2. За суб’єктами прав власності:

2.1. інформація, що належить усьому суспільству і не є об’єктом власності будь-кого– до такої інформації відносяться твори усної народної творчості, загальновідомі дані;

2.2. інформація, що належить державі (державам)– такою інформацією є державна таємниця та/або інформація, що не підлягає широкому розголошенню;

2.3. інформація, що належить юридичним особам– дані про діяльність юридичної особи, що не підлягає розголошенню та становить комерційну таємницю;

2.4. інформація, що є власністю фізичних осіб– персональні дані, що характеризують теперішній стан або основні віхи біографії людини.

3. За режимом доступу:

3.1. відкриту інформацію– що не містить елементів таємниці та є відкритою для інших суб’єктів суспільно-правових відносин;

3.2. інформацію з обмеженим доступом– це дані, що не повинні розповсюджуватись у суспільстві та містять елементи таємниці.

Потоки різних видів соціально-економічної інформації, що циркулюють виключно в органах виконавчої владикласифікують за:періодичністю виникнення та передачі(п’ятирічна, річна, піврічна тощо);ступенем взаємозв’язку(характеризується кількістю усіх видів інформації, що надходять до органів виконавчої влади, взаємозалежних з даним конкретним видом повідомлень, зведень тощо);ступенем сталості(розглядається проміжок часу, протягом якого інформація зберігає своє значення або є актуальною);структурою(основна – вся офіційна; допоміжна – всі допоміжна і кількісна);методами утворення(формування інформації на основі аналізу діяльності суб’єктів і об’єктів управлінського впливу; у ході дослідження всіх масивів інформації, що надходять по даному питанню; аналізу стану справ у різних сферах громадського життя) тощо.

Підставами виникнення права власності на інформацію є:

• створення інформації власними силами і за свій рахунок;

• договір на створення інформації;

• договір, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи.

Інформація, що створена кількома громадянами або юридичними особами є колективною власністю її творців. Порядок і правила користування такою власністю визначається договором, укладеним між співвласниками. Інформація, створена юридичними особами є власністю цих організацій. Інформація, створена на кошти державного бюджету є державною власністю.

Власник інформації має право призначити особу, яка здійснює володіння, використання і розпорядження інформацією, і визначити правила обробки інформації та доступу до неї, а також встановлювати інші умови щодо інформації.

9.2. Структурування інформаційних ресурсів підприємства

Увесь масив інформації, що є власністю підприємства можна умовно розділити на два види: комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, що є власністю підприємства.

В умовах існуючої конкурентної боротьби між суб’єктами господарювання інформація стає цінним об’єктом, оскільки володіння інформацією необхідне для конкурентоспроможної господарської діяльності. Внаслідок посилення економічної конкуренції комерційна таємниця та її охорона набуває пріоритетного значення.

Перехід України до ринкових відносин, розвиток підприємництва та конкурентних відносин викликають необхідність правового захисту інформації, розголошення якої може завдати збитків суб’єктам господарювання. Якщо в країні з розвинутою ринковою економікою комерційна таємниця захищається законодавством як цінний товар, то в Україні відсутній повноцінний правовий механізм захисту інформації.

Окремі консультативні організації пропонують структурувати інформацію суб’єктів господарювання з метою визначення режиму доступу до неї. Так, можна визначити, що інформацією про підприємствоє сукупність відомостей, що закріплені в документах або інших носіях та містять інформацію про будь-які події та факти, пов’язані з діяльністю також використовується є власністю підприємства, якщо інше не передбачене чинним законодавством або договором.

За режимом доступу інформація підприємства поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Відкритою інформацієює будь-які відомості про підприємство, що є у володінні, користуванні або розпорядженні та не віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом. Відкрита інформація вільно поширюється серед всіх зацікавлених осіб. Підприємство забезпечує доступ до відкритої інформації через:

1. публікації в офіційних друкованих виданнях;

2. поширення через засоби комунікацій;

3. надання інформації на запит зацікавлених осіб.

Керівництво підприємства зобов’язане забезпечити своєчасне надання відкритої інформації на вимогу зацікавлених осіб.Відмовау наданні доступу до відкритої інформаціїне допускається. Підприємство зобов’язане забезпечити учасникам та особам, що не є учасниками, можливість отримати перелік відомостей, що є відкритими. Персональну відповідальність за належну організацію надання інформації несе голова правління підприємства або директор.

Надання відкритої інформації про діяльність підприємства здійснюється на підставі чинного законодавства України, рішення органів управління підприємства чи письмового запиту зацікавлених осіб.

Письмовий запит про надання відкритої інформації подається керівництву підприємства. У запиті визначається:

• прізвище, ім’я, по-батькові особи, що подає запит (заявника);

• інформація про наявність у власності заявника акцій (долі у статутному фонді);

• перелік відомостей, які бажає отримати заявник та мета їх отримання);

• спосіб отримання відомостей (поштою, кур’єром, на особистому прийомі тощо);

• підпис заявника та дату складання запиту.

Запит про надання інформаціїрозглядається правлінням або уповноваженою ним посадовою особою протягом трьох днівз дати його надходження до підприємства.Не пізніше ніж через 10 днівз моменту надходження заявинеобхідно надати заявникові інформацію, зазначену у запиті або мотивовану письмову відмову у її наданні.

Відкрита інформація надається учасникам безоплатно, з відшкодуванням учасником витрат на виготовлення копії документів та пересилку їх поштою.

Надання відкритої інформації особам, що не є учасниками здійснюється за плату, розмір якої визначає спостережна рада підприємства.

Зацікавлені особи мають право ознайомитись з відкритою інформацією будь-якого строку давності за умови, що вона зберігається у архіві підприємства. Строки зберігання документів визначаються правлінням підприємства, якщо інше не передбачене чинним законодавством.

Інформація з обмеженим доступом відповідно до Положення про інформацію на підприємстві та порядок її надання поділяється на конфіденційну і таємну (комерційну таємницю).

Конфіденційна інформація– це відомості технічного, фінансового та комерційного характеру, що перебувають у володінні, користуванні чи розпорядженні підприємства, не є загальнодоступними та поширення яких відбувається за бажанням підприємства відповідно до внутрішніх документів підприємства.

Перелік відомостей, що є конфіденційними, а також перелік осіб, що мають доступ до конфіденційної інформації встановлюється спостережною радою за поданням правління підприємства. Конфіденційна інформація надається за рішенням правління та за умови письмового попередження таких осіб про обов’язок збереження конфіденційності.

Посадові особи підприємства зобов’язані не допускати розголошення підприємствам, установам, організаціям – діловим партнерам підприємства, а також працівниками підприємства, особами, що закінчили трудові відносини з підприємством та претендентами на роботу у підприємства комерційної інформації, що стала їм відома під час переговорів, співбесід, сумісної або трудової діяльності.

Процедура задоволення запиту щодо конфіденційної інформації така ж як і для відкритої інформації. Єдина відмінність полягає в тому, що при отриманні конфіденційної інформації особа, що її отримує, повинна підписати відповідне зобов’язання про нерозголошення конфіденційної інформації, яке засвідчується головою правління або уповноваженою ним посадовою особою та зберігається у підприємства.

Надання конфіденційної інформації учасникам, їх представникам та передбаченим чинним законодавством державним органом, що контролюють діяльність підприємств, здійснюється безоплатно, з відшкодуванням витрат на виготовлення копій документів та пересилку їх поштою.

Інформація не вважається конфіденційною, якщо вона:

• є загально та відомою;

• стала загальновідомою не з вини особи, якій вона надана;

• стала відомою з будь-яких інших джерел до або після надання її особі;

• згідно з чинним законодавством не може бути віднесена до конфіденційної.

Таємна інформація (комерційна таємниця) не підлягає наданню учасникам та особам, що не є учасниками, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством та рішенням органів управління підприємства. Доступ до таємної інформації (комерційної таємниці) мають лише посадові особи та працівники підприємства, зазначені у відповідному переліку. Посадові особи, що відповідають за зберігання інформації з обмеженим доступом несуть матеріальну, дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність за розголошення такої інформації, якщо воно сталося з їхньої вини та завдало матеріальної та іншої шкоди підприємству.

Підприємство має право публічно назвати осіб, винних в розголошенні інформації з обмеженим доступом, через засоби масової інформації: пресу, телебачення, радіо а також подати позов до зазначених осіб про відшкодування збитків, неодержаних прибутків та моральної шкоди. Щодо кожного випадку розголошення інформації з обмеженим доступом посадовими особами повинне бути проведене внутрішнє розслідування відповідно до Статуту та внутрішніх нормативних документів підприємства.