Супутніх видів робіт.

Планування конкретної аудиторської перевірки здійснюють у процесі ау­диту від моменту вибору клієнта і уладення угоди до формулювання висновку. Незважаючи на те, що аудиторські фірми можуть, у певній мірі, використовува­ти типові форми планів і програм, їх треба уточнювати і переглядати, оскільки кожна аудиторська перевірка із врахуванням зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на діяльність суб'єкта перевірки потребує розробки конкретного плану і програми. Отже, як видно із рис. 4.2., планування окремої аудиторської переві­рки доцільно відносити до оперативного планування.

У спеціальній економічній літературі приділено достатньо багато уваги плануванню конкретного аудиту, проте автори по-різному підходять до висвіт­лення цього важливого організаційного і методологічного питання. Так, проф. В. Труш, розкриваючи питання планування аудиторської перевірки, більше зу­пиняється на проблемах загального підходу до проведення аудиту і переліку аспектів, які слід враховувати при складанні плану [32, с. 64-67].

Економісти С.Я. Зубілевич і С.Ф. Голов звертають основну увагу на мету і завдання аудиту, вимоги стандартів щодо змісту планів, на підходи до групу­вання рахунків бухгалтерського обліку за господарськими процесами, наводять варіанти плану й програми аудиту тощо [79, с. 68-77].

Аналіз зарубіжних джерел підтверджує дещо інший підхід до планування аудиторської перевірки. Зокрема Е. А. Аренс і Дж. К. Лоббек у своїй праці з ау­диту більше акцентують увагу на етапах процесу планування аудиту: попереднє планування, збір загальних відомостей, збір інформації про правові зобов'язан­ня клієнта, оцінка матеріальності, аудиторського ризику, ризику для бізнесу і внутрішнього ризику, ознайомлення із системою внутрішньогосподарського контролю й оцінкою ризику контролю, розробка загального плану аудиту та програми аудиту [29, с. 191-203].

На етапі попереднього планування приймають рішення щодо проведення аудиту, визначають причини, за якими клієнт обгрунтовує своє замовлення на аудит, здійснюють підбір персоналу для виконання аудиторських обов'язків і складають письмове зобов'язання. Вимоги до складання листа-зобов'язання роз­криті у МНА №2. Цей документ підтверджує згоду аудитора із завданнями та масштабом робіт, які поставив клієнт, і дозволяє звести до мінімуму непорозу­міння, що можуть виникнути у майбутньому між аудитором та замовником.

На етапі збору загальних відомостей про клієнта аудитор зобов'язаний добре вивчити галузь і бізнес діяльності суб'єкта перевірки. Ми погоджуємося з думкою американських вчених Е. А. Аренса і Дж. К. Лоббека про те, що для адекватного інтерпретування зміст у інформації, отриманої в ході аудиту, важ­ливо мати уяву про галузь клієнта. Специфічні аспекти різних галузей відобра­жають у фінансовій звітності [29, с. 199].

Етап збору інформації про юридичні зобов'язання клієнта передбачає ознайомлення аудитора з юридичними документами замовника. Це насамперед статут і установча угода підприємства, свідоцтво про реєстрацію, протоколи зборів засновників, договори. Все це дає можливість аудитору впевнетись у правомірності діяльності клієнта і правильно оцінити зібрані докази протягом усього процесу аудиту.

Виділення закордонними авторами в окремі етапи планування аудиту оцінки матеріальності, аудиторського ризику та ознайомлення із системою вну­трішньогосподарського контролю пояснюється, перш за все, вимогами МНА 6 щодо оцінки ризику і внутрішнього контролю на початковій стадії аудиторської перевірки.

Оцінка аудиторського ризику і його складових та розуміння системи об­ліку й внутрішнього контролю клієнта дозволяє аудитору чіткіше визначитися з масштабом перевірки, методикою і процедурами контролю тощо.

Завершальним етапом планування аудиту є складання загального плану і програми аудиту.

Аналіз спеціальної літератури з аудиту свідчить, що серед економістів немає єдиного підходу до виділення етапів процесу планування. Як видно із да­них табл. 4.3., проф. В. Труш виділяє три етапи планування аудиту:

а) оцінка організації і стану бухгалтерського обліку, внутрішнього аудиту іякості фінансової звітності;

б) аудиторська перевірка фінансово-виробничої діяльності;

в) консультаційні послуги і рекомендації щодо усунення виявленихнедоліків, звіт аудитора.

Етапи планування аудиту, які запроронував проф. В. Труш, більше нага­дують стадії процесу аудиторської перевірки (початкова, дослідження, завер­шальна), ніж сам процес планування.

Економісти А.Д. Шеремет і В.П. Суйц стверджують, що процес плану­вання аудиту включає: розробку графіків, визначення термінів і доходів та об­говорення їх з клієнтами, проведення інструктажу членів виконавчої команди, організацію зв'язків із підрозділами в середині фірми, обговорення стратегії і підготовки аудиту [146, с .65].

На нашу думку, такий підхід до визначення етапів планування у більшій мірі розкриває організаційні і технічні сторони цього процесу, а не його зміст.

Вважаємо, що правильнішим є підходи щодо виділення етапів процесу планування аудиту, які запропонували закордонні вчені Е. А. Аренс і Дж. К. Лоббек (табл. 4.3.). Проте цей підхід є правильним лише за умов ризико-орієнтованого аудиту.