Тема 11. Міжнародне перевезення товарів. Міжнародна експедиція

До основних міжнародних правових актів, що регулюють перевезення вантажів належать: Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) 1951 р., Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) 1956 р., Конвенція про дорожній рух 1971 р., Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 р., Європейська угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957 р., Варшавська конвенція про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, від 12 жовтня 1929 р., Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) 1956 р., Конвенція про дорожній русі 1971 р., Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 р., Європейська угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957р., Угода про міжнародні перевезення (КОТІФ) 1980 р.

Під міжнародним перевезенням розуміється перевезення вантажів і пасажирів між двома і більше державами, що виконується на умовах, які встановлені укладеними цими державами міжнародних угод. Характерною особливістю правового регулювання у цій сфері є те, що основні питання перевезень вирішуються в міжнародних угодах (транспортних конвенціях), що містять уніфіковані норми, однаково визначають умови міжнародних перевезень вантажів і пасажирів. Угоди містять вимоги до перевізної документації, визначають порядок прийому вантажу до перевезення і видачу його в пункті призначення, умови відповідальності перевізника, процедуру пред'явлення до перевізника претензій та позовів.

До видів міжнародних перевезень відносятья:

• Міжнародні морські перевезення (трамповое судноплавство і лінійне судноплавство);

• Міжнародні повітряні перевезення - для перевезення в першу чергу пасажирів; термінових, швидкопсувних, цінних та інших вантажів, багажу і пошти;

• Міжнародна автоперевезення;

• Міжнародні залізничні перевезення;

В сфері міжнародних автомобільних перевезень застосовують такі групи договорів:

• договори міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу;

• договори міжнародного автомобільного перевезення вантажів;

• договори щодо допоміжних операцій, пов'язаних з міжнародним автомобільним перевезенням пасажирів і вантажів.

• договір транспортного експедитування;

• договори страхування.

Під договором морського перевезення вантажу необхідно розуміти договір, за яким перевізник або фрахтівник зобов'язані перевезти довірений відправником вантаж із порту відправлення у порт призначення і видати його уповноваженій для отримання вантажу особі (одержувачеві), а відправник або фрахтувальник зобов'язаний сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Причому фрахтувальником і фрахтівником визнавали осіб, котрі уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Основними джерелами морського права у сфері морського перевезення пасажирів є Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про перевезення пасажирів морем 1961р., Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів і їхнього багажу 1974 р., Протокол 1976 р. до Афінськоїконвенції про перевезення морем пасажирів і їхнього багажу 1974 р.

Договір повітряного перевезення це угода щодо транспортування товарів повітряним транспортом, у тому числі період, коли товари перебувають під контролем повітряного перевізника. Правом на здійснення господарської і комерційної діяльності в галузі авіації може володіти кожна юридична або фізична особа, яка займається експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, виробництвом, розробленням та іншою діяльністю у сфері авіаційної техніки й одержала ліцензію. Повітряні перевезення виконують на підставі договору. Кожний договір повітряного перевезення та його умови засвідчують документом на перевезення, виданим авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами).

До міжнародної транспортної документації належать:

• міжнародна транспортна документація у сфері перевезень вантажів та пасажирів;

• міжнародна транспортна документація у сфері транспортно-експедиторських послуг.

Міжнародна транспортна документація у сфері надання транспортно-експедиторських послуг — уніфіковані транспортно-експедиторські документи і форми FIATA. полегшує виконання транспортних, митних, банківських, комерційних і інших операцій, пов'язаних з міжнародними перевезеннями вантажів, дозволяє прискорити обіг грошових коштів, скоротити терміни перевезення.

До документів FIATA відносяться:

• сертифікат експедитора про отримання вантажу (FIATA ForwardesCertificateofReceipt)-FIATA FCR;

• сертифікат експедитора про транспортування вантажу(Forwardes CertificateofTransport)-FIATA FCT;

• складське свідоцтво (Warehouse Receipt) - FIATA FWR;

• мультимодальний транспортний коносамент (Multimodal Transport Bill of Lading) - FIATA FBL;

• необоротна мультимодальна транспортна накладна (Multimodal Transport Waybill) - FIATA FWB.

Питаннями перевезень різними видами транспорту займаються багато міжнародних організацій. Так, проблемами авіаційних перевезень займається спеціальна установа ООН-ІКАО. Існують також регіональні міжурядові авіаційні організації: Європейська організація із забезпечення аеронавігації, Європейська конференція цивільної авіації, Центральноамериканська корпорація з обслуговування аеронавігації. Міждержавна рада з авіації та використання повітряного простору-виконавчий орган СНД і деякі інші.

Проблемами міжнародних морських перевезень займаються багато регіональні організації, але провідною є ІМО - міжнародна морська організація.

Автомобільні міжнародні перевезення певною мірою регулюються правилами, розробленими Комітетом з внутрішнього транспорту при економічній комісії ООН, Європейською конференцією міністрів транспорту та Міжнародним союзом автомобільного транспорту.

Міжнародні залізничні перевезення регулює Організація міжнародного залізничного транспорту, основним завданням якої є виконання та тлумачення конвенції про міжнародні залізничні перевезення.