Тема 7. Аудиторська перевірка розміщення страхових резервів.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Аудит дотримання страховиком встановлених законодавством України напрямків розміщення та інвестування коштів страхових резервів. Питання розміщення коштів страхових резервів є для аудитора не менш важливим, ніж їх формування.

Розміщення та інвестування коштів страхових резервів, виходячи з їхнього економічного змісту, в усіх країнах регулюється законодавством. Регламентація пов`язана з тим, що ці кошти не є власністю страховика. Це – залучені коштистрахувальників, тому розпоряджатись ними страховик повинен з особливою обережністю. Обсяг цих коштів відповідає обсягу страхових зобов`язань страхової компанії. Щоб у будь-який момент мати змогу виконати свої зобов`язання перед страхувальниками, страховик повинен тримати кошти страхових резервів у диверсифікованих, прибуткових і надійних активах, які характеризуються достатньо високим рівнем ліквідності.

Кошти страхових резервів на будь-яку звітну дату мають бути представлені законодавчо визначеними категоріями активів. Кошти страхових резервів є найбільшим джерелом для формування активів страхової компанії. Активи страховика, як і активи будь-якого підприємства, являють собою контрольовані ним економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого капіталу, які використовуються в процесі здійснення господарської діяльності і спроможні приносити прибуток. Для страхової компанії особливо важливим є те, що оптимальна структура активів сприяє зростанню її платоспроможності. Потенційна можливість активів приносити прибуток і забезпечувати платоспроможність не реалізується автоматично. Вона забезпечується лише шляхом ефективного управління ними. Активи, їхня структура повинні відповідати характеру діяльності страхової компанії, структурі його страхового портфеля.

Як відомо, за формою функціонування активи поділяють на три великі групи: матеріальні, нематеріальні, фінансові. Для страхової компанії найбільш важливою групою є остання. Фінансові активи уособлюють майнові цінності страховика у формі готівкових коштів, грошових і фінансових інструментів, що належать страховику. До фінансових активів відносяться грошові кошти у національній валюті, грошові кошти у іноземній валюті, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення, довгострокові фінансові вкладення.

Аудит розміщення страхових резервів пов`язаний з визначенням дотримання страховиком законодавчо регламентованих:

1. напрямків розміщення;

2. нормативів розміщення;

3. принципів розміщення.

Аудитор, перш за все, перевіряє дотримання законодавчих вимог щодо напрямків розміщення коштів страхових резервів. Страхові компанії України, як того вимагає ст.31 Закону України “Про страхування”, зобов’язані представляти обсяги своїх технічних резервів наступними категоріями активів:

• грошові кошти на розрахунковому рахунку;

• банківські вклади(депозити);

• валютні вкладення згідно з валютою страхування;

• нерухоме майно;

• акції, облігації;

• цінні папери, що емітуються державою;

• права вимог до перестраховиків;

• інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними

Кабінетом Міністрів України;

• банківські метали;

• кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разу кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

• готівка в касі (у межах лімітів залишків у касі, установлених НБУ);

• довгострокове кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (цей напрям стосується виключно страхових резервів зі страхування життя).

Перевірка дотримання страховою організацією встановлених аконодавством України нормативів щодо розміщення та інвестування коштів страхових резервів. Величина окремих категорій активів приймається для представлення технічних резервів і обліковується як розміщення технічних резервів в обмежених обсягах (у відсотках до обсягів наявних технічних резервів) Нормативи розміщення встановлені Положенням про порядок формування, розміщеннята обліку страхових резервів з видів страхування, інших ніж страхування життя, затвердженим Наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 26 травня 1997 року N 41:

• банківський вклад (депозит) - в кожному банку не більше 30;

• нерухоме майно - не більше 10;

• права вимоги до перестраховиків - не більше 50;

• цінні папери, що передбачають одержання доходів - не більше 40, в тому числі:

• акції, які не котируються на фондовій біржі, - не більше 15, з них акцій одного емітента - не більше 2;

• акції, які котируються на фондовій біржі, - не більше 5 одного емітента;

• облігації - не більше 5, з них облігацій одного підприємства - не більше 2.

У разі, коли обсяги страхових резервів, сформованих в іноземних валютах, перевищують 10% від загальної суми активів страховика, для забезпечення ліквідності та безпечності розміщення страхових резервів не менше 60% таких резервів мають бути представлені у цих же валютах активами таких категорій:

• грошові кошти на розрахунковому (субрахунковому) рахунку в іноземній валюті;

• банківські вклади (депозити) в іноземній валюті.

Не менше 90% страхових резервів повинні бути розміщені на території України, якщо інше не передбачено чинним законодавством та міжнародними угодами, що укладені Україною.

Аудитор перевіряє дотримання страховиком цих пропорцій і встановлює, чи не були використані кошти страхових резервів для інвестицій, заборонених законодавством. При цьому аудитор має перевірити:

• правильність відображення розміщення страхових резервів на рахунках бухгалтерського обліку;

• ведення аналітичного обліку щодо джерел вкладень, об`єктів вкладень, термінів вкладень;

• ведення аналітичного обліку по видах і емітентах цінних паперів, термінах їх погашення або викупу;

• відповідності даних бухгалтерського обліку показникам фінансової звітності щодо розміщення коштів страхових резервів і дотримання встановлених нормативів розміщення та інвестування.

Аудит дотримання принципів розміщення та інвестування згідно з Законом України «Про страхування». Зважаючи на особливість страхової діяльності, законодавство більшості країн, в тому числі України (ст.31 Закону України “Про страхування”), встановлює такі принципи розміщення коштів страхових резервів у активах певних категорій (так званих “дозволених активів”):

1) безпечності;

2) ліквідності;

4. прибуткові;

5. диверсифікованості.

Слід сказати, що це основні, ключові вимоги, але вони не є вичерпними для всіх аспектів управління активами. В практиці страхової справи при управлінні активами прийнято враховувати також термін інвестицій, який має співпадати з часом дії зобов’язань, прийнятих страховиком.

1) Принцип безпечності (або найбільшої гарантованості повернення коштів, принцип надійності) – найважливіший принцип для страхової компанії. Цей принцип ставить перед страховиком завдання досягнути максимально можливої за даних умов безпеки вкладень, тобто мова йде про зведення до мінімуму інвестиційного ризику

Надійність інвестицій є головною умовою існування страхових компаній, оскільки втрата інвестованих коштів призводить до втрати страхових резервів, а звідси – нездатність страхової компанії виконати свої страхові зобов`язання. Формулюючи думку щодо дотримання страховиком принципу безпечності, аудитор має зважати на те, що у світовій практиці прийнято найбільш безпечними з позиції інвестиційного ризику вважати будь-які державні цінні папери, найбільш небезпечними – акції молодих науковоємких підприємств.

2) Принцип ліквідності передбачає можливість швидкого та беззбиткового для страховика перетворення будь-яких вкладень у грошові кошти. Згідно із цим принципом, загальна струкрура активів страховика має бути такою, щоб у будь-який момент він мав у своєму розпорядженні ліквідні кошти. Принцип ліквідності важливий для будь-якої компанії в будь-який галузі економіки: ліквідні активи мають високий статус при оцінці інвестиційного портфеля компанії.

В страхуванні під ліквідністю активів розуміють можливість оперативного перетворення активів в готівкові платіжні кошти для погашення страховиком своїх зобов’язань в межах встановлених термінів. Особливістю застосування принципу ліквідності у страхуванні є те, що вимоги до ліквідності різні залежно від характеру та структури страхового портфеля. Страхова компанія, що здійснює страхування життя, має страховий портфель, який добре піддається плануванню. Забезпечити дотримання принципу ліквідності у цьому випадку не важко оскільки компанія з великим ступенем надійності може передбачати, коли і в який сумі вона потребуватиме грошей для здійснення страхових виплат. Якщо ж страхова компанія здійснює загальне страхування, до того ж в її страховому портфелі переважають договори автотранспортного, морського, авіаційного страхування, виплати за якими здатні досягати надвеликих розмірів і є важкопрогнозованими, то в цьому випадку забезпечити принцип ліувідності набагато складніше. Тому для страхових компаній з незбалансованим страховим портфелем слід висувати більш жорсткі вимоги в плані ліквідності.

3) Принцип прибутковості вкладень означає, що активи страховика мають розміщуватись на принципах безпечності та ліквідності і при цьому ще приносити постійний і, по можливості, достатній дохід. Хоч принцип прибутковості не є абсолютним і головним принципом інвестиційної політики страхової компанії, проте не слід забувати, що отримання прибутку – це мета діяльності будь-якого суб`єкта господарювання, включаючи і страхові компанії. У страхуванні отримання інвестиційного прибутку дає страховикові змогу:

а) перекривати збитки від операційної діяльності;

б) здійснювати дисконтування страхових премій за довгостроковими

договорами страхування життя.

4) Принцип диверсифікованості (змішування та розсіювання) полягає у розподіленні коштів, що інвестуються, між об`єктами вкладень з метою зниження ризиків ймовірності втрати цих коштів або втрати доходів від них. Згідно з цим принципом, страхова компанія не повинна припускатися різкого переважання якогось певного виду вкладень над іншими. Структура вкладень не повинна бути однобокою. Не повинна допускатися регіональна концентрація вкладень або орієнтація лише на одного або декількох головних отримувачів вкладень страховика.

Література

ПИТАННЯ ДЛЯ ТЕОРЕТИЧНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Аудит дотримання страховиком встановлених законодавством України напрямків розміщення та інвестування коштів страхових резервів.

2. Перевірка дотримання страховою організацією встановлених

законодавством України нормативів щодо розміщення та інвестування коштів страхових резервів.

3. Аудит дотримання принципів розміщення та інвестування згідно з Законом України «Про страхування».