book03

Глава 5. МЕЗОРІВЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Основні терміни та поняття

Економічне районування, мікрорайонування, мезорайонування, мік-

рорайонування, економічний район, адміністративно-територіальне утво-

рення, регіон, критерії виділення регіонів, територіально-виробничі ком-

плекси, промисловий вузол, регіональні програми, діагностика регіональ-

ного розвитку, функції регіону, показники типології регіонів, типи регіо-

нів, інтегральна оцінка регіонального розвитку, економічний потенціал,

види економічної діяльності, соціальний розвиток регіону, фінансова сфе-

ра регіону, сталий розвиток, принципи сталого розвитку регіону, індикато-

ри сталого розвитку регіону, сталість еколого-економічної системи.

Контрольні та дискусійні питання

1.Сутність економічного районування.

2.Що означає макро-,мезо- та мікрорайонування?

3.Охарактеризуйте три основних напрями регіональної структури-

зації.

4.Яка територіальна структура вважається «регіоном»?

5.Повні цикли відтворення яких систем здійснюються у регіоні ?

6.Які основні функції виконують регіони?

7.Назвіть об’єктивні та суб’єктивні причини наявності регіона-

льних відмінностей.

8.Які типи регіонів визначають у світовій практиці?

9.Що включає інтегральна оцінка стану розвитку територій?

10.За допомогою яких показників можливо оцінити:

а) економічний розвиток,

б) соціальний розвиток,

в) стан фінансової сфери,

г) стан екологічної сфери регіону?

11.Яким чином можливо класифікувати регіони України залежно від рівня соціально-економічних показників?

12.Що означає поняття «сталий розвиток»?

13.Розкрийте ключові ознаки сталого розвитку.

119

Глава 6. СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА

6.1. Національне відтворення і макроекономічна

рівновага: зміст, тенденції, чинники

Змістовною основою будь-якої національної економіки є відтворення

— процес суспільного виробництва, що здійснюється у безперервному по-

вторенні й постійному відновленні у межах економічних кордонів країни.

Його основними моментами є:

1) відтворення природних умов життєдіяльності людини, зокре-

ма, природно-ресурсного потенціалу і навколишнього середовища;

2) відтворення людини — суб'єкта соціально-економічної творчості,

головного ресурсу економічного розвитку, творця суспільного багатства.

Економічна теорія та практика переконливо довели стрижневу зворотну залежність відтворення соціальноорієнтованої ринкової економіки

постіндустріального типу: чим вище рівень розвитку людської особис-

тості, тим потужнішим є потенціал економічного зростання, і навпаки,

чим вище рівень економічного розвитку суспільства, тим більше можли-

востей для прогресивного всебічного розвитку людини. На фоні збіль-

шення сукупних витрат на розширене відтворення сукупного робітника ефект від використання споживчої вартості робочої сили підвищеної якос-

ті зростає більш високими темпами, ніж вартість останньої. Більш того,

отриманий ефект не вичерпується протягом одного чи кількох виробничих циклів, а має необмежений характер з можливістю передачі із покоління в покоління9.

3) відтворення суспільного продукту: засобів виробництва й проду-

ктів особистого споживання;

4) відтворення виробничих відносин, у т.ч. техніко-, організаційно-

та соціально-економічних.

Національне відтворення представляє собою розгалужену рухли-

ву систему взаємозв’язків продуктивних сил, виробничих відносин, відпо-

відних організаційно-регулятивних форм та форм господарювання, що зу-

мовлені виробництвом, розподілом, обміном і споживанням ВВП та наці-

9 Див.: Медведев В. А. Перед вызовами постиндустриализма: Взгляд на прошлое, настоящее и будущее экономики России. - М.: Альпина Паблишер, 2003. - C. 201-204.

121

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

онального багатства й охоплюють усі сфери життєдіяльності людини та суспільства (екологічну, економічну, соціальну, духовну, політичну).

Його структурні пропорції та якісні параметри досліджуються у межах двох комплементарних методологічних підходів. Підґрунтя першо-

го було закладено К. Марксом, розвинуто у межах політичної економії і неомарксизму, апробовано у Балансі народного господарства (БНГ). Дру-

гий підхід формується на засадах теорії факторів виробництва і законі Ж.-

Б. Сея, спирається на матричні моделі С. Кузнеця і В. Леонтьєва й отри-

мує свого найвищого розвитку у Системі національних рахунків ООН

(1993 р.) і Міжгалузевому балансі (таблиці "витрати - випуск").

В умовах сьогодення основні відмінності між вказаними підходами полягають у рівні відображення суспільно-економічного буття. Методика БНГ досліджує відтворювальні взаємозалежності на глибинному рівні причинно-наслідкових зв’язків на противагу від методики СНС, в якій пе-

ревага віддається функціонального аналізу поверхових форм прояву гли-

бинних (фундаментальних) економічних явищ і процесів.

Більш розгорнутий і певною мірою синтезований опис процесів від-

творення та взаємовідносин між видами економічної діяльності містить таблиця "витрати – випуск", що базується на даних національних рахунків і виконує деталізуючу функцію. Її застосування відкриває можливості що-

до характеристики потоків товарів та послуг, аналізу структури національ-

ної економіки, наслідків зміни цін, вартісних пропорцій, прогнозування розвитку макроекономічних процесів10.

Таблиця "витрати – випуск" складається з трьох основних частин, які мають назву квадрантів (табл. 6.1). В її колонках відображено вартісний склад валового випуску за видами економічної діяльності в розрізі витрат окремих видів товарів та послуг, використаних у процесі виробництва (І

квадрант), і створенні доданої вартості (ІІІ квадрант). У рядках - викорис-

тання кожного виду товарів та послуг на проміжне споживання і кінцеве використання(ІІ квадрант).

Для кожного виду діяльності загальний обсяг випуску дорівнює

10 Див.: Пухтаєвич Г. О. Аналіз національної економіки: Навчальний посібник. -

К.:КНЕУ,2005. – С. 25-32.

122

Глава 6. СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА

123

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

обсягу використання. Як випущені, так і використані товари та послуги,

відображені за вартістю їх споживання, тобто з включенням торгово-

транспортної націнки і непрямих податків за виключенням субсидій на продукти.

Зрозуміло, що продукція більшості галузей використовується і як проміжна, і як кінцева. Тому для аналізу важливою є частки, які припада-

ють на проміжну і кінцеву продукцію у валовому випуску галузі. Так, як-

що переважає частка проміжної продукції, то для такого виду економічної діяльності або конкретної галузі властива зацікавленість у розвитку інших галузей, їх економічному зростанні. Якщо ж частка кінцевої продукції пе-

реважає, то для ефективного функціонування цієї галузі більш важливим є зростання особистих доходів та сукупного попиту на її продукцію.

У першому випадку

де Xij - проміжне споживання підприємствами і-ого виду економічної дія-

льності продукції, створеної підприємствами j-ого виду економічної діяль-

ності.

У другому – навпаки:

GP GP

Крім того, треба відзначити, що економічне зростання, яке вимірю-

ється динамікою ВВП, має місце лише тоді, коли темпи зростання валово-

го випуску перевищують темпи зростання проміжного споживання:

Після розрахунку усі вищеназвані фактичні пропорції і співвідно-

124

Глава 6. СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА

шення підлягають подальшому аналізу і розглядаються:

в динаміці за допомогою індексних і темпових показників, а та-

кож часткових і комплексних показників внутрішніх структурних зрушень;

у співставленні з провідними прогресивними тенденціями у ди-

наміці відтворювальної структури та, якщо це можливо, із оптимальним та граничними значеннями;

з точки зору виявлення внутрішніх та зовнішніх факторів фор-

мування відтворювальних пропорцій і визначення ступеня та характеру впливу цих факторів на структурну мінливість (факторний кореляційно-

регресивний аналіз);

як фактор впливу на соціально-економічну та екологічну ефекти-

вність національного відтворення11, і продуктивність його окремих стру-

ктурних компонентів.

Отримана інформація стає вихідною для макроекономічного прогно-

зування, програмування і індикативного планування, а також розробки стратегії і тактики соціально-економічної політики держави.

Окрім кількісних та структурних показників національному відтво-

ренню як складному комплексному феномену притаманний певний уніка-

льний якісний набір рис (табл. 6.2), який виникає і розвивається на основі

діалектичних взаємозв’язків загального, особливого та одиничного.

Загальні характеристики національного відтворення на початку ХХІ сторіччя притаманні усім без винятку макроекономічним системам.

Насамперед, на увазі маються:

еволюційність (саморозвиток) – якісна мінливість у відпо-

відь на зміни зовнішнього середовища і внутрішні трансформаційні стимули заради збереження своєї цілісності та якісної визначеності;

самоорганізація - спроможність до спонтанного або цілеспрямо-

ваного упорядкування макросистеми за рахунок внутрішніх факторів,

під час якого ускладнюється її структура та/або вдосконалюються ме-

ханізми функціонування, регулювання і розвитку;

циклічність – хвилеподібні періодичні коливання ділової акти-

11 Докладно див.: Эффективность общественного производства: сущность и меха-

125

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

вності та макроекономічних показників;

Таблиця 6.2.

Характеристики національного відтворення України

зв’язків і підвищення залежності національних економік від глобаль-

низм роста / В. Н. Тарасевич. – К.: Вища школа, 1991. - С. 103-122.

126

Глава 6. СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА

них відтворювальних процесів, що, зокрема, проявляється в синхроні-

зації економічних циклів у різних країнах та регіонах світу;

полісистемність (комплексність) – багатовимірність суспіль-

ного відтворення, приналежність його суб’єктів різним підсистемам

(економічній, екологічній, соціальній, політичній, духовній, інституці-

ональній), що зумовлюють складну взаємозалежність, взаємомінливість та взаєморухливість останніх;

багатоукладність - одночасне співіснування у межах макроси-

стеми різноманітних форм власності і господарювання як відносно окремих підсистем, що разом приймають участь у суспільному відтво-

ренні. Між ними складаються як відносини взаємозалежності, коопе-

рації і співробітництва, так і взаємозамінності, суперництва за ресурси,

конкуренції за найбільш прибуткові варіанти вкладення капіталу тощо.

Друга група рис є особливою і відображає визначальні характери-

стики (атрибути) окремих груп країн, об’єднаних за певним критерієм. Із наявних структуризацій доцільно обрати ту, що узагальнює особливості розвитку країн – лідерів. Саме механізми їх соціально-економічної дина-

міки здійснюють найбільший вплив на функціонування і розвиток глоба-

льної економічної системи, задають для інших країн приклад для крити-

чного порівняння і розумного наслідування. Серед особливостей суспі-

льного відтворення країн розвинутого центра на найбільшу увагу заслу-

говують такі його риси, як:

гуманізація і соціалізація - зміна цільових пріоритетів суспі-

льного відтворення в напрямку хомоцентризма. Виведення у центр системи економічних координат людини в усьому різноманітті її внут-

рішніх потенцій та активних проявів (як творця, підприємця, власника,

виробника, споживача, заощаджувача, інвестора тощо);

креативність – часткове витіснення творчістю традиційних форм праці, підвищення ролі і значення безперервності креативного мислення в економічному житті суспільства12;

12 За результатами досліджень відомого теоретика менеджменту Р. Фостера питома вага професій творчої праці в останньому десятиріччі ХХ ст. становила: у США – 73%, Німеччині – 70%, Великобританії – 72%, Японії – 70%. (Див.: Р. Фостер, С. Каплан. Созидательное разрушение. – М.: Альпина, Бизнес Букс, 2005. – С. 236-240).

127

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

інноваційність - систематичне впровадження нововведень як імператив поведінки будь-якого економічного суб’єкта, спрямованої на самозбереження (виживання) і саморозвиток у мінливому зовнішньому середовищі;

екологізація (сталий розвиток) - досягнення певної гармонії

задоволення потреб майбутніх поколінь; б) дбайливе відношення до на-

явних глобальних ресурсів і екологічного потенціалу; в)

справедливий розподіл витрат на охорону навколишнього середовища,

а також вигод економічного розвитку між країнами і усередині країн,

між нинішнім і майбутнім поколіннями13;

інтелектуалізація – ротація інтенсивних факторів економіч-

ного зростання і визнання інтелектуального ресурсу, нематеріальних активів, як продуктів його використання, та наукомістких технологій провідним каталізатором соціально-економічної динаміки;

інформатизація – посилення ролі інформації і знань в усіх сферах людської життєдіяльності, зростання питомої ваги інформацій-

них товарів (продуктів) у сфері ринкового і позаринкового обміну та збільшення значення інформаційного ресурсу як складової національ-

ного багатства, підвищення кількості зайнятих в інформаційному бізне-

сі тощо;

віртуалізація - прискорена втрата зв’язку між зростанням провідних індикаторів макроекономічної кон’юнктури (агрегованих фондових індексів) із реальною динамікою виробництва благ і послуг внаслідок невідповідності між балансовою і ринковою вартістю провід-

них корпорацій, що поглиблюється у міру збільшення нематеріальних

"невидимих" активів, якими володіють останні14;

13Ці пункти становлять основу Стратегії сталого розвитку, яка схвалена Генеральною Асамблеєю ООН (Див.: Наше общее будущее. Доклад международной комиссии по окружающей среде и развитию. - М., 1989. - 25 с.)

14Наприклад, фірма Netscape – розробник програми для прогляду Інтернет-

сайтів та пошуку інформації в мережі Інтернет – має ринкову вартість, що перевищує 3 млрд. дол. при вартості основних і обігових фондів 17 млн. дол. У компанії Hewlett-

128