book03

Глава 5. МЕЗОРІВЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

ють інвестиційну діяльність на регіональному рівні, є: обсяги та темпи ін-

вестицій у основний капітал, обсяги іноземних інвестицій, темпи та якість їх здійснення, галузева структура інвестицій. Інноваційну складову

інвестиційної діяльності характеризують обсяги та темпи впровадження прогресивних технологій у виробництво.

Для оцінки економічного розвитку регіону використовується 6 груп показників: виробничо-економічні, структурні, інвестиційні, інституціональ-

них перетворень і розвитку підприємництва, зовнішньоекономічні, науково-

інноваційні (рис. 5.2).

1. Виробничо-економічні показники відображають місце регіону в національній економіці, результати і тенденції функціонування господар-

ського комплексу регіону, виявляють потенційні загрози в галузях госпо-

дарства.

2. Структурні показники характеризують структуру господарського комплексу, що дозволяє оцінити спеціалізацію регіону, раціональність стру-

ктури на макрорівні з позицій сталості економіки. Структурні показники вказують на негативні відхилення в макропропорціях господарського ком-

плексу території.

3. Інвестиційні показники дають уявлення про темпи та структуру інвестування економіки регіону за рахунок внутрішніх та зовнішніх дже-

рел.

4. Показники інституціональних перетворень відображають рі-

вень конкурентного середовища, характер зміни форм власності у галузях господарського комплексу, роль малих підприємств в економічному роз-

витку.

5. Зовнішньоекономічні – розкривають експортний потенціал регіо-

ну, його роль у зовнішньоекономічних зв'язках держави, структуру експо-

рту та імпорту, конкурентоспроможність продукції галузей господарського комплексу.

6. Науково-інноваційні – характеризують тенденції розвитку науко-

вого потенціалу, рівень сприйнятливості сфери виробництва до інновацій,

знос основних фондів.

109

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

110

Глава 5. МЕЗОРІВЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Соціальний розвиток регіону оцінюється за допомогою показників,

які характеризують рівень життя населення, його доходи та видатки (рис. 5.3). Це, в першу чергу, показники прожиткового мінімуму, середньоду-

шових доходів та середньої заробітної плати. При значному майновому розшаруванні та регіональних відмінностях необхідно використовувати систему відносних (а не абсолютних) показників, а саме – співвідношення середньодушових доходів та прожиткового мінімуму, співвідношення до-

ходів та видатків. Дуже важливими при цьому є дані про зміни частки групи населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум (рівень бі-

дності), про концентрацію доходів у різних групах населення та співвід-

ношення доходів найбідніших та найбагатших людей.

Серед загальновідомих показників у цій групі є такі, які потребують конкретного визначення. Це децильний коефіцієнт диференціації грошо-

вих доходів (видатків) населення та рівень бідності.

Децильний коефіцієнт дорівнює відношенню частки доходів (видат-

ків) вищої децильної групи до частки нижньої децильної групи, де нижня децильна група – це 10 % найбідніших домогосподарств, вища група – 10 % найбагатших домогосподарств.

Рівень бідності – питома вага сімей (домогосподарств), у яких рі-

вень споживання (доходів) на одну особу є нижчим від визначеної межі бі-

дності. Нині межа бідності встановлюється як частка прожиткового міні-

муму на одну особу в розрахунку на місяць.

До другої групи необхідно віднести показники, які відображають рі-

вень забезпечення населення основними соціальними благами в житловій сфері, сфері охорони здоров'я, побуту, освіти (забезпеченість населення жи-

тлом, лікарями, лікарняними ліжками тощо), а також характеризують рівень злочинності.

Рівень злочинності (коефіцієнт злочинності) розраховується як кі-

лькість зареєстрованих злочинів на 100 000 населення.

111

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

112

Глава 5. МЕЗОРІВЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Крім вище зазначених груп до системи соціальних показників треба включити групу демографічних показників: природний приріст населення,

коефіцієнти народжуваності та смертності, міграційний приріст населення.

Четверта група показників характеризує стан трудових ресурсів

(рівень зайнятості, безробіття, кількість вакансій, демографічне наванта-

ження).

Показники фінансової сфери регіону, зокрема бюджетного проце-

су (рис. 5.4). Рівень фінансової незалежності регіону характеризує система абсолютних і відносних показників складу і структури місцевих бюджетів,

а також соціальної результативності бюджету. Визначення доходів і видат-

ків в абсолютному і відносному вимірі не дозволяє порівнювати бюджети різних територій через існування відмінностей між ними у формуванні до-

ходів та у складі і обсягах видатків, спричинених різноманітністю природ-

нокліматичних умов, різним екологічним станом територій, особливостями розташування адміністративних центрів, насиченістю шляхами сполучен-

ня, спеціалізацією регіонів, станом соціальної та побутової інфраструкту-

ри. Отже визначаються доходи і видатки місцевих бюджетів відносно кількості населення, що мешкає на відповідній території.

Потенційні можливості регіону щодо залучення фінансових ресурсів,

характеризують такі показники як податковий потенціал і податкоспро-

можність.

Податковий потенціал місцевої територіальної одиниці – це маса доходів, які може отримати місцевий бюджет від застосування подат-

кового законодавства до діяльності суб’єктів господарювання і фізичних осіб, та відрахування до держбюджету.

Податкове навантаження – це співвідношення між сумою факти-

чних податкових надходжень і податковим потенціалом.

Податкоспроможність – це обсяг доходів, який потенційно може бути отриманий на території від оподаткування відповідних об’єктів.

Визначаються також індекси цих показників.

113

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

114

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

економічного розвитку. Їх усунення можливе за умов забезпечення сталого регіонального розвитку.

5.3. Сталість регіонального розвитку

Сталий розвиток – це розвиток, який здатний задовольнити по-

треби сучасного покоління людей, не наражаючи на ризик лишити майбу-

тнє покоління спроможності задовольняти свої потреби. При цьому еко-

номіка повинна забезпечувати людям задоволення їхніх потреб та закон-

них бажань, але їх зростання повинно не виходити за межі екологічних можливостей екосфери.

Перехід до сталого розвитку держави в цілому можливий тільки в тому разі, якщо буде забезпечений сталий розвиток її регіонів. Це передба-

чає формування ефективної просторової структури економіки країни за умови додержання балансу інтересів усіх регіонів.

Проблеми, що вирішуються в кожному регіоні, значною мірою по-

винні відповідати загальнодержавним завданням, але при цьому необхідно враховувати місцеві особливості.

Зокрема, це передбачає:

формування регіонального господарського механізму, що регулює соціально-економічний розвиток території;

реструктуризацію регіонального господарського комплексу з ура-

хуванням місткості локальних екосистем та вимог ринкової економіки;

розробку комплексних міжрегіональних схем функціонування еко-

номіки, які дозволяють підвищити її ефективність.

Регіон, що не відповідає ключовим ознакам сталого розвитку, не може вважатись розвинутим. Останні конкретизовані у відповідних прин-

ципах:

принципи цільової орієнтації визначають як спосіб цілеутворення

(демократизація вибору), так і характер цілей. Поняття «якість життя» при цьому включає і екологічну складову;

116

Глава 5. МЕЗОРІВЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

принципи організації у просторі стосуються базових підвалин ре-

гіональної еколого орієнтованої діяльності – конституційності, спільної відповідальності, еквівалентності, збереження екологічного середовища;

принципи організації у часі встановлюють деякі параметри взає-

модії поколінь, зобов’язань теперішнього покоління перед майбутніми.

Мова йде про ненагромадження екологічних проблем, створення екологіч-

них резервів, необхідність прогнозування наслідків реалізації тих чи інших політико-практичних рішень;

принципи екологічної сталості відображають важливі змістовні характеристики людської діяльності, які є імперативними для забезпечення сталого розвитку регіону. Мається на увазі необхідність забезпечення від-

повідного рівня екологізації економічної діяльності, економізації еколого-

орієнтованої діяльності, а також справедливого розподілу компенсаційних витрат, мінімальних шкідливих наслідків зворотної реакції природи;

принципи екологічної мотивації наголошують на необхідних мо-

тиваційних передумовах ефективної екологоорієнтованої діяльності. На-

приклад, у регіоні, який не є таким, що самофінансується, стимули остан-

ньої будуть пригнічені за будь-яких інших обставин.

Оцінка сталості розвитку економіки регіону є основою щодо визна-

чення пріоритетних напрямів розвитку та прийняття управлінських рішень.

Вона дозволяє визначити відповідність (або невідповідність) розвитку те-

риторії загальнодержавним критеріям, виявити специфічні особливості ре-

гіонального рівня, оцінити міру загрози загальнодержавній безпеці.

Сталість розвитку економіки регіону оцінюється за допомогою інди-

каторів – економічних, соціальних та екологічних.

Перш за все мова йде про середньорічні темпи приросту обсягів ви-

робництва валового регіонального продукту; виробництво валового регіо-

нального продукту на душу населення; частку інвестицій у валовому регі-

ональному продукті; бюджетну забезпеченість населення; коефіцієнт зносу основних фондів; частку населення з грошовими доходами нижче прожит-

кового мінімуму; рівень природного приросту населення, чол. на 1000 на-

селення, техногенне навантаження території.

117

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Залежно від зміни соціально-економічної ситуації, перелік та зна-

чення індикаторів може змінюватися.

Дуже важливо не допустити граничного (максимально чи мінімально допустимого) значення індикаторів, а в разі його появи забезпечити нор-

малізацію ситуації. Недотримання такої вимоги порушує нормальний (ста-

лий) процес розвитку факторів відтворення, формує руйнівні тенденції,

призводить до порушення сталості розвитку економіки регіону (рис. 5.5).

Отже, сталість еколого-економічної системи – це її здатність пове-

ртатися до збалансованого стану за рахунок накопиченого власного по-

тенціалу після відхилення, що викликане негативним впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.

118