35

Модульна контрольна робота №1,2 Студента групи мдмзед5-1 Сергієнка Ігоря Олександровича

Тема 1. Поняття, предмет та система міжнародного торгового права

У другій половині XX ст. відбувся важливий перехід для міжнародного торговельного права: перехід від регулювання торгівлі двосторонніми договорами до регулювання на багатосторонній договірній основі. Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ) стала власне таким багатостороннім договором, що регулював світові торговельні потоки майже протягом останніх 60 років. Світова Організація Торгівлі, яка стала правонаступницею ГАТТ, на основі цього багатостороннього договору сьогодні регулює близько 97 % торгівлі. За таких умов право СОТ можна вважати центральною ланкою міжнародного торговельного права, на основі норм та принципів якого юридично забезпечується правопорядок у міжнародній торговельній системі.

Отже, сьогодні предметом регулювання міжнародного торговельного права є міжнародні торговельні відносини в основному між державами та між окремими митними територіями, що мають зовнішньоекономічну незалежність. Провідною міжнародною організацією у регулюванні міжнародної торгівлі нині є Світова Організація Торгівлі (СОТ), яка є правонаступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), що діяла з 1947 року, розпочала свою діяльність з 1 січня 1995 року і забезпечує інституційну та правову базу новій міжнародній торговельній системі. 148 членів, що охоплюють 97 % світової торгівлі, визнають обов'язковий характер права організації і здійснюють свої зовнішньоекономічні торговельні відносини згідно з правом цієї організації. Таким чином, СОТ є основним формуючим джерелом і автором міжнародного торговельного права.

Можна виділити дві основні категорії правовідносин, що виникають при здійсненні міжнародної торгівлі, які є предметом регулювання міжнародного права:

- правовідносини між суб'єктами міжнародної торгівлі, що виникають при перетині товаром чи послугою кордону країни імпортера (часом експортера1);

- правовідносини між суб'єктами міжнародної торгівлі, що виникають після перетину кордону країни-імпортера товаром, і що стосуються продажу, розповсюдження і конкуренції цього товару на національному ринку. В цьому випадку міжнародне торговельне право становить "рамкове право" і встановлює певні вимоги до національного законодавства.

До інструментів, що можуть регулювати правовідносини, пов'язані з торгівлею між державами, належать, у першу чергу, багатосторонні та двосторонні міжнародні договори. На внутрішньому рівні до цих інструментів можна віднести і національне законодавство держав, що регулюють міжнародну торгівлю чи трактування іноземних товарів на внутрішньому ринку.

Предметом міжнародного торговельного права є міжнародні торговельні відносини, які склалися з приводу купівлі-продажу тих чи інших об’єктів.

Міжнародне торговельне право – це комплексна, полісистемна галузь міжнародного економічного права, що склалася з загальних та спеціальних принципів і норм, які регулюють відносини публічно-правового та приватноправового характеру в сфері.

Існує декілька концепцій міжнародного торговельного права. Концепція – це спосіб розуміння, трактування яких-небудь явищ, основна точка зору. Перша концепція, класична, говорить про те, що міжнародне торговельне право є підгалуззю міжнародного економічного права, яке є галуззю міжнародного публічного права. Предметом виступають тут тільки відносини між публічно-правовими суб’єктами. Цієї концепції дотримуються Г. Шварценбергер, Я. Броунлі (Велика Британія), П. Верло-рен ван Темаат (Нідерланди), В. Леві (США), П. Вейль (Франція), П. Піконе (Італія), І. Перетерський, М. Богуславський, Г. Тункін, Д. Фельдман, Є. Усенко, Г. Бувайлик, В. Лісовський (Росія). За Г. Шварценбергером, міжнародне торговельне право охоплює лише ті аспекти, які є об'єктом впливу міжнародного публічного права. Він виключає внутрішнє регулювання з огляду на те, що воно не створює єдині для всіх держав норми і принципи.

Згідно з другою розширеною концепцією міжнародне торговельне право розглядається як підгалузь економічного права і галузь публічного права. Прихильники цієї концепції вважають, що міжнародне торговельне право регулює як публічно-правові, так і приватноправові відносини комерційного характеру, що виходять за межі однієї держави, і регулюють їх не лише міжнародними, а й національними нормами. Відомими прихильниками цієї концепції є, наприклад, А. Левен-фельд (США), Г. Еллер, В. Фікентшер, П. Фішер (Німеччина), В. Фрід-ман, Е. Пітерсман (Велика Британія), П. Рейтер (Франція) та ін.

За третьою концепцією міжнародне торговельне право - це комплексна полісистемна самостійна галузь, яка має свій спеціальний предмет регулювання. Прихильниками даної концепції є: Лісовський, В. Корецький, Попандопало, Тинель, Функ та міжнародна організація ЮНСІТРАЛ.

Прихильники четвертої концепції (К. Шмітгофф (Велика Британія), Ф. Кан та Фушар (Франція), Розенберг, Лебедь, Вольф) вважали міжнародне торговельне право складною частиною міжнародного приватного права та національного приватного права.

Розглядаючи систему міжнародного торговельного права, необхідно відзначити, що як навчальна дисципліна міжнародне торговельне право складається із загальної та особливої частин. У загальній частині розглядаються суб'єкти, об'єкти, принципи та джерела міжнародного торговельного права (тобто аспекти, що сприяють розумінню галузі в цілому), а в особливій — його підгалузі (купівля-продаж, розв’язання міжнародних торговельних спорів).

У сфері міжнародної торгівлі держави застосовують такі основні методи міжнародно-правового регулювання:

- метод двостороннього регулювання;

- метод багатостороннього регулювання.

Прикладом багатостороннього регулювання можуть бути міжнародні товарні угоди, предметом яких є цукор, олово, каучук, бавовник тощо.