3. Взаємозв'язок корекційної педагогіки з іншими галузями знань

Корекційна педагогіка як одна з галузей педагогічної науки тісно взаємозв'язана зі|із| всім блоком психолого-педагогічних| і спеціальних дисциплін. Корекція, будучи|з'являтися|складовою частиною єдиного педагогічного процесу, спираючись|обпиратися|на нього, має найтісніший взаємозв'язок із|із|загальною|спільною|педагогікою, що визначає цілі, завдання|задачі|, зміст|вміст|, форми і методи навчання|вчення|і виховання підростаючого покоління, різносторонній розвиток особи|особистості|дитини|дитяти|.

Разом з тим, використовуючи науковий арсенал загальної педагогіки, її категоріальну систему, принципи, методи і форми організації учбово-виховного процесу, передовий педагогічний досвід, коректувальна педагогіка вносить істотні поправки до методики і технології застосування педагогічних знань, в зміст навчання і виховання дітей і підлітків відповідно до природи і характеру відхилень, що є у них, в розвитку і поведінці, розробляє свої прийоми і методи коректувальної дії на дитину і соціальне середовище, що його оточує.

Разом з філософськими категоріями загального, одиничного і особливого, необхідного і випадкового в коректувальній педагогіці знаходять місце закони загального розвитку, його рушійних сил, суб'єктивного і об'єктивного детермінізму педагогічних явищ і ін.

У коректувальній педагогіці простежується тісний взаємозв'язок з соціальною педагогікою, предметом якої є дослідження виховних сил суспільства і способів їх актуалізації, шляхів інтеграції можливостей громадських, державних і приватних організацій в цілях створення умов для розвитку і позитивної самореалізації людини.

З соціальною психологією простежується зв'язок в тому, що вона вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, обумовлені фактом їх включення в соціальні групи, а також різносторонньою психологічною характеристикою самих цих груп.

Соціологія допомагає у вивченні закономірностей становлення, функціонування і розвитку суспільства|товариства|в цілому|загалом|, соціальних відносин і соціальнихспілок|.

Таким чином, ми бачимо досить різносторонній взаємозв'язок коректувальної педагогіки з філософськими і соціально-педагогічними науками, яка обумовлюється і визначається тими завданнями, які покликана вирішувати коректувальна педагогіка.

Як свідчать дослідження фахівців|спеціалістів|(Т.А. Власова, М.С. Певзнер і ін.), кожен недолік|нестача|в розвитку і поведінці має свої особливості, обумовлені як соціально-педагогічними, так і психологічними причинами. Тому виявлення специфічних особливостей розвитку, що відхиляється, обумовлених конкретним видом дефекту, вимагає глибокого знання этиопатогенеза|, структури дефекту, діагностичних методик, диференціально-діагностичних критеріїв, тобто критеріїв відмежування одних станів|достатків|від інших. Психолого-педагогічне|, клініко-фізіологичне|дослідження дитини|дитяти|, зокрема з|із|відхиленнями в розвитку і поведінці може бути продуктивним тільки|лише|в тому випадку, якщо|у тому випадку , якщо|воно спирається|обпирається|на знання внутрішніх закономірних зв'язків між етіологією (причинна обумовленість), патогенезом (виникнення і розвиток хвороби), патофізіологічними механізмами, клінічними і педагогічними проявами|виявами|їх у дитини|дитяти|. Одним словом, коректувально-педагогічна діяльність буде тоді ефективною, коли вона спиратиметься|обпиратиметься|на знання і в області медичних наук.

З медичної точки зору базою для коректувальної педагогіки може бути педіатрія, яка вивчає здоров'я дитини і процеси його розвитку, фізіологію, патологію, методи профілактики і лікування захворювань, загрозливих його гармонійному розвитку або що представляють небезпеку для життя дитячого організму.

Психіатрія, що вивчає питання етіології, патогенезу, патоморфології, діагностики, терапії і профілактики психічних хвороб, допоможе коректувальній педагогіці знайти правильний напрям, вибрати вірне рішення при роботі з дітьми і підлітками, що мають відхилення в психічному розвитку. Для чіткішої оцінки відхилень, пошуку оптимальних шляхів у вирішенні питань їх попередження або подолання необхідна психопатологія, яка вивчає основні загальні закономірності прояву і перебігу розладів психічної діяльності, займається проблемами патогенезу (природа типових психопатологічних процесів, їх причини), розробляє загальні принципи відновлення (реабілітації) порушених психічних функцій.

При корекції і реабілітації порушених психічних функцій не обійтися без планомірних психічних дій на людину, тобто без психотерапії, яка виступає|вирушає|як комплекс психічних дій на хворого, направлених|спрямованих|на підвищення його сил в боротьбі з|із|хворобою, на створення|створіння|охоронно-відновного режиму, що виключає психічну травматизацію|.