Семінарське заняття № 3. Культура як знаково - семіотична система.

(2 години)

Навчальні цілі:

- розглянути структуру цінностей, що належать до сфери матеріальних і духовних артефактів;

- виявити ознаки класифікації та охарактеризувати види семіотичних смислів інформації;

- визначити форми реалізації сакральних символів у культурі;

- осягнути процес формування та використання символів ідентичності;

- розглянути історичні умови складання символічних систем та їхній вплив на культуру;

- охарактеризувати особливості розуміння культури як сукупності соціальної інформації.

Питання для обговорення:

1. Інформаційно - семіотичне тлумачення культури як єдності трьох світів : артефактів, смислів, знаків.

2. Сакральні символи (християнство, іслам, буддизм, шаманство, язичництво).

3. Символи ідентичності – державні прапори, національні емблеми, військова символіка, політичні емблеми.

4. Символіка емоцій та глибинного розуму.

Методичні поради для підготовки до семінарського заняття:

Починаючи роботу над темою, слід усвідомити, що вихідним моментом інформаційно - семіотичного підходу до культури є знання про способи та наслідки людської діяльності.

При підготовці до першого питання, потрібно засвоїти, що постійне формування все нових і нових завдань і засобів діяльності призводить до того, що люди поступово занурюються в штучно створений ними світ знаків, а семіотика дешифрує їх. Виступаючи в ролі носіїв смислу, «оброблені» (фізично і духовно) людиною речі, процеси, явища стають знаками та символами. Продукти та наслідки людської діяльності, штучно створені людиною предмети і явища називають артефактами (штучний — виконаний). Артефактами — феноменами культури — є виготовлені людиною речі, народжені нею думки, винайдені та використані нею засоби та способи дії. Культура включає в себе не тільки те, що знаходиться поза людиною, але й зміни, які вона виконує в самій собі, в своїм тілі, в своїй душі, у власній фізичній та духовній зовнішності. Отже, культура є світ людської діяльності або світ артефактів — це її найперша, але недостатня для розуміння її сутності характеристика. Культура — це і світ смислів, які людина вкладає у свої творіння і дії. І такими видами смислів виступають знання, цінності і регулятиви. Смисли утворюються у голові людини, коли вона у відповідності зі своїми потребами пізнає, оцінює та регулює оточуючі її явища і процеси і ті, що відбуваються у ній самій. Відповідно цьому знання (те, що дається пізнанням), цінності (те, що встановлюється за допо¬могою оцінки) і регулятиви (те, чим регулюються дії) представляють собою три основних види смислів.

Готуючись до другого питання, слід звернути увагу на те, що сакральні символи є чимось набагато більшим, ніж прості графічні репрезентації суб’єктів релігійного шанування. Вони пронизані багатошаровим глибоким сенсом, який, будучи сконцентрованим в одному знаку, одночасно містить в собі догмати віри і історію релігії. Схожість між релігійними символами вказує як на взаємне запліднення ранньої релігійної думки, так і на спільність космічних інтерпретацій. Більшість найбільш важких для осягнення понять виражаються простими символами: колесо буддиста, наприклад, означає круг існування або закон буддиста; найважливіший зі всіх християнських символів — розп’яття — нагадує про жертву Христа; космічний знак даосизму інь-ян говорить про закономірність чергування сил. Деякі символи втілюють божественну силу сакральних текстів: єврейські скрижалі закону і Тора, буддійське молельное колесо і ісламська каліграфія. Символи верховного божества отримують різні форми в залежності від релігії: племена американських індійців можуть зображати його як птаха-грому, тоді як іудаїзм відкидає персоніфікацію. Іудаїзм і християнство використовують тетра-грамматон, або трикутник Святої Трійці. Боги Давнього Єгипту, індуїзму, греко-римського пантеону і Будда зображаються в тілесній — хай іноді і гібридній — формі. Істоти природного миру також можуть позначати сакральне поняття: у віруваннях австралійських аборигенів і американських індійців тварини на зразок кенгуру і буйвола є тотемами і наділяються надприродною силою та ін.

Вивчаючи матеріал третього питання, треба засвоїти, що ідентичність складається з багатьох, часом мало сумісних між собою елементів, передати всю її складність за допомогою одиничного символу неможливо, проте є можливим вичленення і символічна передача окремих граней, з яких складається ціле. Існують різновиди символів, за допомогою яких формуються відчуття приналежності, особистої і колективної ідентичності. Люди також знаходять ідентичність завдяки своєму ремеслу, і більшості з нас знайомі такі символи професійної приналежності, як стовпчик перукаря, піратський прапор або королівська корона, які з предметів практичного ужитку перетворилися на загальні родові знаки. Геральдика сама по собі є вельми специфічною символічною системою. За символами індивідуальності йдуть племінні символи, які виражають конкретні звичаї, історію і вірування роду. Все це — різновиди символів, за допомогою яких формуються відчуття приналежності, — особистої і колективної ідентичності.

У четвертому питанні слід звернути увагу на те, що особлива заслуга у визначенні розуміння того, як наш розум реагує на символічні образи, належить 3. Фрейду та К. Юнгу. Саме австрійський лікар-психіатр Фрейд ввів поняття аналізу сновидінь як цінного інструменту в тлумаченні послань несвідомого, а ідентифікація Юнгом символів — архетипів, властивих колективному несвідомому, стала значним кроком в науці.