Вища математика
.pdf5.ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
5.1.НЕВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
5.1.1. ПЕРВІСНА ФУНКЦІЯ
Визначення
Функція F(х), диференційована на (a;b), похідна якої в кожній точці проміжку дорівнює заданій функції f(х), називається первісною функції f(х) у цьому проміжку, тобто
F′(х) = f(х), х(a; b). |
(1) |
Приклад. Знати первісну F(х) функції f (х) = х3.
Розв'язання. Знаходимо F′(х) = х3, F(х) = х44. Однак первісною буде функція F(х) = х44 + С , де С = const, оскільки F′(х) =(х44 + С)′ = х3.
Виникає таке запитання: скільки первісних у даної функції f(х)? Виходячи з попереднього прикладу, можна сказати, що їх нескінченна множина і всі вони відрізняються одна від одної на сталу величину.
81
Теорема
Якщо F(х) є первісною функції f(х), то всі первісні функції f(х) мають вигляд F(х) + С.
Визначення
Множина F(х) + С всіх первісних даної функції називається невизначеним інтегралом і записують це таким чином:
⌠
F(х) + С = f(x)dx ,
⌡
⌠
де — знак інтеграла; f(х) — підінтегральна функція; f(х)dx — підінте-
⌡
гральний вираз; х — змінна інтегрування.
Відшукання первісної F(х) за її похідною f(х), або операція, обернена до диференціювання, називається інтегруванням. Функція, що має первісну, називається інтегрованою.
5.1.2.ВЛАСТИВОСТІ НЕВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА
1.Похідна інтеграла дорівнює підінтегральній функції:
⌠f(x)dx ⌡
′
= (F(х) + С)′ = f(х)
Результат інтегрування завжди можна перевірити диференціюванням. 82
2. Інтеграл від похідної первісної функції дорівнює сумі самої
⌠
первісної функції і довільної сталої: F′(x)dx = F(х) + С.
⌡
3. Сталий множник можна виносити за знак інтеграла:
⌠ |
⌠ |
k f(x)dx |
= k f(x)dx |
⌡ |
⌡ |
4. Інтеграл від суми скінченного числа функцій, що мають первісні, дорівнює сумі інтегралів від даних функцій. Для двох функцій:
⌠ |
|
|
= |
⌠ |
|
+ |
⌠ |
|
(f (x) + f (x))dx |
f (x)dx |
f (x)dx |
||||||
|
1 |
2 |
|
|
1 |
|
|
2 |
⌡ |
|
|
|
⌡ |
|
|
⌡ |
|
5. Інтеграл від лінійної комбінації інтегрованих функцій дорівнює лінійній комбінації інтегралів:
⌠ |
|
|
⌠ |
|
⌠ |
|
(a f (x) + b f (x))dx |
= a f (x)dx |
+ b f (x)dx |
||||
|
1 |
2 |
|
1 |
|
2 |
⌡ |
|
|
⌡ |
|
⌡ |
|
Ця властивість випливає із властивостей 3 і 4.
5.1.3. ТАБЛИЦЯ ОСНОВНИХ ІНТЕГРАЛІВ
Наведемо формули для обчислення інтегралів, які безпосередньо випливають із таблиці похідних.
∫0 dx = С ∫dx = x +C
83
∫xα dx = |
|
|
|
xα +1 |
|
+ С, α ≠ –1 |
||||||||||
|
|
α +1 |
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
∫ |
|
|
dx = |
2 |
|
|
|
|
||||||||
|
|
x 3 |
+C |
|||||||||||||
|
x |
|||||||||||||||
3 |
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
∫ |
dx |
|
|
= 2 |
|
|
|
|
|
|
+C |
|||||
|
|
|
|
|
|
x |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
x |
|
|
|
|
||||||||||||
∫ax dx = |
|
|
|
ax |
+С |
|||||||||||
|
ln a |
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∫dxx = ln x +C
∫cosx dx = sin x +C
∫sin x dx = – cos x +C
dx
∫ cos2 x = tg x +C
dx
∫ sin2 x = – ctg x +C
∫ |
|
dx |
|
|
= arcsin x +C |
|
|
|
|
||
1− x |
2 |
||||
|
|
|
|
∫1+dxx2 = arctg x +C
∫ |
|
|
dx |
|
|
|
|
1 |
|
|
a + x |
|
|
|
|
|
|
= |
ln |
+С |
|||||||||
a |
2 |
2 |
2a |
a − x |
||||||||||
|
|
− x |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
∫ |
|
|
dx |
|
|
|
|
|
|
+C |
||||
|
|
|
|
|
= ln |
x + x2 ± a2 |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
2 |
|
2 |
||||||||||
|
|
|
x ± a |
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∫ex dx = ex+С |
||||||
∫ |
dx |
1 |
ln ax + b +C |
|||
|
= |
|
||||
ax + b |
a |
|||||
∫cosax dx = |
1 |
sin ax +C |
||||
|
||||||
|
|
|
|
|
a |
∫sin ax dx = – |
1 |
cos ax +C |
|||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|||
∫ |
|
dx |
|
|
|
= |
1 |
|
tg ax +C |
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
cos2 ax |
|
|
a |
||||||||||||||||||
∫ |
|
dx |
|
|
|
= – |
1 |
ctg ax +C |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
sin2 ax |
a |
||||||||||||||||||||
∫ |
|
dx |
|
|
|
|
|
= arcsin |
|
x |
|
+C |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
2 |
|
|
|
2 |
|
|||||||||||||||
|
|
a − x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|||
∫ |
dx |
|
|
|
= |
|
1 |
arctg |
x |
|
+C |
||||||||||
2 |
2 |
|
|
|
a |
|
|||||||||||||||
|
a + x |
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
5.2. ОСНОВНІ МЕТОДИ ІНТЕГРУВАННЯ ФУНКЦІЙ
Задача обчислення інтеграла полягає в тому, щоб за допомогою властивостей інтегралів перетворити обчислювальний інтеграл на табличний.
Розглянемо основні методи інтегрування: 1) безпосереднє інтегрування; 2) метод підстановки; 3) інтегрування частинами.
84
5.2.1. МЕТОД БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ІНТЕГРУВАННЯ
Цей метод ґрунтується на загальних властивостях невизначеного
інтеграла і таблиці основних інтегралів.
Наприклад,
⌠ |
x |
|
⌠x +1 – 1 |
|
⌠ |
⌠ |
1 |
|
|
|
|
|
dx = |
|
|
dx = |
dx |
– |
|
dx |
= x – ln|x + 1| + C. |
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
x + 1 |
|
|
|
|
|
|
⌡x + 1 |
|
⌡ |
|
⌡ |
⌡x + 1 |
|
5.2.2. МЕТОД ЗАМІНИ ЗМІННОЇ ПІД ЗНАКОМ ІНТЕГРАЛА
Суть цього методу полягає у введенні під знак інтеграла такої змінної, що після підстановки і заміни диференціала заданої змінної на диференціал нової змінної дістають табличний інтеграл.
Приклад
⌠
Обчислити інтеграл sin(7x + 5)dx
⌡
Розв'язання. Покладемо 7х + 5 = t, тоді
⌠ |
|
|
1 |
⌠ |
|
1 |
|
1 |
|
sin(7x + 5)dx |
= |
|
sin t dt |
cos t + C = – |
|||
|
|
|
= – |
cos(7х + 5) + C |
||||
|
|
7 |
|
7 |
|
7 |
||
⌡ |
|
|
|
⌡ |
|
|
|
|
Наведемо загальні міркування щодо методу заміни змінних під знаком інтеграла. Нехай дана функція f(х) така, що у′ = f(х), а х = ϕ(t), де ϕ(t) — неперервна і диференційована на (a; b) функція. Тоді
85
⌠ |
⌠ |
f(ϕ(t)) ϕ′(t)dx |
= f(x)dx |
⌡ |
⌡ |
Отже, за допомогою введення нової змінної інтеграл від складного виразу зводиться до простішого. В процесі міркувань доводиться розв'язувати рівність х = ϕ(t) відносно t, а також знаходити похідні за х і t.
5.2.3. МЕТОД ІНТЕГРУВАННЯ ЧАСТИНАМИ
Нехай задано дві неперервно диференційовані функції: u = u(х) і v = v(х). Розглянемо добуток у = u∙v. Знайдемо
d(u∙v) = u∙dv + v∙du.
Взявши від обох частин останньої рівності інтеграли, дістанемо
⌠
d(uv)
⌡
⌠⌠
=u∙dv + v∙du , або
⌡ ⌡
∫u dv = u v − ∫v du .
Ця формула називається формулою інтегрування частинами.
Приклад
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
u = x;du = dx |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
1 |
|
|
1 |
|
1 |
|
|
1 |
|
|
||
∫х е−4x dx = dv = e−4x dx |
|
= − |
|
xe |
−4x + |
|
∫e−4x dx = − |
|
xe |
−4x − |
|
|
e |
−4x + C |
|||
4 |
4 |
4 |
16 |
||||||||||||||
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
e−4x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
v = − |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Перевірка.
86
− |
1 |
xe |
|
− |
|
1 |
e |
|
+ C |
|
= − |
1 |
((x)′e |
|
+ x(e |
|
)′) − |
|
1 |
e |
|
(−4x)′ + 0 |
||||
|
|
|
−4x |
|
|
−4x |
′ |
|
|
|
|
−4x |
|
−4x |
|
|
−4x |
|
||||||||
|
4 |
|
|
|
|
16 |
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
16 |
|
|
|
||||
= − |
1 |
e−4x |
− |
1 |
xe−4x |
(−4) − |
|
1 |
e−4x (−4) = xe−4x |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
4 |
16 |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5.2.4. ТИПИ ІНТЕГРАЛІВ ДЛЯ ІНТЕГРУВАННЯ ЧАСТИНАМИ
⌠
1. Pn(x)exdx, де Pn(x) — поліном степеня n.
⌡
Цей інтеграл можна зобразити через елементарні функції, якщо послідовно застосувати формулу інтегрування частинами, поклавши
Pn(x) = u; exdx = dv.
2. Аналогічно обчислюють інтеграли
⌠ |
|
(x)eax+bdx, |
⌠ |
|
(x)sin(ax + b)dx, |
⌠ |
|
(x)cos(ax + b)dx, |
P |
P |
P |
||||||
|
n |
|
|
n |
|
|
n |
|
⌡ |
|
|
⌡ |
|
|
⌡ |
|
|
при цьому через u позначають Pn(x), а через dv — решту виразу.
⌠
3. Pn(x)∙ln|x|∙dx. Цей інтеграл можна зобразити через елементарні
⌡
функції, якщо застосувати формулу інтегрування частинами, поклавши ln|x| = u, Pn(x)∙dx = dv.
⌠
4. Pn(x)∙arcsin x∙dx. arcsin x = u, dv = Pn(x)∙dx.
⌡
Аналогічно обчислюють інтеграли, в яких під знаком інтеграла
87
містяться функції arccos x, arctg x, arcctg x.
⌠
5. exsin x∙dx. В результаті дворазового застосування методу інтегру-
⌡
вання частинами дістаємо лінійне рівняння відносно заданого інтеграла. Розв'язуючи це рівняння, знаходимо вираз інтеграла в елементарних функціях.
5.3. ІНТЕГРАЛИ, ЩО МІСТЯТЬ У ЗНАМЕННИКУ КВАДРАТНИЙ ТРИЧЛЕН
⌠ |
|
dx |
|
|
Розглянемо інтеграли виду |
|
|
|
. Для того, щоб привес- |
|
2 |
+ bx + c |
||
⌡ax |
|
|
ти цей інтеграл до табличного вигляду, треба зробити деякі пере-
творення виразу, що стоїть під знаком інтеграла:
1 |
1 |
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
= a |
|
|
|
|
|
|
|
|
= a |
|
|
|
|
|
. |
||||
ax2 + bx + c |
|
b |
|
|
b2 |
c |
|
b2 |
|
b |
2 |
b2 – 4ac |
||||||||
|
|
x2 + 2 |
|
x + |
|
|
|
+ |
|
– |
|
|
|
x + |
|
|
– |
|
2 |
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
2 |
|
|
||||||||||
|
|
|
2a |
|
|
4a a |
4a |
|
|
|
|
|
|
4a |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
2a |
|
|
|
Якщо позначити x + 2ba = t, |b2 4–a42ac| = k2, то інтеграл набирає
вигляду
|
1 |
⌠ |
|
|
dt |
|
|
|
|
1 |
|
|
|
t |
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
= |
|
|
arctg |
|
+ C при b2 |
– 4ac < 0, |
||||
|
a |
|
|
2 |
+ k |
2 |
|
a k |
k |
||||||||||||
|
⌡t |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
1 |
|
⌠ |
|
|
dt |
|
|
|
|
1 |
|
ln | |
t – k |
| + C при |
|
|||||
і |
|
|
|
|
|
|
|
= |
|
|
|
|
|
|
b2 – 4ac > 0. |
||||||
a |
|
2 |
– k |
2 |
|
2a k |
|
|
|
||||||||||||
|
|
⌡t |
|
|
|
|
|
|
|
t + k |
|
88
5.4. ПЕРЕТВОРЕННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ДРОБУ
Визначення
Елементарним дробом називається дріб одного з виглядів:
A A Ax + B Ax + B
x + a , (x + a)m. , x2 + px + q , (x2 + px + q)m ,
де m ≥ 2, A, B, p, q — дійсні числа, D = p2 – 4q < 0.
Інтеграли від елементарних дробів можна знайти застосовуючи таблицю інтегралів та викладені методи інтегрування.
Визначення
Відношення двох поліномів
R(х) = Qm((x))
Pn x
називається неправильним дробом, якщо m ≥ n, і правильним дробом у протилежному випадку.
Якщо дріб неправильний, то його завжди можна подати у вигляді суми полінома і правильного дробу.
Теорема
Будь-який правильний дріб можна єдиним способом подати у вигляді суми скінченого числа елементарних дробів.
89
Таким чином, інтеграл від будь-якої раціональної функції
виражається через елементарні функції.
Приклади
∫ |
x3 +4x2 +4x+2 |
dx , |
∫ |
2x3 +6x2 +7 x+1 |
dx |
, ∫ |
3x3+2x2 +1 |
dx . |
( x+1)2 ( x2 +x+1) |
( x−1)( x+1)3 |
( x+2)( x−2)( x−1) |
90