2. Ринок як форма організації суспільного господарства. Ринковий механізм організації суспільного виробництва. Класична політекономія про роль ринку: “Невидима рука” а. Сміта

Ринок є й економічною формою організації суспільного виробництва, що ґрунтується на свободі підприємництва, конкуренції, ціноутворення, комерційному характері зв'язків між господарюючими суб'єктами.

Ринкова економіка ефективна тому,що має свій механізм саморегулювання, який функціонує на основі об'єктивних економічних законів.

Ринковий механізм – це така форма організації суспільного виробництва, за якої індивідуальні виробники і споживачі взаємодіють через ринок з метою вирішення трьох основних проблем економіки: Що? Як? Для кого виробляти?

Проблема “Що виробляти?” вирішується ринком щодня шляхом голосування грошовою одиницею споживача, тобто виробляється те, що купують, що користується попитом.

Проблема “Як виробляти?” вирішується за допомогою конкуренції: виробляти треба так, щоб витримати цінову конкуренцію та вкластись у ринкову ціну: скорочувати витрати, поліпшувати якість продукції, послуг.

Проблема “Для кого виробляти?” вирішується з врахуванням доходів споживачів.

Таким чином за словами американського економіста Поля Семюельсона “ринкова економіка управляється двома монархами: споживачем і рівнем техніки.” Від споживача залежить попит, а від рівня техніки - пропозиція: витрати, якість продукції, обсяг випуску.

Велика роль прибутку у функціонуванні ринкового механізму. Прибуток визначає винагороду та зиск за результати підприємницької діяльності, змушує переливати капітал з низькоприбуткових галузей у високоприбуткові, використовувати передові методи виробництва.

Таким чином, основні елементи ринкового механізму саморегулювання економіки це:

• ринкова ціна;

• попит і пропозиція;

• конкуренція.

Високо оцінюючи регулюючу роль ринку класична політекономія, зокрема Адам Сміт назвав її принципом “невидимої руки”: кожен суб'єкт ринкової економіки ставить свою мету, переслідує свою власну вигоду, а ринок немов би невидимою рукою змушує його робити те, що вигідно всьому суспільству. Наприклад: бізнесмен ставить мету дістати більший прибуток, а ринок змушує його знижувати витрати, підвищувати якість, урізноманітнювати асортимент. Робітник ставить мету одержати більшу зарплату. Ринок змушує його краще працювати, підвищувати кваліфікацію, перекваліфіковуватись, що вигідно всьому суспільству.

3. Конкуренція як основоположний атрибут ринкової економіки, її сутність, функції, форми, роль

Основоположним атрибутом ринкової економіки є конкуренція.

Конкуренція(від латинського«конкурро»–«зіштовхуватися») – це суперництво, економічна боротьба суб'єктів ринкового господарства за кращі умови виробництва та купівлі-продажу товарів з метою одержання максимального прибутку.

Вона виникає з появою товарного господарства за якого суб'єкти є економічно незалежними. У ринковій економіці конкуренція свідомо використається державою як рушійна сила економічного та соціального прогресу. Позитивна роль конкуренції в економіці виявляється через її функції:

• спілкування та узгодження інтересів господарюючих суб'єктів;

• вимагає знижувати витрати виробництва, підвищувати якість продукції шляхом впровадження досягнень НТП;

• балансує попит та пропозицію, і, в кінцевому підсумку, все суспільне виробництво та споживання;

• формує ринкову ціну.

Конкуренція пронизує всю систему виробництва й купівлі-продажу товарів і проявляється в різних формах, які з часом урізноманітнюються:

а) історично розрізняють:

• внутрішньогалузеву й міжгалузеву конкуренцію.

б) за змістом конкуренція буває:

• цінова;

• нецінова.

в) за суб'єктами:

• конкуренція продавців;

• конкуренція покупців.

г) за методами:

• добросовісна;

• недобросовісна.

д) за станом:

• досконала, тобто чиста;

• недосконала.