Тема 10. Аналіз та оцінка фінансового стану страхової організації.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Страхова компанія відрізняється від промислових, комерційних та інших підприємств та фінансових установ тим, що вона є фінансовою установою специфічного типу, яка концентрує на собі майнові інтереси багатьох своїх клієнтів (страхувальників) - фізичних і юридичних осіб. У зв`язку з цим найважливішою метою аудиту страхової компанії є складання аудитором висновку про її фінансовий стан на основі його аналізу та оцінки. Фінансовий стан страхової компанії – це комплексне понятя, яке є результатом взаємодії всіх елементів фінансово-господарської діяльності страхової компанії і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Для аналізу фінансового стану страховика аудитор використовує такі форми фінансової звітності: Баланс (ПБО 2), Звіт про фінансові результати (ПБО 3), Звіт про рух грошових коштів (ПБО 3), Звіт про власний капітал (ПБО4), Звіт про доходи і витрати страховика та іншу спеціалізовану фінансову звітність.

Найважливішою характеристикою фінансового стану страхової компанії є її платоспроможність, вимоги до забезпечення якої регулюються державою. Контроль за платоспроможністю страховика повинен бути приорітетним напрямком як зовнішнього, так і внутрішнього аудиту страхової компанії.

Платоспроможність страхової компанії, в широкому розумінні цього слова, означає, здатність за будь-яких обставин до своєчасного виконання грошових зобов`язань згідно з законом або договором. Особливо це стосується зобов’язань за укладеними договорами страхування.

Іншими словами, платоспроможність означає, що вартість активів страхової компанії перевищує вартість її зобов’язань або дорівнює їй. Страховик вважається неплатоспроможним, якщо його активи неадекватні або недоступні (що не менш важливе) в певний час, аби здійснити виплати на вимогу страхувальників.

Держава, виступаючи гарантом інтересів страхувальників, забезпечує державний нагляд за дотриманням страховиками умов забезпечення платоспроможності шляхом перевірки встановлених законодавством правил і нормативів.

Законом України “Про страхування” (стаття 30) визначені такі головні умови забезпечення платоспроможності страховиків:

1. наявність сплаченого статутного фонду та наявність гарантійного фонду страховика;

2. створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

3. перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Нижче розглянемо більш детально ці вимоги.

Наявність сплаченого статутного фонду, як вже зазначалося раніше, має велике значення для забезпечення платоспроможності страховика, оскільки на початкових етапах діяльності саме статутний фонд виступає гарантією забезпечення майбутніх страхових виплат. При цьому мінімальний розмір статутного фонду страховика обов'язково повинен встановлюватися законодавством.

До гарантійного фону страховика належить додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку. За рахунок нерозподіленого прибутку страхові компанії можуть створювати вільні резерви.

За рахунок прибутку страховики можуть також створювати вільні резерви. Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності страховика.

Що стосується страхових резервів, то їх обсяги вважаються достатніми для майбутніх виплат, якщо страхові резерви було сформовано відповідно до вимог чинного законодавства. Порядок формування і розміщення страхових резервів було розглянуто раніше в Темах 6 і 7.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам наявних технічних резервів.

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності. Методика обчислення нормативного запасу платоспроможності є неоднаковою для страхових компаній, що здійснюють страхування життя і що здійснюють загальні види страхування.

Норативний запас платоспроможності для страховика, що здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов`язань (математичних резервів) на коефіцієнт 0.05. Загальна величина резерву довгострокових зобов`язань дорівнює сумі резервів довгострокових зобов`язань (математичних резервів) , розрахованих на цю ж саму дату окремо по кожному договору страхування життя.

Нормативний запас платоспроможності страховика, що здійснює загальні види страхування, обчислюється двома способами. Для подальшого порівняння з фактичним запасом платоспроможності обирається більша з отриманих величин.

Відповідно до першого способу, нормативний запас платоспроможності обчислюється шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на коєфіцієнт 0,18 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на скориговану суму страхових премій, належних перестраховикам. Сума страхових премій, належних перестраховикам, коригується шляхом множення на встановлені Законом «Про страхування» коефіцієнти, а саме:

у 2002 році – 0,75;

у 2003 році – 0,60;

у подальші роки – 0,50.

Відповідно до другого способу, нормативний запас платоспроможності обчислюється шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на коефіцієнт 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на скориговану суму страхових виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування. Коригування здійснюється з використанням таких же самих коефіцієнтів, що використовуються у першому способі розрахунку нормативного запасу платоспроможності.

Завданням аудитора є розрахувати обидва з передбачених законодавством показників нормативного запасу платоспроможності, обрати більший з них і порівняти з фактичним нормативним запасом. Якщо фактичний показник перевищує обраний більший показник, то можна говорити про дотримання страховиком визначених законодавством вимог.

Економічний смисл такого порівняння полягає в тому, щоб визначити, наскільки обороти за страховими операціями даного конкретного страховика відповідають його фінансовим можливостям. Обороти страхової компанії за звітний період можна розглядати як з точки зору зібраних страхових премій, так і з точки зору здійснених страхових виплат. Через це законодавство встановлює два показники нормативного запасу платоспроможності. Вільний від зобов`язань власний капітал страхової компанії (а саме цей показник уособлює фактичний запас платоспроможності) має становити не менше ніж 18 відсотків від оборотів страховика по преміях і не менше 26 відсотків від оборотів страховика по виплатах. Якщо для забезпечення фінансової стійкості страхових операцій страхова компанія використовує перестрахування, то показники нормативного запасу платоспроможності дещо зменшуються. Тобто законодавчі вимоги для такої страхової компанії менш жорсткі.

Крім згаданих вище трьох головних умов забезпечення платоспроможності, Законом з метою підтримки належного рівня платоспроможності страховиків визначені обов`язкові вимоги передачі ризиків на перестрахування. Це стосується: по перше, зобов`язань страховика за окремими об`єктами страхування; по-друге, загальної суми зобов`язань страховика. У першому випадку законодавство вимагає від страховика укласти договір перестрахування, якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів. У другому випадку йдеться про те, що страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні застрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків (резидентів або нерезидентів).

Перевіряючи дотримання цих законодавчих вимог, аудитор спирається на дані, аналітичного обліку, зокрема на дані журналу обліку договорів страхування, який має вести страхова компанія. Співставляючи страхові суми за окремими договорами страхування з обсягом сплаченого статутного фонду, сформованих страхових і вільних резервів, аудитор переконується у дотриманні вимог щодо максимальної відповідальності страховика за окремим об`єктом страхування.

Для проведення поглибленого аналізу фінансового стану страховика здійснюється дослідження структури його балансу з метою прийняття рішення про визнання цієї структури задовільною (незадовільною), а страховика — платоспроможним (неплатоспроможним). При цьому проводиться аналіз динаміки валюти балансу шляхом порівняння її величини на початок і кінець звітного періоду; структури активу та пасиву, розраховуються фінансові коефіцієнти, що характеризують ступінь фінансової надійності страховика і встановлені Вимогами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки страхових компаній (відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій), які за­тверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 3 липня 1997 № 15.

Основними показниками фінансової стійкості та платоспроможності страхової компанії визнаються коефіцієнти ліквідності (в тому числі загальний, проміжний, абсолютної ліквідності); фінансової стійкості; фінансової незалежності; ефективності використання активів, ефективності використання власних коштів (капіталу).

Загальний коефіцієнт ліквідності (покриття) характеризує співвідно­шення суми оборотних активів страхової компанії і поточних зобов'язань. Показник дає загальну оцінку ліквідності активів, пока­зуючи, скільки гривнів оборотних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо оборотні активи в загальній сумі перевищують поточні зобов'язання страховика, то така страхова компанія може розглядатись як вдало функціонуюча.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (або проміжний коефіцієнт ліквідності). Розраховують його діленням суми гро­шових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій і дебіторської заборго­ваності на суму поточних зобов'язань. На відміну від інших показників ліквідності він враховує якість оборотних активів і є найбільш жорстким крітерієм ліквідності, тоскільки при його розрахунку використовуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

Коефіцієнт абсолютної (критичної) ліквідності. Визначається співвідношенням величини грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій до величини поточних зобов'язань.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує співвідношення між власними і позиковими коштами. Цей показ­ник дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості страхової компанії. Він пока­зує скільки припадає залучених коштів на кожну гривню власних коштів, вкла­дених в активи страховика.

Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує співвідношення між власними коштами страхової компанії і страховими резервами. Цей показник можна вважати схожим з попереднім показником, особливо якщо зважати, що у складі позикових (залучених) коштів страховика страхові резерви посідають левову частку.

Коефіцієнт використання активів являє собою співвідношення між прибутком страховика від усіх видів діяльності і підсумком активу балансу (тобто валютою балансу). Цей показник характеризує, наскільки ефективно страхова компанія проводить свою інвестиційну політику.

Коефіцієнт використання власних коштів (капіталу) розраховується як відношення прибутку страхової компанії від усіх видів діяльності до її власних коштів. Цей показник унаочнює “віддачу” власного капіталу страховика і дає зрозуміти, скільки гривень прибутку дає кожна гривня власних коштів страховика.

Окрім зазначених коефіцієнтів аудитор може використовувати також інші, виходячи зі специфіки та профілю кожної конкретної страхової компанії.

Література

ПИТАННЯ ДЛЯ ТЕОРЕТИЧНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Поняття фінансового стану страховика.

2. Платоспроможність страхової компанії. Умови забезпечення платоспроможності страховиків згідно з Законом України «Про страхування».

3. Запас платоспроможності страховика, його економічний смисл та порядок обчислення.

4. Фінансові коефіцієнти, використовувані для аналізу фінансової стійкості страхової компанії.