8. Музичне мистецтво Укр. В хіх – на поч. ХХст.. М. Лисенко

Для 18ст характерний розвиток світської музики. У цей період у Києві створюються міська капела, музична школа та музичний цех. Музичні цехи відкриваються по всій Україні. На основі кантів та народнопісенних традицій розвинулась пісня-романс літературного походження -"Всякому городу нрав і права". Розвивається і вдосконалюється симфонічна музика.

Валуєвський циркуляр 1863 р. та Емський указ 1876, забороняли співати у школах народних пісень, ставити українські п'єси, з'являтися у громадських місцях в українському народному вбранні. Це досить сильно гальмувало розвиток укр. культурного життя.

З 60-х років зявляються нові за змістом і жанрам твори. Це робітничі, солдатські пісні, похоронні плачі-голосіння; бурлацькі, наймитські пісні; пісні про тяжку жіночу долю; сатиричні та жартівливі.

Друга половина XVIII — середина XIX ст. характеризуються збагаченням народної музичної творчості, зрослим інтересом до неї поетів, письменників, композиторів, музикантів, інтенсивним музичним життям, появою нових жанрів і форм професійної музики, розвитком музичної освіти, музичного театру.

Отже, починаючи з другої половини XVIII до середини XIX ст. помітно зростало значення укр. музичної культ., сформувалася національна укр. музична школа. Народна пісня висвітлювала антикріпосницьку боротьбу селян і національно-визвольний рух в усіх жанрах фольклору.

Микола Віталійович Лисенко - український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч. Талановитий підліток швидко став популярним піаністом він виконував п'єси Моцарта, Бетховена, Шопена, імпровізував на теми українських народних пісень. Він вважається засновником укр. національної музики. Сам композитор підкреслював важливість глибокого знайомства із фольклором.

9. Життя та творчість Лесі Українки

Справжнє ім`я Лариса Петрівна Косач. Народилася 25 лютого 1871 року в м. Новограді-Волинському, в сім`ї юриста Петра Антоновича Косача та відомої укр. письменниці Олени Пчілки. 6 січня 1881 року Леся в Луцьку пішла на річку подивитися, як св`ятять воду, і в неї дуже померзли ноги. Того дня вона захворіла туберкульозом кістки в нозі. Через недугу Леся ніколи не була в жодній школі. Уперше ім’я Лесі Українки з’явилось у львівському журналі "Зоря", де було надруковано вірші 13-літньої поетеси "Конвалія" і "Сафо". З того часу її твори все частіше публікуються в різних виданнях, а згодом у Львові вийшла її перша поетична збірка "На крилах пісень".

У своїй творчості Леся Українка тяжіла до ліро-епосу, вона написала багато поем.

Особливе місце у творчій біографії Лесі Українки займає фольклор. Вона збирала і записувала обряди, пісні, думи у виконанні кобзарів, щоб врятувати від забуття.

І серпня 1913 року в невеличкому грузинському містечку Сурамі відходила у вічність Леся Українка - великий поет Укр. і жінка з трагічною долею. Звістка про смерть славної дочки Укр. глибокою скорботою озвалася в серцях мільйонів людей.

Тіло Лесі Українки перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі. Похорон поетеси перетворився у велику народну демонстрацію. Море людей, море квітів, жандарми зрізали червоні стрічки з вінків, забороняли промови, співи, супроводжували процесію. Вітчизна прощалась із своєю дочкою, творчість якої входила в безсмертя.