Прогноз чисельності населення України (тисяч осіб у середньому за рік)

Роки	Усього	Усього
		працездатного віку	пенсійного віку
2001	48 415,5	27 984,7	11 492,8
2005	47 448,8	28 706,1	11 204,9
2010	46 008,5	28 091,9	11 377,5
2015	44 616,5	26 570,7	11 840,1
2020	43 150,8	24 905,7	12 273,8
2025	41 741,2	23 716,9	12 534,4
2030	40 536,2	22 566,3	12 950,5
2035	39 280,5	21 066,1	13 475,8
2040	36 526,3	19 533,0	14 328,0

Такий демографічний прогноз є однією з основних причин для запровадження в процесі пенсійної реформи другого рівня — обов'язкової накопичувальної пенсійної системи, яка практично не піддана демографічним ризикам.

2.3. Пенсійна система та ринок праці.

Одним з основних чинників, які суттєво впливають на стан пенсійної системи, є зайнятість і рівень оплати праці населення.

Чим вищий у державі рівень зайнятості працездатного насе­лення, тим, відповідно, більшою повинна бути сумарна кількість внесків у систему пенсійного страхування.

Тому підвищення рівня зайнятості працездатного населення залишатиметься надзвичайно важливою складовою соціально-економічної політики держави, особливо з огляду на значне демографічне навантаження на солідарну систему, про що йшлося вище.

Визначальний вплив на фінансовий стан системи пенсійного страху­вання має стан бази справляння страхових внесків. Передусім це сто­сується рівня заробітної плати в країні, тобто вартості робочої сили. За статистичними даними на початку 90-х років XX століття років частка заробітної плати в собівартості продукції становила 15—24%, на початку XXI століття — лише 9—11%.

У 2003 році майже 7 млн громадян одержували зарплату, що не перевищує мінімального рівня.

Суттєво позначилося на фінансовому стані пенсійної системи надання пільг зі сплати страхових внесків. Так, з 1999 року для агропромислових підприємств було запроваджено сплату фіксова­ного сільськогосподарського податку (розподіляється після сплати між державним і місцевими бюджетами та соціальними фонда­ми) з одночасним звільненням зазначених підприємств від сплати всіх інших податків та обов'язкових платежів, у тому числі відрахувань до Пенсійного фонду. Внаслідок цього тільки планові надходження від агропромислового комплексу у вигляді частини фіксованого сільгоспподатку скоротилися порівняно з обсягом їх нарахувань на фонд оплати праці більш ніж у 2,5 разу. Відпо­відно надходження від цих платників у 1999 році покривали видатки на фінансування пенсій більш ніж 5 млн сільських

пенсіонерів на 11%, у 2001 році — на 10%, у 2002 році — на 7,6%, а у 2003 році лише на 2,58%. У 2003 році середньомісячні надходження від одного платника фіксованого сільськогосподар­ського податку становили 18,5 грн, а від платника, який сплачує внески за звичайною схемою, — 146,9 грн.

Аналогічна ситуація склалася з єдиним і фіксованим подат­ком, запровадженим у 1998 році для суб'єктів малого і серед­нього підприємництва. У спрощеній системі оподаткування (єди­ний і фіксований податок), якою охоплено понад 2,4 млн грома­дян, на користь одного найманого працівника у 2003 році спла­чувалося в середньому лише 28,6 грн на місяць.

Крім того, протягом 1994—2001 років за різними законодав­чими актами 16 разів проводилося списання та реструктуризація заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Загальні втрати Пенсійного фонду внаслідок цих списань становили 9860,4 млн грн.

Реформування пенсійної системи відкриває шляхи для реалі­зації нової пенсійної політики, спрямованої на вирішення зазна­чених проблем, стимулювання роботодавців до зміни їхнього став­лення у питаннях оплати праці.