2.2. Особливості ринку праці та зайнятості населення Житомирської області

Останнім часом на ринку праці Житомирської області спостерігається спад трудової активності та зменшення кількості зайнятих, однак це відбувається не значними темпами. Аналіз сфери зайнятості населення дозволять краще зрозуміти напрямки соціально-економічного та промислового стратегічного розвитку регіон (табл. 2.2):

Таблиця 2.2

Економічна активність населення Житомирської одласті у динаміці

Показники	2005 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010р. (%)
					до 2005р.	до 2008р.
Економічно активне населення (тис. осіб) - у віці 15-70 років -у працездатному віці	632,5 589,9	622,1 568,5	621,8 556,2	621,1 552,3	–1,8 –6,4	–0,2 –2,3
у т. ч.: зайняте населення (тис. осіб) - у віці 15-70 років - у працездатному віці	570,6 505,6	568,2 514,6	555,2 489,6	560,3 491,5	–1,8 –2,8	–1,4 –4,5
безробітне населення (тис. осіб) - у віці 15-70 років - у працездатному віці	61,9 61,7	53,9 53,7	66,6 66,6	60,8 60,8	–1,8 –1,5	12,8 12,8
Середня тривалість безробіття (за методологією МОП)	7	6	6	6	14,3	–
Рівень економічної активності , %	–	64,5	65,3	90,2	25,7	–
Рівень зайнятості, %	–	58,9	58,3	59,5	0,6	–
Рівень безробіття (за методологією МОП), %	–	8,7	10,7	9,8	1,1	–

Чисельність економічно активного населення з 2008 по 2010 рр. зменшилась на 1тис. чол., за рахунок осіб працездатного віку (16,2 тис.), тоді ж як чисельність економічно активного населення у віці 15–70 років майже не змінилась. Співвідношення економічно активної частини жінок працездатного віку до чоловіків у 2010 році становило 48,9% до 51,1% відповідно (в 2009 ж році більшість становили жінки), а міського населення до сільського – 53,8% до 46,2% відповідно.

Чисельність зайнятих, яка включає зайняте населення в особистому селянському господарстві та кадрових військових, у всіх сферах економічної діяльності області з 2001 по 2010 рр. наведена на рисунку 2.2:

Рис. 2.2. Чисельність зайнятого населення Житомирської області в динаміці, тис. осіб

Найбільшу зайнятість у 2010 р. мали жінки – 50,9%, чоловіки ж відповідно – 49,1%. Дані рівня зайнятості населення за віком, статтю та місцем проживання області свідчать про те, що рівень зайнятості жінок перевищує рівень зайнятості чоловіків на 1,8%, а рівень зайнятості міського населення більший, ніж рівень зайнятості сільського населення на 3%, однак слід враховувати, що до зайнятих відносять також ту категорію населення, що має одноосібне домашнє господарство, тобто насправді в сільській місцевості набагато нижчий рівень зайнятості, ніж в містах.

Зайняте населення за видами економічної діяльності області зменшилося з 568,2 тис. осіб у 2008 р. до 560,2 тис. осіб у 2010 р. Аналізуючи динаміку зайнятості, ми бачимо, що зміни відбулися: збільшення зайнятих – у сфері державного управління – на 24,3%; скорочення зайнятих – у сільському та лісовому господарстві, мисливстві (на 4%), в промисловості 11,5%; стабільною динамікою поступового збільшення характеризуються торгівля, діяльність транспорту та зв’язку, державне управління. Чисельність зайнятих за видами промислової діяльності області періоду 2000–2010 рр. має тенденцію до скорочення: з 114,0 до 85,1 тис. осіб. Аналіз даних свідчить про такі зміни: збільшення зайнятих – у металургії та обробці металу (на 1,1 тис. осіб) та у виробництві деревини (на 0,8 тис. осіб); скорочення зайнятих – у легкій промисловості (на 9,3 тис. осіб), у машинобудуванні (на 7,9 тис. осіб) та у виробництві неметалевих виробів (на 6,8 тис. осіб); незначне збільшення чисельності зайнятих спостерігається у виробництві й розподілі електроенергії, газу та води (на 0,1 тис. осіб).

Скорочення кількості зайнятих у сільському господарстві є наслідком зменшення кількості посівних площ та поголів’я худоби, через нерентабельність даного виду діяльності, так якщо рівень рентабельності вирощування деяких видів рослин сягає 108%, то в тваринництві ситуація є набагато гіршою, починаючи із 1995 року даний показник є від’ємне значення майже за всіма видами продукції. Особливо це стосується великої рогатої худоби та птиці, де рівень рентабельності у 2010 році складав – 35,в та – 53,4% відповідно.

Так, у 2010 році посівні площі сільськогосподарських культур становили 720,5 тис. га, що на 1% менше, ніж у 2008 році, на 11%, ніж у 2005р. та на 28%, ніж у 2000 р, особливо це стосується зернових та кормових культур, що позначається на вартості вирощування худоби та птиці. Що ж до технічних культур, то тут не існує сталої тенденції. Так починаючи з 1990 року до 2000 площі технічних культур зменшувалися, однак з 2005 року почали знову розширюватися і у 2010 році сягнули показників 2010 року за рахунок вирощування соняшника, ріпака та сої. Однак посівні площі цукрових буряків скоротилося на 73% в порівнянні з 1990 роком, а льону-довгунця у 2009 на 98%, у 2010 ж році ця культура взагалі не вирощувалась у зв’язку з занепадом «Житомирського льонокомбінату», а якому працювало близько 10 тисяч працівників. Тобто, як бачимо, сільське господарство та промисловість тісно пов’язані між собою і спад в одній галузі неминуче потягне за собою іншу.

Щодо зайнятості населення за районами області, то слід зазначити, що останніми роками в більшості малих поселень відбувається стала тенденція до зменшення чисельності зайнятих у всіх сферах діяльності: у Бердичівському, Ружинському, Червоноармійському, Черняхівському та Чуднівському районах чисельність зайнятого населення скоротилась удвічі, а в Андрушівському, Баранівському, Брусилівському, Лугинському, Коростенському, Малинському, Коростишівському, Олевському – утричі; найменше скорочення спостерігається у містах Житомир (1,2%), Коростень (13,0%), а також у Житомирському районі (20,0%). Отже, спад виробництва, дестабілізація соціально-економічного та фінансового стану протягом 1990–1999 рр. значно послабили економічну базу поселень області. Вузька спеціалізація виробництва, обмеженість вибору професій, недостатня кількість робочих місць, нерозвиненість сфери обслуговування призводять до ускладнення ситуації у сфері зайнятості

Нестабільною є динаміка ділової активності малого бізнесу Житомирської області. Так з 2000–2007 року спостерігається збільшення кількості малих підприємств, у 2008 році кількість підприємств зменшилась, у 2009 році – збільшилась, у 2010 році знову зменшилась. У 2010р. кількість найманих працівників на малих підприємствах зменшилось на 3687 чоловік у порівнянні з 2008 роком. Кожне четверте підприємство в області – промислове, кожне дванадцяте – сільськогосподарське. Незначна частина підприємств функціонує у сфері освіти, охорони здоров’я, культури і мистецтва. Щодо кількості малих підприємств за районами області, то їх найбільша кількість зосереджена на території м. Житомир –76 підприємств на 10 тис. осіб наявного населення та в Володар-Волинському і Коростишівському районах – 44 та 48 підприємств відповідно, для порівняння в 2008 році їх кількість становила в м. Житомир – 85, у Володар-Волинському та Коростишівскьму районах – 65 та 61 підприємство відповідно. На підприємствах малого бізнесу у 2010 р. було зайнято 47,2 тис. осіб, що більш ніж на 9% перевищує рівень 2000 р. На промислових підприємствах малого бізнесу області зайнято третину працівників, у торгівлі – 25%, у сільському господарстві – 14%, у будівництві – 9%. З урахуванням працівників, що виконують роботи за договорами, сумісників, а також підприємців, що працюють без створення юридичної особи, у малому підприємництві області зайнято понад 105 тис. осіб, тобто кожен п’ятий зайнятий – мешканець області.

Зростання інвестиційних вкладень у сфери економіки області, орієнтація на промислове виробництво, удосконалення фінансово-кредитної та податкової сфер і спричинили зміни у чисельності зайнятих та її структурі. Але слід зазначити і негативні моменти, серед яких: брак чітких програм розвитку пріоритетних сфер економіки, значне зношування засобів праці, відсутність інноваційних процесів (перспективними і цінними є вказівки тих підприємств, які мають стабільне, перш за все економічне становище, користуючись чи впроваджують новітні технології на своєму виробництві).

У Житомирській області за період з 2005 по 2009 рік спостерігається тенденція приросту капітальних інвестицій. У 2010 року цей показник становив 3019,1 млн. грн., що більше на 1883,5млн. грн., або майже у 2 рази порівняно з 2005 роком, коли розмір капітальних інвестицій становив 421,3 млн. грн., це є позитивним явищем, для розвитку області, а зокрема створенню нових підприємств та розширенню існуючих, однак слід також враховувати, що нові технології замінюють робочу силу і тим самим породжують структурне безробіття.

Ми вважаємо, що регіональна спрямованість інвестиційних надходжень в область обумовлена розвитком і розташуванням промислових підприємств, розвиненістю інфраструктури та природно-ресурсним потенціалом територій. Найбільший інтерес для інвесторів являє промисловість м. Житомира, де зосереджено четверту частину всіх підприємств області, які здійснюють свою діяльність у різних сферах економіки. Привабливими для інвестування є також міста Бердичів, Коростень та Новоград-Волинський, промислово-виробничий потенціал яких порівняно високий, а сфера економічної діяльності охоплює майже всі провідні види промисловості: машинобудівну, металообробну, хімічну, легку, добування та обробку каменю, переробку сільськогосподарської продукції.

Одним з головних факторів поглиблення бідності та соціальної нестабільності в суспільстві виступає безробіття, його необхідно віднести до найбільш значимих соціальних загроз національній безпеці. Світовий досвід говорить про те, що існують різні можливості знайти роботу, різні стандарти соціального захисту в разі безробіття і різні законодавчі норми щодо того, яким чином людину спонукали до пошуку роботи, в який спосіб і в якій формі надати допомогу безробітним.

Кількість безробітного населення області віком 15–70 років, визначених за методологією МОП, у 2010 році становила 60,8 тис. осіб, тоді ж як у 2008 – 53,9 тис. Більшість безробітних області у 2010 р. за місцем проживання становили мешканці міської місцевості (67,7%), а за статтю – чоловіки (65%). Рівень безробіття населення віком 15–70 років за методологією МОП скоротився з 13,5 % у 2001 р. до 9,8 % у 2009 р., що вплинуло на стан ринку праці. Графічно це можна побачити на рисунку 2.3:

Рис. 2.3. Чисельність безробітних (за методологією МОП) за тривалістю незайнятості

На момент становлення державності в Україні Житомирщина частково вже успадкувала серйозні проблеми у збалансуванні попиту і пропозиції на ринку праці. Останнім часом вони ще більше загострилися, причому головною їх ознакою стало згортання наявних і відсутність альтернативних нових робочих місць майже в усіх сферах економіки. Це призвело до розбалансування ринку праці за рахунок вивільнення працівників майже для всіх професійних груп. У 2010 р. спостерігалось зростання обсягів вивільнення працівників (3637 осіб), тоді ж як у 2005 р. – 3637 осіб.

В промисловості у 2010 році було вивільнено 773 працівника, що на 707 осіб менше, ніж в 2005 році, тоді ж як у сільському господарстві зменшилась кількість вивільнених на 338 осіб. Серед скорочених працівників переважають жінки – 1043 особи (або 53,3%), усіх вивільнених у 2010 р. Найбільше вивільнено працівників було у м. Житомир – 821 особа, Новоград-Волинському – 117 осіб, Коростені – 140, Житомирському районі – 105 та в Овруцькому – 258 осіб.

За даними обстеження обласного населення основними причинами втрат роботи є вивільнення з економічних причин та за власним бажанням – 39,8% та 41,0%, не працевлаштованих після закінчення загальноосвітніх і вищих навчальних закладів– 13,6%.

Рівень освіти має безпосередній вплив на показники безробіття, а отже і на кон’юнктуру ринку праці. У 2010 році неповну та базову вищу освіту мали – 67195 осіб (25,8%), тоді ж як повну – 69077 або 26,6% до облікової кількості штатних працівників. Кожний четвертий мав професійно-технічну базову або повну вищу освіту. Найбільша кількість працівників з вищою освіту була у сферах: державного управління – 49,3%, фінансової діяльності – 58,8%, дослідження та розробки – 52,0 та освіти – 49,7%, найменше ж працівників з вищою освітою у таких сферах, як рибальство та рибництво – 8,3% та сільському господарстві – 6,6%. Працівники іноді самі не зацікавлені вкладати кошти в свою професійну підготовку через відсутність коштів та достатніх стимулів для цього. Вкладення власних коштів працівників в освіту мають ризик бути не виправданими у зв’язку з можливою відсутністю відповідного робочого місця вакантного.

При вивченні структури населення у віці 15–70 років за тривалістю незайнятості (за методологією МОП) особливу увагу привертає тривале безробіття (понад один рік), обсяги якого у 2009 р. зменшилися до16,7%, у 2010 ж році збільшилися до 19,3%. Результатом такого тривалого безробіття є втрата трудових навичок, формування соціальної апатії, випадковість заробітків, а також негативні соціально-економічні та психологічні наслідки в житті окремої безробітної людини області, її родини та суспільства в цілому.