2.Сутність, джерела, функції та особливості позичкового капіталу. Підприємницький дохід і позичковий відсоток. Норма позичкового відсотку
З розвитком ринкового господарства грошова форма промислового капіталу відокремлюється від нього і перетворюється на позичковий капітал, що функціонує самостійно та приносить власникам дохід у формі відсотку.
Історично позичковому капіталу передував лихварський. Основною його функцією був засіб платежу, причому позики надавались під дуже великі відсотки (40%, 50%, 100% і більше).
Позичковий капітал відрізняється від лихварського тим, що його основними позичальниками є функціонуючі підприємці, що використовують позику не для погашення боргів, а як капітал, тобто для одержання прибутку.
Позичковий капітал – це грошовий капітал, що віддається у позику і приносить власнику дохід у формі позичкового відсотка.
Джерела утворення позичкового капіталу:
Тимчасово вивільнені в процесі кругообороту промислового капіталу грошові засоби:
амортизаційні відрахування, призначені для оновлення основного капіталу;
тимчасово вільні кошти, призначені для оборотного капіталу (зарплата, сировина);
кошти, призначені для розширення та модернізації виробництва.
Капітали рантьє (осіб, що живуть на відсоток).
Грошові доходи та заощадження населення.
Грошові засоби державного та місцевих бюджетів, установ.
Формула руху позичкового капіталу:
Г - Г′
маскує джерело позичкового відсотку, породжує хибне враження, що гроші створюють гроші. Насправді це не так.
Підприємець - позичальник вкладає позичений капітал у виробництво і одержує середній прибуток. Цей прибуток поділяється на дві частини:
підприємницький дохід – залишається у функціонуючого підприємця;
позичковий відсоток – віддається кредитору як плата за використання позиченого капіталу.
Таким чином, позичковий відсоток – це перетворена форма тієї частки додаткової вартості, яку функціонуючі підприємці віддають власникам позичкового капіталу як плату за його використання.
Рівень позичкового відсотка – (N) – це відношення суми річного доходу від позичкового капіталу до суми позичкового капіталу.
.
Функції позичкового капіталу:
грошове обслуговування промислового капіталу;
участь у виробництві і розподілі додаткової вартості;
сприяння акумуляції тимчасово вільних коштів та запровадження їх в обіг з метою зростання;
використання капіталу – товару з метою отримання прибутку у формі відсотка.
Хоч позичковий капітал зростає в процесі руху промислового, він є окремою формою капіталу, що має такі особливості:
позичковий капітал – це капітал-власність, а не капітал-функція. Він належить певному суб’єкту, що його не використовує, а віддає в позику. Лише відносини позики роздвоюють його: для власника – це капітал-власність, для позичальника – капітал-функція.
позичковий капітал має властивість бути своєрідним товаром з особливою споживчою вартістю – як само зростаюча вартість.
позичковий капітал має специфічну форму руху: він весь час перебуває у грошовій формі Г - Г′.
позичковий капітал – найбільш фетишизована форма капіталу: його рух маскує джерело позичкового відсотка – додаткову вартість, створену у виробництві. З формули руху позичкового капіталу складається враження самозростання грошей.
Отже, позичковий капітал є самостійним видом капіталу, що функціонує поруч з промисловим і торговим.
Формою руху позичкового капіталу є кредит.
Кредит – система економічних відносин, що опосередковують мобілізацію тимчасово вільних коштів та їх надання кредиторами позичальникам у тимчасове володіння, розпорядження, використання на певний строк на умовах повернення з відсотком; продаж товарів з відстрочкою сплати їх ціни.
Залежно від об’єкта виокремлюють грошовий і товарний кредит.
Мета кредиту – отримання доходу. У розвиненій ринковій економіці кредит виконує різні взаємопов’язані функції через які реалізується його загальна роль у суспільному відтворенні:
перерозподільча;
економія витрат обігу;
концентрація і централізація капіталу;
регулююча;
прискорення НГП та інновацій.
Через них кредит виступає як особливий чинник, що сприяє капіталотворенню, тобто перетворенню грошей на капітал як самозростаючу вартість.