Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Вища математика

.pdf
Скачиваний:
73
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
1.03 Mб
Скачать

5.ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ

5.1.НЕВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ

5.1.1. ПЕРВІСНА ФУНКЦІЯ

Визначення

Функція F(х), диференційована на (a;b), похідна якої в кожній точці проміжку дорівнює заданій функції f(х), називається первісною функції f(х) у цьому проміжку, тобто

F(х) = f(х), х(a; b).

(1)

Приклад. Знати первісну F(х) функції f (х) = х3.

Розв'язання. Знаходимо F(х) = х3, F(х) = х44. Однак первісною буде функція F(х) = х44 + С , де С = const, оскільки F(х) =(х44 + С)= х3.

Виникає таке запитання: скільки первісних у даної функції f(х)? Виходячи з попереднього прикладу, можна сказати, що їх нескінченна множина і всі вони відрізняються одна від одної на сталу величину.

81

Теорема

Якщо F(х) є первісною функції f(х), то всі первісні функції f(х) мають вигляд F(х) + С.

Визначення

Множина F(х) + С всіх первісних даної функції називається невизначеним інтегралом і записують це таким чином:

F(х) + С = f(x)dx ,

де — знак інтеграла; f(х) — підінтегральна функція; f(х)dx — підінте-

гральний вираз; х — змінна інтегрування.

Відшукання первісної F(х) за її похідною f(х), або операція, обернена до диференціювання, називається інтегруванням. Функція, що має первісну, називається інтегрованою.

5.1.2.ВЛАСТИВОСТІ НЕВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА

1.Похідна інтеграла дорівнює підінтегральній функції:

f(x)dx

= (F(х) + С)= f(х)

Результат інтегрування завжди можна перевірити диференціюванням. 82

2. Інтеграл від похідної первісної функції дорівнює сумі самої

первісної функції і довільної сталої: F′(x)dx = F(х) + С.

3. Сталий множник можна виносити за знак інтеграла:

k f(x)dx

= k f(x)dx

4. Інтеграл від суми скінченного числа функцій, що мають первісні, дорівнює сумі інтегралів від даних функцій. Для двох функцій:

 

 

=

 

+

 

(f (x) + f (x))dx

f (x)dx

f (x)dx

 

1

2

 

 

1

 

 

2

 

 

 

 

 

 

5. Інтеграл від лінійної комбінації інтегрованих функцій дорівнює лінійній комбінації інтегралів:

 

 

 

 

(a f (x) + b f (x))dx

= a f (x)dx

+ b f (x)dx

 

1

2

 

1

 

2

 

 

 

 

Ця властивість випливає із властивостей 3 і 4.

5.1.3. ТАБЛИЦЯ ОСНОВНИХ ІНТЕГРАЛІВ

Наведемо формули для обчислення інтегралів, які безпосередньо випливають із таблиці похідних.

0 dx = С dx = x +C

83

xα dx =

 

 

 

xα +1

 

+ С, α ≠ –1

 

 

α +1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dx =

2

 

 

 

 

 

 

x 3

+C

 

x

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dx

 

 

= 2

 

 

 

 

 

 

+C

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

ax dx =

 

 

 

ax

 

ln a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dxx = ln x +C

cosx dx = sin x +C

sin x dx = – cos x +C

dx

cos2 x = tg x +C

dx

sin2 x = – ctg x +C

 

dx

 

 

= arcsin x +C

 

 

 

 

1x

2

 

 

 

 

1+dxx2 = arctg x +C

 

 

dx

 

 

 

 

1

 

 

a + x

 

 

 

 

 

=

ln

a

2

2

2a

a x

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dx

 

 

 

 

 

 

+C

 

 

 

 

 

= ln

x + x2 ± a2

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

2

 

 

 

x ± a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ex dx = ex

dx

1

ln ax + b +C

 

=

 

ax + b

a

cosax dx =

1

sin ax +C

 

 

 

 

 

 

a

sin ax dx =

1

cos ax +C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

dx

 

 

 

=

1

 

tg ax +C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cos2 ax

 

 

a

 

dx

 

 

 

=

1

ctg ax +C

 

 

 

 

 

 

sin2 ax

a

 

dx

 

 

 

 

 

= arcsin

 

x

 

+C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

2

 

 

 

a x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

dx

 

 

 

=

 

1

arctg

x

 

+C

2

2

 

 

 

a

 

 

a + x

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

5.2. ОСНОВНІ МЕТОДИ ІНТЕГРУВАННЯ ФУНКЦІЙ

Задача обчислення інтеграла полягає в тому, щоб за допомогою властивостей інтегралів перетворити обчислювальний інтеграл на табличний.

Розглянемо основні методи інтегрування: 1) безпосереднє інтегрування; 2) метод підстановки; 3) інтегрування частинами.

84

5.2.1. МЕТОД БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ІНТЕГРУВАННЯ

Цей метод ґрунтується на загальних властивостях невизначеного

інтеграла і таблиці основних інтегралів.

Наприклад,

x

 

x +1 – 1

 

1

 

 

 

 

dx =

 

 

dx =

dx

 

dx

= x – ln|x + 1| + C.

 

 

 

 

 

 

 

x + 1

 

 

 

 

 

 

x + 1

 

 

x + 1

 

5.2.2. МЕТОД ЗАМІНИ ЗМІННОЇ ПІД ЗНАКОМ ІНТЕГРАЛА

Суть цього методу полягає у введенні під знак інтеграла такої змінної, що після підстановки і заміни диференціала заданої змінної на диференціал нової змінної дістають табличний інтеграл.

Приклад

Обчислити інтеграл sin(7x + 5)dx

Розв'язання. Покладемо 7х + 5 = t, тоді

 

 

1

 

1

 

1

 

sin(7x + 5)dx

=

 

sin t dt

cos t + C = –

 

 

 

= –

cos(7х + 5) + C

 

 

7

 

7

 

7

 

 

 

 

 

 

 

Наведемо загальні міркування щодо методу заміни змінних під знаком інтеграла. Нехай дана функція f(х) така, що у′ = f(х), а х = ϕ(t), де ϕ(t) — неперервна і диференційована на (a; b) функція. Тоді

85

f(ϕ(t)) ϕ′(t)dx

= f(x)dx

Отже, за допомогою введення нової змінної інтеграл від складного виразу зводиться до простішого. В процесі міркувань доводиться розв'язувати рівність х = ϕ(t) відносно t, а також знаходити похідні за х і t.

5.2.3. МЕТОД ІНТЕГРУВАННЯ ЧАСТИНАМИ

Нехай задано дві неперервно диференційовані функції: u = u(х) і v = v(х). Розглянемо добуток у = u∙v. Знайдемо

d(u∙v) = u∙dv + v∙du.

Взявши від обох частин останньої рівності інтеграли, дістанемо

d(uv)

=u∙dv + v∙du , або

⌡ ⌡

u dv = u v − v du .

Ця формула називається формулою інтегрування частинами.

Приклад

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u = x;du = dx

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

1

 

1

 

 

1

 

 

х е4x dx = dv = e4x dx

 

= −

 

xe

4x +

 

e4x dx = −

 

xe

4x

 

 

e

4x + C

4

4

4

16

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

e4x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v = −

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перевірка.

86

1

xe

 

 

1

e

 

+ C

 

= −

1

((x)e

 

+ x(e

 

))

 

1

e

 

(4x)′ + 0

 

 

 

4x

 

 

4x

 

 

 

 

4x

 

4x

 

 

4x

 

 

4

 

 

 

 

16

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

16

 

 

 

= −

1

e4x

1

xe4x

(4)

 

1

e4x (4) = xe4x

 

 

 

 

 

 

 

 

4

16

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.2.4. ТИПИ ІНТЕГРАЛІВ ДЛЯ ІНТЕГРУВАННЯ ЧАСТИНАМИ

1. Pn(x)exdx, де Pn(x) — поліном степеня n.

Цей інтеграл можна зобразити через елементарні функції, якщо послідовно застосувати формулу інтегрування частинами, поклавши

Pn(x) = u; exdx = dv.

2. Аналогічно обчислюють інтеграли

 

(x)eax+bdx,

 

(x)sin(ax + b)dx,

 

(x)cos(ax + b)dx,

P

P

P

 

n

 

 

n

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

при цьому через u позначають Pn(x), а через dv — решту виразу.

3. Pn(x)∙ln|x|∙dx. Цей інтеграл можна зобразити через елементарні

функції, якщо застосувати формулу інтегрування частинами, поклавши ln|x| = u, Pn(x)∙dx = dv.

4. Pn(x)∙arcsin x∙dx. arcsin x = u, dv = Pn(x)∙dx.

Аналогічно обчислюють інтеграли, в яких під знаком інтеграла

87

містяться функції arccos x, arctg x, arcctg x.

5. exsin x∙dx. В результаті дворазового застосування методу інтегру-

вання частинами дістаємо лінійне рівняння відносно заданого інтеграла. Розв'язуючи це рівняння, знаходимо вираз інтеграла в елементарних функціях.

5.3. ІНТЕГРАЛИ, ЩО МІСТЯТЬ У ЗНАМЕННИКУ КВАДРАТНИЙ ТРИЧЛЕН

 

dx

 

Розглянемо інтеграли виду

 

 

 

. Для того, щоб привес-

 

2

+ bx + c

ax

 

 

ти цей інтеграл до табличного вигляду, треба зробити деякі пере-

творення виразу, що стоїть під знаком інтеграла:

1

1

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

1

 

 

 

 

= a

 

 

 

 

 

 

 

 

= a

 

 

 

 

 

.

ax2 + bx + c

 

b

 

 

b2

c

 

b2

 

b

2

b2 – 4ac

 

 

x2 + 2

 

x +

 

 

 

+

 

 

 

 

x +

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

2

 

 

2

 

 

 

 

 

2a

 

 

4a a

4a

 

 

 

 

 

 

4a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2a

 

 

 

Якщо позначити x + 2ba = t, |b2 4a42ac| = k2, то інтеграл набирає

вигляду

 

1

 

 

dt

 

 

 

 

1

 

 

 

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

arctg

 

+ C при b2

– 4ac < 0,

 

a

 

 

2

+ k

2

 

a k

k

 

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

dt

 

 

 

 

1

 

ln |

t – k

| + C при

 

і

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

b2 – 4ac > 0.

a

 

2

– k

2

 

2a k

 

 

 

 

 

t

 

 

 

 

 

 

 

t + k

 

88

5.4. ПЕРЕТВОРЕННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ДРОБУ

Визначення

Елементарним дробом називається дріб одного з виглядів:

A A Ax + B Ax + B

x + a , (x + a)m. , x2 + px + q , (x2 + px + q)m ,

де m ≥ 2, A, B, p, q — дійсні числа, D = p2 – 4q < 0.

Інтеграли від елементарних дробів можна знайти застосовуючи таблицю інтегралів та викладені методи інтегрування.

Визначення

Відношення двох поліномів

R(х) = Qm((x))

Pn x

називається неправильним дробом, якщо m ≥ n, і правильним дробом у протилежному випадку.

Якщо дріб неправильний, то його завжди можна подати у вигляді суми полінома і правильного дробу.

Теорема

Будь-який правильний дріб можна єдиним способом подати у вигляді суми скінченого числа елементарних дробів.

89

Таким чином, інтеграл від будь-якої раціональної функції

виражається через елементарні функції.

Приклади

x3 +4x2 +4x+2

dx ,

2x3 +6x2 +7 x+1

dx

,

3x3+2x2 +1

dx .

( x+1)2 ( x2 +x+1)

( x1)( x+1)3

( x+2)( x2)( x1)

90

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]