Тема 6. Конституційні інститути демократії в україні

Категорії: громадянин, вибори, виборча система, референдум, органи державної влади, президент, парламент, Верховна рада, Кабінет Міністрів, місцеві державні адміністрації.

Виборче право і виборча система в Україні. Інститутами безпосередньої демократії, засобом пря­мого вирішення громадянами важливих питань політичного, економічного, соціально-культурного життя є вибори та ре­ферендум, а також інші форми безпосередньої демократії: мі­тинги, демонстрації, пікети тощо. Шляхом виборів обирається Президент, формуються парламент, представницькі органи місцевого са­моврядування, обираються сільський, селищний, міський го­лови.

Вибори є засобом реалізації народного суверенітету, легітимізації влади. Виборче право розуміють в об'єктивному і суб'єктив­ному аспекті. Сукупність конституційно-правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі ви­борів, становить виборче право в об'єктивному аспекті. Ці норми містяться в Конституції України, Законах "Про вибори Президента України", "Про вибори народних депутатів Укра­їни" та ін.

Суб'єктивне виборче право — це право виборця при­ймати участь у голосуванні (активне виборче право наступає з 18 років), та право бути обраним (пасивне виборче право на­ступає: по виборах Президента України з 35 років, народних депутатів України з 21 року, депутатів Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим, місцевих рад і сільських, селищних, міських голів з 18 років.).

Вибори і виборчі системи поділяються на види залеж­но від часу, об'єктів виборів, територіальних ознак. За об'єктом, що передбачає органи або посади, вибори можна класифікувати так: 1) вибори парламенту - Верховної Ради України; 2) вибори на пост Президента України: 3) вибори представницького органу територіальної автономії - Верхов­ної Ради Автономної Республіки Крим; 4) вибори представ­ницьких органів самоврядування сільських, селищних, місь­ких, районних у містах, районних, обласних рад; 5) вибори на посаду сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення вибори поділяються на чергові, позачергові або дострокові; повторні; вибори депутатів, сіль­ських, селищних, міських голів замість тих. що вибули.

За порядком визначення результатів виборів розрізня­ють мажоритарну, пропорційну та змішану виборчі системи.

Мажоритарна система, в основі якої лежить прин­цип більшості, передбачає, що депутатські мандати (один або кілька) від округу одержують тільки ті кандидати, які отрима­ли встановлену законом більшість голосів. Пропорційна система передбачає розподіл депутат­ських мандатів у парламенті або у представницьких органах самоврядування між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібраних кожною з них у межах виборчого округу. При застосуванні цієї системи округи завжди є багатомандат­ними. Система передбачає встановлення так званого загоро­джуючого виборчого бар'єра. Змішана система поєднує правила мажоритарної та пропорційної систем. Певна частина парламенту обирається за мажоритарним, інша - за пропорційним принципом.

Вибори до органів державної влади та органів місце­вого самоврядування є вільними і відбуваються на основі за­гального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємно­го голосування. Принцип вільних виборів означає, що виборець сам ви­рішує, приймати йому участь у голосуванні чи ні. Не припус­тимим є здійснення щодо виборця погроз, підкупу та ін. Принцип загальності виборчого права означає, що право голосу мають усі громадяни України, які на день голо­сування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних у судо­вому порядку недієздатними. Принцип рівності виборчого права передбачає, що всі громадяни беруть участь у виборах на рівних засадах: кожен виборець має лише один голос. Пряме виборче право означає, що особи, які балоту­ються, обираються безпосередньо виборцями. Принцип таємного голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців забороняється. Кожен виборець голосує особисто, заповнюючи виборчий бюлетень у спеціаль­но підготовленій кабіні або кімнаті для таємного голосування. Під час заповнення бюлетеня забороняється присутність будь-кого, крім голосуючого.

В Україні діють такі виборчі системи:

1. мажоритарна - по виборах Президента України, сільських, селищних та міських голів, депутатів сільських і селищних рад;

2. пропорційна - застосовується по виборах народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, депутатів місцевих рад (за винятком сільських і селищних). Передбачений 3% загороджуючий бар'єр.

Референдуми в Україні. Референдум - це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів України, інших рі­шень із важливих питань загальнодержавного і місцевого зна­чення. Можливість проведення в Україні референдумів ви­значена III розділом Конституції України та Законом "Про всеукраїнський та міський референдуми", який передбачає три види референдумів: Всеукраїнський, Автономної Респуб­ліки Крим і місцеві.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх пов­новажень. Так, Верховна Рада призначає референдум з питань про зміну території України, а Президент щодо змін у І, III, XIII розділах Конституції. Крім того, Президент зобов'язаний проголосити проведення Всеукраїнського референдуму за на­родною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу. При цьому підписи на підтримку призначення референдуму повинні бути зібрані у двох третинах областей і не менш ніж по сто тисяч підписів у кожній з цих областей. Разом з тим на Всеукраїнський рефере­ндум не можна виносити питання, що стосуються проектів за­конів про бюджет, оподаткування та амністії і належать до компетенції судових і прокурорських органів.

Предметом референдуму Автономної Республіки Крим може бути прийняття, зміна чи скасування рішень з пи­тань, які віднесені законодавством України до відання авто­номії.

Місцеві референдуми призначають місцеві ради для вирішення питань виключно місцевого значення, наприклад, питання про дострокове припинення повноважень голови чи депутатів відповідної ради.

Залежно від юридичної сили прийнятого на референ­думі рішення розрізняють імперативний та консультативний референдуми. Рішення, прийняте імперативним референду­мом, не потребує затвердження будь-яким органом влади. Консультативний референдум (дорадче опитування) прово­диться з метою з'ясування думки громадян щодо певного пи­тання.

Органи державної влади в Україні.

Конституційно-правові засади статусу Верховної Ради України. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Парламент - це вищий загальнонаціональний представницький орган державної вла­ди, який представляє український народ і виступає від його імені. Колегіальний характер Верховної Ради України полягає насамперед у її складі (450 народних депутатів) і порядку ро­боти (рішення Верховної Ради приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування), а виборчий характер - у то­му, що вона формується виключно шляхом виборів народних депутатів. Верховна Рада України є однопалатним парла­ментом.

Конституційно-правовий статус Верховної ради зумов­лений парламентсько-президентською формою правління. Це проявляється в підконтрольності й підзвітності Кабінету Міністрів парламенту України, у наявності у Президента Украї­ни права розпуску Верховної Ради України, права "вето" на закони тощо.

Найтіснішими і багатогранними є відносини Верхов­ної Ради України з Кабінетом Міністрів і Президентом. Це зумовлено їх функціями і повноваженнями, передбаченими Конституцією і законами, системою взаємних стримань і противаг та іншими обставинами.

У зв'язку з переходом України до парламентсько-президентської форми правління повноваження Верховної Ради України, закріплені у ст. 85, 92 та ін. Конституції Украї­ни, значно розширилися. Самі повноваження Верховної Ради випливають із функцій, які в сукупності відображають її со­ціально-політичну роль та місце в механізмі державної влади, реалізації функцій держави. Найбільш важливим серед них є законодавча, установча, представницька та парламентсько­го контролю.

Найважливішою і найбільш об'ємною за значенням і змістом є законодавча функція. Зміст законодавчої діяльності Верховної Ради України полягає в підготовці і прийнятті за­конів, у тому числі і внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом ХНІ Конституції України. Однією з головних функцій Верховної Ради України є установча функція, яка проявляється у формуванні або участі у формуванні органів виконавчої і судової влади, а також формуванні власних парламентських структур, призначенні і звільненні з посад осіб інших органів державної влади, спри­янні формуванню органів місцевого самоврядування. Представницька функція Верховної Ради України ре­алізується шляхом проведення періодичних вільних виборів, які спрямовані на виявлення інтересів різних соціальних груп, а тому парламент виступає як орган загальнонародного пред­ставництва. У законах, які приймаються, повинен знаходити своє вираження суспільний інтерес. Функція парламентського контролю має такі напрямки: контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України; пар­ламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та їх захист; бюджетно-фінансовий контроль; направлення запиту до Президента України; реалізація права запиту народного депутата України на сесії Верховної Ради; парламентський контроль за діяльністю органів прокуратури; здійснення контролю з окремих пи­тань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і слідчі комісії.

Відповідно до Конституції України та регламенту Верховної Ради структура Верховної Ради України включає:

1) загальний кількісний склад (450 народних депутатів);

2) комітети Верховної Ради;

3) депутатські групи і фракції;

4) тимчасові спеціальні комісії;

5) посадові особи парламенту (Голова Верховної Ради, перший заступник і заступник Голови);

6) апарат Верховної Ради.

Термін повноважень Верховної Ради України - 5 ро­ків. Працює вона сесійно. Є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. На пер­шу сесію збирається не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лю­того і першого вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії (із зазначенням порядку денного) скликаються Головою Верховної Ради на вимогу Президента України або на вимогу не менш як 150 народних депутатів України. У разі оголо­шення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях Верховна Рада збирається на засідання у дводенний строк без скликання.

Президент України має право достроково (після кон­сультації з Головою Верховної Ради, його заступниками та головами депутатських фракцій) припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом одного місяця у Вер­ховній Раді не було сформовано коаліції депутатських фрак­цій; протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міні­стрів України не сформовано персональний склад уряду; протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Повноваження Верховної Ради України не можуть бу­ти достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента України.

Верховна Рада приймає закони і постанови. Крім цьо­го, вона може приймати й інші акти: декларації, заяви, звер­нення, які мають політико-правовий характер.

Питання, які визначаються (встановлюються) виключно законами України

Стаття 92 Конституції України містить перелік пи­тань, які визначаються і встановлюються виключно законами України, що унеможливлює їх визначення та встановлення будь-якими іншими органами, крім Верховної Ради. права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина;

• права корінних народів і національних меншин;

• правовий режим власності;

• порядок утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;

• територіальний устрій України;

• засади місцевого самоврядування;

• статус столиці України, спеціальний статус інших міст;

• правовий режим державного кордону;

• правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;

• організація і порядок проведення виборів і референдумів;

• засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративним або дисциплінарними пра­вопорушеннями, та відповідальність за них.

Перелік питань є вичерпним.

Виключно законами України встанов­люються такі, наприклад, питання:

- державний бюджет України і бюджетна система України: система оподаткування, податки і збори;

- порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав;

• державні нагороди;

• військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання:

• державні свята;

- порядок використання І захисту державних символів.

Тільки законом України оголошується амністія.

Статус народного депутата України. Народний депутат Україн и - це пред­ставник українського народу у Верховній Раді України, пов­новаження якого передбачені Конституцією та законами України. Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голо­су і проживає в Україні протягом останніх 5 років. Не може бути обраним до Верховної Ради громадянин, який мас суди­мість за вчинення умисного злочину, а ця судимість не пога­шена і не знята у встановленому законом порядку.

Народні депутати України обираються строком на 5 років і свої повноваження здійснюють на постійній основі. Перед вступом на посаду вони складають присягу, відмова від складання якої має наслідком втрату депутатського мандату. Народні депутати не можуть мати іншого представницькою мандату. Статус депутата несумісний із будь-якою іншою діяльністю за суміс­ництвом з отриманням винагороди, за винятком викладацької, наукової роботи та літературної, художньої і мистецької діяльності у вільний від роботи час.Народні депутати України мають значні повноваження: беруть участь у роботі Верховної Ради України та її орга­нах; наділені правом законодавчої ініціативи, правом на депу­татський запит тощо. їм гарантується депутатська недотор­канність. Вони не несуть юридичної відповідальності за ре­зультати голосування або висловлювання в парламенті та йо­го органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Без згоди Верховної Ради України не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

Статус Президента України за Конституцією України. Президент є главою держави, гарантом суверенітету, те­риторіальної цілісності України, додержан­ня Конституції, прав і свобод людини і гро­мадянина.У системі органів державної влади він займає особли­ве місце і не належить до жодної з гілок державної влади. Свої повноваження отримує безпосередньо від народу, перед якими і несе політичну та юридичну відповідальність, оскіль­ки обирається громадянами України на основі загального, рів­ного і прямого виборчого права шляхом таємного голосуван­ня терміном на п'ять років. Його повноваження обмежені. Одна й та особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд, а самі вибори проводяться на альтернативній основі. У разі вчинення державної зради або іншого злочину він може бути усунений парламентом зі свого поста достроково в порядку процедури імпічменту. За рішенням Конституційного Суду України акти Президента можуть бути визнані недійсними.

Президент вступає на пост не пізніше ніж через 30 днів ( а обраний на позачергових виборах у п'ятиденний тер­мін) після офіційного оголошення результатів виборів і скла­дання присяги українському народові на урочистому засіданні Верховної Ради України (інавгурації). Приводить до присяги Голова Конституційного Суду України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України його повнова­ження на період до обрання і вступу на пост нового Президен­та України виконує Голова Верховної Ради України.

З 1 січня 2006 року Україна стала республікою з пар­ламентсько-президентською формою правління. Це привело до певної зміни статусу Президента України, перерозподілу деяких його повноважень на користь парламенту й уряду (на­приклад, при формуванні Кабінету Міністрів України). Проте навіть із внесеними у ст. і 06 Конституції Укра­їни змінами повноваження Президента України в різних сфе­рах суспільного життя залишають досить значними.

Констнтуційний статус Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, урядом України. Його правовий статус визначається Конституцією України. Уряд не тільки підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, але є відповідальним як перед нею, так і перед Президентом, що відбивається на порядок його формування. Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Кандидатуру для призначення Прем'єр-міністра України вносить Президент за пропозицією коаліції депутатських фракцій (фракції), а потім за поданням Прем'єр-міністра Верховна Рада України призначає інших членів уряду. Кандидатури Міністра оборони і Міністра зако­рдонних справ вносить Президент України.

Кабінет Міністрів України згідно зі ст. 116 Конститу­ції України має значні повноваження. Він забезпечує держав­ний суверенітет і економічну самостійність України, здійс­нення внутрішньої і зовнішньої політики держави; розробляє і реалізовує загальнодержавну програму економічного, науко­во-технічного, соціального і культурного розвитку України; розробляє проект закону про Державний бюджет України і проводить заходи щодо забезпечення обороноздатності й на­ціональної безпеки України та ін. Відтепер не Президент України, а Кабінет Міністрів України реорганізує та ліквідує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України є колегіаль­ним органом виконавчої влади. Тому основною організаційно-правовою формою його роботи є засідання, які періодично скликаються Прем'єр-міністром. У межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'яз­ковими для виконання.

Місцеві державні адміністрації Виконавчу владу в областях і районах здійснюють об­ласні та районні адміністрації. Місцеві державні ад­міністрації - це державні органи виконавчої влади, які наділені правом представляти інтереси держави і приймати від її імені розпорядження і які функціонують на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. В Укра­їні створені та діють 24 обласні держадміністрації, 2 міські держадміністрації (м. Києва та м. Севастополя), районні у мі­стах Києві та Севастополі держадміністрації та 490 районних держадміністрацій.

Ці установи працюють за принципами субординації, відповідальності перед Президентом України, Кабінетом Мі­ністрів України, підзвітності та підконтрольності органам виконавчої влади вищого рівня. Місцеві державні адміністра­ції підзвітні І підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. Межі таких повноважень визначені законами України "Про місцеві державні адміністрації" і "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законодавчим актами.

Голови місцевих державних адміністрацій признача­ються на посаду і звільняються з неї Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Склад місцевих адмі­ністрацій формується їх головами.

Місцеві державні адміністрації на відповідній терито­рії забезпечують: 1) виконання Конституції та законів Украї­ни, актів Президента, Кабінету Міністрів України, інших ор­ганів виконавчої влади: 2) законність і правопорядок, додер­жання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіо­нальних програм соціально-економічного та культурного роз­витку; 4) підготовку та виконання відповідних обласних і ра­йонних бюджетів: 5) звіт про виконання відповідних бюдже­тів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самовряду­вання: 7) реалізацію інших наданих державою, а також деле­гованих відповідними радами повноважень.

Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на під­ставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрун­товану відповідь. Якщо таку недовіру висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Питання до самоконтролю:

1. За якою виборчою системою проводяться вибори в Україні?

2. Р.еферендум та його різновиди.

3. Повноваження Верховної ради.

4. Формування Верховної ради.

5. Правовий статус президента України.

6. Повноваження Кабінету Міністрів України.

7. Повноваження місцевих державних адміністрацій.

Теми рефератів:

1. Виборча система в Україні.

2. Референдум в Україні.

3. Правовий статус народного депутата України.

4. Верховна Рада - єдиний орган законодавчої влади.

5. Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади.

6. Президент України – глава держави.

7. Місцеві державні адміністрації в Україні.

Література:

Конституційне право України: Навчальний посібник / Савгиря О.В., Шукліна Н.Г. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 632 с.

Конституційне право України: Підручник / За ред.. Колісника В.П., Барабаша Ю.П. – Харків, 2008. – 416 с.

Конституційне право України: Навч. Посібник / Кравченко В.В. – Вид.6-е, доп. - К.:Атіка, 2007. – 592 с.

Касынюк Л. А. Основи конституционного права Украиньї : Учеб. пособие для вузов Украины и преподавателеи основ конституционного права Украины / Л. А. Касынюк ; Ин-т содерж. и методов обучения ; Харьк. гос. техн. ун-т строительства и архитектурьі. - 3-є изд., перераб. и доп.. - X. : Одиссей, 2003-256 с.

Права людини і громадянина в Україні: Навч. Посібник / Колодій А.М., Олійник А.Ю. – К., 2004.

Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність. – К., 2002.

Основи держави і права : Навч. посібник / Л.Л. Богачова ; В.А. Бігун ; Ю. П. Битяк ; та інші ; За ред. Вячеслав Васильович Комаров ; Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - X. : Б.в., 2001. -260 с.

Основи права України : Навч. посібник для неюрид. спец, вищих навч. закладів / Володимир Ярославович Бурак ; В. К. Грищук ; О. В. Грищук ; та інші ; За ред. В. Л. Ортинський. - 2-ге вид., доп. і перероб.. - Львів : Оріяна-Нова, 2005 - 368 с.

Основы государства и права Украины : Учебник / Н. А. Бахтин ; П. Н. Говенко ; И.И. Каракаш ; и др. ; Под ред. Н. Пахомов. - 2-е изд., испр. и доп.. - X. : Одиссей, 2001 - 320 с.

Правоведение : Учебник / С. 3. Демский ; В. С. Ковальский ; А. Н. Колодий ; и др . ; Под ред. Владимир Владимирович Копейчиков. - К. : Юринком Интер ; X. : Фолио , 2002-752 с.

Правознавство : Підручник / С. Е. Демський ; В. С. Ковальський ; Анатолій Миколайович Колодій ; та інші ; За ред. В. В. Копєйчиков. - 7-е вид., стереотип. . - К. : Юрінком Інтер, 2003 - 736 с. -

Правознавство : Навч. посібник для неюридичних спец. / Й. Г. Богдан ; Володимир Ярославович Бурак ; В. К. Грищук ; та інші ; За ред. Пилип Данилович Пилипенко. - Львів : Новий Світ-2000, 2003-592 с, іл. - (Вища освіта в Україні)