Конспект ТСП_испр / Конспект ТСП_испр

їх використовують в практиці при організації короткочасних будівельних потоків (зведення підземної частини будівлі).

Технологічні процеси графічно можуть відображатися в вигляді графів: а) лінійних; б) сіткових (сітка);

в) циклограм (найчастіше).

1.6. Вимоги до якості в будівництві

Якість у будівництві — це сукупність властивостей продукції, що задовольняє нормативним вимогам відповідно до їх призначення. Якість визначається спільною оцінкою архітектурно-художніх рішень, технічного рівня проектних рішень, конструкторсько-технологічних параметрів, якості будівельних виробів, напівфабрикатів та матеріалів.

Показник якості продукції — кількісна характеристика одної або кількох властивостей продукції, що складають її якість, розглядається відповідно до певних умов її виготовлення і експлуатації або використання.

Управління якістю — це систематичний контроль та вплив на умови, які мають забезпечити якість. Управління якістю включає: облік можливих джерел дефектів; встановлення шляхів запобігання їм та факторів, що впливають на якість.

Контроль за якістю повинен здійснюватися на всіх стадіях виробництва: при проектуванні, виготовленні будівельних деталей та виконанні будівельномонтажних робіт.

Відповідає за якість будівельно-монтажних робіт та будівельної продукції інженерно-технічний персонал будов. Зовнішній контроль за якістю будівництва здійснюється персоналом технічного нагляду замовника та авторським наглядом проектних організацій.

У сучасному виробництві розрізняють такі види контролю:

—залежно від місця виготовлення будівельних конструкцій та деталей, напівфабрикатів та матеріалів — вхідний, поопераційний та приймальний;

—залежно від охоплення контролем продукції — суцільний та вибірковий. Вхідний контроль виконують при перевірці проектно-кошторисної докумен-

тації, будівельних виробів, напівфабрикатів та матеріалів.

Поопераційний контроль здійснюють при виконанні окремих будівельних процесів або ж при виготовленні деталей та конструкцій.

Приймальний контроль — це контроль готової будівельної продукції, який виконують після закінчення будівельних робіт.

Суцільний контроль здійснюють при перевірці всіх без винятку деталей, конструкцій та елементів будівель.

Вибірковий контроль передбачає прийняття рішення про якість усього комплексу робіт або ж усієї продукції за результатами перевірки лише окремих робіт чи елементів продукції.

22

1.7. Техніка безпеки (охорона праці)

Для вилучення впливу на робітників небезпечних факторів у всіх галузях народного господарства діє система стандартів безпеки праці (ССБТ). Крім цієї системи у будівництві діють СНиП ІІІ-4-80* «Техника безопасности в строительстве». Норми техніки безпеки в будівництві повинні гарантувати захист робітників від впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів, запобігати виникненню травм та нещасних випадків.

Будівельні норми виробничої санітарії та гігієни передбачають створення таких умов для працюючих, за яких підвищується їхня працездатність, усувається вплив шкідливих виробничих або природних факторів; цими нормами також контролюються умови комфорту промислових і побутових приміщень, робочих місць.

Нагляд за виконанням законодавства про працю, будівельних норм і правил техніки безпеки та промислової санітарії здійснює система органів державного та галузевого контролю та нагляду.

Керівники будов та працівники всіх рангів за порушення законодавства про охорону праці та затверджених норм і правил несуть дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Відповідальність за загальний стан охорони праці покладається на власників підприємств.

1.8. Економічна оцінка технологічного процесу

Для того, щоб вибрати оптимальний із можливих варіантів виробництва робіт, їх оцінюють за допомогою техніко-економічних показників, що характеризують затрати часу, праці і матеріально-технічних ресурсів.

Основні техніко-економічні показники ефективності будівельних процесів:

—вартість виробництва в грн., тобто вартість робіт в цілому або на одиницю будівельної продукції, наприклад 1 м3 будівельного об'єму, 1 м2 житлової площі, монтажу 1 т металевих конструкцій, виражена в гривнях (визначається по кошторисам);

—тривалість зведення будівель, або виконання окремих робіт, в днях або змінах;

—трудомісткість робіт, люд-дн., тобто загальні затрати праці, або питома трудомісткість (затрати праці на одиницю будівельної продукції).

Залежно від характеру варіантів виробничих рішень, що порівнюються основні показники можуть бути доповнені частковими: затратами часу на одиницю будівельної продукції, виробітком одного робітника (в годину, день або рік)вимірюваним в одиницях будівельної продукції або в гривнях, показниками виконання норм виробітку в %, показниками використання машин по часу або по вантажності, виробітком машини за одиницю часу, ціною машиннозміни і т. п.

Трудомісткість одиниці продукції механізованого процесу може бути визначена за формулою:

23

еТР — затрати праці на виконання будівельних процесів, що виконуються

вручну, люд-змін; еТд — затрати праці на допоміжні роботи (улаштування тимчасових доріг,

під'їздів і т. п.), люд-змін;

V — загальний обсяг робіт в відповідних одиницях (м2, м3 і ін.).

Економічна оцінка по вартості варіантів ПВР з однаковою тривалістю будівництва об'єктів виконується за формулою:

1.9.Висновки по першій частині

1.9.1.Технологія — наука про процеси в конкретній сфері виробництва. Вона має загальні закони і визначає в системі перетворення всі дії виконавців (людей, машин, навколишнього середовища) по перетворенню предметів праці в продукт праці.

1.9.2.Технологічний процес — основа будь-якої технології, являє собою структурну систему. Першій рівень структури називається операцією. В результаті однієї операції змінюється властивість об'єкту. Операції поділяються на основні (перетворюючі) і допоміжні (підготовчі, заключні, операції по обслуговуванню, регулюванню, узгодженню та контролю).

1.9.3.Один і той же продукт може бути отримано в результаті реалізації різних технологій (способів виробництва).

1.9.4.Технологічні процеси відрізняються один від одного видом операцій, їх

24

кількістю та черговістю виконання. Мають місце 3 методи організації процесів:

—послідовний;

—паралельний;

—потоковий.

1.9.5.Будівельний процес, як і кожний процес виробництва — двоєдиний: технологічний і трудовий. Технологічний процес — це перетворення предмета труда в продукцію по раніше розробленому алгоритму. Трудовий процес — це цілеспрямована діяльність людей, направлена на передбачені технологією зміни предмету труда при допомозі необхідних засобів праці з метою отримання необхідної продукції.

1.9.6.Затрати праці в технологічному процесі оцінюються за допомогою нормативів: норм часу, норм виробітку, норм затрат праці та розцінок.

1.9.7.Розподіл праці між виконавцями призводить до організації ланок і бригад. Залежно від спеціалізації вони можуть бути комплексними або спеціалізованими.

1.9.8.В технологічному процесі крім людей приймають участь і машини. Залежно від розподілу функцій між людьми і машинами процеси можуть бути автоматизованими, частково автоматизованими, механізованими (комплексно), частково механізованими й ручними.

1.9.9.Оцінка технологічного процесу виконується на основі якісних та вартісних показників.

1.9.10.Проектування будівельного процесу (розробка технологічної карти) заключається в визначенні об'ємів робіт, підборі комплектів машин, механізмів, інструменту на основі техніко-економічного порівняння варіантів і розробці послідовності виконання процесу.

2. Підготовчі процеси на будівельному майданчику

2.1. Загальні положення

Всякому будівництву передує підготовка майданчика, яка направлена на забезпечення якісного і в установлені терміни зведення будівель і споруд та включає в себе інженерну підготовку та інженерне забезпечення (див. Рисунок

2.1).

При інженерній підготовці виконується комплекс процесів (робіт), в загальному випадку найбільш характерними з яких в технології будівельного виробництва являються створення геодезичної розбивової основи, розчищення та планування території, відведення поверхневих та грунтових вод.

25

Вкожному конкретному випадку склад зазначених процесів і методи їх виконання регламентуються природно-кліматичними умовами, особливостями будівельного майданчика, специфікою будівель і споруд, що зводяться, особливостями об'єкта (нове будівництво, розширення або реконструкція) та ін.

Інженерне забезпечення будівельного майданчика передбачає улаштування тимчасових будівель, доріг, мереж водо-, електрозабезпечення та ін. Майданчик будівництва обладнують санітарно-побутовими помешканнями, столовою, конторою виконавця робіт, складами для зберігання будівельних матеріалів, інструменту, тимчасовими майстернями, навісами і т.ін. Під ці споруди доцільно використовувати частину будівель, які будуть зноситися, якщо вони не попадають в габарити споруди, що зводиться, і не будуть заважати нормальному виконанню будівельних робіт, а також інвентарні будівлі типу вагончиків або контейнерів блочного типу.

Для транспортування вантажів необхідно максимально використовувати існуючу мережу доріг і тільки при неможливості передбачати улаштування тимчасових доріг.

Впідготовчий період прокладають лінії тимчасового водопостачання, включаючи протипожежний водопровід, та електропостачання з підведенням електроенергії до всіх побутових помешкань і місць встановлення електромеханізмів. Виконробська повинна також бути забезпечена телефонним і диспетчерським зв'язком. На будівельному майданчику обладнують місця для ремонту і стоянки землерийних та інших машин і автомобілів. Майданчик обов'язково огороджують або позначають відповідними знаками і написами.

2.2.Створення геодезичної розбивової основи

На стадії підготовки майданчика до будівництва має бути створена геодезична розбивова основа, яка використовується для планувального та висотного обґрунтування при виконанні проекту будівлі або споруди, які підлягають спорудженню, на місцевості, а також (в майбутньому) для геодезичного забезпечення на всіх стадіях будівництва і після його завершення.

Геодезичну розбивову основу для визначення положення об'єктів будівництва в плані створюють переважно у вигляді: будівельної сітки, поздовжніх і поперечних осей, які визначають положення на місцевості основних будівель і споруд та їх габаритів, для будівництва підприємств і груп будівель і споруд; червоних ліній (або інших ліній регулювання забудови), поздовжніх і поперечних осей, які визначають положення на місцевості та габарити будівлі, для будівництва окремих будівель в містах і селищах.

Будівельну сітку виконують у вигляді квадратів і прямокутників, які підрозділяються на основні і додаткові

(Рисунок 2.2). Довжина сторін основних фігур сітки 100...200 м, а додаткових

— 20...40 м.

При проектуванні будівельної сітки повинно бути: для виконання розбивових

26

робіт забезпечена максимальна зручність; основні будівлі і споруди, які зводяться, повинні бути розташовані усередині фігур сітки; лінії сітки повинні розташовуватися паралельно основним вісям будівель, які зводяться, і по можливості ближче до них. Заміри мають бути безпосередніми. При будівництві окремих будинків в районах, де вже існує забудова, як розбивова геодезична основа може бути червона лінія.

Розбивання будівельної сітки на місцевості починають з винесення в натуру вихідного напрямку, для чого використовують геодезичну сітку, яка є на майданчику, або поблизу від нього (Рисунок 2.3). По координатах геодезичних пунктів і пунктів сітки визначають полярні координати S1, S2, S3 і кути b1, b2, b3, по яких виносять на міcцевість вихідні напрямки сітки (АВ і АС). Потім від вихідних напрямків по всьому майданчику розбивають будівельну сітку і закріплюють її в місцях перехрещення постійними знаками (Рисунок 2.4) з плановою точкою. Знаки виготовляють із забетонованих обрізків труб, рейок і т.і. Основа знака (низ знака, опора знака) повинні розташовуватися нижче межі промерзання грунту мінімум на 1 м. Аналогічно переносять і закріплюють червону лінію.

При перенесенні на місцевість основних осей об'єктів, які зводяться, в якості планової розбивової основи будівельної сітки, використовують метод прямокутних координат. В цьому випадку в якості лінії координат приймають найближчі боки будівельної сітки, а їх перехрещення — за початок відліку (Рисунок 2.5 а). Положення точки О головних осей будинку Хо-Yo буде

визначено таким чином: якщо дано, що Xо=+50 м і Yо=+40 м, то це означає, що вона знаходиться на відстані 40 м від лінії Х в бік Хо і на відстані 50 м від лінії Y в бік лінії Yо.

При наявності як планової розбивової основи червоної лінії на будгенплані повинні бути наведені які-небудь данні, що визначають положення майбутньої будівлі, наприклад точка А на червоній лінії (Рисунок 2.5 б), кут b між головною віссю будівлі і червоною лінією і відстань від точки А до точки О (перехрещення головних осей).

Головні осі будівлі закріплюють за його контурами відповідними знаками. Висотне улаштування на будівельному майданчику забезпечується

висотними опорними пунктами — будівельними реперами.

Як будівельні репери звичайно використовуються опорні пункти будівельної сітки і червоної лінії. Висотні позначки кожного будівельного репера повинні бути отримані не менше ніж від двох реперів державного або місцевого значення геодезичної сітки.

На базі створеної геодезичної розбивової основи навколо будівлі чи споруди створюється дерев'яна чи металева обноска, що являє собою горизонтальні елементи, які встановлюються за межами котловану майбутньої споруди паралельно його головним осям. Ці елементи мають бути надійно закріпленими,

27

їх висота повинна бути такою, щоб забезпечувати вільне переміщення працівників. Для пропускання транспортних засобів обноска має розриви. При великому нахилі майданчика обноска робиться з уступами. Відстань між обноскою та майбутнім котлованом повинна забезпечувати сталість її на весь час існування котловану. На обносці осі будівлі чи споруди закріплюються цвяхами чи штирями, на які потім буде закріплюватися й натягуватися дріт. Номера осей позначаються масляною фарбою. Для лінійно видовжених споруд (колекторів, мереж водопроводу тощо) влаштовують тільки поперечні обноски, які розташовуються на початку й кінці прямих ділянок, але не більш як за 50 м одне від одного; на закругленнях — через 20 м. Обноску влаштовують також на всіх пікетах та точках перелому рельєфу.

В процесі будівництва необхідно слідкувати за збереженням і стійкістю знаків геодезичної розбивової основи, що виконує будівельна організація.

2.3. Розчищення території

При розчищенні території пересаджують зелені насадження, якщо їх використовують в подальшому, захищають їх від ушкодження, корчують пні, очищають майданчик від кущів, знімають родючий шар грунту, зносять або розбивають непотрібні будови, перекладають підземні комунікації і на завершення виконують планування будівельного майданчика.

Зелені насадження, які не підлягають вирубці або пересадженню огороджують, а стовбури дерев, які стоять окремо, захищають від можливого механічного пошкодження, закриваючи відходами пиломатеріалів. Дерева і кущі, які придатні для подальшого озеленення, викопують і пересаджують в охоронну зону або на нове місце.

Дерева звалюють за допомогою механічних або електричних пилок. Тракторами з трелювально-корчувальними лебідками або бульдозерами з високо піднятими відвалами звалюють дерева з корінням і корчують пеньки. Окремі пеньки, які не піддаються корчуванню, розщеплюють вибухом. Кущорізами розчищають територію від кущів. Для цієї ж операції використовують бульдозери з зубами-розпушувачами на відвалі, викорчовувачізбиральники. Кущоріз є змінним обладнанням до гусеничного трактора.

Родючий шар грунту, який підлягає зняттю з майданчика, який забудовується, зрізають і переміщують в спеціально виділені місця, де складають для подальшого використання. Іноді його відвозять на інші майданчики для озеленення. При роботі з родючим шаром необхідно його захищати від змішування з нижче розташованим шаром, забруднення, розмивання і вивітрення.

Знесення будівель і споруд виконують шляхом їх розподілу на частини для подальшого демонтажу або завалювання. Дерев'яні споруди розбирають, вибраковують елементи для подальшого їх використання. При розбиранні кожний окремий збірний елемент повинен попередньо розкріплятися і займати

28

стійке положення.

Монолітні залізобетонні і металеві будівлі розбирають по спеціально розробленій схемі знесення, яка забезпечує сталість будівлі в цілому. Членування на блоки розбирання починають з розкриття арматури. Потім блок розкріплюють, після чого ріжуть арматуру і обламують блок. Металеві елементи зрізають після розкріплення. Найбільша маса залізобетонного блока або металевого елемента при розбиранні має бути не більше половини вантажопідйомності крана при найбільшому вильоті гаку.

Збірні залізобетонні будови розбирають по схемі знесення, зворотній схемі монтажу. Перед початком розбирання елемент звільнюють від в'язей. Збірні залізобетонні конструкції, які не можуть бути розділені на елементи, розділяють як монолітні.

Знесення будівель і споруд обваленням виконують гідравличними молотами, відбійними молотками, а в окремих випадках — екскаваторами з різним навісним обладнанням — куль бабами, клин-молотами та ін. Вертикальні частини будівлі для запобігання розкиданню уламків по майданчику необхідно обвалювати усередину. Обвалення також може бути виконане вибуховим способом.

Після розчищення виконують загальне планування будівельного майданчика

(див. Частину 3).

2.4. Відведення поверхневих і грунтових вод

Поверхневі води утворюються із атмосферних опадів (зливові і талі води). Розрізняють поверхневі води «чужі», які надходять з підвищених сусідніх ділянок, і «свої», які утворюються безпосередньо на будівельному майданчику.

Територія майданчика повинна бути захищена від надходження «чужих» поверхневих вод, для чого їх перехоплюють і відводять за межі майданчика. Для перехоплювання води створюють нагорні водовідвідні канави або обвалування уздовж межі будівельного майданчика в підвищеній її частині (Рисунок 2.6). Водовідвідні канави повинні забезпечувати пропускання зливних і талих вод визначених витрат. Їх улаштовують глибиною не менше 0.5 м, шириною 0.5...0.6 м і висотою бровки над розрахунковою кількістю води не менше ніж 0.1...0.2 м. Для захисту лотка канави від розмивання швидкість руху води не повинна перевищувати для піску — 0.5...0.6 м/с, для суглинку — 1.2...1.4 м/с. Канаву влаштовують на відстані не ближче 5 м від постійної виїмки і 3 м від тимчасової. Для запобігання можливого замулювання поздовжній профіль водовідвідних канав роблять з нахилом не менше 0.002. Стінки і дно канав закріплюють дерном, камінням, тбрасами.

«Свої» поверхневі води відводять наданням відповідного ухилу при вертикальному плануванні майданчика і улаштуванням сітки відкритого і закритого водостоку.

При сильному обводнюванні майданчика грунтовими водами з високим

29

рівнем горизонту осушення виконують дренажними системами. Дренажні системи бувають відкритого й закритого типів. Відкритий дренаж використовують при грунтах з малим коефіцієнтом фільтрації при необхідності зниження рівня грунтових вод на невелику глибину — 0.3...0.4 м. Їх улаштовують у вигляді канав глибиною 0.5...0.7 м, на дно яких укладають шар крупнозернистого піску, гравію або щебеню завтовшки 10...15 см. Закритий дренаж — це траншеї зі схилами в бік збирання води, що заповнюються дренуючим матеріалом (щебінь, гравій, крупний пісок). При влаштуванні більш ефективних дренажів на дно такої траншеї укладають перфоровані на бокових поверхнях труби: керамічні, бетонні, азбестоцементні, дерев'яні діаметром не менше 125 мм. Такі дренажі збирають і відводять воду краще, тому що швидкість руху води в трубах вище, ніж в дренуючому матеріалі. Закриті дренажі повинні бути закладені нижче рівня промерзання грунту і мати поздовжній нахил не менше 0.005.

2.5.Інженерне забезпечення майданчика

2.5.1.Тимчасові будівлі та споруди повинні бути інвентарними, тобто багаторазового використання, легко встановлювані і переобладнуванні. До них відносять будівлі: соціально-побутового призначення (їдальні, медпункти, душові, приміщення для обігріву тощо), адміністративно-господарські (контори, прохідні) та виробничі (склади, майстерні, навіси тощо). Кількість цих будівель та споруд визначається розрахунками в залежності від потужності будівельного потоку, максимальної кількості робітників, термінів функціонування того чи іншого процесу.

Найчастіше такі будівлі та споруди виконують пересувними або переносними. В практиці будівництва все ширше вживаються надувні споруди (зручні для побутових приміщень).

Розташування, номенклатура та кількість тимчасових будівель та споруд визначаються генеральним будівельним планом і повинні забезпечувати максимальну зручність для виконання того чи іншого будівельного процесу. Наприклад, соціально-побутові приміщення мають розташовуватися за межами небезпечної зони, але недалеко від виробничої; склади повинні мати все обладнання, необхідне для зберігання й охорони матеріалів чи конструкцій та зручного їх вивантаження й навантаження тощо.

2.5.2.Влаштування доріг на будівельному майданчику повинно бути закінченим до початку основних будівельних процесів. В сучасному будівельному виробництві вживаються всі види транспорту. Найбільш вживані:

автомобільний транспорт, який відрізняється великою маневреністю; залізничний транспорт має велику потужність та можливість перевезення

крупногабаритних конструкцій; водний транспорт вживається, коли біля будівельного майданчика є якісь

водні магістралі;

30