Дорожньо-кліматичні зони
|
Ґрунт, що використовується для насипу |
Мінімальне піднесення низу дорожнього одягу над рівнем води і поверхнею землі для доріг, розташованих в дорожньо-кліматичних зонах, м | ||
|
II |
III |
IV | |
|
Пісок середній і дрібний, супісок легкий крупний |
|
|
|
|
Пісок пилуватий, супісок легкий |
|
|
|
|
Супісок пилуватий і важкий пилуватий, суглинок легкий, легкий пилуватий і важкий пилуватий |
|
|
|
|
Суглинок важкий, глини |
|
|
|
Примітка. В чисельнику наведено піднесення низу дорожнього одягу над рівнем ґрунтових або тривалого (більше 30 діб) стояння поверхневих вод, у знаменнику – піднесення низу дорожнього одягу над поверхнею землі на ділянках з незабезпеченим поверхневим стоком або над рівнем короткочасного (менше 30 діб) стояння поверхневих вод.
На переломах поздовжнього профілю траси автодороги, в яких алгебраїчна різниця суміжних ухилів і = і1 – і2 3 % і бісектриса кута більше 0,05 м, передбачають вертикальні криві (рис. 3.10). Випуклі криві влаштовують для забезпечення плавного переходу з одного ухилу до іншого і покращення умов видимості на автодорозі, ввігнуті криві – для пом’якшення товчка на ввігнутому профілі траси.
Рис. 3.10. Елементи вертикальної кривої
З достатньою для практичних цілей точністю елементи вертикальних кривих обчислюють за наближеними формулами.
Радіус випуклої кривої:
,
де: S – відстань видимості дороги; d – підвищення очей водія над рівнем дороги (1,8 м – для вантажних автомобілів і 1,2 м – для легкових).
Радіус ввігнутої кривої:
,
де: V – розрахункова швидкість автомобіля; аЦ 0,5 м/с2 – відцентрове прискорення.
Тангенс кривої Т та її довжина К:
; К=2Т.
Бісектриса кривої Б та її ординати y:
; 
.
Для збору і відведення води від автодороги, а також для осушення земляного полотна і дорожнього одягу застосовують водовідвідні пристрої та водопропускні споруди.
До водовідвідних пристроїв відносять кювети, нагірні і відвідні канави, випарювальні басейни.
До водопропускних споруд відносять мости, труби, фільтруючі насипи, лотки.
Характер пристроїв водовідведень і водопропускних споруд залежить від району будівництва і терміну експлуатації автодороги, пір року, рельєфу місцевості і ґрунтових умов.
Для відведення дощових і талих вод в кювети або бічні резерви поверхні проїзної частини і узбочин надають поперечні ухили: проїзної частини – 2-3 %, узбочин – 3-4 %.
Кювети влаштовують для відведення води та скидання її в понижені місця рельєфу або у водотоки, що перетинають дорогу. Поздовжній ухил кюветів повинен бути не менше 0,5 %. Коли скидання води з кюветів утруднено, влаштовують відвідні канави, по яких воду відводять від автодороги у водоймища, яри, водотоки чи випарювальні басейни.
Нагірні канави влаштовують для перехоплення дощових і талих вод на узгір'ях і скидання їх в понижені місця рельєфу.
Водопропускні труби на автодорогах всіх категорій споруджують, як правило, із збірних залізобетонних елементів (рис. 3.11.) або використовують металеві чи азбоцементні труби великого діаметра або зводять з місцевого каменю кладкою на розчині. Тимчасово (на термін не більше двох років) дозволяється зводити дерев'яні водопропускні труби.
На водотоках з малою витратою води застосовують фільтруючі насипи (рис. 3.12), а в гірських умовах для пропуску періодично діючих невеликих водотоків поверх дороги – лотки з кам'яною або бетонною вимосткою дна.
Рис. 3.11. Кругла залізобетонна труба діаметром 0,5 – 0,7 м:
1 – циліндрові ланки; 2 – гідроізоляція (бітумна або глиняна); 3 – насип; 4 – портальний оголовок; 5 – кам'яна вимостка; 6 – щебенева підготовка; 7 – гравійно-піщана основа (подушка); d – діаметр труби
Рис. 3.12. Фільтруючий насип:
1 – земляне полотно; 2 – кам’яна накидка; 3 – глиняна ізоляція завтовшки 0,1 м; РРПВ – розрахунковий рівень підпертої води