Конспект ТСП_испр / Конспект ТСП_испр

(важкості) роботи, визначеної по спільній дії на організм людини виробничих факторів умов праці. Роботи першої і другої категорій важкості не викликають зміни в функціональному стані організму людини, що відхиляються від нормальних. Стійкий рівень працездатності організму може підтримуватися на протязі зміни за допомогою правильної організації режиму праці і відпочинку. Роботи третьої і четвертої категорій трудності викликають зміни в функціональному стані організму людини, що відхиляються від норми. На таких роботах, крім правильної організації режиму праці і відпочинку, потрібна компенсація додаткових затрат енергії. Роботи п’ятої і шостої категорії трудності викликають стійкі зміни в функціональнім стані організму людини аж до професійного захворювання. На таких роботах недостатньо компенсації додаткових затрат енергії, необхідні компенсаційні заходи по наданню додаткових відпусток та скороченню робочого часу, а можливо і профілактичне лікування.

Для виконання будівельного процесу слід правильно організувати робоче місце — простір, де перебувають працюючі (один або ланка) з необхідним оснащенням, знаряддями та предметами праці на протязі всього або частки робочого дня. Робоче місце повинно бути просторим, зручним і безпечним. Простір, який виділяється для одного працівника або ланки, називається ділянкою, а для бригади — захваткою. Простір, на якому виконується комплексний процес, називається дільницею.

Сукупність будівельних процесів, в результаті виконання яких з'явля—ється товарна будівельна продукція (у вигляді частин будинків або закінчених конструкцій), називають будівельними роботами. Окремі види робіт одержали свою назву залежно від виду матеріалу, які переробляються (земляні, бетонні, кам'яні), інші — відповідно до конструктивних елементів, які є продукцією цих робіт (покрівельні, ізоляційні).

1.2.ТРУДОВІ І МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ ТА ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ

Операції, які входять до складу будь-якого будівельного процесу, розподіляються між собою за складністю, якістю та точністю виконання. Саме виконання їх вимагає різного рівня знань та вмінь. Узгодженість, злагодженість та безперервність дії будівельних робітників під час виконання різних робіт є показником їхньої кваліфікації, ступінь якої визначається залежно від знання виконуваної справи, наявності досвіду та вміння відмінно виконувати ту чи іншу робочу операцію.

З метою раціонального використання праці будівельних робітників необхідно, щоб кожен із них виконував лише ті роботи, які властиві його професії (спеціальності) та кваліфікації. Тому під час виконання будь-якого процесу, що складається з кількох різнойменних операцій, потрібно мати відповідну кількість виконавців, які об'єднуються в ланки від 2 до 6 чоловік. У буді-

11

вельному виробництві ланкова форма є найбільш прогресивною формою організації праці. Кілька ланок об'єднують в бригади. Залежно від спеціалізації ланок бригади можуть бути спеціалізованими (складатися з ланок однієї спеціальності) та комплексними (складатися з ланок різних спеціальностей). Фах будівельника визначається видом роботи, яку він виконує (наприклад, муляр, покрівельник, опоряджувальник). Спеціальність визначається більш вузьким поняттям фаху. Наприклад, покрівельники можуть влаштовувати жерстяні покрівлі або м'які, опоряджувальник може мати спеціальності штукатура, маляра, лицювальника, паркетника.

Для виконання будівельних робіт потрібні будівники з різним рівнем підготовки, тобто різної кваліфікації. Кваліфікація визначається рівнем професійної майстерності виконання певного виду роботи.

Рівень кваліфікації визначається кваліфікаційними розрядами. У будівельному виробництві їх шість. Оцінюються вони тарифними коефіцієнтами, які показують в скільки разів тарифна ставка робітника цього розряду вища ставки робітника першого розряду. Кваліфікаційні розряди присвоюються згідно з правилами, викладеними в «Тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників, які займаються будівництвом та ремонтно-будівельними роботами».

В довіднику поміщені характеристики професій робітників-будівельників і вказані відомості про об'єми потрібних знань і професійних навичок: робітник повинен уміти читати креслення, знати технологію процесу і правила перевірки його якості, правила техніки безпеки, виконувати роботи заданої складності і т. п.

Підготовка кадрів для будівельних організацій ведеться в професійно-тех- нічних училищах. Перепідготовка робітників з метою підвищення їх кваліфікації проводиться в учбових комбінатах будівельних організацій або безпосередньо на робочих місцях. Підвищення розряду відбувається через показ робітником знань та вмінь кваліфікаційній комісії.

Будівництво, що є однією з головних галузей народного господарства країни, не тільки забезпечує створення нових, розширення і реконструкцію діючих основних фондів, а й само пов'язане із споживанням великої кількості матеріальних елементів. До них насамперед слід віднести:

—будівельні матеріали, що видобуваються у кар'єрах і виробляються на промислових підприємствах;

—будівельні деталі, вироби і конструкції, що виготовляються на підприємствах будівельної індустрії;

—різноманітні вироби, матеріали, напівфабрикати, елементи устаткувань будівель та інженерних споруд, що постачаються підприємствами різних галузей промисловості;

—технічні засоби для здійснення будівельних процесів — машини, механізми, інструменти, пристрої, устаткування для автоматизації технологічних

12

процесів;

— транспортні засоби, що забезпечують постачання на будівельний майданчик матеріалів, виробів, конструкцій, технічних засобів тощо.

Важливою умовою підвищення економічної ефективності будівельного виробництва є економія матеріально-технічних ресурсів, раціональне їх використання і поліпшення робочих параметрів технічних і транспортних засобів. Економія найважливіших матеріалів (цементу, скла, металу, дерева) і паливноенергетичних ресурсів може бути забезпечена раціональними проектними рішеннями і правильною організацією виробництва, обережним транспортуванням і дбайливим зберіганням матеріалів , виробів і конструкцій.

Для створення будівельної продукції необхідно мати технічні засоби , які за використанням поділяють на дві групи.

До першої групи належать основні технічні засоби, які потрібні для виготовлення будівельних конструкцій та обробки їх поверхонь:

будівельні машини — стаціонарні або пересувні, оснащені двигуном і приводом від нього до робочого органу та сам робочий орган ( різноманітні підйомні крани, бетоноукладачі та автобетоновози, екскаватори і т.п. );

будівельні механізми — на відміну від машин не мають свого двигуна (котки, ручні лебідки, талі тощо);

пристосування — кріплення, естакади, риштування, помости, опалубки, як правило, інвентарні переставні або котючі багаторазового використання;

інструменти — це підручні технічні засоби , які мають невелику вагу та розміри і призначені для збільшення мускульних можливостей при перетворенні одного виду механічного руху на інший ( лопати, молотки, сокири, гайкові ключі, рулетки тощо).

До другої групи належать допоміжні засоби, без яких неможливо або недоцільно виконувати будівельні роботи:

технологічне оснащення, що забезпечує зручні умови праці, збереження матеріалів та безпеку виконання робіт (бункери, балони, відра, контейнери, касети та інше);

енергетичне оснащення, яке необхідне для роботи будівельних машин та механізмів, інструменту, технологічних потреб (парові котли, трансформатори тощо);

експлуатаційне оснащення, яке має забезпечувати умови для нормальної експлуатації будівельних машин, механізмів, інструмента та інших пристроїв (заряджувальні апарати, сигнальні пристрої, обмежувачі руху).

Одним із основних завдань технології будівельного процесу є визначення складу та оптимальних параметрів будівельних машин, механізмів та інших технічних засобів .

13

1.3. Нормативна і проектно-технологічна документація в будівництві

Будь-яка операція чи процес будівельного виробництва регламентується державними будівельними нормами і стандартами. Порушення норм і стандартів призводить до ускладнень, зниження якості виконуваних робіт та будівельної продукції, виникнення аварійних ситуацій та нещасних випадків.

Основними завданнями стандартизації та нормування в будівництві є:

—проведення єдиної технічної політики;

—забезпечення надійності та безпеки об'єктів будівництва;

—встановлення вимог, що забезпечують здорові і безпечні умови праці та побуту в населених пунктах, будівлях, спорудах, підприємствах, які проектуються;

—забезпечення належного науково-технічного рівня та якості будівництва на основі впровадження досягнень науки, техніки і передового досвіду в практику проектування і будівництва, виробництва будівельних конструкцій, виробів та матеріалів;

—раціональне використання земель, природних ресурсів та охорона навколишнього середовища;

—скорочення інвестиційного циклу та підвищення ефективності капітальних вкладень;

—економія матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів;

—удосконалення організації проектування та інженерних відшукувань, кошторисної справи будівництва і виробництва будівельних конструкції, виробів та матеріалів.

Нормативні документи (НД) в галузі будівництва поділяються на такі види:

—державні стандарти — ДСТ;

—державні будівельні норми — ДБН;

—відомчі будівельні норми — ВБН;

—регіональні будівельні норми — РБН;

—технічні умови — ТУ.

ДСТ України встановлюють организаційно-методичні та загально-технічні вимоги до об'єктів будівництва і промислової продукції будівельного призначення, вони забезпечують їх розробку, виробництво (виготовлення) та експлуатацію (використання).

ДБН України розробляються на продукцію, процеси та послуги в галузі містобудування (вишукування, проектування, територіальна діяльність, зведення, реконструкція і реставрація об'єктів будівництва, планування і забудова населених пунктів і територій), а також у галузі організації, технології, управління і економіки будівництва.

ВБН України розробляються при відсутності ДБН або при необхідності встановлення вимог, що перевищують (доповнюють) вимоги ДБН, з ура-

14

хуванням специфіки діяльності організацій та підприємств цього відомства. РБН України містять регіональні правила забудови населених пунктів і

територій.

ТУ встановлюють вимоги до конкретних видів промислової продукції будівельного призначення, її виготовлення, упакування, маркування, приймання, контролю та випробувань, транспортування та зберігання.

З метою спрощення користування, а також для забезпечення обліковореєістраційної єдності нормативна документація шифрується. Структура шифру включає буквені (Х) і цифрові (У) елементи позначення, які розподіляються знаками «крапка» і «тире» відповідно до схеми:

Класифікація нормативних документів України в галузі будівництва Крім основних норм і правил, будівельники ще користуються міждержав-

ними будівельними нормами (СНіП), стандартами (ГОСТ) та технічними умовами (ТУ) колишнього СРСР.

Усі зазначені документи необхідні для виконання будівельних процесів, але недостатні для їх правильної організації і організації будівельного майданчика під час створення будівельної продукції.

Організаційні документи, які регламентують вказані процеси, називають технологічними. Їх розробляють відповідно до ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва». Ці документи містять загальні вимоги до організації будівельного виробництва. Головним завданням технологічної документації є впровадження комплексу заходів, які забезпечують високу продуктивність праці при найменших затратах ручної праці, підвищують комплексну механізацію, зменшують затрати ресурсів, скорочують терміни будівництва, сприяють впровадженню сучасних технологій будівництва.

Зведення будь-якого об'єкта розпочинають тільки після розробки організаційних, технічних, технологічних та економічних рішень, які мають бути відображені в проектно-технологічній документації (ПТД). До їх складу входять проект організації будівництва (ПОВ) та проект виконання робіт (ПВР). ПОВ і ПВР приймають на основі варіантного пророблення основних рішень.

Технологічну документацію розробляють у два етапи. На першому етапі складають ПОВ одночасно з розробленням будівельної та інших частин технічного (техноробочого) проекту. Цим досягають узгодженості об'ємно-пла- нувальних, конструктивних та технологічних рішень з умовами організації будівництва та виконання робіт.

Проект організації будівництва використовується замовником, підрядними організаціями та іншими учасниками інвестиційного процесу при організації їх діяльності по будівництву об'єкта, а також при вирішенні питань фінансування і матеріально-технічного забезпечення його будівництва.

Проект організації будівництва розробляє генеральна проектна організація або на її замовлення інша проектна організація, що має ліцензію на цей вид проектування.

15

ПОВ складається з таких основних документів: календарного плану будівництва; будівельних генеральних планів на підготовчий та основний періоди будівництва; організаційно-технологічних схем; відомостей про об'єми будівельних робіт та необхідність у будівельних конструкціях, виробах, матеріалах та обладнанні; графіків потреби в основних будівельних машинах, кадрах будівників; пояснювальної записки. Ці документи мають узагальнюючий характер і їх використовують для розподілу капітальних вкладень та обсягів будівельно-монтажних робіт за строками будівництва, а також обґрунтування кошторисів будівництва.

На другому етапі генеральна підрядна організація та організації, які виконують окремі види монтажних та спеціальних робіт, розробляють проект виконання робіт.

Вихідними матеріалами для розробки ПВР є такі: завдання від будівельної організації на розробку ПВР; ПОВ; робочі креслення; умови щодо забезпечення конструкціями, напівфабрикатами та матеріалами; використання будівельних машин та кадрів; кошториси; матеріали і результати технічного обстеження будівель і споруд, а також вимоги до виконання робіт в умовах діючого виробництва.

До складу ПВР входять такі документи: календарний графік виконання робіт, або комплексний сітьовий графік, в яких встановлюються послідовність і термін виконання робіт з максимально можливим їх суміщенням; будівельний генеральний план; графіки забезпечення будівництва збірними деталями, напівфабрикатами, матеріалами і устаткуванням; графіки руху робочих кадрів та основних будівельних машин по об'єкту; технологічні карти; рішення з техніки безпеки та пожежної безпеки; переліки технологічного інвентарю, монтажного оснащення та схеми стропування вантажів; пояснювальна записка.

Головною складовою частиною ПВР є технологічні карти, які складають на всі робочі процеси. До технологічної карти входять: схеми послідовності виконання прийомів з включенням схем операційного контролю якості, опис методів виконання робіт, зазначення трудовитрат і потреби в матеріалах, машинах, оснастці, пристосуваннях і засобах захисту працюючих, а також послідовності демонтажних робіт при реконструкції та технічному переозброєнні підприємств, будівель і споруд (див. Додаток 1).

Затверджує ПВР головний інженер генпідрядної організації після погодження з головними інженерами субпідрядних організацій (відповідно кожен свій розділ проекту). Затверджений проект має бути переданий виконавцям на будівельний майданчик за два місяці до початку будівництва для вивчення технологічних особливостей об'єкта, який буде зводитися.

1.4. Технічне нормування в будівництві

Питання нормування праці є не тільки соціально-економічними, але і політичними, тому що вони акумулюють в собі інтереси суспільства (держави),

16

колективу і окремого робітника.

Під нормуванням праці розуміють встановлення мір затрат праці на виготовлення одиниці продукції або виготовлення продукції в одиницю часу, виконання заданого об'єму робіт або обслуговування знарядь праці у відповідних організаційно-технічних умовах.

Важливе значення має нормування праці як інструмента, що встановлює суспільно необхідну міру витрат праці при виконанні того чи іншого технологічного процесу з межею визначення терміну виконання робіт, складу бригад для виконання робіт та справедливої оплати труда.

Виробничі норми в будівництві, як правило, розробляються на одиницю кінцевої продукції по робочому процесу. Норми, встановлені на одиницю кінцевої продукції по комплексному процесу, прийнято називати укрупненими комплексними або просто укрупненими.

Виробничий норматив — науково обгрунтована міра затрат праці на виконання одиниці первісної продукції або підготовчо-заключної роботи; регламентовані перерви, установлені робітникам для відпочинку та особистих потреб на протязі робочої зміни; кількість робітників необхідного фаху та кваліфікації, яка встановлена на виконання будівельно-монтажного процесу, обслуговування устаткування, виробничих майданчиків або інших виробничих одиниць при правильній організації праці, сучасному рівні будівельного виробництва і нормальних санітарно-гігієнічних, психологічних, фізіологічних і соціальних умовах праці.

Елементний норматив затрат праці — науково обгрунтована міра затрат праці, яка установлена на виконання окремого елемента будівельного, монтажного або ремонтно-будівельного процесу робітниками необхідного фаху і кваліфікації при правильній організації праці, раціональному технологічному процесі, при ефективному використанні засобів виробництва та робочого часу, в нормальних санітарно-гігієнічних, психологічних, фізіологічних та соціальних умовах праці.

Елементний норматив затрат праці включає в себе письмову і числову характеристику. Письмова характеристика (нормаль виконання елемента трудового процесу) встановлює раціональні організаційні, технічні, технологічні, психофізіологічні і соціальні фактори умов праці і виробництва для виконання елемента трудового процесу, при яких дійсна числова характеристика цього нормативу.

Нормаль нормованого процесу — сукупність характеристик організаційних, технологічних, санітарно-гігієнічних, фізіологічних та соціальних факторів умов праці та виробництва, встановлених з урахуванням сучасного рівня техніки і технології, наукової організації праці, додержанням правил охорони праці, ефективного використання будівельної техніки і кваліфікації робітників.

Як числові характеристики виробничих нормативів використовуються:

— норма затрат праці;

17

—норма часу;

—норма виробітку;

—норма машинного часу;

—трудомісткість;

—машиномісткість.

Норма затрат праці — міра затрат праці, встановлена на виконання робітниками необхідного фаху і кваліфікації одиниці продукції при правильній організації праці, сучасному рівні будівельного виробництва в нормальних санітарно-гігієнічних, фізіологічних і соціальних умовах праці.

Числова характеристика норми затрат праці на вибрану одиницю закінченої продукції Нзп, люд-год., розраховується за формулою:

Витрати праці на оперативну роботу tоп визначаються за формулою:

продукції нормованого процесу.

Норма часу — міра тривалості робочого часу, встановлена на виконання виконавцями необхідного фаху, кваліфікації та необхідної кількості, одиниці продукції при правильній організації праці, сучасному рівні будівельного виробництва, в нормальних санітарно-гігієнічних, фізіологічних і соціальних умовах праці.

Норма часу являється похідною від норми затрат праці й може бути визначена за формулою:

Норма виробітку — це кількість доброякісної будівельної продукції, яку виробляє виконавець (ланка) за одиницю часу (годину, зміну, день і т. ін.) при правильній організації праці, сучаснім рівні будівельного виробництва і нормальних санітарно-гігієнічних, фізіологічних і соціальних умовах праці.

18

Вимірюється фізичними одиницями виміру будівельної продукції та гривнями. Чисельно може бути визначена за формулою:

Норма машинного часу — це затрати машинного часу на виготовлення одиниці продукції машиною в нормальному технічному стані, при правильній організації виробництва і праці робітників, що керують машиною, працюють при допомозі машини в нормальних санітарно-гігієнічних, фізіологічних і соціальних умовах праці.

Для машин циклічної дії:

Трудомісткість — це загальні затрати праці робітників на виконання будівельного процесу; (люд-год, люд-зміни):

де V — обсяг виконуваних робіт, м2, м3 тощо.

1.5. Потоковість будівельних процесів

Організувати виконання технологічних процесів, при будівництві m будівель, можливо трьома методами: послідовним, паралельним або потоковим.

Послідовний метод передбачає одночасне зведення кожної наступної будівлі після закінчення попередньої. При цьому тривалість будівництва всіх будинків складає:

де m — кількість будівель;

19

Тц — тривалість виробничого циклу зведення всіх будівель.

Паралельний метод — передбачає одночасне зведення всіх будівель. Тривалість будівництва відповідає тривалості одного виробничого циклу Тц, але інтенсивність споживання ресурсів q зростає в m раз.

Потоковий метод поєднує в собі елементи послідовного і паралельного методів. Потокове зведення m будівель потребує менших затрат часу, ніж послідовний (Тn<mТц), а інтенсивність споживання ресурсів менша, ніж при паралельному методі.

Для організації будівельного потоку необхідно виробничий процес будівництва розбити на складові процеси, розподілити їх між виконавцями, забезпечити виробничий ритм і максимально сумістити за часом виконання процесів.

Розвиток будівельного потоку графічно зображують у вигляді циклограми. По осі абсцис відкладають час, по осі ординат — одиниці будівельної про-

дукції (будівлі, ділянки або захватки).

Захватки — це частини громадських чи промислових будівель або інженерних споруд, що часто повторюються.

Технологічний процес, розбитий на n складових процесів, зображається похилими лініями. Кожний складовий процес, що виконується у потоці, називають частковим окремим потоком. Поєднання ряду послідовно включених і паралельно виконаних часткових потоків складають будівельний поток.

Тривалість часткового окремого потоку виражається залежністю:

Розрізняють такі параметри будівельного потоку: просторові — фронт робіт, ярус, монтажна ділянка, ділянка, захватка; технологічні — кількість часткових окремих потоків, об'єми робіт, трудомісткість, виробнича потужність потоку, обсяг робіт, кількість виконавців; часові — модуль циклічності, крок і темп потоку; організаційні — кількість робочих змін у добі, кількість організаційних перерв, що спричинені вимогами безпеки виконання робіт, коефіцієнт кратності циклів С, коефіцієнт виконання норм виробітку, Кн.

20