1. Вага первинних паливно-енергетичних ресурсів (повинна бути не менше середньосвітового значення).

2. Індекс споживання енергоресурсів (з урахуванням альтернативних видів енергії та імпортованих джерел) (повинен бути менше 1).

3. Індекс споживання вторинних енергоресурсів (продуктів переробки енергетичних ресурсів) (повинен бути менше 1).

4. Індекс споживання запасів енергоресурсів країни (повинен бути менше 1).

5. Індекс зовнішнього боргу за енергоресурси країни (повинен бути менше 1).

2.2.5. Фінансово-грошова безпека

Фінансово-грошова безпека– різновид безпеки, який впливає на всі сфери економіки держави. В узагальнюючому вигляді під фінансовою безпекою розуміють наявність фінансових ресурсів, що забезпечує стійкий економічний розвиток господарської діяльності при наявності зовнішніх і внутрішніх загроз і небезпек. Оскільки гроші є еквівалентом вартості всіх товарів вони (через ціну) є силою, спроможною дестабілізувати положення в країні. Гроші – це не тільки паперові або металеві знаки обміну, купівлі і продажу, а ще й безготівкові розрахунки й цінні папери (акції, векселі, сертифікати, облігації тощо), що визначають фінансовий стан держави.

Основними загрозами у фінансово-грошовій сфері держави виступають:

- високі і нестабільні темпи інфляції в країні;

- нестабільність грошово-кредитної системи;

- великі зовнішні борги;

- відсутність інвестицій, спрямованих на відтворення і розвиток виробничого сектору економіки.

Оцінку рівня кризи в фінансово-грошовому секторі держави визначають за індикаторами, основними з яких є:

1. Співвідношення валового боргу держави до валового внутрішнього продукту (повинне становити не більше 25%).

2. Рівень інфляції держави (не повинен перевищувати 10%).

3. Співвідношення обсягу грошової маси до валового внутрішнього продукту (рівень монетаризації) (не повинен бути більше 1).

4. Співвідношення обсягів інвестицій в економіку до валового внутрішнього продукту (повинен бути близько 30%).

5. Співвідношення обсягів інвестицій до вартості основних виробничих фондів (не повинен бути нижчим за 50%).

6. Індекс приросту іноземних інвестицій (повинен дорівнювати 1)

2.2.6. Науково-технічна безпека

Науково-технічна безпекапредставляє собою такий стан економіки, при якому забезпечується стійка підтримка науково-технічного потенціалу країни, можливість розробки нових науково-технічних досягнень і їх впровадження в національну економіку у інтересах прогресивного розвитку країни, а також незалежність її економічних інтересів відносно можливих внутрішніх і зовнішніх загроз і небезпек.

Під науково-технічною розуміється продукція, яка містить нові знання або рішення та використовується з метою підвищення ефективності суспільного виробництва. Під інноваційною розуміється продукція, створена на основі принципово-нових видів технології і обладнання, а також організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного, комерційного і іншого характеру, що сприяє просуванню товарів на ринок.

В умовах обмежених природних ресурсів роль науково-технічної та інноваційної сфер економічної безпеки зводиться до організації діяльності, що включає проведення прикладних досліджень і розробок з метою створення нових або вдосконалення існуючих засобів для досягнення конкретних результатів конкурентоспроможності економіки.

Індикативними показниками оцінки гостроти кризовості ситуації науково-технічної безпеки виступають: