2.14. Заходи з захисту навколишньоного середовища.

У наш час головною проблемою хімічної промисловості є раціональне використання, зберігання та відродження природних ресурсів, бережливее відношення до природи. На підприємництві «Екстра пластик» цьому питанню приділяють дуже багато уваги. Впершу чергу, про це свідчить охайний вигляд території, наявність великої кількості різноманітних квітів (переважно троянд) та молодих дерев. Тобто ступінь озеленіння теріторії невелика, тому що підпри- ємство існує декілька років. На території підприємства знаходиться природній ставок, у якому водиться риба. Наявність тварин свідчить про чисту воду. За всім цим ведеться професійний нагляд та необхідний догляд.

У процесі виготовлення полікарбонатних листів методом екструзії через плоскощелинну головку у повітря робочої зони можуть виділятися насичені та ненасичені вуглеводні, прості та складні ефіри, залишки мономеру, інших добавок, оксид вуглецю у незначній кількості, які видаляються через систему дегазації екструдера при плавленні матеріалу, а залишкова кількість видаляється за допомогою місцевої та загальної системи вентиляції. Система вентиляції у цехах розроблена відповідно до норм будівництва, яка була спроєктована «Днепрстрой проектом». Для поліпшення якості листів полікарбонат сушать. Сушка відбувається за допомогою горячого повітря з безпосереднім контактом горячого повітря з матеріалом, тобто повітря забруднюється. Для зменьшення зебруднення атмосфери на підприємстві використовується замкненй цикл використання повітря. Перед викидом до атмосфери повітря очищується від твердих часток та шкідливих речовин.

В процесі виготовлення листів є необхідність рівномірного охолодження листів. Це робиться за допомогою води, яка подається у охолоджуючі циліндри, охолоджуючі канали калібрувального столу, тобто охолодження здійснюється без безпосереднього контакту листів з водою. Таким чином, вода не забруднюється. Для економії водних ресурсів використовується замкнений цикл використання води. Крім охолодження, вода використовується для очищення обладнання, фільтрації повітря після зони дегазації, але перед скиданням до ставку або каналізації вода очищується за допомогою фільтраії та спеціальних відстойників.

Під час виробництва полікарбонатних листів утворюються тверді відходи у вигляді обрізаних «кромок», браку матеріалу, браку матеріалу під час запуску та зупинки лінії. Всі ці відходи подрвбнюються і додаються до первинноі сировини. Таким чином, вирішується питання знешкодження твердих відходів.

2.15. Заходи для зниження енергоємності і матеріалоємності.

У теперішній час прогрес в області науки і техніки не можливий без інтенсивного використання пластмас. Тому їх виробництво кожного року складає декілька сотень тисяч тон і продовжує збільшуватись. В 60-х роках пластмаси розглядались як доступні і дешеві замінники інших матеріалів. Але розвиток науки і техніки привів к тому, що завдяки унікальному комплексу властивостей вони стали в багатьох випадках незамінними матеріалами. І дійсно, важко уявити собі розвиток робіт по засвоєнню космосу без склопластику; розвиток медицини без штучного серця із пластмас, штучних кровоносних судин тощо. Пластмасові труби, плівки для сільського господарства, вироби електротехнічного призначення, деталі для радіоелектроніки – все це лише деякі приклади незамінного використання пластичних мас у народному господарстві.

Високі темпи розвитку виробництва смол і пластичних мас характерні для всіх технічно розвинутих країн. Це обумовлено суттєвими перевагами полімерних матеріалів у порівнянні з іншими. Виробництво пластмас характеризується відносно низькою матеріало- та енергоємністю. Застосування пластичних мас і синтетичних смол дозволяє вирішувати важливі для народного господарства задачі: створювання прогресивних конструкцій машин і апаратів, підвищення якості і розширювання асортименту продукції технічного і побутового призначення, суттєве удосконалення будівельної техніки, інтенсифікація сільськогосподарського виробництва і ряд інших.

Головною проблемою в області економічного розвитку підприємства вважається збільшення ефективності виробництва, один із напрямків якого заключається у знижені матеріалоємності продукції, раціональному використовуванні матеріальних ресурсів.

Економія матеріальних ресурсів оказує усесторонню дію на збільшення ефективності виробництва.

По перших, зниження розходу матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції відповідної якості утворює умови для випуску додаткової продукції з економних матеріалів.

По друге, при економному використанні матеріальних ресурсів збільшення випуску продукції призводить до зросту фондовіддачі.

По третє, зменшення величини спільних матеріальних витрат на одиницю продукції забезпечує зниження собівартості виробів, в якої найбільш значна частина матеріальних витрат. Зменшення матеріальних витрат збільшує прибуток.

По четверте, зменшення матеріалоємності продукції тягне за собою економію “живого” труда в данном циклі виробництва. Зменшення розходів матеріальних ресурсів на випуск запланованого об‘єму продукції призводить до більш бережливому відношенню до сировини, використаного на підприємстві.

Матеріалоємність продукції являється узагальнюючим, синтетичним показником, характеризуючи ефективність використання матеріальних ресурсів Вона розраховується за формулою:

де: Ме – матеріалоємність одиниці продукції; Ми - матеріальні витрати на виробництво продукції; Вп – об‘єм валовий продукції.

Матеріалоємність продукції являється узагальнюючим, синтетичним показником, характеризуючи ефективність використання матеріальних ресурсів.

Матеріальні витрати діляться на дві групи:

1) сировина, головні матеріали та полуфабрикати; 2)допоміжні матеріали, паливо, енергія.

Матеріалоємність одиниці продукції представляє собою, відношення

матеріальних ресурсів, витрачених на виробництво окремого виду продукції, до оптової ціни виробу.

Для визначення матеріалоємності продукції використовуються натуральні, коштовні та натурально – коштовні показники.

В натуральних показниках визначити повну матеріалоємність промислової продукції практично неможливо, так як при виробці продукції використовуються різні види матеріальних ресурсів, які у своїм натуральнім виді не можуть сумуватися.

Тому в натуральній формі можливо визначити тільки приватні показники матеріалоємності та удільна витрата окремих видів матеріальних ресурсів.

Усесторонню уяву про матеріалоємність промислової продукції дають показники, виражені в коштовній формі.

Матеріалоємність, виражена в коштовній формі визначається як відношення суми усіх матеріальних витрат (без амортизації) до об‘єму товарної або чистої продукції.

Натурально – коштовні показники використовуються, коли виникає необхідність визначити витрати сировини та матеріалів у натуральній формі на 1 гривню виготовленої продукції або в коштовній – на 1 тонну виробленого продукту. При визначені матеріалоємності окремих видів продукції використовують звітові калькуляції собівартості цих видів.

Калькуляційні статті витрат вважаються, як правило, комплексними оскільки майже в кожний з них містяться нематеріальні витрати на заробітну платню, амортизацію, інші грошові витрати.

Такі поняття як “матеріалоємність” і “технологічність”, “якість виробу”, в переробці пластмас тісно зв’язані між собою.

При конструюванні виробу із пластичних мас використовуються лише мінімум полімерного матеріалу.

Зниження розходів показників полімерних матеріалів у дійсному виробництві достигається збільшенням спільної культури виробництва и як внаслідок цього зменшення втрат сировини на різних технологічних стадіях виробництва.

Таким чином, спів ставня дійсні розхідні показники цеха з технологічними їхніми значеннями можливо судити про загальний рівень виробництва, стан перероблюємого устаткування, економічної ефективності використовуючихся на цьому технології.

Проблемам матеріалоємності при конструюванні полімерних виробів і ресурсозбережень при їхньому виробництві повинні вділяти велике значення, так як от цих показників залежіть прибуток, який отримує цех. Особливо важливе це питання в теперішній час, коли ціни на полімерну сировину зросли в десятки разів. Велике значення в економії матеріалу має можливість повторної переробки полімерного матеріалу.

Отриманні відходи при переробці після їхнього дроблення допускаються використовуватись разом із первісною сировиною для послідуючої переробки.

Питання ресурсозбереження можуть бути використанні до асортименту випускаємої продукції, з якого необхідно відчислити виріб, який не користується з покупців попитом, а звільнену потужність використовувати для випуску продукції та експериментального виробництва (випуск малих партій продукції для вивчення попиту покупців).

Як відомо переробка пластмас методом екструзії є найбільш економічним, серед всіх інших методів переробки. Головна частина всіх відходів припадає на момент запуску обладнання та після технологічних простоїв. Всі відходи направляються на подрібнення і потім цей полімер додається до вихідної сировини невеликими порціями. Таким чином ми маємо майже безвідходне виробництво.