4. За джерелом виникнення:

- природні– ті, що спричинені природними факторами або силами непереборної дії;

- антропогенні – ті, що викликані сукупністю факторів, обумовлених випадковою чи навмисною діяльністю людини;

- неприродні– ті, що пов’язані з техніко-технологічною складовою діяльності суб’єкта.

5. За ступенем реалізації:

- частково реалізовані– ті, що реалізували свій вплив частково, і в майбутньому можливе їх поновлення;

- реалізовані – ті, що повною мірою реалізували себе;

- нереалізовані – ті, що виникли, але не вплинули на діяльність, залишившись нереалізованими.

6. За масштабом здійснення:

- міжнародні – ті, що викликані зміною динаміки та кон’юнктури загальносвітових тенденцій;

- загальнонаціональні– ті, що формуються в межах країни; вони зосереджуються переважно у суспільно-політичний, законодавчо-правовий характер;

- локальні– ті, що спричинені небезпечними діями або бездіяльністю місцевих органів загальної влади, конфліктними ситуаціями з партнерами, правоохоронними органами, неправомірними діями інших суб’єктів господарювання;

- індивідуальні– ті, що стосуються окремих осіб в державі.

7. За тривалістю дії:

- постійні– ті, що діють на постійній основі;

- тимчасові– ті, що діють певний час, що регламентується першоджерелом виникнення загрози.

8. За місцем виникнення:

- внутрішні– це дії чи бездіяльність, що суперечать інтересам суб’єктів господарювання, регіонам, галузям, країні та можуть спричинити економічний збиток; порушення режиму захисту інформації; недосконалість внутрішньої нормативної документації; відсутність або низький рівень кваліфікації персоналу тощо;

- зовнішні– загрози, пов’язані із несприятливою зовнішньоекономічною ситуацією у країні.

9. За рівнем завершеності:

- завершені – ті, які вже своєю дією спричинили певні наслідки та реалізація яких є завершеною;

- частково завершені– ті, дія яких частково є завершеною, але протягом певного часу вони ще можуть впливати на результати діяльності;

- не завершені– ті, дія яких продовжується в теперішній та частково майбутній період часу.

10. За сферою спрямування:

1. Зростання майнової, фінансової і матеріальної диференціації населення, підвищення рівня його бідності, що ведуть до дестабілізації соціального порядку. Серед факторів, що вплинули на становлення такої ситуації в українському суспільстві, насамперед хотілося б виділити:

- різке розшарування суспільства на вузьке коло багатих і переважну масу бідних, невпевнених у своєму майбутньому людей;

- збільшення частки бідних прошарків населення в міському середовищі порівняно з сільською місцевістю, що сприяє появі соціальної та кримінальної напруженості і створює сприятливе підґрунтя для поширення нових для України негативних явищ (наркоманія, організована злочинність, проституція тощо);

- зростання безробіття, що веде до соціальних конфліктів;

- нерегулярна виплата заробітної плати, зупинка підприємств.

2. Деформація структури економіки України, що відбулася з таких причин:

- зростання паливно-сировинної орієнтації національного господарства;

- відставання розвідки запасів корисних копалин від їхнього видобутку;

- слабка конкурентоздатність продукції більшості вітчизняних товаровиробників;

- згортання виробництва в стратегічних і життєво важливих галузях обробної промисловості, передусім у машинобудуванні;

- зниження ефективності, руйнування технологічної єдності наукових досліджень і розробок, розвал сформованих наукових колективів і на цій основі підрив науково-технічного та військово-технічного потенціалу;

- захоплення іноземними компаніями внутрішнього ринку основних видів товарів народного споживання;

- скуповування за необґрунтованими цінами іноземними компаніями українських підприємств з метою витіснення вітчизняної продукції і виробника за наявності дешевої робочої сили як із зовнішнього, так і з внутрішнього ринку;

- збільшення зовнішнього боргу і пов'язане з цим збільшення витрат бюджету на його погашення.

3. Посилення нерівномірності соціально-економічного розвитку регіонів, викликане такими факторами, як:

- об'єктивні розходження в рівні соціально-економічного розвитку регіонів, наявність депресивних, кризових і відсталих в економічних відносинах районів на тлі структурних зрушень у промисловому виробництві, що супроводжуються різким зменшенням частки обробних галузей;

4. Криміналізація суспільства і господарської діяльності. Основними факторами цієї загрози є:

- зростання безробіття, оскільки значна частина злочинів, що скоєні особами, які не мають постійного джерела доходу;

- тісний зв'язок частини чиновників органів державної влади з організованою злочинністю, можливість доступу кримінальних структур до управління визначеною частиною суспільного виробництва і їхнє проникнення до різних владних структур;

- зниження системи державного контролю, результатом якого стало розширення діяльності кримінальних структур на внутрішньому фінансовому ринку, у сфері приватизації, експортно-імпортних операцій тощо.

Очевидно також, що вихідним пунктом розроблення стратегії завжди є визначення кінцевої мети, тієї соціально-економічної моделі, що повинна скластися внаслідок реформ. Як основні параметри кінцевої мети реформування економіки, що, зрозуміло, підлягають конкретизації й уточненню за окремими етапами і термінами, повинні бути обрані:

1) орієнтація економіки на вирішення соціальних завдань, досягнення високої якості життя, створення інститутів і механізмів, що дозволяють поєднати економічну ефективність та соціальну справедливість;

2) створення високоефективної економіки, гнучких і сприйнятливих до науково-технічних нововведень, до постійно мінливих суспільних і особистих потреб.

В результаті проведеного системного аналізу сучасного стану економічної безпеки було сформульовано комплекс реальних і потенційних загроз економічній безпеці України.