- •1. Розвиток освіти в Україні хіх ст.
- •2. Національно-культурне відродження у і пол. Хіх ст.
- •3. М. Драгоманов і діяльність українських громад
- •4. Український театр у хіх ст.
- •5. Архітектура та образотворче мистецтво Укр. Хіх ст.
- •6.Тарас Шевченко – геніальний поет і художник
- •7. Укр. Культ. На поч. Хх ст. І в роки національно-деократичної революції 1917-1921 рр.
- •8. Музичне мистецтво Укр. В хіх – на поч. ХХст.. М. Лисенко
- •9. Життя та творчість Лесі Українки
- •10. Політика українізації в урср у 1920-ті рр.. Її вплив на розвиток культури
- •11. Розвиток освіти в Укр. У 1920-30-ті рр. Боротьба з неписемністю
- •12. О. Довженко – класик світового кіно
- •14. Протиріччя культурного життя 1960-80-х рр. «Шістдесятники»
- •18. Лесь Курбас – видатний реформатор тетру
- •21. Ліна Костенко – видатна українська письменниця
- •16. Розвиток освіти в незалежній Укр. Участь України в Болонському процесі
- •20. Проблеми та перспективи розвитку укр. Культури в незалежній Україні
- •19. Здобутки укр. Кінематографії у 1950-1980-ті рр.
- •17. Дослідження укр. Науки у іі пол. Хх ст.
- •13. Література і мистецтво соціалістичного реалізму
- •15. Олесь Гончар – видатний укр. Письменник
5. Архітектура та образотворче мистецтво Укр. Хіх ст.
В кінці XVIII і в XIX ст. укр. народ зазнає найгірших днів царської рос реакції, яка поступово ліквідує автономність Укр.. Національний і культурний гніт відбивається в значній мірі й на мистецькому житті та архітектурі.
Архітектура. Як відміна класичності, на початку XIX ст. приходить стиль ампір, який мав замилування до спокійних монументальних форм римського взірця, широких зовсім гладких стін, округлих колон.
Постійні утиски цехів царською владою закінчилися цілковитим їх скасуванням у 1900 р. З підупадом цехових організацій не було ким замінити старих робітників або приходили робітники, мало підготовлені та без потрібного технічного знання в сфері будівництва. Наслідком цього було те, що багато будов ІІ пол. XIX - поч. XX ст., особливо на провінції, були не тільки безвартісні з мистецького боку, але також технічно примітивні.
Згодом поміж українськими митцями і архітекторами поширюється течія відродження укр. архітектурного стилю. В поширенні цієї ідеї та в практичному проведенні її в життя велику роль відіграла "Укр. громада" студентів Інституту цивільних інженерів у Петербурзі.
Цей мистецький напрям можна поділити на дві течії: перша для створення своєрідного укр. стилю прагнула використовувати мотиви укр. барокко, друга — народне дерев’яне будівництво.
Головними ж відмінностями українського архітектурного стилю є схожість деяких елементів з укр. хатою та дзвіницями при церквах та монастирях.
При забудові ж Києва домінує стиль "французького відродження".
Наприкінці XIX — початку XX ст. в укр. архітектурі відбувається становлення нового напряму, що дістав назву стилю модерн.
Отже, в архітектурі XIX ст. переважав в основному стиль класицизму. Національна своєрідність укр. класицизму виявилась у збереженні кольорової гами споруд, типової для бароко (блакитний з білим і золотим). У стилі класицизму зводяться житлові будинки, адміністративні установи, освітні заклади. В сучасних умовах реконструкції міст надзвичайно гостро постає проблема гармонійного поєднання нової архітектури та існуючого історико-архітектурного середовища.
Обр. мис.. В обр. мис. художники дедалі більше відходили від академічного класицизму з його міфологічними, античними та біблійними сюжетами й переходили до зображення реальної дійсності - життя поміщицьких маєтків, села, міста.
Велике місце в українському живопису й графіці займає Т. Шевченко. Сприйнявши все краще від своїх учителів, він у своїх численних картинах і гравюрах різних жанрів - портретному, побутовому, історичному, пейзажному - реалістично змалював широку панораму тодішньої дійсності - тяжке життя покріпаченого селянства, солдатів-рекрутів, змучених і знедолених жінок і дітей, "блудних синів" та ін., створив серію прекрасно написаних портретів, відобразив чудесну природу Укр.. Особливо високу майстерність виявив Шевченко в граверному мистецтві, за що Академія мистецтв у 1860 р. надала йому звання академіка гравюри.
Отже, незважаючи на спротив влади, в українському народі визрівали й діяли патріотично налаштовані сили, в усіх сферах суспільства, зокрема і в культурній, поступово, але невпинно розвивався процес національного самоствердження.