7.Функціональна дифініція сулм. Літературна норма, стилістична норма

СУЛМ, як природний вербальний резервуар інформації, має розгалужену систему функціональних різновидів – стилів, які обслуговують різні потреби комунікації: повідомлення, інструктаж, з’ясування, пояснення, обґрунтування, переконання, обговорення, пропаганда, діяння, вплив тощо. Національна наукова мова забезпечує зв'язок між концептуальною (логічною) і вербальною (мовною) картинами світу під час пізнання його. Сучасна українська літературна мова реалізується у таких функціональних стилях:розмовний; публіцистичний; діловий; художній; науковий. Кожний стиль має свою сферу поширення (коло мовців), призначення (функції повідомлення, комунікації, впливу тощо), систему мовних засобів і стилістичні норми, які оберігають цю систему, власне, роблять її досить стійким стилем. Літературна норма охоплює всі сфери використання мовних одиниць у літературному (відшліфованому, культурному) мовленні. Стилістична ж норма – це частина літературної норми, вона не заперечує літературну норму, а тільки обмежує використання літературно унормованої одиниці (слова, форми) певним стилем мовлення. Отже, стилістична норма – це норма використання слова чи форми у певному стилі чи з певним стилістичним значенням. Наприклад, стилістичною нормою для слів заява, протокол, резолюція є їх використання тільки в діловому стилі. Використовуючись в іншому стилі, вони несуть у собі забарвлення офіційності. Нестягнені (золотая, веселая, срібная) і короткі (зелен, ясен, весел) форми прикметників вживаються в художньому стилі, і це є їхньою стилістичною нормою. В інших стилях вони можуть використовуватися тільки за умови, якщо їхнє народнопісенне забарвлення буде стилістично виправдане (не порушить стилістичної норми).

8.Загальна характеристика наукового стилю. Його підстилі

Науковий стиль української мови обслуговує потреби науки, техніки, навчання, освіти й має свої особливості. Його основна функція – інформативна (повідомлення, пояснення, обґрунтування, з’ясування, класифікація понять, систематизація знань, аргументований доказ. Завдання Н.с. – передавання наукової інформації. Обставини мовлення – офіційні. Загальні ознаки – поняттєвість, узагальнення, логічність, доказовість, узагальнення, абстрагованість, переконливість, висновки. Мовні ознаки – усна і писемна форми, широке використання термінів та іншомовнох лексики, номенклатурних назв, символів, таблиць, діаграм, схем, графіків, цитат, переважання складних речень. Форма тексту – монологічна (опис, міркування). Активно функціонуючи в різних формах вираження наукової думки (найчастіше – у письмовій), науковий стиль розгалужується, за традиційною класифікацією, на 4 основні різновиди – підстилі: власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний і науково-публіцистичний (деякі джерела як підстилі виокремлюють науково-методичний і виробничо-технічний). 1) власне науковий містить інформацію для фахівців певної галузі знань, що реалізується в таких жанрах: стаття, монографія, дисертація, тези, доповідь, виступ, патент, енциклопедія, термінологічний словник, довідник, технічне завдання тощо; 2) навчально-науковий реалізується в таких жанрах: лекція, бесіда, семінар, лабораторна робота, курсовий проект, бакалаврський проект, дипломна робота, пояснювальна записка, анотація, план, конспект, тези тощо;3) науково-популярний, яким викладається наукова інформація для нефахівців з метою зацікавлення науковою інформацією широкого кола читачів незалежно від фахової підготовки; 4) науково-публіцистичний – на сторінках періодичних видань з метою активізації інтелекту читачів та формування масової свідомості при обговоренні нових досягнень науки й техніки чи гострих дискусійних проблем.