.Джерела поповнення української термінології. Вторинна номінація
- •16. Джерела поповнення української термінології. Морфологічний спосіб творення
- •17. Джерела поповнення української термінології. Аналітичний способ творення термінів
- •18. Інтернаціональне й національне в термінознавчому процесі. Іншомовні запозичення, як джерело поповнення української термінології
- •19.Абревіатури і графічні скорочення в науковому мовленні. Типи абревіатур
- •20. Лексикографія та термінографія. Види словників. Структура словникової статті
- •21. Загальні вимоги до наукового тексту. Його особливості і структура
- •22.План і тези. Конспект як засіб організації наукової праці
- •23. Анатовуння і реферування наукових текстів. Анотація і реферат як види наукових текстів
- •24.Наукова стаття. Рецензція як жанр наукової комунікації
- •25. Редагування як чинник якісного перекладу.Специфіка автоматичного перекладу тексту.
9. Термінознавство як наука. Поняття «термінологія» і «терміносистема»
Термінознавство як сучасна наука, виникло у 30-ті роки XX століття на стику лінгвістики, логіки, інформатики, психології та інших наук. Головною категорією у термінознавстві є поняття «термін». Є ще певні сукупності мовних одиниць, що мають назви «термінологія» та «терміносистема». Ці сукупності також є предметом досліджень у термінознавстві. Отже, термінознавство – це наука, що вивчає терміни, термінології й терміносистеми, закономірності їх створення й функціонування. У мовознавстві розрізняють поняття «термінологія» та «терміносистема». Під термінологією розуміють усю сукупність термінів, що складається стихійно у певній галузі наукового знання. Типовим для формування термінології певної галузі є запозичення термінів або цілої термінології (терміни авіації рекомендовано створити на базі термінів мореплавання: пілот, на борті, екіпаж тощо.Термінології є джерелами терміносистем, але, на відміну від термінології, терміносистема формується не разом з формуванням певної науки, а відповідно до етапів формування теорії або теорій цієї науки. Терміносистема – це система термінів у певній галузі наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію. Ознаки терміносистеми:цілісність (напр., назви 12 місяців у сукупності складають цілісну систему);відповідність суми частин цілому (терміносистема, що описує конструкцію машин, має терміни, що у сукупності мають повний опис машин); певна сталість терміносистеми (відбиває систему поглядів у певній сфері наукового знання на певному етапі, що мають певну тривалість); структурований характер терміносистеми (структура може бути однорівневою лінійною (напр., назви днів тижня) та ієрархічною (з підсистемами, що відбивають родо-видові відношення, відношення цілого й його частин, зв’язки причини і наслідку тощо).
10.Термін та його ознаки. Поняття «термінологічне поле»
Термін – це слово або словосполучення, яке зіставляється з чітко окресленим поняттям певної галузі науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя і вступає у системні відношення з іншими подібними одиницями мови, утворюючи разом з ними особливу систему – термінологію. Мовознавці виділяють такі ознаки терміна:1) має чітке визначення, зафіксоване у словнику; 2) однозначний у межах певної термінологічної системи або має тенденцію до однозначності; 3) точний і не залежить від контексту; 4) стилістично нейтральний; 5) системний (класифікаційна системність, словотвірна системність); 6) відсутність синонімів у межах однієї терміносистеми; 7) короткість (стислість) у плані вираження. Терміни є не ізольованими одиницями загальнонаціональної мови, а частиною її словникового складу. Для правильного розуміння основних вимог до терміна впроваджено поняття “поля”. Поле для терміна – це те саме, що контекст для побутового слова чи конситуація для репліки. Поле – це певна термінологія, у межах якої термін точний і однозначний. Поза межами певного термінологічного поля він втрачає свою характеристику, набуває інших системних зв’язків. Отже, усі основні риси притаманні термінам лише у межах їх термінологічного поля. У межах термінологічного поля існує системна єдність термінів, яка ґрунтується на специфічних кореляціях (відношеннях), характерних для мовної системи загалом. Це лексико-семантичні явища полісемії (багатозначності), синонімії, антонімії, омонімії, гіперо-гіпонімії (родо-видових відношень).