book03

Глава 7. РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

держави.

Такий підхід до визначення функцій держави в економіці не може вва-

жатися конструктивним. Перш за все, слід наголосити, що "невидима рука ринку" і "регулююча рука держави" у дійсності не є антиподами. Сучасне су-

спільство є складною системою, в якій окремі елементи формуються і функ-

ціонують як за рахунок самоорганізації, так і свідомої організації. Якщо ми будемо розглядати ринок як підсистему суспільства, якій властиве саморегу-

лювання, то ми зустрінемо в ній елементи, свідомо контрольовані і регульо-

вані. Прикладом може слугувати жорстка організація і планування на окре-

мих підприємствах, які діють в умовах конкурентного середовища і економі-

чної свободи.

Щодо держави, то як регулюючий механізм по відношенню до ринку вона виступає свідомо управляючою підсистемою, для якої, одночасно, хара-

ктерними є спонтанні процеси. Останні проявляються у прагненні економіч-

них суб'єктів реалізувати, в першу чергу, приватні інтереси. Добре відомим є факт існування досить жорсткої конкуренції між державними службовцями за кар'єрне просування з метою доступу до більшого обсягу економічних благ.

Іншим прикладом може бути прагнення досягнення власної вигоди у виборчому процесі і сфері формування економічної політики. Ще Й. Шумпетером було відзначено, що під час виборчого процесу численні ка-

ндидати намагаються продавати виборцям свої програми, точно так же, як,

наприклад, виробник автомобіля намагається продавати свою продукцію спо-

живачам на ринку32.

Відомий дослідник поведінки інституціональних структур у сфері полі-

тики Дж. Бьюкенен стверджував, що «людина, яка здійснює вибір, ототож-

нює свої економічні інтереси з благами, які мають для неї суб'єктивну цін-

ність. Така поведінка характерна не тільки для ринку, але й політи-

ки...Застосування концепції обміну до аналізу політики спростовує відому фі-

лософську оману, що люди приймають участь у політичній діяльності, моти-

32 Й. Шумпетер. Теория экономического развития. – М.: Прогресс, 1983. – С. 223.

159

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

вуючись загальним прагненням до пошуку добра, справедливості і краси»33.

Отже, регулювання і саморегулювання ні в якому разі не можна проти-

ставляти одне одному, оскільки в сучасних умовах розвитку економіки вони не виключають, а доповнюють одне одного. Система державного регулюван-

ня економіки не витісняє ринок, а розвивається разом з ним, приєднується до нього, видозмінюючи тим самим механізм суспільної координації економіч-

них інтересів.

З іншого боку, закономірності еволюції сучасних економічних систем визначають роль держави не просто як компенсатора недосконалості ринку, а

як суспільного інституту, який виражає і забезпечує реалізацію загальнонаці-

ональних інтересів, не обмежуючись при цьому тільки сферою економіки.

Західна цивілізація, яка йшла шляхом розмивання общинної організації життя, поступово розробила нову форму інтеграції і саморегуляції. При пере-

ході до індустріального типу розвитку створювалися нові інтегруючі механі-

зми, засновані на особистій політичній і економічній свободі індивідів, які у процесі життєдіяльності формують загальні інтереси. Це різного роду угоди,

концесії, асоціації - союзи промисловців і підприємців, асоціації банкірів та торгово-промислові палати, релігійні організації, які не є елементами держа-

ви, але і не виступають у якості чисто ринкових структур. Тут слід назвати і такі утворення, як профспілки, численні інститути соціального партнерства,

спілки споживачів, екологічний рух, які виступають реальними учасниками і суб'єктами регулювання економічних і соціальних процесів.

Суспільство, яке функціонує завдяки таким механізмам, називається громадянським суспільством. У якості його основних складових виступають практично всі елементи соціальної, професійної, демографічної, національної,

конфесіональної, культурної, духовної і іншої самоорганізації суспільства.

Основою громадянського суспільства є механізм саморегулювання,

який дозволяє людині реалізувати свою подвійну природу як індивідуального

33 Бьюкенен Дж. Избранные труды. Серия: Нобелевские лауреаты по экономике. – М.: Таурус-

Альфа, 1997. – С. 327.

160

Глава 7. РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

і суспільного організму. Відбувається поступове усвідомлення не тільки своїх егоїстичних інтересів, але й інтересів різних груп. Такі інтереси неможливо реалізувати безпосередньо, тому вони знаходять своє опосередковане втілен-

ня у формуванні суспільних організацій, а держава виступає офіційним вира-

зником загальних інтересів.

Отже, задачі держави пов'язуються не тільки з коригуванням недоліків ринку. Вони передбачають визнання його ролі у забезпеченні балансу суспі-

льних інтересів, соціальної стабільності і захисту національних інтересів при проведенні як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Мова йде, зокрема, про передачу регулюючих функцій не ринку, а інститутам громадянського суспі-

льства. У сучасних умовах третьою регулюючою силою суспільства є грома-

дянське регулювання, під яким розуміється діяльність різних суспільних ін-

ститутів і утворень, що спрямована на вирішення їх завдань та здійснює пев-

ний вплив на економічні процеси.

Виходячи з вищевикладеного, досліджувати функції держави, а тим са-

мим і встановлювати певне співвідношення між саморегулюванням, держав-

ним і громадянським регулюванням у конкретній економіці слід на основі пі-

знання конкретно-історичних умов розвитку країни і цілої низки інституцій-

них чинників, що здійснюють вплив на нього і, між іншим, більшість з яких є складовою інфраструктури громадянського суспільства.

Одним із визначальних факторів, що впливають на встановлення того чи іншого сполучення механізмів саморегулювання, державного і громадян-

ського регулювання у кожній конкретній економіці є економічні умови роз-

витку країни в певний історичний період. Тут повинні бути враховані: рівень продуктивних сил, структура економіки, ступінь розвиненості ринкових від-

носин (адекватність відносин власності ринковій формі зв'язку, інфраструк-

тура, існуючий тип конкуренції тощо).

Економічні фактори визначають і пріоритетне використання тих або інших форм економічної політики. Так, акцент на переважне застосування бюджетних важелів впливу на економіку в кейнсіанській моделі обумовили дві обставини. По-перше, різке збільшення з періоду "Великої депресії" феде-

161

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

рального бюджету США абсолютно й щодо ВВП країни. По-друге, крах ви-

ключно грошового регулювання кон'юнктури у даний період. Відмова від бюджетних важелів в консервативній моделі, навпаки, була викликана їх не-

ефективністю в умовах посилення інфляції і стрімкого зростання бюджетних дефіцитів, які зберігалися навіть у період переходу економіки у фазу підйому.

Економічні фактори, що спричиняють наявність тих або інших форм впливу на економіку, у реальній дійсності сполучаються з дією соціальних факторів. Іншими словами, економічний вплив повинен мати певну соціальну базу як для сприйняття, так і для впровадження у суспільну свідомість ідей регулювання.

Оскільки економічна політика держави формується в результаті взає-

модії та боротьби різних економічних інтересів і є їх рівнодіючою, то завжди існує можливість тиску на державні інститути різних політичних сил. Досить сильний вплив структур, певною мірою зацікавлених у збереженні соціально-

економічного устрою, може звести нанівець можливість функціонування об-

раної моделі поєднання ринкових і свідомо регулюючих засад. Тому необхід-

ною умовою функціонування обраної моделі регулювання є наявність соціа-

льних верств, що мають досить сильні економічні інтереси і стимули забезпе-

чити виконання поставлених цілей, достатній рівень розвитку інститутів гро-

мадянського суспільства і їх здатності здійснювати громадянське регулюван-

ня економіки.

Крім розглянутих соціально-економічних факторів, що визначають мо-

дель регулювання національної економіки, значну роль у її формуванні віді-

грають і такі вироблені на протязі багатьох поколінь елементи, як стан суспі-

льної свідомості, культура, релігія, пануючі морально-етичні норми та цінно-

сті тощо. Вони здійснюють значний вплив на характер економічного розвитку і, у підсумку, визначають національну специфіку моделі ринкової економіки.

Так, успішне функціонування японської моделі, що припускає всеосяж-

не втручання держави майже в усі сторони громадського життя, стало мож-

ливим тільки завдяки особливим національним рисам японців, таким як схи-

льність до погоджених дій на всіх рівнях - від індивідуального до суспільно-

162

Глава 7. РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

го, притаманний нації колективізм і патерналізм. Ці риси виражаються у по-

чутті причетності та лояльності до певної соціальної і виробничої спільноти;

високому рівні національної самосвідомості, пріоритеті інтересів нації над ін-

тересами конкретної людини, готовності йти на матеріальні жертви заради добробуту країни. Ці ж фактори визначають і неможливість посилення тота-

літарних тенденцій і реалізації державних інтересів на шкоду суспільним.

З іншого боку, в моделі економіки США, яка сформувалася всім ходом історичного процесу становлення і розвитку підприємницьких структур у да-

ній країні, психологія вільного підприємництва й індивідуалізму виступає ви-

значальним фактором зведення до мінімуму державного втручання в еконо-

міку. Досить розвинена демократія, що гарантує волю кожному в плані захис-

ту його інтересів за допомогою законів, є надійним гарантом проти можливо-

го державного придушення приватних інтересів.

При конкретному сполученні факторів формування тієї чи іншої моделі регулювання, частка держави і ринку в цих моделях ніколи не була жорстко визначеною. Навіть у досить ліберальних національних моделях, де регулю-

ючий вплив держави було зведено до необхідного мінімуму, мали місце пері-

оди посилення ролі держави. І, навпаки, жорстко централізовані економічні системи «допускали» у свій механізм регулювання ринкову стихію. І в пер-

шому, і в другому випадках економічна система тільки вигравала.

Звичайно, що зміна співвідношення між механізмами регулювання зу-

мовлюється необхідністю підвищення ефективності соціально-економічного розвитку країни, тими пріоритетами, які висуваються на відповідному істори-

чному етапі розвитку суспільства. Дані пріоритети можна умовно звести до соціальних (наприклад, вирішення проблем зайнятості та соціальної справед-

ливості) і економічних (наприклад, стимулювання економічного зростання,

подолання інфляційних тенденцій, підвищення конкурентоспроможності еко-

номіки) напрямів трансформації траєкторії руху національної економіки. По-

внота і ступінь реалізації таких пріоритетів є критерієм досягнення оптима-

льності співвідношення цих механізмів, свідоцтвом стабільності економічної системи. В якості узагальнюючого критерію оптимальності взаємодії механі-

163

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

змів регулювання національної економіки можна застосовувати показник ма-

ксимізації суспільного добробуту. Він містить у собі як кількісні (наприклад,

темпи економічного зростання, обсяги ВВП на душу населення, обсяги спо-

живання окремих товарів тощо), так і якісні (індекси розвитку людського по-

тенціалу, індекс інтелектуального потенціалу, рівень медичного обслугову-

вання, тривалість життя, стан навколишнього середовища і т.п.) складові, що дозволяє системно аналізувати результативність розвитку суспільства.

7. 3. Системні функції держави і особливості економічного

регулювання в Україні

Держава, як особлива підсистема суспільства, для підтримання його ці-

льності повинна відображати інтереси всіх верств суспільства з метою недо-

пущення порушення рівноваги, збурень на мікрота макрорівнях економіки,

які розростаючись, могли б привести до руйнації системи в цілому. З іншого боку, як самостійна підсистема, держава сама є певною цільністю, яка може розвиватися незалежно від суспільства. На основі цих особливостей розгля-

немо функції держави по відношенню до економіки.

У якості представника всіх громадян країни держава за допомогою за-

конодавчої, виконавчої та судової влади структурує і погоджує інтереси всіх членів суспільства і соціальних груп. Це проявляється у підтриманні право-

порядку і регламентації взаємовідносин з іншими державами від імені і в ін-

тересах самих громадян, тобто у реалізації загальнонаціональних інтересів.

Держава формує правові межі функціонування економіки (розробляє правила гри) і гарантує їх виконання. Так, уряди забезпечують права власності, умови виконання угод, тобто створюють правовий простір для різного роду транс-

акцій в економіці.

Разом з цим держава підтримує існуючі економічні відносини і ринок як основну форму зв'язку між господарюючими суб'єктами, а також головну умову існування ринку - конкуренцію. У цій функції держава забезпечує ві-

164

Глава 7. РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

льний доступ на ринки і правове обмеження руйнівних форм прояву монопо-

льної влади, які знижують ефективність використання ресурсів і наносять збиток споживачам і виробникам певних видів продукції.

Підтримуючи ринкову форму зв'язку, держава має враховувати і компе-

нсувати зовнішні ефекти ринку (екстерналії). Останні представляють собою пов'язані з економічними трансакціями витрати (вигоди), які несуть (отриму-

ють) не продавці або споживачі, а особи, які безпосередньо не приймають участі в угодах. Самі учасники трансакцій не враховують екстерналії при ви-

рішенні питання про свою діяльність. Прикладом таких зовнішніх ефектів може слугувати забруднення навколишнього середовища, яке супроводжує процеси виробництва і споживання продукції. Тому важливою функцією держави є управління такими втратами або вигодами з метою як підтримання ринкових стимулів у економічних агентів, так і забезпечення національних інтересів.

Оскільки для нормальної життєдіяльності суспільства є необхідним стійкий і по можливості безконфліктний розвиток всіх його підсистем, то пе-

ред державою виникає завдання гармонізації різних сфер суспільства. На практиці виявляється, що ринкова форма організації окремих елементів соці-

альної інфраструктури не завжди забезпечує їх прибуткове функціонування, а

значить й інтерес приватного сектора. Тому держава бере на себе організацію діяльності або стимулює приватний сектор до бізнесу у таких галузях, як охо-

рона здоров'я, освіта, культура, наука. Тим самим створюються умови гармо-

нійного розвитку всіх сфер суспільства.

Необхідність зазначеної гармонізації вимагає від держави таких дій, які б запобігали конфліктам між поведінкою індивідів як суб'єктів ринкових від-

носин, і їх поведінкою, як суб'єктів інших соціальних відносин. Тому держава за рахунок перерозподілу доходів підтримує умови нормальної життєдіяльно-

сті всіх членів суспільства.

Економічна ситуація в Україні виходить далеко за рамки ліберальних концепцій, які так наполегливо пропонували прихильники Вашінгтонського консенсусу. Довготривалий і нерезультативний шлях реформування вітчиз-

165

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

няної економіки у плані формування в ній моделі, націленої на розвиток, по-

казав, що відсутність пізнання глибинних історичних особливостей країни приводить до впровадження таких варіантів реформ, які не сприймаються су-

спільною свідомістю.

Саме тому при побудові національної моделі регулювання нагальною потребою є пошук загальних закономірностей функціонування і взаємодії сфер ринку і держави, впливу на них громадянського регулювання, а також з'ясування того, як ці закономірності трансформуються у конкретних істори-

чних умовах певної країни. Від розуміння характеру формування співвідно-

шення регуляторів в економічній системі залежить і сама можливість вирі-

шення конкретних питань про ефективність управління економічними проце-

сами за допомогою заходів економічної політики.

За роки реформування в Україні виникли майже всі основні ринкові ін-

ститути. Старі інституціональні структури централізовано-планового управ-

ління зазнали серйозних модифікацій або зовсім були витіснені новими еле-

ментами. Ринок отримав можливість функціонувати на основі взаємодії попи-

ту і пропозиції, які визначають відповідні економічні інтереси господарюю-

чих суб'єктів. З іншого боку, сформувались важелі державного макроеконо-

мічного регулювання, які дозволяють у певних межах впливати на економіч-

ну поведінку. Однак, становлення і розвиток формальних інститутів ще дале-

ко не завершено. Сьогодні в Україні старий інституціональний каркас вже зруйновано, а новий ще недобудовано. Все це вимагає відповідних змін ролі держави.

"Роль держави якісно відрізняється на етапах становлення, формування ринкової економіки і в умовах, коли функціонує добре злагоджена і відрегу-

льована економіка ринкового типу. Самоорганізація, а ринок – класичний зра-

зок самоорганізації, притаманна досить стійким системам і мало ефективна у період переходу від однієї системи до іншої", – стверджує відомий російський вчений Л. Абалкін. Очевидно, що лібералізація економіки при слабкості або деградації державних інститутів здатна привести до непередбачених резуль-

татів. Тут визначаюче значення має не просто радикалізм або ступінь лібера-

166

Глава 7. РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

лізації, не поступовість або швидкість темпів реформування, а сила або слаб-

кість державних інститутів.

Отже, держава у перехідній економіці має бути сильною. Ця сила поля-

гає в тому, що виступаючи ініціатором реформ і створюючи демократичні ін-

ститути, держава за рахунок жорсткого економічного регулювання могла б запроваджувати в життя нею ж самою прийняті закони. Якщо держава слабка,

вона не може забезпечити регулятивних та інституціональних умов для фун-

кціонування ринку. Ніякий інститут, окрім держави, не може сформувати ри-

нкову систему господарювання з усіма її інститутами і забезпечити виконан-

ня ринкових правил. Таким чином, з одного боку, держава у своїй економіч-

ній політиці має слідувати ліберальним тенденціям, а з іншого – вводити рин-

кові відносини у прийнятні для суспільства межі.

Аргументи на користь посилення регулюючих функцій держави в укра-

їнському суспільстві знаходяться в площині історичних і національних особ-

ливостей країни, для якої були притаманні традиції сильної державності.

Цьому сприяли:

1. Історично довготривалий час існування колективістських утворень.

Так, на протязі значного історичного періоду найважливішим соціальним ін-

ститутом була селянська територіальна община. У її межах затверджувались принципи зрівнялівки, колективізму і особливої політичної культури. Корпо-

ративна ж структура суспільства потребує сильної централізованої держави,

яка пов'язує общини, здійснює функції управління, розпорядження власністю,

ідеологічного, духовного, політичного контролю тощо. Влада при цьому є необмеженою і не стиснута ніякими рамками, повністю підпорядковує суспі-

льство.

2. Християнська релігія і, в подальшому, як не парадоксально, комуніс-

тична ідеологія. Християнство виникло як вчення, що протистоїть класовій диференціації і соціальній нерівності, тому на ранніх етапах ідея соціалізму була виражена в ньому досить сильно. Православне християнство виховувало і стверджувало колективізм (соборність) і підтримувало державну владу, на-

діляючи правителя значною владою і оточуючи його особу містичними мож-

167

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

ливостями прийняття єдино вірного рішення.

3. Інертність економічного мислення. Планова система командної еко-

номіки і довготривале обмеження можливостей використання права економі-

чного вибору сформували особливий тип суспільної свідомості, для якого ха-

рактерні пасивність, нездатність до здійснення самостійної діяльності, надія на всемогутність державної влади.

Слід також визнати, що сучасне перехідне суспільство в нашій країні є неоднорідним за своєю соціальною структурою. До влади приходять предста-

вники різних соціальних верств і виражають, в першу чергу, власні інтереси.

Останні далеко не завжди повною мірою співпадають із суспільними. Вивча-

ючи основні риси українського суспільства, дослідники відзначають нерозви-

неність у ньому інститутів громадянського суспільства та його побудову на принципах олігархічної клановості. Приватні, корисливі групи олігархів всі-

лякими способами деформують державну політику в інтересах власного зба-

гачення. Це проявляється у тому, що економічна політика уникає тих напря-

мів, які невигідні олігархам і сприяє здійсненню тих цілей, які бажані для них. Так, олігархи всіляко гальмують розвиток прозорої конкуренції, дійово-

го і неупередженого судочинства, не допускають вільного виходу на ринок і відходу з нього.

У таких умовах необхідно за рахунок суспільних механізмів протидіяти загрозам бюрократизації державного апарату, загостренню політичних супе-

речностей, які виникають між інтересами, програмами і діями різних партій і соціальних груп. А такі механізми можуть сформуватися тільки у громадян-

ському суспільстві, яким, на жаль, наша країна ще не являється. Тому прин-

ципово важливим для закінчення перехідного періоду буде поєднання реформ у економічній і політичній сфері. У кінцевому рахунку тільки демократія до-

зволить створити ефективну модель соціально-економічного розвитку.

168