3. Психотерапія в практичній діяльності психолога

Психотерапію нині розуміють як широку область наукової і практичної діяльності фахівців (медиків, психологів та ін.), у межах якої наявна велика кількість різних теоретико-методичних підходів. Можна говорити про існування медичної, психологічної, соціологічної і філософської моделей психотерапії.

У вузькому значенні поняття (медична модель) психотерапію розуміють як комплексний лікувальний вербальний і невербальний вплив на емоції, судження, самосвідомість людини при багатьох психічних, нервових і психосоматичних захворюваннях.

Останнім часом умовно розрізняють клінічно орієнтовану психотерапію, спрямовану переважно на пом'якшення або ліквідацію наявної симптоматики, і особово-орієнтовану психотерапію, яка прагне допомогти людині змінити своє відношення до соціального оточення і до власної особи.

Розширювальне розуміння області психотерапії фіксується у таких принципах:

- психотерапія є особливою дисципліною з області гуманітарних наук, зайняття якої є вільною і незалежною професією;

- психотерапевтична освіта вимагає високого рівня теоретичної і клінічної підготовленості;

- гарантованою є різноманітність психотерапевтичних методів;

- освіта в галузі одного з психотерапевтичних методів має здійснюватися інтегрально: вона включає теорію, особистий терапевтичний досвід і практику під керівництвом супервізора, одночасно надаються широкі уявлення про інші методи;

- доступ до такої освіти можливий за умови широкої попередньої підготовки, зокрема, в області гуманітарних і громадських наук.

У науці має місце і психологічна модель психотерапії, тобто психотерапію можна розглядати як напрям діяльності практичного психолога.

Психотерапія як сфера практичної діяльності психолога передбачає його учать у лікувальних впливах на психіку людини, а через психіку – на весь організм. При цьому учать психолога у терапевтичних заходах дозволяє прискорити процес одужання, є позитивним прогностичним фактором з точки зору можливості повного повернення на рівень психічного та фізичного здоров’я при психічних та соматичних захворюваннях.

Практичний психолог використовує ті ж методи, що і клінічний психотерапевт; різниця полягає, передусім, в їх націленості. Найважливіше завдання психолога полягає не в знятті або полегшенні симптомів хвороби, а в створенні умов для оптимального функціонування особистості та її розвитку, зокрема, в цілях поліпшення взаємовідносин з іншими людьми (з членами сім'ї, колегами і ін.).

Основні завдання немедичної психотерапії

Згідно з сучасними поглядами в немедичній психотерапії можна виділити наступні загальні завдання:

- дослідження психологічних проблем клієнта і надання допомоги в їх рішенні;

- поліпшення суб'єктивного самопочуття і зміцнення психічного здоров'я;

- вивчення психологічних закономірностей, механізмів і ефективних способів міжособової взаємодії для створення основи ефективнішого і гармонійнішого спілкування з людьми;

- розвиток самосвідомості і самодослідження клієнтів для корекції або попередження емоційних порушень на основі внутрішніх і поведінкових змін;

- сприяння процесу особистісного розвитку, реалізації творчого потенціалу, досягненню оптимального рівня життєдіяльності і відчуття щастя і успіху.