- •1. Розвиток освіти в Україні хіх ст.
- •2. Національно-культурне відродження у і пол. Хіх ст.
- •3. М. Драгоманов і діяльність українських громад
- •4. Український театр у хіх ст.
- •5. Архітектура та образотворче мистецтво Укр. Хіх ст.
- •6.Тарас Шевченко – геніальний поет і художник
- •7. Укр. Культ. На поч. Хх ст. І в роки національно-деократичної революції 1917-1921 рр.
- •8. Музичне мистецтво Укр. В хіх – на поч. ХХст.. М. Лисенко
- •9. Життя та творчість Лесі Українки
- •10. Політика українізації в урср у 1920-ті рр.. Її вплив на розвиток культури
- •11. Розвиток освіти в Укр. У 1920-30-ті рр. Боротьба з неписемністю
- •12. О. Довженко – класик світового кіно
- •14. Протиріччя культурного життя 1960-80-х рр. «Шістдесятники»
- •18. Лесь Курбас – видатний реформатор тетру
- •21. Ліна Костенко – видатна українська письменниця
- •16. Розвиток освіти в незалежній Укр. Участь України в Болонському процесі
- •20. Проблеми та перспективи розвитку укр. Культури в незалежній Україні
- •19. Здобутки укр. Кінематографії у 1950-1980-ті рр.
- •17. Дослідження укр. Науки у іі пол. Хх ст.
- •13. Література і мистецтво соціалістичного реалізму
- •15. Олесь Гончар – видатний укр. Письменник
19. Здобутки укр. Кінематографії у 1950-1980-ті рр.
Деякі зрушення відбулися в галузі наймасовішого виду мистецтва, яким залишалося кіно. На той час в Україні працювало три кіностудії: Київська ім. О. Довженка, Одеська і Ялтинська та Київська студія хронікально-документальних фільмів. Серед найбільших здобутків українського кінематографу фільми Л. Осики "Камінний хрест" і "Захар Беркут».
Значно ускладнював розвиток українського кінематографу диктатура офіційної ідеології та русифікаторська політика. Як правило, фільми з яскраво вираженим національним характером чи гострою проблематикою на екран не допускалися, а їх творці зазнавали цькувань. Таким чином режим прагнув не допустити становлення національної кінодраматургії, позбавити українське кіно національної проблематики. Після нетривалого показу на довгі роки стали недоступними для масового глядача "Білий птах із чорною ознакою" та "Тіні забутих предків". Режисера останнього з них, С. Параджанова, було запроторено до в'язниці.
У часи політичної «відлиги» другої половини 1950-х - поч. 60-х рр. стрімко зростає українська кінопродукція. З'являються фільми, які досі користуються великим глядацьким успіхом.
Український кінематограф 1960-70-х років представлений іменами світової ваги: режисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика.
У цей час з'являються стрічки, які поклали початок унікальному феномену «українського поетичного кіно»: «Тіні забутих предків», «Криниця для спраглих» , «Камінний хрест» .
Однак реакційна політика т.зв. «застою» фактично знищила українське поетичне кіно. Режисер С. Параджанов був вилучений з кінематографу і громадянського життя. У роки «застою» у СРСР розгортається новий виток боротьби проти національної української культури. Українське поетичне кіно було визнано владою архаїчним, відірваним від життя, ім'я Довженко почали згадували з оглядкою.
17. Дослідження укр. Науки у іі пол. Хх ст.
Українська культура другої половини XIX ст., незважаючи на всі перепони, продовжувала успішно розвиватися. Цьому сприяли: по-перше, реформи 1860–1870-х років (скасування кріпосного права, судова, земська, міська, освітня реформи); по-друге, бурхливий розвиток капіталістичних відносин.
В освіті зміни стали відчутними вже на межі 1860-х років. Молода інтелігенція, студенти, що об’єдналися в громади, активно займалися створенням недільних шкіл. Викладання у багатьох із них велося українською мовою, видані були букварі та підручники.
Політика реформ проводилась царизмом одночасно з політикою репресій проти української культури. Про це свідчив і відомий Валуєвський циркуляр, який загальмував розвиток української культури. Лише з початку 1870-х років в Україні пожвавлюється культурно-освітня діяльність. Нового удару по розвиткові української культури завдав Емський указ Олександра II у 1876 р. Але й після цього не зникають прогресивні тенденції в культурі.
Певних здобутків у галузі освіти було досягнуто на Західній Україні: відкрито ряд вузів. Новим явищем було виникнення громадських наукових організацій. При Київському університеті створюються наукові товариства. Визначний вклад у зміцнення наукового потенціалу товариства вніс М. Грушевський, який очолював його роботу.
Наукові дослідження проводяться в основному в університетах. Визначний внесок у розвиток магнетизму електротехніки зробив М. Д. Пильчиков, який тривалий час працював у Харківському університеті. Клопітку роботу над дослідженням історичних документів проводив В. Антонович, який саме тоді вивчав історію українського козацтва та гайдамацького руху. У 1880–1890 роках почалась активна дослідницька діяльність молодого покоління істориків.
1946 р. – створення першої електронно-обчислювальної машини (ЕОМ) – початок комп’ютерної ери. Провідним науковим центром залишалася Академія наук.
У другій половині XX ст. майже вдалося покінчити з інфекційними хворобами, від яких раніше масово гинули люди: чумою, холерою, віспою. Прояви їх в окремих районах негайно ліквідовуються. До 1978 р. повністю знищено на Землі збудника такої масової хвороби, як віспа. З 1979 р. припинено щеплення населення проти цієї хвороби в усіх країнах світу. Незважаючи на успіхи медицини, окремі хвороби і досі залишаються невиліковними.