Тема 7. Адміністративне право

Категорії: державне управління, примус, переконання, адміністративне правопорушення, адміністративна відповідальність, адміністративне стягнення.

Адміністративне право як галузь права. Адміністративне право - самостійна галузь права, за допомогою якої держава регулює суспільні відносини у сфері державного управління. Адміністративному праву на­лежить особлива роль у механізмі правового регулювання со­ціальних процесів у суспільстві. Поділ державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конститу­ції України) визначає і межі адміністративно-правового регу­лювання, тобто сферу діяльності органів виконавчої влади і суспільні відносини управлінського характеру, що в ній фор­муються. Разом з тим треба пам'ятати, що управлінські відно­сини складаються при здійсненні місцевого самоврядування, а також у процесі внутрішньої організаційної діяльності управлінсь­кого характеру інших державних органів та їх посадових осіб (прокуратури, судів). Специфічні управлінські відносини мо­жуть виникати всередині системи об'єднань громадян, між їх органами різних рівнів. Однак регламентація таких відносин здійснюється за правилами, що закріплюються в статутах.

Особливості адміністративних відносин. Для адміністративно-правових відносин характерне те, що обов'язковим їх учасником є відповідний орган вико­навчої влади (посадова особа), наділений владними повнова­женнями. Другою стороною можуть бути органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, підприємс­тва, установи, організації (незалежно від форми власності), об'єднання громадян або окремі громадяни.

До адміністративно-правових належать такі види сус­пільних відносин:

а) відносини між вищими і нижчими органами вико­навчої влади (Кабінет Міністрів України - Міністерство осві­ти і науки України);

б) відносини між непідпорядкованими органами виконавчої влади (Міністерство юстиції України – Міністерство внутрішніх справ України);

в) відносини між органами виконавчої влади і підпорядкованими їм державними підприємствами та установами (Міністерство освіти - вищий навчальний заклад освіти);

г) відносини між органами виконавчої влади і недержавними підприємствами, об'єднаннями громадян (обласне управління юстиції- колегія адвокатів);

д) відносини між органами виконавчої влади і громадянами (головне управління освіти обласної державної адміністрації - громадянин, який звертається із заявою).

Своєрідність адміністративного права полягає в особ­ливому методі регулювання, що виявляється в юридичній не­рівності учасників (сторін), односторонніх юридично владних розпорядженнях.

Усе викладене дозволяє визначити адміністративне право як сукупність правових норм, що регулюють правові відносини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої та розпорядчої діяльності органів виконавчої вла­ди, у внутрішній організаційній діяльності інших державних орга­нів і органів місцевого самоврядування по реалізації завдань і функцій держави, а також у процесі здійснення громадянами, об'єднаннями громадян та їх органами окремих юридично владних повноважень.

Адміністративне законодавство є частиною законо­давства України. На відміну від адміністративного права, під яким розуміється сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері державного управління, адмініст­ративне законодавство - це система правових актів, у яких ці норми набувають вираження. Адміністративне законодавство охоплює конституційні норми, акти нормативного характеру, прийняті Верховною Радою України, Президентом України і Кабінетом Міністрів України щодо управлінської діяльності.

Адміністративне право і державне управління. Державне управління, поряд із виконанням законодав­чих функцій і правосуддя, є однією з основних форм держав­ної діяльності. Його здійснення покладено на систему органів виконавчої влади - Кабінет Міністрів України, міністерства га інші центральні органи виконавчої влади, обласні, районні, міські (міст Києва і Севастополя) місцеві державні адмініст­рації. Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабі­нету Міністрів України, Інших центральних і місцевих орга­нів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України. Так, повноваження місцевих державних адміністра­цій урегульовані Законом України "Про місцеві державні ад­міністрації" від 09.04.1999 р. Оскільки порядок здійснення виконавчої влади (державного управління) регулюється ак­тами, що містять, як правило, норми адміністративного права, то в теорії і практиці державного будівництва адміністративне право одержало найменування "управлінське право". Його головними ознаками є загальнодержавний характер, здійснення безперервно та своєчасно, наявність власного розпорядчого характеру.

Державне управління має свої принципи та функції. Принципами державного управління є відповідальність органів державного управління та службових осіб за доручену справу, законність в управлінні, гласність, рівність громадян в управлінні. До функцій державного управління відносять прогнозування, планування, координація, керівництво і інші.

Державне управління здійснюють й інші органи, які законодавством не віднесені до органів виконавчої влади: управління і відділи міністерств, державних комітетів, центральних органів зі спеціальним статусом на місцях, адмі­ністрації державних підприємств, організацій, установ тощо.

Структура державного управління є складною. Ії ос­новні елементи - керівні і керовані системи, їх суб'єкти й об'єкти. Класифікації суб’єктів державного управління - органів виконавчої влади (системи органів виконавчої влади) є такою : по територіальному масштабу (центральні - Кабмін, міністерства та відомства, місцеві - МДА ), по об’єму компетенції (загальної компетенції - Кабмін, галузевої компетенції – Міністерство охорони здоров’я, спеціальної компетенції – комітети зі специфічними функціями, напр., Головне архітектурне управління), по порядку організації (що створюються на основі закону – Кабмін, міністерства та ті, що створюються на основі інших нормативних актів – відомства при міністерствах, відділи управлінь міністерств).

Це державні виконавчі органи, їх апарат, сфери і га­лузі управління, підприємства та об'єднання, об'єкти інфра­структури (транспорт, зв'язок тощо), наукові й соціально-культурні установи, окремі особи і т.п.

Державне управління можна розглядати як виконавчо-розпорядчу діяльність певної системи державних органів, спеціально створених для здійснення функцій держави по ви­конанню її завдань у сферах економіки, соціально-культурного будівництва та адміністративно-політичної дія­льності. Це, однак, не означає, що державне управління є сфе­рою діяльності лише виконавчих органів. Питання управління вирішуються як законодавчими органами, що здійснюють за­конодавче регулювання в усіх сферах суспільної діяльності, так і органами місцевого самоврядування. Проте основний обсяг управлінської діяльності покладено на органи виконав­чої влади.

Адміністративне правопорушення. Адміністративна відповідальність настає за здійснення правопорушень, передбачених Кодексом України про адміні­стративні правопорушення (КУпАП) та іншими законами України.

Адміністративне право­порушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи грома­дян, на встановлений порядок управління і за яку законодав­ством передбачено адміністративну відповідальність. Озна­ками адміністративного правопорушення є протиправність, суспільна шкідливість та адміністративна караність.

Адміністративне правопорушення, що є винним діянням, може бути вчинено як умисно, так і з необережності. При умисній формі вини особа, яки вчинила правопорушення, усвідомлює про­типравний характер своєї дії (бездіяльності), передбачає її шкід­ливі наслідки і бажає або свідомо допускає їх настання. Необере­жність мас місце, коли особа передбачає можливість настання шкідливих наслідків своєї дії, але легковажно розраховує на їх відвернення або не передбачає протиправності вчиненого, хоча повинна була і могла її усвідомлювати.

Суспільна шкідливість адміністративного правопору­шення означає, що ним заподіюється шкода суспільним від­носинам, які охороняються: державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановле­ному порядку управління. Ця шкода може бути як матеріаль­ною, так і іншою (моральною, організаційною тощо).

Адміністративна караність проступку виявляється в то­му, що за його вчинення законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна караність означає можливість застосування до порушника адміністративного стягнення.

Вчинити адміністративне правопорушення і нести відповідальність за нього можуть громадяни і посадові особи. Громадяни несуть адміністративну відповідальність по досяг­ненні ними 16-річного віку на момент вчинення адміністрати­вного правопорушення. До осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені сі. 24 КУпАП України. В окремих випадках, вказаних у ст. 13 КУпАП, особи, які вчинили адміністративні правопорушення у віці від 16 до 18 років, підля­гають адміністративній відповідальності на загальних засадах (наприклад, за дрібне розкрадання, дрібне хуліганство, пору­шення правил дорожнього руху тощо).

КУпАП України передбачає також особливості відпові­дальності військовослужбовців і працівників органів внутрі­шніх справ за адміністративне правопорушення. Вони несуть відповідальність у цих випадках не в адміністративному по­рядку, а за дисциплінарними статутами. За окремі адміністра­тивні проступки (порушення правил, норм та стандартів, що стосуються дорожнього руху, правил полювання, рибальства й охорони рибних запасів, митних правил, контрабанда та ін.) ці особи несуть адміністративну відповідальність на загаль­них засадах, однак І за такі правопорушення до них не можуть бути застосовані виправні роботи та адміністративний арешт.

Посадові особи України підля­гають адміністративній відповідальності за правопорушення, що пов'язані з недодержанням встановлених правил, забезпе­чення виконання яких належить до їх службових обов'язків. Це означає, що посадові особи несуть відповідальність не тільки за порушення відповідних правил своїми діями, а й за незабезпечення їх виконання іншими особами, зокрема підле­глими.

Види адміністративних стягнень. Адміністративне стягнення є заходом адміністратив­ної відповідальності, певною мірою покаранням і спричиняє для правопорушника наслідки матеріального, мора­льного або особистого характеру.

Види ад­міністративних стягнень: попередження; штраф; оплатне ви­лучення предмета, який є знаряддям вчинення або безпосере­днім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіска­ція предмета, який є знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, а також гро­шей, отриманих внаслідок вчинення адміністративного пра­вопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права управління транспортними засо­бами, права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

Попередження вважається адміністративним стягнен­ням, якщо воно виноситься в письмовій формі або фіксується в інший встановлений спосіб. Це стягнення має характер мо­рального осудження правопорушника, офіційного застере­ження його від вчинення адміністративних правопорушень і застосовується, як правило, при малозначущості правопору­шення.

Штраф є грошовим стягненням, яке накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірах, встановлених КпАП та іншими закона­ми України.

Оплатив вилучення предмета, що є знаряддям вчи­нення або безпосереднім об'єктом адміністративного право­порушення, полягає в його примусовому вилученні і подальшій реалізації з передачею вирученої суми колишньому влас­нику з вирахуванням витрат по реалізації вилученого предме­та. Таке адміністративне стягнення застосовується за пору­шення громадянами правил зберігання або перевезення мис­ливської зброї та ін.

Конфіскація - примусове безоплатне вилучення майна у власність держави. Адміністративне законодавство перед­бачає конфіскацію конкретного майна (предмета), що є знаря­ддям або безпосереднім об'єктом адміністративного правопо­рушення, і грошей, одержаних внаслідок вчинення такого правопорушення. Конфіскація предметів застосовується до­сить часто (при незаконній реалізації, прийнятті на комісію або зберіганні алкогольних напоїв, тютюнових виробів, конт­рабанді тощо). Конфіскованим може бути, як правило, лише предмет, який перебуває в особистій власності.

Позбавлення спеціального права, наданого громадяни­нові (права управління транспортними засобами, права полю­вання), застосовується на строк до трьох років за грубе або си­стематичне порушення порядку користування цим правом. Зо­крема, позбавлення права управління транспортним засобом передбачено за управління ним у стані сп’яніння, за повторне порушення правил проїзду залізничного переїзду тощо.

Виправні роботи застосовуються на строк до 2-х міся­ців із відбуванням їх за місцем постійної роботи правопоруш­ника і з утриманням до 20% заробітку в доход держави. При­значають їх за дрібне хуліганство, дрібне розкрадання та інші проступки. Виправні роботи призначає суд (суддя).

Адміністративний арешт - найсуворіше адміністра­тивне стягнення, що призначається у виняткових випадках за найбільш важкі правопорушення (дрібне хуліганство, виявлення неповаги до суду, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції та ін.). Адміністративний арешт виявляється в короткостроковому (до 15 діб) позбавленні порушника волі, використанням його на фізичних роботах без оплати; призначається тільки судом (суддею). Адміністратив­ний арешт не може застосовуватися до вагітних жінок, до жі­нок, які мають дітей віком до 12 років, до неповнолітніх, до інвалідів 1 і II груп.

Крім вказаних стягнень, КпАП України передбачає можливість застосування до іноземних громадян і осіб без громадянства адміністративного видворення за межі України.

До неповнолітніх віком від 16 до 18 років за вчинення адміністративних правопорушень можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов’язання привселюдно або в іншій формі попросити виба­чення у потерпілого: 2) попередження; 3) догана або сувора догана: 4) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, або під нагляд педагогічного чи трудо­вого колективу за їх згодою, а також окремих громадян за їх проханням.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності. Притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється в порядку провадження у справі про адміністра­тивне правопорушення.

Провадження у справі починається, як правило, зі скла­дання протоколу про адміністративне правопорушення упов­новаженою на це посадовою особою (працівником міліції, державним інспектором тощо). У ньому фіксується факт вчи­нення проступку, його сутність та обставини вчинення, відомо­сті про особу порушника та інші необхідні відомості оформ­лений належним чином протокол та інші матеріали подаються до органу (посадовій особі), що уповноважений розглядати справу про конкретне адміністративне правопорушення.

В окремих випадках закон допускає стягнення штрафу і оформлення попередження на місці вчинення правопору­шення (наприклад, штраф за безквитковий проїзд). При цьому протокол не складається, а про виплату штрафу видається квитанція встановленого зразка. Однак, якщо порушник не згоден із накладеним стягненням і відмовляється сплатити штраф на місці, протокол має бути складений і провадження здійснюється на загальних засадах.

Справи про адміністративні правопорушення розгля­дають уповноважені органи і посадові особи; адміністративні комісії при виконкомах місцевих рад, виконкоми селищних і сільських рад, комісії по боротьбі з пияцтвом, районні (міські) суди, судді, посадові особи органів внутрішніх справ, держа­вних Інспекцій та інших органів (наприклад, пожежного, сані­тарного, ветеринарного нагляду, митних органів тощо).

Існує різний порядок розгляду справ. Проте будь-яка справа розглядається, як правило, у присутності порушника. При необхідності можуть бути викликані свідки, потерпілі, експерти, перекладачі. Інтереси особи, яка притягається до відповідальності, може представляти адвокат.

Орган (посадова особа), розглядаючи справу, дослі­джує всі надані матеріали, заслуховує осіб, які беруть участь у справі, після чого приймає рішення про накладення адмініст­ративного стягнення або про припинення справи. Стягнення накладається не пізніше 2-х місяців з дня вчинення проступку або з дня його виявлення в межах, встановлених законодавст­вом за дане правопорушення. При цьому повинні враховува­тися характер проступку, особа порушника, ступінь його ви­ни, майновий стан, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.

Прийняте по справі рішення оформлюється постановою, в якій фіксуються всі обставини, встановлені при роз­гляді справи. Постанова оголошується негайно по закінченні розгляду справи, а її копія протягом 3-х днів передається або надсилається особі, щодо якої вона винесена, а також потер­пілому за його проханням. Це правило має важливе значення для реалізації права на оскарження постанови.

Відповідно до закону постанова по справі про адмініс­тративне правопорушення у 10-денний строк з дня ЇЇ винесен­ня може бути оскаржена особою, щодо якої вона винесена, потерпілим, а також опротестована прокурором. Постанова суду (судді) остаточна і оскарженню в порядку розглянутого провадження не підлягає. Постанова оскаржується, як прави­ло, до вищого органу (посадовій особі або до суду), який зо­бов'язаний розглянути скаргу в 10-денний строк. У цей же строк розглядається протест. Залежно від результатів розгля­ду скарги чи протесту уповноважений орган або посадова особа можуть: скасувати постанову і припинити справу; на­правити справу на новий розгляд; змінити захід стягнення в межах санкції відповідної статті, але тільки в бік її пом'якшення; залишити постанову без змін, а скаргу або про­тест без задоволення. Копія рішення по скарзі протягом 3-х днів надсилається особі, щодо якої винесено постанову, і по­терпілому за його проханням. Про результати розгляду проте­сту повідомляється прокурору.

Якщо постанову про накладення адміністративного стягнення не оскаржено і не опротестовано або скарга чи про­тест залишені без задоволення, орган (посадова особа), що виніс постанову, приймає ЇЇ до виконання. Порядок виконання постанови залежить від виду накладеного стягнення. Напри­клад, штраф має бути сплачений порушником у 15-денний строк з дня вручення йому копії постанови, а у разі ЇЇ оскар­ження або опротестування - не пізніше 15 днів з дня повідом­лення про залишення скарги або протесту без задоволення. Якщо штраф у встановлений строк добровільно не сплачено, постанова направляється за місцем роботи або навчання осо­би, на яку накладено штраф, або до органу соціального забез­печення для вирахування суми штрафу із заробітку порушника, пенсії або стипендії. У випадку відсутності у особи, на яку накладено штраф, заробітку або неможливості через будь-які причини стягнути штраф із заробітної плати, пенсії чи стипе­ндії постанова направляється до органів державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника для виконан­ня шляхом звернення стягнення на належне йому майно. Адмі­ністративне провадження завершується виконанням постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Питання для самоконтролю:

1. Особливості адміністративних правовідносин

2. Джерела адміністративного права України

3. Державне управління

4. Адміністративне правопорушення.

5. Адміністративна відповідальність.

6. Адміністративні стягнення.

Теми рефератів:

1. Державне управління.

2. Адміністративне правопорушення.

3. Притягнення до адміністративної відповідальності.

4. Різновиди адміністративних стягнень.

Нормативні акти:

Кодекс України про адміністративні правопорушення (прийнято 15.02.1992). –Київ, 2005.

Закон України” Про порядок застосування кримінальних покарань та заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу”. 17.06.1992. – Голос України, 1.07 1992.

Закон України “Про державну службу”. – 16.12.1993. – Голос України, 20.12 1993.

Закон України Про внесення змін в Закон України “Про органи та служби по справам неповнолітніх та соціальних установах для неповнолітніх”. 08.07 1999. – Голос України, 1.08.1999.

Література:

Коваль Л.В. Адміністративне право. – К.: Вентурі, 1998;

Адміністративне право України: Навч. Посібник/ За ред.Коломоєць Т.О., Гулевської Г.Ю. – К.:Істина, 2007. -216 с.

Адміністративне право України: Підручник./ За ред.. Битяка Ю.П. – К.:Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.

Битяк Ю.П., Зуй В.П. Административное право (Общая часть). Конспект лекцій. – Харьков:НЮАУ, 2002.

Основи держави і права : Навч. посібник / Л.Л. Богачова ; В.А. Бігун ; Ю. П. Битяк ; та інші ; За ред. Вячеслав Васильович Комаров ; Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - X. : Б.в., 2001. -260 с.

Основи права України : Навч. посібник для неюрид. спец, вищих навч. закладів / Володимир Ярославович Бурак ; В. К. Грищук ; О. В. Грищук ; та інші ; За ред. В. Л. Ортинський. - 2-ге вид., доп. і перероб.. - Львів : Оріяна-Нова, 2005 - 368 с.

Основы государства и права Украины : Учебник / Н. А. Бахтин ; П. Н. Говенко ; И.И. Каракаш ; и др. ; Под ред. Н. Пахомов. - 2-е изд., испр. и доп.. - X. : Одиссей, 2001 - 320 с.

Правоведение : Учебник / С. 3. Демский ; В. С. Ковальский ; А. Н. Колодий ; и др . ; Под ред. Владимир Владимирович Копейчиков. - К. : Юринком Интер ; X. : Фолио , 2002-752 с.

Правознавство : Підручник / С. Е. Демський ; В. С. Ковальський ; Анатолій Миколайович Колодій ; та інші ; За ред. В. В. Копєйчиков. - 7-е вид., стереотип. . - К. : Юрінком Інтер, 2003 - 736 с. -

Правознавство : Навч. посібник для неюридичних спец. / Й. Г. Богдан ; Володимир Ярославович Бурак ; В. К. Грищук ; та інші ; За ред. Пилип Данилович Пилипенко. - Львів : Новий Світ-2000, 2003-592 с, іл. - (Вища освіта в Україні)

Тести до змістового модулю 2.

1. Яке господарське товариство має уставний капітал, поділений на акції?

1) командитне товариство;

2) акціонерне товариство;

3) товариство з обмеженою відповідальністю;

4) товариство з додатковою відповідальністю;

5) повне товариство.

2. Яке поняття визначається як сукупність правових норм, які регулюють належність одного об'єкта декільком суб'єктам:

1) право державної власності;

2) право загальної власності;

3) право приватної власності

4) право комунальної власності.

3. Протягом якого часу можна подати позов у суд у зв’язку з перевізкою вантажів чи пошти?

1) 1 року

2) 3 років

3) 5 років

4) 10 років

4. Яке поняття визначається як система правових норм, які регулюють приватні відносини громадян і організацій як членів суспільства;

1) цивільне право як галузь права;

2) цивільне право як наука;

3) цивільне законодавство

4) цивільний кодекс.

5. В якому випадку громадяни можуть бути обмежені в дієздатності:

1. в випадку психічного захворювання;

2. в випадку зловживання спиртними напоями;

3) в випадку захворювання на туберкульоз

4) в випадку вступу до ВНЗ..

6. Яке поняття визначається як сукупність правових норм, які закріплюють і охороняють стан належності матеріальних благ конкретним особам:

1) право власності в суб'єктивному смислі;

2) право власності в об'єктивному смислі;

3) право володіння

4) право розпорядження.

7. Який вид підприємств заснований на комунальній власності:

1) господарське товариство;

2) колективне підприємство;

3) комунальне підприємство

4) державне підприємство.

8.Який вид підприємства за заснований на базі об'єднання майна різних власників:

1) приватне; 3) колективне

2) сумісне; 4) державне.

9. Як називається особа, на яку позивач вказує як на порушника своїх прав та законних інтересів:

1) захисник;

2) третя особа;

3) відповідач

4) прокурор.

10. Який вид права власності визначається ж інститут, який закріплює ін­дивідуальну належність матеріальних благ:

1) право колективної власності;

2) право приватної власності;

3) право державної власності

4) право комунальної власності

11. Який договір визначається як угода, за якою продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві:

1) договір дарування;

2) договір купівлі - продаж;

3) договір міни

4) договір пожиттєвого утриманння.

12. Який вид підприємства заснований на державній власності:

1) приватне

2 державне

3) колективне

4) сімейне

13. Які категорії справ підвідомчі суду загальної юрисдикції? (Підкресліть вірні відповіді)

1) справи про розірвання шлюбу

2) цивільні спори;

3) справи по заяві Антимонопольного комітету.

4) справи, у яких сперечаються юридичні особи

14. Які способи виникнення зобов’язань є найбільш поширеними?

1. договір

2. спадкування;

3) конфіскація;

4) реквізиція;

5) адміністративні акти

6) відкриття

6) нанесення шкоди.

15. Який метод правового регулювання застосовується у цивільному праві?

1. імперативний

2. диспозитивний

3) матеріалістичний

4) історичний

15. Який вид підприємства заснований на власності адміністративно - тери­торіальної громади:

1) сімейне;

2) комунальне;

3) державне,

4) приватне.

16. Термін позовної давності щодо расторгненя договіру дарінння:

1. 1 рік

2. 3 роки

3. 5 років

4. 10 років

17. Які способи припинення права власності відбуваються по волі власника? Підкресліть вірні варіанти:

1) відчуженні власником свого майна;

2) реквізиція;

3) націоналізація;

4) відмова власника від права власності;

5) загибель майна;

6) звернення стягнення на майно по зобов'язанням власни­ка.

18. Який договір визначається як угода, згідно якої проводиться обмін одно­го майна на інше:

і) договір купівлі - продажу;

2) договір дарування:

3) договір міни

4) договір підряду.

19. Який норматнвно-правовий акт є основним кодифікованим джерелом цивільного права:

1) Житловий кодекс;

2) Кодекс про шлюб та сім'ю;

3) Цивільний кодекс

4) Кримінальний кодекс.

20. Як називається особа , яка виступає ініціатором початку судового проце­су.

1) позивач;

2) відповідач;

3) захисник.

4) прокурор

21. Який вид підприємств визначається як організація, заснована на засадах договору юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання капіта­лу і підприємницької діяльності з метою утримання прибутку:

1) колективне підприємство;

2) господарське товариство;

3) приватне підприємство

4) фабрика

22. Дієздатність юридичної особи виникає з:

1. часу державної реєстрації

2. 18 років

3. 14 років

4. 21 року.

23.Термін позовної давності щодо признання недійсною угоди, що була здійснена під загрозою або насильством:

1. 10 років

2. 1 рік

3. 5 років

4. 3 роки

24.Товариство, уставний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, а учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх внесків:

1. товариство з обмеженою відповідальністю

2. товариство з додатковою відповідальністю

3. акціонерне товариство

4. командитне товариство

5. повне товариство

25.Різновид господарського товариства, усі засновники якого несуть солідарну відповідальність по зобов’язанням усім своїм майном:

1. товариство з обмеженою відповідальністю

2. товариство з додатковою відповідальністю

3. акціонерне товариство

4. командитне товариство

5. повне товариство

26. Загальний строк позовної давності складає:

1. 1 рік

2. 3 роки

3. 5 років

4. 10 років

27. Власність приватного підприємства, яке є акціонерним товариством, належить до ………… форми власності:

1. державної

2. комунальної

3. приватної фізичних осіб

4. приватної юридичних осіб.

28.Термін, у межах якого особа має право звернутися до суду з проханням відновити свої порушені права та інтереси:

1. давність

2. строк

3. позовна давність

4. час звернення до суду

29.Різновид суду, який розглядає справи, в яких хоча б однією з сторін є юридичні особи:

1. суд

2. третейський суд

3. Верховний суд України

4. Господарський суд

30. Іноземці в Україні не мають право придбати у власність:

1. нерухомість

2. автомобілі

3. земельні ділянки

4. цінні папери.

31. Термін позовної давності щодо стягнення неустойки у вигляді штрафу або пені складає:

1. 1 рік

2. 3 роки

3. 5 років

4. 10 років

32. Договір дарування відноситься до …….. угод: (Підкресліть вірні відповіді)

1. багатосторонніх

2. усних

3. односторонніх

4. відшкодованих

5. безвідшкодованих

6. письмових

33. Договір купівлі-продажу є…( підберіть вірні відповіді):

1. одностороннім

2. двостороннім

3. реальним

4. консенсуальним

34.Виконання зобов’язань може забезпечуватися…(Підкресліть вірні відповіді):

1. поручительством

2. договором

3. заставою

4. задатком

5. неустойкою

6. часом.

35. Договір, в якому тільки одна сторона приймає на себе обов´язки по відношенню до іншої сторони – це …… договір.

1. письмовий

2. реальний

3. відшкодований

4. безвідшкодований

5. односторонній

6. багатосторонній

36. Виконання грошових зобов’язань повинно відбутися по місцезнаходженню…(якщо місце виконання не вказано в документі):

1. по місцезнаходженню будови

2. по місцю проживання боржника

3. по місцю проживання кредитора

4. може не відбуватися.

36. Угода, яка вважається укладеною з моменту виконання певних дій:

1. реальна угода

2. консенсуальна угода

3. письмова угода

4. багатостороння угода

5. 244ез відшкодована

6. відшкодована.

36. Термін позовної давності, яка діє щодо опровергнення недостовірної інформації котру помістили у ЗМІ:

1. 1 рік

2. 3 роки

3. 5 років

4. 10 років

39.Стягнення з майна користі – це…

1. володіння

2. користування

3. розпорядження

4. реєстрування

40. Грошова сума, що видається однією з сторін, які заключають угоду, іншій стороні в рахунок належних з неї по угоді платежів як доказ укладення угоди та в забезпечення її виконання:

1. задаток

2. гарантія

3. неустойка

4. застава

РОЗДІЛ 4.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3.

ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ В УКРАЇНІ. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО.