Тема 2. Фінансова звітність страхової організації. Особливості бухгалтерського обліку у страхових організаціях.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Фінансова звітність страхової організації та її призначення. Інформаційною основою для здійснення аудиту страхової компанії є її фінансова звітність. Фінансова звітність, згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів господарюючого суб`єкта ( в тому числі страхової компанії) за звітний період.

Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 ( далі – ПБО 1) “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженому наказом Міні­стерства фінансів України від 31.03.99 №87, норми якого застосовуються до фінансової звітності підприємств та організацій усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан страховика, результати його діяльності та рух його коштів.

Користувачами звітності, згідно з чинним законодавством, є фізичні та юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень. Користувачів звітності можна розподілити на дві великі групи: користувачі першого порядку і користувачі другого порядку. Користувачі першого порядку мають безпосередній інтерес щодо фінансових результатів і фінансового стану страховика, оскільки від нього залежить їхнє власне фінансове становище і доходи. До складу користувачів першого порядку належать: власники страхової компанії (засновники і акціонери), адміністрація страхової компанії, персонал страхової компанії, страхувальники, страхові посередники, перестраховики, цеденти, банки, постачальники, інвестори, кредитори, державні органи (державні наглядові органи у сфері страхування, державна податкова адмінистрація, органи державної статистики тощо).

Фінансова звітність має забезпечувати користувачів першого порядку необхідною інформацією, яка б допомагала їм приймати рішення стосовно:

1. придбання, продажу та володіння цінними паперами страховика (засновники, акціонери, інвестори, держава тощо);

2. участі в капіталі страхової компанії (засновники, акціонери, інвестори, держава тощо);

3. оцінки якості управління страховою компанією (засновники, акціонери, інвестори, адміністрація, персонал, наглядові органи у сфері страхування, перестраховики, цеденти);

4. оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов`язання (страхувальники, страхові посередники, перестраховики, цеденти, державні наглядові органи у сфері страхування, постачальники, адміністрація, персонал, податкові органи);

5. забезпеченості зобов`язань підприємства (страхувальники, страхові брокери, цеденти, перестраховики, банки, кредитори, державні наглядові органи у сфері страхування);

6. визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу (засновники, акціонери, адміністрація, персонал, державні наглядові органи, страхувальники за договорами страхування життя);

7. регулювання діяльності підприємства (адміністрація, засновники, акціонери, державні наглядові органи тощо);

8. укладення договорів страхування (страхувальники, страхові посередники);

9. укладення договорів перестрахування (перестраховики, цеденти).

Крім користувачів першого порядку матеріали фінансової звітності страховиків цікавлять користувачів другого порядку, до яких належать: громадські об`єднання страховиків (наприклад, Ліга страхових організацій України), консультативні та рейтингові агенції, науковці, юристи, мас-медіа, широка громадськість. Представники цієї групи не є безпосередньо зацікавленими у діяльності страховика, але вони можуть представляти та захищати інтереси представників першої групи.

Задовольнити інтереси зазначених груп користувачів інформації стосовно діяльності страховика здатна лише продумана і вичерпна фінансова звітність. При цьому зрозуміло, що зазначена звітність має бути досить різноплановою і якомога більш детальною.

Склад фінансової звітності страхової організації. Склад фінансової звітності страхової компанії регулюється Наказом Міністерства фінансів України “Про звітні дані страховиків” від 28 березня 2002 р. №210. Фінансова звітність страховиків складається із двох груп звітів.

Перша група – це звіти, які встановлені для всіх суб`єктів господарювання і є однаковими і загальними. Ця звітність включає:

1).Баланс. Зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визна­чені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 (далі – ПБО 2), яке затверджене Нака­зом Міністерства фінансів України 31.03.99 за № 87.

2).Звіт про фінансові результати. Зміст і форма звіту про фінансові результати та загальні вимоги до роз­криття його статей визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 (далі – ПБО 3), яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 за №87.

3).Звіт про рух грошових коштів. Зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до роз­криття його статей визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 4 (далі – ПБО 4), яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 за №87.

4) Звіт про власний капітал Зміст і форма звіту про власний капітал та за­гальні вимоги до розкриття його статей визначені в Положенні (стандарті) бух­галтерського обліку 5 (далі – ПБО 5), яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 за №87 (зі змінами та доповненнями).

5) Примітки до цих звітів.

Друга група – це звіти, які є спеціалізованими і які відображають специфіку страхової діяльності. До складу таких звітів належать:

1. Звіт про доходи і витрати страховика. Зміст і форму цієї звітності встановленоНаказом Міністерства фінансів України “Про звітні дані страховиків” від 28 березня 2002 р. №210.

2. Пояснювальна записка до звітних даних страховиказа затвердженимиНаказом Міністерства фінансів України “Про звітні дані страховиків” від 28 березня 2002 р. №210. звітними формами:

• Показники страхової діяльності із страхування життя;

• Показники страхової діяльності з видів страхування інших, ніж страхування життя (в т.ч. з особистого страхування, майнового страхування, страхування відповідальності);

• Показники страхової діяльності з обов`язкового страхування;

• Пояснення щодо операцій перестрахування;

• Умови забезпечення платоспроможності страховика (в т.ч. дані щодо статутного та гарантійного фондів; створення та розміщення страхових резервів; фактичного та розрахункового запасу платоспроможності);

• Розшифровка окремих статей балансу (в т.ч.незавершене будівництво; основні засоби; довгострокові та поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти; частки перестраховиків у страхових резервах; інші поточні зобов`язаня);

• Баланс страховика для публікації.

3. Декларація про доходи страховика, яка складається відповідно до Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації Укрїни від 16 січня 1998 р. №22 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 р. за № 92/2532 (із змінами та доповненнями);

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Будь-яка стаття може наводитися у фінансовій звітності лише за умови, що вона відповідає наступним критеріям:

• існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов`язаних з цією статтею;

• оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів страховика.

Звітним періодом для складання звітності є календарний рік. Баланс складається на кінець останнього звітного періоду. Проміжна (квартальна) звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Щоквартально до 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, і щорічно в термін до 20 лютого наступного за звітним кварталом року страховики подають до Уповноваженого (наглядового) органу у сфері страхування один примірник зазначених звітів (крім Балансу страховика для публікації) на паперових носіях і один примірник – на магнітних носіях.

Один примірник на паперових носіях подається також до територіальних відділів нагляду Уповноваженого органу.

Щорічно у термін до 1 червня наступного за звітним року страховики України повинні опублікувати у друкованих засобах інформації свій річний Баланс страховика для публікації. До 1 липня копія опублікованого балансу та підтвердження аудитора (аудиторської фірми) про достовірність та повноту річного балансу та іншої фінансової звітності подається до Уповноваженого органу.

Принципі підготовки фінансової звітності страховика. Підготовка фінансової звітності грунтується на законодавчо визначених принципах. Принцип – (від лат.principium – начало, основа) – це фундаментальне положення, правило, яке є основою для розробки інших правил та положень.⁴

Принцип бухгалтерського обліку – правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні її результатів у фінансовій звітності.⁵

Фінансова звітність страховиків, як і інших суб`єктів господарювання, згідно з ПБО 1, формується з дотриманням таких принципів.

Автономностіпідприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно та зобов`язання власників (засновників, акціонерів) не повинні відображатись у фінансовій звітності страховика. В системі бухгалтерського обліку кожна організація розглядається як обособлений економічний об`єкт.

Безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів та зобов`язань підприємства виходячи із припущення, що його діяльність триватиме далі. Цей принцип ще іноді називають принципом “наявності постійного інтересу”, маючи на увазі, що бізнес страховика буде тривати у передбачуваному майбутньому і не існує намірів ліквідувати страхову компанію або різко скоротити обсяги операцій. Враховування цього принципу є особливо важливим стосовно оцінки активів господарюючого суб`єкта: оскільки активи будуть використовуватися протягом тривалого часу і продаватися не будуть, їх не слід оцінювати за ціною розпродажу, тобто за ціною, за якою вони “пішли б з молотка” з наступною ліквідацією діяльності.

Періодичності, що означає розподіл терміну діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріорітет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво і придбання. Тобто йдеться про те, що у фінансовій звітності активи підприємства відображаються за їхньою фактичною (історичною) ціною. Це сприяє дотриманню максимальної об`єктивності фінансових звітів, адже завжди можна знайти документальні докази історичної вартості тих чи інших активів.

Нарахування і відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставляти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що прийматься на її основі.

Послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності.

Обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються у бухгалтерському обліку, повинні запобігати зниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Для страхової компанії цей принцип є особливо актуальним, оскільки найважливішим завданням страховика є забезпечення фінансової стійкості. Законодавчо встановлений показник фінансової стійкості – так званий запас платоспроможності страховика – являє собою співставлення чистих активів страховика з обсягами залучуваних страхових премій або сплачуваних страхових виплат.

Превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій страхової компанії у її фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці. При цьому дуже важливо підкреслити, що у фінансовій звітності мають відображатися лише ті статті, які можна виразити у грошовому вимірі. Страхова компанія може володіти таким “невідчутним активом” (inangible assets), як репутація, престиж, лояльність персоналу, якісний менеджмент, ділові зв`язки, ліцензії. Все це може давати значну перевагу у порівнянні з аналогічними компаніями у відповідній сфері діяльності. Але оскільки перелічені якості неможливо подати у грошовій формі, у фінансову звітність ці активи включатися не можуть. Оцінка ринкової вартості подібних активів (“гудвіл”) відбувається, здебільшого, у разі придбаня або поглинання даної компанії іншими компаніями до інформації суб'єктів господарювання, буде заохочувати впровадження інтеграційних процесів в еко­номіку та залучення іноземних інвестицій.

Особливості бухгалтерського обліку у страхових організаціях. Фінансова звітність страховика формується на основі даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік - це впорядкована і регламентована система, що відображає стан і рух майна, розрахунків, зобов`язань, власних коштів і фінансових результатів страховика шляхом суцільної, безперервної документальної реєстрації усіх здійснених господарчих операцій і фактів господарської діяльності. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться будь-яким підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Всі підприємства і установи, в тому числі страховики, незалежно від форм власності, повинні вести бухгалтерський облік майна та результатів своєї роботи у натуральних вимірах та в узагальненому грошовому виразі.

Організація бухгалтерського обліку і звітності в страхових компаніях України базується на вимогах, загальних для всіх суб`єктів підприємницької діяльності. Ці вимоги викладені у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність на Україні" від 16.07.99 №996-ХІУ, а також у Наказі Міністерства фінансів України "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструк­ції про його застосування" від 30.11.99 №291. Із запровадженням нового Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій ведення бухгалтерсь­кого обліку на території України значно наблизилось до міжнародних стандартів, хоча й досі існують певні проблеми.

Страхові компанії України здебільшого використовують в своїй діяльності журнально-ордерну форму бухгалтерського обліку. При використанні цієї форми облік ведеться за принципом накопичення даних в бухгалтерських документах по видах і окремих напрямках. Таке накопичення проводится в облікових регістрах – прибуткових та видаткових відомостях, які є проміжною ланкою між бухгалтерськими документами і журналами-ордерами. Первинні бухгалтерські документи реєструються в прибуткових та видаткових відомостях В них здійснюється хронологічний запис кожної страхової і господарської операції і одночасне їх групування по видах страхування. Підсумкові бороти за день або за декілька днів переносяться в журнали-ордери, де фіксується кореспонденція однорідних операцій по рахунках бухгалтерського обліку. При незначних обсягах операцій проміжні облікові регістри можуть не використовуватись, а вся інформація відразу заноситься в журнали-ордери. Зазвичай використовують такі журнали-ордери: «Каса», «Поточний рахунок», «Підзвітні особи», «Розрахунки по заробітній платі», «Інші операції». Кількість і характер журналів-ордерів, необхідних для забезпечення якісного бухгалтерського обліку, визначають головні бухгалтери страхових компаній на свій розсуд.

Підсумкові обороти в журналах-ордерах за місяць реєструються по балансових рахунках Головної книги - основного регістру синтетичного обліку. Щомісячно в Головній книзі виводяться залишки на синтетичних рахунках, групування яких надає можливість складати бухгалтерський баланс. Він складається один раз на квартал наростаючими підсумками з початку календарного року. Документообіг при використанні журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку можна представити схемою (Рис. 1).

Аналітичний облік страхових операцій ведеться в відомостях аналітичного обліку страхових премій і страхових виплат. В цих відомостях підсумкові обороти по зведених прибуткових і видаткових відомостях одержують розшифровку по видах страхування. Щомісячні підсумки оборотів в відомостях аналітичного обліку звіряються з відповідними підсумками в журналах-ордерах і Головній книзі.

Страхова компанія веде бухгалтерський облік майна та результатів своєї роботи методом подвійного запису господарських операцій згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік в страхових компаніях України, у відповідності до чинного законодавства, має бути побудований на загальних принципах. Окремого плану рахунків, який відбивав би специфіку діяльності страховиків, законодавство не передбачає.

Основними рахунками, які призначені для відображення специфічних операцій страхової компанії, є наступні.

Рахунок №49 «Страхові резерви» з субрахунками:

491 – «Резерви незароблених премій»;

492- «Резерви збитків»;

493 – «Інші страхові резерви»;

494 – «Частка перестраховиків у резервах незароблених премій»;

495 – «Частка перестраховиків у резервах збитків»;

496 – «Частка перестраховиків у інших страхових резервах;

497 – «Результат зміни резервів незароблених премій»;

498 – «Результат зміни резервів збитків».

Рахунок №70 «Доходи від реалізації», субрахунок 703 «Доходи від реалізації робіт та послуг». Використовується для обліку заробленої страхової премії.

Рахунок №76 «Страхові платежі».

Рахунок №79 «Фінансові результати» з субрахунками:

791 – «Результат основної діяльності»;

792 – «Результат фінансових операцій»;

793 – «Результат іншої звичайної діяльності»;

794 «Результат надзвичайних подій».

Рахунок №97 «Інші витрати» з субрахунками:

978 – «Виплати страхових сум та страхових відшкодувань»;

979 – «Перестрахування».

Використання наведених рахунків дає змогу впорядкувати облік страхових операцій і складати фінансову звітність, виходячи з єдиних засад, що є принципово важливим. Більш детально порядок використання зазначених рахунків бухгалтерського обліку буде розглянуто у відповідних темах.