Ранжування факторів впливу на внутрішньогосподарський ризик за оцін­ками експертів і коефіцієнтами взаємного сполучення

1	2	3	4
4	0.189	3	10.4
5	0.178	1	9.3
6	0.165	6	6.5
7	0.156	5	6.0
8	0.141	11	5.5
9	0.140	8	5.0
10	0.129	12	4.8
11	0.112	10	4.1
12	0.098	9	3.9
13	0.087	13	3.5

Наступним кроком є визначення суми квадратів різниць між відповідними рангами Xi та Yi (табл. 3.8.).

Таблиця 3.8.

Розрахунок суми квадратів різниць між відповідними рангами

Хі та Уі

Xi

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

1

| Уі 4 2 7 3 1 6 5 11 8 12 10 9 13 | |
Бі (Хі-Уі)	-3	0	-4	1	4	0	2	-3	1	-2		1		3		0
Бі2	9	0	16	1	16	0	4	9 1			4		1		9		0 | Сума=70

Після цього можна розрахувати коефіцієнт рангової кореляції Спірмена за формулою:

6 І бі2

Рв = 1

п (п - п)

(3.6)

де п — кількість показників числового ряду (в цьому випадку п=13). Таким чином, коефіцієнт рангової кореляції Спірмена, що визначають для факторів впливу на внутрішньогосподарський ризик, дорівнює:

6 х 70

Рв = 1

13 х (13² - 1)

■ = 0.808

Цей коефіцієнт показує, що існує тісний зв'язок між оцінками експертів і фактичними даними. Оскільки коефіцієнт рангової кореляції змінюється в ме­жах від - 1 (обернена повна кореляція рангів) до + 1 (пряма повна кореляція), можна зробити висновок, що існує пряма і досить значна кореляція. Тому мо­дель оцінки внутрішньогосподарського ризику, яку запропонували експерти, можна вважати адекватною і за повторної оцінки коефіцієнтів вагомості факто­рів впливу не доцільно кардинально змінювати їх склад та зміст. Подібну про­цедуру перевірки експертних оцінок застосовують до ризиків внутрішнього і зовнішнього контролю.

У протилежному випадку доцільно відкоригувати список факторів впливу, виключивши з нього ті фактори, вагомість яких не підтвердили статистичні да­ні. До списку факторів можна включити нові фактори, які вважають суттєвими. Таким чином, запропонована методика дозволяє вдосконалювати робочу мо­дель оцінки аудиторського ризику і підвищувати точність отриманих резуль­татів.

Розглянуту вище методику перевірки правильності експертних оцінок з допомогою статистико-математичних методів можна суттєво доповнити і якіс­но вдосконалити завдяки використанню процедур кореляційно-регресійного аналізу. Зміст цих процедур полягає у визначенні впливу на результативний по­казник — ризик невиявлення (РН) — кожного з елементів формули (3.3): внут­рішньогосподарського ризику, ризиків внутрішнього і зовнішнього контролю,

— а також у знаходженні теоретичних значень РН за будь-яких можливих ком­бінацій величини цих елементів (з певною мірою точності). Дослідження стосу­ється також визначення тісноти взаємозв'язку між різними елементами моделі аудиторського ризику. Ця проблема дуже актуальна, оскільки формула (3.3) є досить умовною і не враховує, що між елементами аудиторського ризику може існувати певний взаємозв'язок. Існування тісного зв'язку між ними може мати значний вплив на точність розрахунків і, зрештою, на якість роботи аудиторів.

Для проведення аналізу показників, що характеризують вплив на величину аудиторського ризику його окремих елементів, і для визначення міри взаємо-зв' язку окремих елементів між собою використовують дані аудиторських пере­вірок підприємств та організацій різних форм власності (табл. 3.9.).

Наведені в таблиці дані можна використовувати для знаходження:

а) парних коефіцієнтів кореляції;

б) часткових коефіцієнтів кореляції;

в) сукупного коефіцієнта множинної кореляції.

Таблиця 3.9.