Загальні відомості 3

М іністерство освіти і науки України

Житомирський державний технологічний університет

Кафедра ПЗОТ

Група ПІ-40

Виконав Сергієнко А.П.

Перевірив Білодід Н.М.

м.Житомир 2009р.

Загальні відомості 3

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗИМОВОЇ ГОДІВЛІ І УТРИМАННЯ ОВЕЦЬ 3

Виконана робота 4

Запобігання. 5

Мінеральна підгодівля тварин. 6

Утримання овець взимку. 7

Аналіз та пропозиції 9

Загальні відомості організація зимової годівлі і утримання овець

Тривалість зимового утримання овець залежить від кліматичних умов. На Україні вона становить від 175 днів у степовій зоні до 200 днів у Лісостепу і на Поліссі.

Зимівля — найвідповідальніший період у вівчарстві, її успішне проведення багато в чому визначає наслідки господарського року. Погана організація зимового утримання призводить до підвищеного відходу і вимушеного забою овець, зниження їхньої продуктивності (маси, плодючості, настригу вовни), погіршення якості вовни І потомства. Одним-двома тижнями поганої годівлі овець можна зіпсувати всю вовну (утворюється «голодний перехват»), на вирощування якої затрачено величезні кошти і працю багатьох людей. Тому до зимового утримання овець треба готуватися з літа, за старанно і вчасно розробленим планом.

Щоб забезпечити вівцям добру зимівлю, слід створити достатній запас різноманітних і доброякісних кормів, мати сухі, просторі й світлі кошари, уміло організувати виробничі, процеси і дотримуватися правильної їх технології.

Забезпечення кормами. Успіх зимівлі насамперед залежить від наявності достатньої кількості доброякісних кормів і правильного використання їх. У кожному господарстві повинен бути кормовий план — розрахунок потреби в кормах усіх видів (грубих, соковитих, концентрованих). Його складають для ферми в цілому і для кожної отари.

Увесь запас грубих і соковитих кормів до початку зимівлі закріплюють за відповідними чабанськими бригадами. Під час розподілу кращі корми виділяють для молодняка, кітних і підсисних маток, гірші — для валухів і переярок. Тонкорунним і напівтонкорунним вівцям дають кращі корми, ніж грубововним.

План закріплення кормів повинно розглянути і затвердити правління колгоспу.

До початку стійлового утримання всі потрібні на зиму корми підвозять до місць зимівлі. Це дає можливість забезпечити не тільки безперебійну годівлю овець протягом зими, а й раціональне витрачання різних за якістю кормів.

Годівля.

Годівлю овець узимку здійснюють за своєчасно розробленим і затвердженим керівництвом господарства планом.

Складаючи кормовий план, враховують такі дані: кількість голів у кожній статевіковій групі овець, які зимуватимуть; добову витрату того чи іншого корму на одну голову; тривалість стійлового утримання овець.

На підставі кормового плану одночасно, визначають, якою мірою господарство забезпечене кормами власного виробництва, скільки і яких саме кормів треба придбати додатково. Заздалегідь, до початку зимівлі, кормовий план доводять до кожної чабанської бригади.

Виконана робота

У кормовому плані передбачають не тільки потребу в кормах і наявність їх у господарстві, а й порядок та черговість витрачання різних кормів протягом зимівлі залежно від їхньої якості і стану тварин.

Підготовка овець до зимового утримання. Успіх зимового утримання набагато залежить від того, як підготовлені до нього самі вівці. Хворі і невгодовані тварини погано переносять зимівлю. Тому потрібно вжити всіх заходів, щоб до початку зимівлі повністю оздоровити стадо і довести його до стану доброї вгодованості. З цією метою насамперед треба правильно сформувати отари. Цю роботу не слід зволікати, бо може лишитися мало часу для осіннього нагулу овець.

Підготовка кошар до зимівлі. Вівці дуже бояться протягів і вогкості в приміщенні. Тому ремонт кошар, базів та інвентаря слід закінчити принаймні за місяць до початку стійлового періоду. Особливо стежать, щоб не протікав дах, були добре пригнані ворота й віконні рами, засклені вікна, зашпакльовані всі щілини і розчищені канави для стікання води навколо кошар і базів.

Приміщення очищають від гною навесні, після того як овець виганяють на випас. Восени, перш ніж поставити овець на зимівлю, бази й кошари ще раз очищають від гною та сміття і дезинфікують. Потрібно продезинфікувати і весь інвентар (ясла, риштаки, щити).

Підлогу в кошарі застилають товстим шаром соломи — до 5 кг на 1 м2. Ця солома протягом зими поступово вкривається овечим калом (кізяком) і утрамбовується. Таким чином під кізяком утворюється щільний солом’яний матрац, який добре вбирає сечу і оберігає кошару від вогкості.

Перед початком зимівлі на базу, в захищеному від вітру місці, установлюють ясла для роздачі грубих кормів.

Якщо немає водопроводу, то колодязь біля кошар утеплюють, упорядковують підхід до нього, навколо роблять невеликий насип із схилом, щоб вода, розхлюпуючись, не потрапляла в колодязь. Майданчик, де розміщують водопійні корита, вирівнюють.

Порядок згодовування кормів. Різкий перехід від пасовищних соковитих кормів до сухих несприятливо впливає на стан овець. Тому їх переводять на зимовий раціон поступово, протягом 10—15 днів. Роблять це так. Тривалість випасання скорочують — овець пізніше виганяють на пасовище і раніше повертають у кошару. Спочатку їм згодовують одну даванку сіна вранці (приблизно 0,4 кг на 1 голову), потім, через 5—8 днів, таку підгодівлю проводять уранці і ввечері.