Конспект ТСП_испр / Конспект ТСП_испр

тування.

Для транспортування малорухомих бетонних сумішей може бути використана установка «Пневмобетон».

Для пневмонагнітачів характерна висока швидкість руху суміші. Для камерних пневмонагнітачів вона складає 0,1...0,3 м/с, але в момент виштовхування бетонної суміші з бетоноводу ця швидкість може перебільшити 10...15 м/с. Для гасіння конечної енергії потоку суміші, зниження швидкості її виходу з бетоноводу, зменшення перекидних зусиль і повітрявідділення використовують вихідні насадки — кінцеві гасителі. Пневмонагнітачі мають більш просту конструкцію (практично без рухомих частин), але їх треба періодично зупиняти для очищення стінок нагнітача і бетоноводу від бетону.

Продуктивність пневмонагнітачів ємкістю 400 л — 10 м3/г, 800 л — 20 м3/г. Пневмонагнітачі транспортують бетонну суміш на 200 м по горизонталі і на

60 м по вертикалі.

4.4.5. Укладання і ущільнення бетонної суміші

Бетонування — найбільш відповідальний етап зведення бетонної або залізобетонної конструкції. Бетонна суміш при укладанні повинна прийняти форму конструкції, передбачену проектом і задану поверхнями і контурами опалубки.

При бетонуванні суміш заповнює всі проміжки між стержнями арматури, утворює захисний шар необхідної товщини і піддається ущільненню відповідно до заданих проектом щільності і класу бетону.

Бетонування складається з підготовчих і перевірочних операцій, процесу укладання бетонної суміші, який включає операції по прийманню, розподіленню і ущільненню бетонної суміші, а також допоміжних операцій, що виконуються по ходу бетонування.

Спочатку необхідно перевірити і оформити актами на приховані роботи (див. Додаток 2) якість і відповідність проекту інших елементів конструкції, які в процесі бетонування будуть заховані в тіло бетону. Перевіряють до початку бетонування підготовку природної основи, виконання гідроізоляційних робіт, правильність установки арматури та закладних деталей, анкерів тощо.

Перевіряють точність встановлення опалубки, наявність будівельних підйомів в днищах коробів балок і арок, правильність встановлення клинів або домкратів для розкружалення тощо. При перевірці риштувань складають акт, який фіксує забезпечення вимог техніки безпеки.

Безпосередньо перед укладанням бетонної суміші опалубку очищають струменем води або стиснутого повітря від сміття і бруду, бетонні та горизонтальні поверхні робочих швів звільняють від цементної плівки, перевіряють захисні пристосування, передбачені технікою безпеки. Поверхню дерев'яної опалубки змочують, щілини в опалубці шириною більш 3 мм затуляють для запобігання витікання цементного молока. Поверхні сталевої і

91

пластикової опалубки змащують, наприклад, відпрацьованим маслом, а залізобетонну, азбоцементу або армоцементу незнімну опалубку промивають струменем води. Арматуру очищають від бруду та іржі. Одночасно виконують роботи по наладці механізмів, машин та пристроїв, що використовуються в усіх взаємопов'язаних операціях по бетонуванню. Робочі місця забезпечують необхідними інструментами.

Якщо бетонну суміш укладають на раніше укладений бетон основи, то з метою недопущення збезводнення суміші, що вкладається, бетон основи необхідно сильно зволожити, причому безпосередньо перед укладанням суміші залишки води з поверхні бетону необхідно видалити.

Приймання, розподілення, укладання і ущільнення бетонної суміші необхідно вести в безперервній послідовності. За цим відповідальним процесом повинен вести постійний нагляд технічний порсонал будівельного майданчика. В журналі бетонних робіт кожну зміну записують дату виконання робіт, їх об'єм, властивості бетонної суміші, дату виготовлення бетонних контрольних зразків, їх кількість, температуру зовнішнього повітря, бетонної суміші, тип опалубки і дату розбирання опалубки.

Під час укладання і розподілення бетонної суміші слідкують за станом риштувань і опалубки. При виявленні зміщення або деформації опалубки бетонування припиняють і приймають заходи до виправлення дефектів.

Одночасно з бетонуванням виконують допоміжні операції по встановленню і переміщенню транспортних і вантажопідйомних засобів, віброжолобів, бункерів, бетоноводів, конвейєрів тощо.

В кінці зміни інвентар, механізми і пристрої очищують від напливів бетону, промивають бетоноводи.

Укладання бетонної суміші. Під час укладання бетонної суміші в опалубку її розподіляють, як правило, горизонтальними шарами однакової товщини, що забезпечує рівномірне ущільнення бетону. Товщина горизонтальних шарів залежить в основному від засобів ущільнення.

Велику кількість залізобетонних конструкцій неможливо забетонувати за один захід без перерви, тому виникає необхідність в визначенні розмірів ділянок, на які необхідно розбити конструкцію. Розбивають конструкцію або споруду на ділянки як по конструктивним, так і по технологічним міркуванням. Конструктивна розбивка покликана забезпечити направлену деформацію окремих ділянок споруд або конструкцій (осадочні, температурні та усадочні шви), а технологічна — враховує неминучі перерви в роботі, загальну організацію робіт, можливості використання механізмів. При конструюванні споруд в них виконують деформаційні шви, які в свою чергу можна підрозділяти на усадочні, температурні та осадочні.

Усадочні шви в довгих і масивних конструкціях запобігають неупорядкованому виникненню тріщин під час усадки бетону. На відміну від температурних вони необхідні і при постійній температурі експлуатації конст рукцій.

92

Усадочні шви в тонких монолітних стінах роблять не рідше ніж через 5...6 м по довжині і в місцях, де змінюється переріз або висота стіни. В бетонних підлогах їх виконують через 6...12 м. Бокові грані поздовжніх швів покривають бітумом. Поперечні шви бетонують на 1/3 товщини (закладають рейку завтовшки 1,5...2 см), а останню частину заповняють мастикою.

При розподілі конструкцій на блоки (карти) бетонування по можливості необхідно передбачати шви, які виконують зразу декілька функцій. Конструкції швів температурного стиснення і усадочні схожі, тому часто роблять сумісні температурно-усадочні шви. Температурні шви розширення зручно суміщувати з осадочними.

Робочі шви сугубо технологічні. Їх улаштування визвано неминучими зупинками процесу бетонування (закінчення зміни, зупинка устаткування, нестача матеріалу, необхідність монтажу вище розташованої арматури, перемонтування риштування опалубки і т.і.). На відміну від деформаційного в робочому шві не допускається переміщувати поверхонь, що єднаються, одна відносно другої. Кількість робочих швів повинна зводитись до мінімуму. В зв'язку з цим при перервах в бетонуванні необхідно дотримуватися ряду правил: при укладанні бетону вручну не допускати ударів шуровками і трамбовками по бетону, укладеному до перерви; при вкладанні з ущільненням за допомогою вібраторів ділянку свіжого бетону довжиною 1 м, який прилягає до бетону, укладеного до перерви, необхідно ущільнювати вручну (якщо бетон не досяг міцності 1...1,2 МПа).

Відповідно до норм робочі шви допускається улаштовувати при бетонуванні

(див. Рисунок 4.29):

—колон — на рівні верху фундаменту (I-I), біля низу прогонів, балок або підкранових консолей (II-II), біля верху підкранових балок (III-III), біля низу капітелей колон (IV-IV) безбалочного перекриття, біля низу або верху вутів (IVIV), між стояками і ригелями рам (VII-VII);

—балок великих розмірів, монолітно з'єднаних з плитами, — на 20...30 мм нижче рівня нижньої поверхні плити, а при наявності в плиті вута — на рівні низу вута (див. Січення V, VI);

—плоских плит — в будь-якому місці паралельно меншому боку плити;

—ребристих перекрить — в напрямі, рівнобіжному другорядним балкам

(VIII), а також

—окремих балок — в межах середньої третини прольоту балки, а в напрямі рівнобіжно головним балкам (прогонам) — в межах двох середніх четвертей прольоту прогонів і плит (IX);

—масивів, арок, склепінь, резервуарів, бункерів гідротехнічних споруд,

мостів і других складних інженерних споруд і конструкцій — в місцях, вказаних в проекті (там де діють найменші внутрішні зусілля).

Основні правила улаштування робочих швів:

93

—робочі шви влаштовують в місцях, де в конструкції діють найменші зусилля;

—шви виконують перпендикулярно вісі конструкції (Рисунок 4.29 а, б);

—всі горизонтальні шви повинні оброблятися — з поверхні має бути видалена плівка цементного молока; при обчищенні поверхонь раніше укладеного бетону його міцність повинна бути не менше, МПа: 0,3 (зразу після закінчення тужавіння цементу — найкраще) — при обчищенні водяним або повітряним струменем; 1,5 — механічною металевою щіткою; 5 — при гідропіскоструйній обчистці або обчистці металевою фрезою.

Основні правила укладання бетонної суміші.

Висота вільного падіння повинна бути не більш: а) h Ј 3м при ОК=6...8 см;

б) h Ј 2м при ОК>8 см; в) h Ј 5м в окремі колони.

Коли висота вільного падіння бетонної суміші 5...10 м застосовують «хоботи», а при h>10м — віброхоботи. Хоботи — це ланцюг з ланок, які мають конічну форму. Періодично проходячи крізь широку та вузьку частину ланок ланцюга бетонна суміш запобігає розшарування. Напрямок подачі суміші має бути перпендикулярним шарам укладки.

Кожний наступний шар має бути укладеним на попередній до початку тужавіння бетону в попередньому шарі, так як при ущільненні суміші вібратор повинен занурюватися в раніше укладений шар на 3...5 см. Виходячи з цього можна визначити розміри блоку бетонування: висота шару залежить від механізмів, які подають бетонну суміш і які її потім ущільнюють. Висота шару, як правило, складає 10...15 см, але не більше 50 см. Об'єм бетону на ділянці,

94

опалубці, через яку вони передають коливання суміші.

По роду енергії вібратори підрозділяються на вібратори електромеханічні, електромагнітні та пневматичні.

При ущільненні бетонної суміші внутрішніми вібраторами товщина шару приймається більше 1,25hр (висоти їх робочої частини). Тривалість вібрування в одній точці залежить від типу вібратора та характеристик бетонної суміші (її рухомості). Чим менше рухомість, тим довше необхідно вібрувати суміш. Недостатня тривалість вібрування призводить до недоущільнення бетону (підвищеної його пористості, отже, до пониженої щільності). Занадто тривале вібрування також погіршує його якість: тому що веде до розшарування бетону. Оптимальний час вібрування визначається досвідним шляхом. Основні прикмети достатності ущільнення — закінчення усідання бетонної суміші, поява на її поверхні цементного молочка й закінчення виділення бульбашок повітря.

Відстань між позиціями вібратора в плані (точки занурення вібратора) не повинна перебільшувати 1,5 радіусу дії вібратора, причому зони вібрування перекривають одна одну. Радіус дії вібратора залежить від типу вібратора, а також від рухомості бетонної суміші.

Поверхневі вібратори використовуються для ущільнення суміші в плоских конструкціях і бувають двох типів: віброплощадки і віброрейки. Віброплощадка площею 0,3...1 м2 (рідко більше) використовується для виконання робіт в невеликих приміщеннях.

Віброрейка — це швелер довжиною 3...6 м (при довжині l>3 м — це вібробрус) на якому зверху встановлено вібродвигун. За допомогою поверхневих вібраторів ущільнюють бетонну суміш окремими смугами з перекриттям провіброваної смуги на 10...15 см. Товщина шарів, які мають ущільнюватися поверхневими вібраторами, дорівнює 15...30 см; тривалість роботи на одній позиції 20...60 с.

Зовнішні вібратори жорстко закріплюють до опалубки. За їх допомогою можна ущільнювати суміш на глибину до 25 см. При бетонуванні високих конструкцій (колон, стін) встановлюють декілька вібраторів по висоті й включають їх по мірі укладання бетону. Працює зовнішній вібратор на одній стоянці 50...90с, потім його переміщують і закріплюють за допомогою спеціальних швидкороз'ємних пристроїв.

Крім вище згаданих можуть також використовуватися такі методи ущільнення бетонної суміші:

Ущільнення бетонної суміші укаткою — використовується при бетонуванні масивних конструкцій з укладанням суміші двома, трьома шарами завтовшки

20...70 см;

Ущільнення бетонної суміші вакуумуванням — основане на принципі відсмоктування з укладеної в опалубку бетонної суміші зайвої води, яку необхідно додавати при приготуванні суміші щоб отримати потрібну їй рухомість. Ця

96

вільна (зайва) вода займає якийсь об'єм, протягом часу вона випаровується і залишає в бетоні пори і пустоти, які знижують його міцність. При вакуумуванні зайової води (а з нею і повітря) суміш ущільнюється, її пористість і усадка знижуються, а якість зростає. Міцність вакуумованого бетону вище на 10...20 %, ніж віброваного. Для вакуумування бетонної суміші в плоских конструкціях застосовують вакуум-щити. В балках, колонах, стінах вакуумування ведеться за допомогою вакуум-трубок. Вакуум-щити і вакуум-трубки через магістральну відсмоктуючу лінію приєднуються до вакуум-установки.

Вакуумування використовують для ущільнення бетону в немасивних конструкціях, які мають велику поверхню (майданчики, склепіння, оболонки, купола). Найбільша товщина бетону при цьому 30 см.

4.4.6. Догляд за бетоном

Зберегти високу якість бетонної суміші після вкладання можна тільки при виконанні деяких заздалегідь визначених вимог: підтримання сприятливого волого-температурного режиму, що забезпечує зростання міцності; захист твердіючого бетону від ударів, струшувань і інших механічних дій, від різких змін температури й швидкого висихання.

Твердіючий бетон змінюється в об'ємі. Бетон на звичайному цементі при твердінні на повітрі висихає і зменшується в об'ємі. Висихання на поверхні конструкції проходить швидше ніж усередині, тому якщо зверху штучно не підтримувати необхідну вологість в бетоні можуть з'явитися малі усадочні тріщини. Щоб підтримати необхідну вологість, бетон вкривають вологоутримуючими матеріалами, захищаючи від дії вітру й прямих сонячних променів, і систематично поливають водою ці матеріали.

Укривання і поливку бетону починають не пізніше ніж за 10...12 годин після закінчення бетонування, а в жарку і вітряну погоду через 2...3 години. Якщо температура зовнішнього повітря 15оС і вище, поливають в перші 3 доби днем через 3 години й один раз уночі, а в наступні дні — до набору 20 % проектної міцності (на портландцементі — 7 діб, шлакопортландцементі — 14 діб, на глиноземистому — 3 доби) не рідше 3 рази на добу.

Великі горизонтальні поверхні, якщо вони в подальшому не будуть мати монолітного зв'язку з бетоном і розчином, рекомендують замість поливання водою покривати плівкоутворюючими складами або захисними плівками (водобітумною емульсією, етиноловим лаком, полімерними плівками). При покритті поверхні бетону вологоутримуючими матеріалами (рогожею, тирсою) перерви між поливанням збільшуються в 1,5 рази. При температурі 5оС і нижче бетон не поливають. Заходи по догляду за їх виконанням встановлюються ПВР.

4.4.7. Контроль якості виконання робіт

Контроль якості бетону полягає в перевірці відповідності його фізико-

97

механічних показників вимогам проекту і проводиться на стадії його приготування й в готовому стані. На стадії приготування й укладання бетонної суміші перевіряють її рухомість. Роблять це на місці приготування й укладання суміші не рідше двох разів за зміну при постійній погоді і постійній вологості заповнювачів.

Обов'язкова перевірка міцності бетону на стиск, а для дорожнього і аеродромного будівництва — також на розтягування при згинанні. Іспит проводять на контрольних зразках з проб бетонної суміші, відібраної після її приготування на бетонному заводі, а також на місці виконання робіт. На одне випробування повинно бути зроблено не менше 3-х зразків кубів з розміром ребра 10 або 15 см (залежно від гранулометрії заповнювача). Міцність бетону контролюють згідно з вимогами проекту, а також заданої під час проміжного контролю (наприклад, перед розпалубленням конструкцій, передачею натягу арматури, яку напружують на бетон для виготовлення попередньо напружених конструкцій тощо).

Показники морозостійкості і водонепроникності бетону контролюють, якщо є спеціальні вимоги за проектом.

Контроль якості бетону в конструкціях і спорудах виконують за вимогами проекту або спеціальних нормативних документів, якщо виникають сумніви, щодо якості бетону, якщо міцність бетону при іспитах виявилась менша за проектну.

4.4.8.Особливості бетонування деяких конструкцій

4.4.8.1.Масивні малоармовані конструкції — мостові опори, підпірні стіни, товсті фундаментні плити, фундаменти під устаткування — виконують із жорстких сумішей. В ПВР вказують розбивку масиву на блоки бетонування, розміри яких встановлюють так, щоб максимально зменшити негативний вплив температурних деформацій, які викликаються підвищенням температури бетону при твердінні. Замикаючий блок бетонують після усадки і охолодження блоків, що стоять поряд.

Укладання суміші та її ущільнення ведуть горизонтальними шарами однакової товщини без перерв і в одному напрямі. Як правило розміри блока призначають не більше 60 м2 в плані й ширині до 4,5 м. Верхній шар в проміжних блоках залишають шорстким для кращого зчеплення блоків між собою. Вихідний шар в верхньому блоці ущільнюють та загладжують поверхневими вібраторами.

Перерви при укладанні суміші в блоки фундаментів під устаткування, які сприймають динамічне навантаження не допускаються. Конус, що утворюється при порційній подачі бетонної суміші, розрівнюють вібраторами до отримання рівномірного шару. Вібратор занурюється в конус бетонної суміші вертикально або з нахилом до 30о і переміщується в такому положенні в бік пониженої

98

частини шару. Бетонну суміш, яка подається безперервно, розрівнюють і ущільнюють вібраторами послідовно відповідно до подачи і з швидкістю, яка забезпечує рівномірне ущільнення всього шару. Вібратор занурюють в шар бетону так, щоб робочий наконечник заходив в раніше укладений шар, в якому бетон ще не почав тужавіти, на глибину 5...10 см. Відстань перестановки вібраторів залежить від жорсткості суміші: 30...40 см для вібраторів з гнучким валом і 35...50 см для вібробулав. Якщо суміш подають поворотними ковшами — баддями, їх розвантажують в середині ділянки, що бетонуються. Суміш розподіляють і ущільнюють пакетними вібраторами, які підвішують до гаку крана.

4.4.8.2.Колони без хомутів, що перехрещуються, бетонують ділянками висотою до 5 м. Бетонну суміш подають зверху із бадді через воронки й ущільнюють глибинними вібраторами. При бетонуванні колон великої висоти роблять розбивку на яруси бетонування. Останній ярус по висоті бетонують після досягнення бетоном попереднього ярусу міцності 1,5 МПа і улаштування робочого шва.

4.4.8.3.Колони з густим армуванням і хомутами, що перехрещуються, з сторонами перерізу менше 0,4 м бетонують без перерв на висоту не більше 2 м. Суміш з ОК=6...8 см подають ланцюговими хоботами через отвори — «кармани», які улаштовуються в бокових стінках опалубки. В нижню частину колони рекомендується покласти шар пластичного цементного розчину товщиною 10...20 см складу 1:2 (1:3), щоб забезпечити краще зчеплення з раніше укладеним бетоном.

4.4.8.4.Рамні конструкції необхідно бетонувати без перерв. Якщо цього зробити не вдається, стійки рами бетонують на висоту до робочого шва.

4.4.8.5.Стіни, перегородки та діафрагми жорсткості товщиною більше 15 см бетонують, подаючи бетонну суміш зверху через воронки й хоботи безперервно на висоту до 3 м. Укладання ведуть шарами завтовшки 0,5...0,8 довжини робочої частини наконечника вібратора. Стіни завтовшки менше 15 см бетонують на висоту до 1,5 м. При більшій висоті стіни для зручності армування й укладання бетонної суміші встановлюють опалубку з одного боку на висоту ярусу, потім монтують арматуру і встановлюють опалубку з другого боку. Бетонну суміш подають зверху або через кармани і рівномірно її розподіляють. Стінки резервуарів рекомендується бетонувати по висоті й периметру без перерв. Бетон стінок і днища стикують в місцях, передбачених проектом. Підпірні стінки інколи можна бетонувати, подаючи суміш прямо з автобетоновоза.

4.4.8.6.Ступінчасті фундаменти під колони бетонують в декілька етапів. Спочатку бетонують подушки основи, потім встановлюють арматурний каркас, блок опалубки і укладають суміш в нижні ступені фундаменту; після цього

99

бетонують підколонники до гніздоутворювача стакану або низу анкерних болтів (для металевих колон); встановлюють гніздоутворювачі або анкерні болти й бетонують верх фундаменту.

Бетонну суміш укладають шарами завтовшки 30...35 см і ущільнюють глибинними вібраторами з наконечниками, які вибирають залежно від міри армування. В кутах і біля стін опалубки суміш піддають штикуванню.

4.4.8.7. До бетонування балок і плит перекрить, монолітно зв'язаних з колонами і стінами, приступають через 2 години після бетонування вертикальних конструкцій, щоб бетон, укладений в них, встиг зробити початкову осадку. Балки і прогони висотою менше 800 мм бетонують шарами по 35...40 см, одночасно з плитами. При більшій висоті балок їх бетонують роздільно, влаштовуючи по висоті робочий шов.

Бетонну суміш в балках ущільнюють глибинними вібраторами з гнучким валом, а в плитах — вібробрусами і поверхневими вібраторами. Робочий встановлює поверхневий вібратор в вихідне положення, включає двигун і гаком переміщує вібратор до кінця ділянки, потім переміщує його перпендикулярно до сліду на відстань 30...40 см і далі переміщує паралельно пройденій полосі в зворотному напрямку, перекриваючи попередню полосу на 3...5 см. Товщина шарів бетонної суміші при укладання її в плити з подвійним армуванням не повинна перевищувати 120 мм, а в плити з одинарним армуванням або бетонні

— 250 мм. Плити перекриття бетонують в напрямку другорядних або головних балок, подаючи суміш в напрямку раніше укладеного бетону.

4.4.8.8.Склепіння великої протяжності поділяють на обмежені по довжині дільниці бетонування робочими швами. Бетон укладають в огороджені ділянки симетрично вертикальній вісі з двох боків, переміщуючись від п'ят до замка, щоб забезпечити збереження форми опалубки.

4.4.8.9.Масивні арки і склепіння прольотом більше 15 м бетонують смугами, паралельними поздовжній вісі і розташованими симетрично відносно неї. В залишені між смугами проміжки через 5...7 днів укладають жорстку бетонну суміш і ущільнюють її глибинними вібраторами. Останнім бетонують клинзамок, розташований в центрі склепіння.

4.4.8.10.Підстилаючий бетонний шар під поли і плитні конструкції улаштовують смугами шириною 3...4 м через одну, ущільнюючи суміш віброрейками або бетоноукладальними машинами.

При зведенні масивних малоармованих конструкцій в бетонну суміш в процесі укладання занурюють камінь («ізюм») розмірами більше 150 мм, але не більше 1/2 найменшого розміру конструкції. Камінь подають в контейнерах і рівномірно розподіляють по площі блока, відступаючи на 300 мм від опалубки. Для ущільнення суміші використовують глибинні вібратори з діаметром

100