Тема 2. Класифікація страхування

2.1. Поняття класифікації, її наукове та практичне значення. Основні класифікаційні ознаки у страхуванні

Кожної сфери діяльності необхідна структурно-логічна впорядкованість, тобто класифікація за конкретними ознаками. Поняття «класифікація» походить від латинськогоclassis– розряд, клас. Під класифікацією розуміють ієрархічно підпорядковану систему взаємопов’язаних ланок з виділенням їх сукупних частин.

Класифікація страхування - це наукова система розподілу страхування на різні сфери діяльності, галузі, підгалузі, види та форми. Мета класифікації страхування полягає в розподілі усієї сукупності страхових відносин на пов’язані ланки таким чином, щоб кожна наступна ланка була частиною попередньої.

Зараз в економічної літературі розглядається дуже багато класифікаційних ознак страхування, це – історичні, юридичні, економічні ознаки, а також, класифікація страхування за предметом (об’єктом) договору страхування, формою проведення страхування та іншім ознакам. Ми зупинимося тільки на основних ознаках.

2.2. Класифікація страхування за предметом (об’єктами) договору страхування

Згідно статті 4 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96 предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані:

► з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

► з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

► з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Таким чином, залежно від предмету (об’єкту) договору страхування виділяють 3 галузі страхування(рис.2.1.).

Однак слід відмітити, що кожна галузь поділяється на підгалузі, а у кожної підгалузі є конкретні види страхування, які надають страховики своїм клієнтам. Необхідно звернути увагу на те, що саме з окремих видів страхування почався розвиток страхування як одного з напрямів діяльності у народному господарстві. Коли страхувальник укладає зі страхової компанією договір страхування, то він безпосередньо укладає договір за тем чи іншим видом страхування, а ні за галузою або підгалузою страхування.

У майновому страхуванні та страхуванні відповідальності зараз відсутній чіткий розподіл на підгалузі. Наприклад, у майновому страхуванні найчастіше замість підгалузей страхування називають:страхування майна юридичних осіб; страхування майна громадян.

Класифікація за об’єктом страхування довгий час була основною в теорії та практиці вітчизняного страхування, не втратила вона свого значення і тепер, так як об’єкт страхування є вирішальним фактором, від якого залежить характер договору та його основні умови.

2.3. Класифікація страхування за формами проведення. Специфічніособливості, на підставі яких реалізується добровільне та обов’язкове страхування

Найважливішою кваліфікаційної ознакою, наряду з об’єктом, є форма проведення страхування. Форма страхування – це механізм взаємодії страхувальників та страховиків. Страхування проводиться у двох формах.

Добровільне страхування- це страхування, яке здійснюється на основі договоруміж страхувальником і страховиком по бажанню страхувальника.

Загальні умови і порядок здійснення договорів добровільного страхування визначаються окремо за кожним видом Правилами страхування, що розробляються страховиком самостійно та підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Для здійснення обов'язкових видів страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила їх проведення, форми типового договору, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків. В економічної літературі інколи обов’язкове страхування називають примусовим.

Державне обов’язкове страхування проводиться за рахунок бюджетних коштів. Недержавне обов’язкове страхування проводиться за рахунок особистих коштів страхувальників.

Співвідношення добровільного та обов’язкового страхування у різних країнах відрізняються, це залежить від стану та розвитку економіки тої чи іншої країні та місця страхування у системі економічних відносин.

Існують особливості, на підставі яких реалізується добровільне та обов’язкове страхування:

► Добровільне страхування передбачає реалізацію бажання потенціального страхувальника взяти участь у процесі страхування. Обов’язкове страхування проводиться незалежно від бажання страхувальника, а здійснюється на основі відповідних законодавчих актів.

► Добровільне страхування носить вибірковий характер, так як не всі потенціальні страхувальники виявляють бажання укласти договір добровільного страхування за тем чи іншим видом. Навпаки, так як при укладанні договорів обов’язкового страхування не враховується бажання страхувальника, тому воно є суцільним.

► Договори добровільного страхування укладаються на визначений строк (термін), який, як правило, вибирає страхувальник при укладанні договору, тобто вони мають обмеженість терміном страхування. Договори обов’язкового страхування мають характер автоматичного поширення на об’єкти, які підлягають обов’язковому страхуваннюна основі встановленого законодавства. Тільки за окремими видами обов’язкового страхування, які також мають характер автоматичного поширення, існують конкретні періоди відповідальності страховика.

► Договори добровільного страхування вступають у силу тільки після сплати страхувальником платежу або його частини. Договори обов’язкового страхування, як правило, вступають у силу автоматично незалежно від уплати платежу.

► Для спрощення порядку виплати при обов’язковому страхуванні спостерігається нормування страхового забезпечення. воно встановлюється у абсолютної сумі на один об’єкт страхування або у відсотках від страхової суми, ліміту відповідальності чи інше. При добровільному страхуванні спостерігається залежність страхового забезпечення від бажання і платоспроможності страхувальника

Це лише основні, однак далеко не всі, особливості та принципові відрізнення обов’язкового та добровільного страхування.