І. Тематика та структура семінарських занять Семінарське заняття № 1. Культурологія як наука та навчальна дисципліна та її категорії

(2 години)

Навчальні цілі:

• розглянути категоріальний апарат, ключові поняття теми;

• з’ясувати сутність поняття «культура», її основні форми та види;

• виявити ознаки класифікації та охарактеризувати основні види матеріальної та духовної культури;

• визначити функції культури у суспільстві;

• узагальнити наукові погляди на сутність культурогенезу.

Питання для обговорення:

1. Культурологія як наука і навчальна дисципліна.

2. Поняття, сутність і структура культури.

3. Функції культури.

4. Основні культурологічні концепції.

Методичні поради для підготовки до семінарського заняття:

При підготовці до першого питання, потрібно засвоїти, що культурологія є інтегративною сферою знання, народженою в широкому багатоаспектному діалозі на перетині філософії, історії, психології, мовознавства, етнографії, релігієзнавства, соціології культури та мистецтвознавства. Базисом культурологічного знання виступають окремі науки про культуру, в межах яких досліджуються певні феномени культури. Специфіка культурології полягає саме у її інтегративному характері, в орієнтації на буття та діяльність людини й суспільства як цілісних феноменів. Культурологія є системою знань про сутність, закономірності існування та розвитку, людське значення та способи пізнання культури. Тому важливим завданням теорії культури є пізнання сутності культури і виявлення законів та механізмів функціонування конкретних форм і сторін культури.

При підготовці до другого питання, слід зауважити, що специфіка культури як якісної характеристики духовно-практичного освоєння людиною світу (зовнішнього та власного, внутрішнього) відбивається у тому, що вона (культура) свідчить, в якій мірі людина стала для себе та інших людиною, як вона відчуває та усвідомлює себе такою. Аналіз сутності культури, її місця, ролі в суспільстві дозволяє виділити основні взаємопов'язані сторони, аспекти культури:

• культура – народжене суспільством, властиве суспільству соціальне явище, що відбиває його якісну характеристику та збагачує духовне життя людини;

• культура – процес творчої діяльності людини, спрямованої на пізнання оточуючого світу і самої людини у цьому світі, на отримання об'єктивної і достовірної інформації про світ, де головну роль грає наука і мистецтво;

• культура покликана допомогти людині не тільки пізнати світ й саму себе, але й визначити своє місце в світі, світоглядні установки;

• культура включає в себе сутність досягнутих людиною у процесі освоєння світу матеріальних і духовних цінностей, а також відповідних ціннісних орієнтацій людини в світі;

• культура, створюючи необхідні для орієнтації людини у світі норми поведінки та оцінки, забезпечує регулювання соціальних відносин людей;

• культура виступає як потужній фактор формування людських сутнісних сил, формування людини в людині, перетворення її природних захоплень, потреб, емоцій в справжні людські. Саме цьому полягає її гуманістичний зміст.

Вивчаючи матеріал третього питання треба засвоїти, що у реальному житті суспільства вищеназвані аспекти взаємодоповнюються, переплітаються. Аналіз цих взаємопов’язаних сторін культури дозволяє з'ясувати, у чому полягають її основні функції.

Основні функції культури:

• адаптаційна;

• пізнавальна;

• аксіологічна (ціннісна);

• інформаційна;

• комунікативна (діалог культур);

• нормативна;

• гуманістична;

• людинотворча (соціалізація особистості);

• виховна;

• світоглядна.

Вивчення четвертого питання надасть змогу усвідомити розмаїття культурологічних концепцій. Зокрема, основоположником концепції циклічного розвитку культури вважається італійський філософ Дж. Віко (1668-1740). Концепція циклічного розвитку дістала подальшого розвитку у працях М.Данилевського (1882–1885), О.Шпенглера (1880–1936), А.Тойнбі (1889–1975) та інших вчених. Еволюціоністська теорія культури представлена в працях американського вченого Л.Моргана (1818–1881) і англійського історика Е.Тейлора (1832–1917) та інших дослідників. Провідна ідея еволюціонізму — це прямолінійність культурного прогресу та обов’язкова вимога для кожного народу пройти всі необхідні стадії розвитку.

Мають право на існування також такі концепції як неоеволюціонізм у розумінні культури (Ю. Стюард, Дж. Мйорок), релігійний еволюціонізм П.Тейяра де Шардена.

Антропологічна або функціональна концепція культури представлена в працях видатного англійського етнографа і соціолога Б.К.Малиновського (1884–1942), французького етнолога і соціолога К.Леві – Строса (1908-1991), американського етнографа А.Кребера (1876–1960) та інших. Сутність цієї концепції полягає у тому, що виникнення і розвиток культури пов'язується з потребами людства. Задоволенню цих потреб відповідає політична організація суспільства. Відмінність між культурами обумовлена різними способами задоволення потреб. Засновниками революційно-демократичної або марксистської концепції культури були К.Маркс (1818–1883) та Ф.Енгельс (1820–1895). Вона ґрунтується на принципі, що визначальним у походженні і розвитку культури є матеріально – перетворююча суспільна діяльність людей, яка спрямована перш за все на задоволення матеріальних потреб, а також на формування висококультурної людини як суспільного суб’єкта діяльності.