- •Курс лекцій
- •2. Коротка історія розвитку біохімії як науки
- •3. Принципи уніфікації клініко-біохімічних методів дослідження
- •4. Особливості біохімічних досліджень у клінічних
- •5. Принципи біохімічної діагностики захворювань
- •Контрольні запитання до теми
- •Лекція № 2. Хімія білків
- •6. Класифікація білків.
- •7. Складні білки, їх представники,склад, біологічна роль в організмі
- •8 Гемоглобін, його види і значення в організмі
- •Структура властивості та функції вуглеводів в організмі
- •Основні функції вуглеводів
- •2. Класифікація вуглеводів
- •3. Олігосахариди (дисахариди)
- •4. Полісахариди
- •5. Гетерополісахариди
- •Лекція № 4. Хімія ліпідів
- •1. Загальна біологічна характеристика ліпідів. Основні біологічні функції
- •2. Класифікація ліпідів
- •4. Стерини та стериди. Холестерин. Воски.
- •5. Складні ліпіди. Фосфогліцериди. Фосфатиди-негліцериди. Гліколіпіди і сульфоліпіди
- •Лекція № 5. Хімія ферментів
- •6. Кінетика ферментативних реакцій
- •7. Класифікація
- •8. Локалізація ферментів
- •Лекція № 6. Загальні уявлення про обмін речовин та енергії в організмі
- •1. Обмін речовин як основна ознака життєдіяльності організму
- •2. Види процесів обміну речовин в організмі –
- •5. Регуляція обміну речовин та енергії
- •Лекція № 7. Гормони
- •1. Загальні відомості про гормони
- •2. Класифікація гормонів
- •Лекція № 8. Обмін простих білків
- •1. Азотистий баланс організму. Білкові резерви
- •2. Перетравлення та всмоктування білків
- •3. Проміжний обмін амінокислот
- •4. Аміак як кінцевий продукт розпаду амінокислот
- •5. Діагностичне значення визначення сечовини в крові
- •6. Діагностичне значення визначення креатину та креатиніну
- •7. Участь печінки в білковому обміні
- •8. Білки сироватки крові
- •10. Патологія обміну простих білків
- •11. Залишковий азот крові
- •Лекція № 9. Обмін складних білків
- •1. Обмін нуклеопротеїдів: перетравлення і всмоктування в шкт
- •2. Проміжний обмін складних білків -
- •3. Утворення сечової кислоти. Діагностичне значення її визначення
- •5. Роль печінки в утворенні білірубін-глюкуронідів. Перетравлення білірубіну у кишечнику. Пігменти калу та сечі.
- •6. Патологія обміну гемоглобіну. Види жовтяниць.
- •Лекція № 10.
- •1. Біохімічні процеси при травленні та всмоктуванні вуглеводів
- •2 Молекули піровиноградної кислоти
- •3. Шляхи синтезу вуглеводів.
- •4. Гормональна регуляція вуглеводного обміну
- •6. Ензимопатіі вуглеводного обміну, ферменти вуглеводного обміну
- •7. Методи дослідження вуглеводного обміну.
- •Лекція № 11
- •2. Проміжний обмін ліпідів
- •3. Обмін фосфоліпідів
- •Лекція № 12. Водно-сольовий, мінеральний обмін
- •1. Розподіл і обмін води в організмі, регуляція її загального об'єму
- •2. Основні функції нирок.
- •3. Електролітний склад організму.
- •4. Біологічна роль та обмін кальцію, магнію, кобальту, молібдену, цинку, йоду.
- •5. Характеристика гомеостазу:
- •6. Регуляція водно-мінерального обміну
- •7. Роль нирок у регуляції гомеостазу
- •Лекція № 13. Взаємозв'язок процесів обміну білків, жирів та вуглеводів. Біохімія печінки План
- •3. Функції печінки
- •4. Детоксикація токсичних речовин
- •Лекція № 14. Система згортання крові
- •1. Сучасні уявлення про систему гемостазу
- •2. Коагуляційний гемостаз.
- •3. Антикоагулянтна система.
- •4. Система фибринолізу
- •5. Патологія системи гемостазу
- •Література
5. Регуляція обміну речовин та енергії
Основні етапи обміну речовин:
Надходження в організм поживних речовин.
Переварювання та всмоктування їх в шлунково-кишковому тракті. Надходження їх в клітини, де проходить їх перетворення.
Регуляція обміну речовин та енергії може відбуватися:
І. На рівні всього організму і систем органів. Наприклад, фактори зовнішнього середовища через центральну нервову систему діють на обмінні процеси в організмі. Надходження поживних речовин контролюється різними транспортними системами. До них відноситься ретинолзв’язуючий білок, що переносить вітамін А, транскортин, що транспортує стероїдні гормони, церулоплазмін, позв’язує мідь трансферин, що транспортує залізо, ліпопротеіди, що транспортують жири.
ІІ. Клітинний рівень регуляції. Тут важлива роль належить клітинній мембрані.
Продукти обміну та поживні речовини поступають в організм до клітин, діяльність яких регулюється. Наприклад, якщо не достає енергії в клітині, то ацетил КоА поступає з цитоплазми в мітохондрії, де окислюючись, забезпечує її накопичення. І, навпаки, при надлишку енергії ацетил КоА цитоплазми йде на синтез жирних кислот, ацетонових тіл, холестерину.
ІІІ. Регуляція може проходити на молекулярному рівні. Так регулюються процеси розпаду і синтезу молекул глюкози, жирних кислот, гліцерину, амінокислот. Цей рівень контролюється діяльністю ферментів, субстратів, інгібіторами і активаторами, оптимальними умовами діяльності ферментів.
Контроль над всіма процесами здійснює нервова система. Вона впливає на фізіологічні, психічні, метаболічні та інші процеси. Нервова система тісно пов’язана з ендокринною системою. Про це говорить той факт, що зниження діяльності однієї зразу ж підсилює діяльність другої. Регуляторний вплив нервової системи в значній мірі проявляється через гуморальні фактори, до яких відносяться гормони, що виробляються залозами внутрішньої секреції, тканинні гормони та простогландини.
Контрольні питання до теми
Які ознаки живої матерії?
Що називають метаболізмом? Які його етапи?
Які речовини являються джерелом пластичного матеріалу і енергії в організмі людини?
Які речовини відносять до незамінних факторів харчування?
Які шляхи вивільнення енергії в організмі людини?
Що таке „макроергічний зв’язок”, „макроергічна сполука”? Наведіть приклади.
Як витрачається енергія АТФ в організмі людини?
Дайте характеристику трьох етапів вивільнення енергії поживних речовин.
В чому полягає біологічне значення циклу Кребса?
Яке біологічне значення має ланцюг біологічного окислення?
Які рівні регуляції обміну речовин в організмі людини?
Лекція № 7. Гормони
ПЛАН
Загальні відомості про гормони
Класифікація, структура окремих гормонів.
Механізм дії гормонів.
Регуляція синтезу і секреції гормонів.
Порушення ендокринної регуляції обміну речовини.
1. Загальні відомості про гормони
Гормони (від грецького hormaino – спонукаю) – біологічно активні сполуки, що виділяються залозами внутрішньої секреції в кров або лімфу й регулюють метаболізм клітини. Для них характерні наступні загальні властивості:
Дія на відстані від місця продукції (дистантність дії).
Специфічність, яка полягає в тому, що ефект кожного з них не адекватний ефекту інших гормонів.
Висока швидкість утворення і інактивації, обумовлена короткочасністю дії.
Висока біологічна активність (ефект проявляється в присутності мінімальних концентрацій гормону).
Роль посередника в передачі інформації від нервової системи до клітини.
Подібні речовини виділяють також клітини деяких органів, що не відносяться до залоз внутрішньої секреції (клітини шлунково-кишкового тракту, гладкі клітини сполучної тканини, клітини нирок, клітини эндотелію. На відміну від гормонів ці біологічно активні речовини діють у місцях утворення і називаються гормоноподібними речовинами (гормоноїдами).
Номенклатура гормонів побудована таким чином, що назви відображають джерело (орган-продуцент) або функцію гормону (наприклад, гормон росту, ліпотропний гормон).