Рекомендована література.

1. Конспект лекцій.

2. Боголепов Н.К. Клинические лекции по неврологии. М., 1971.

3. Кроль М.Б., Федорова Е.А. Основные патологические синдромы. М., 1966.

4. Ходос Х.Т. Нервные болезни. М., 1974.

5. Ярош О.А. Нервові хвороби. - Київ. - Здоров’я - 1995.

6. Скочій П.Г. Нервові хвороби (спеціальна частина).- Львів.- 1995.

7. Віничук С.М., Дубенко Є.Г. Нервові хвороби. - Київ. - Здоров’я. – 2001

Методичну розробку підготувала ___________________ ас. Геник С. І.

Методична розробка затверджена на засіданні кафедри неврології №1

Протокол № від „___” ________ 200 р.

Менінгіт – це запалення оболон головного та спинного мозку

Запалення твердої оболонки звуть пахіменінгітом, м’якої та павутинної оболонок –

лептоменінгітом.

Класифікації менінгітів

 За патогенезом  первинні та вторинні

 За характером запального процесу і змін у лікворі  гнійний, серозний, серозно-

фібринозний, геморагічний

 За перебігом  блискавичний, гострий, підгострий, хронічний

 За локалізацією процесу  базальний, конвекситальний

 За ступенем тяжкості  легкий, середньої тяжкості, тяжкий, надто тяжкий

 За етіологією бактеріальні, вірусні

Історичні відомості

• В 1887 р. Керніг В.М. описав ранній об’єктивний симптом запалення мозкових

оболонок – симптом контрактури колінних суглобів (симптом Керніга)

• В 1899 р. російський невролог Бєхтєрєв В.М. описав виличний оболонковий

симптом

• Кох в 1882 р. відкрив збудника туберкульозу

• А.Вейксельбаум в 1887 р. відкрив менінгокок – збудник епідемічного

цереброспінального менінгіту.

• У.Ослер (1889 р.) знайшов менінгокок у крові хворого

• Німецький терапевт Генріх Квінке в 1881 р. запропонував проводити поперековий

прокол в підпавутинний простір для отримання ліквору

Шляхи інфікування оболонок: відкрита ЧМТ, інфікований перелом кісток черепа;

периневральне або лімфогенне поширення збудників за наявності гнійної інфекції

(гайморит, отит тощо); гематогенне поширення інфекції

У разі менінгіту виникає:

 Запалення і набряк мозкових оболонок (і прилеглої тканини мозку)

 Дисциркуляція в судинах мозку і оболон

 Гіперсекреція ліквору і затримка його резорбції

 Підвищення внутрішньочерепного тиску і водянка мозку

 Подразнення оболонок і корінців черепних і спинномозкових нервів

Клінічні ознаки менінгіту

Діагноз менінгіту виставляється на підставі наявності 3 синдромів:

• Синдрому інфекційного захворювання

• Оболонкового (менінгеального)

• Синдрому запальних змін в лікворі

Синдром інфекційного захворювання

– лихоманка

– відчуття жару

– підвищення температури тіла

– лейкоцитоз у крові зі зміщенням формули вліво, підвищення ШОЕ

Менінгеальний синдром – це синдром подразнення мозкових оболонок ( запальним

процесом, токсинами, продуктами розпаду еритроцитів тощо).

Складається з: загальномозкових симптомів; власне оболонкових (або менінгеальних

знаків).

Загальномозкові симптоми менінгеального синдрому

– головний біль

– блювання

– судоми

– психомоторне збудження

– порушення свідомості

Оболонкові симптоми менінгеального синдрому

1. Гіперестезія загальна і гіперестезія органів чуття

2. Реактивні больові феномени:

– виличний симптом Бехтєрєва

– болючість у разі натиснення на очні яблука, точки виходу гілок трійчастого,

потиличних нервів

3. М’язові тонічні напруження:

– ригідність потиличних м’язів, довгих м’язів спини

– симптоми Керніга, верхній, середній і нижній симптоми Брудзинського

Синдром запальних змін у лікворі

Гнійні менінгіти  плеоцитоз нейтрофільний (тисячі нейтрофілів в 1 мм3), виявлення

збудника

Серозні менінгіти  плеоцитоз лімфоцитарний (десятки або сотні лімфоцитів в 1 мм3),

виявлення збудника

Відсутність запальних змін в спинномозковій рідині повністю виключає менінгіт.

Менінгізм – це стан, коли за наявності менінгеального синдрому відсутні запальні зміни в

лікворі.

Гнійні менінгіти

 Менінгококовий

 Пневмококовий

 Інфлюенца-менінгіт

 Стафілококовий

 Стрептококовий

Менінгікоковий менінгіт

Це первинний гнійний менінгіт. Кожні 10-12 років в світі відзначається циклічне

підвищення захворюваності на менінгококову інфекцію, тривалістю 4-6 років. Один з

таких циклів є зараз в Україні.

Збудником є Neisseria meningitis (грам (-) диплокок) або диплокок Вейксельбаума

Основний чинник патогенності – капсула бактерії. При загибелі мікроба з капсули

виділяється ендотоксин, який призводить до клінічних проявів менінгококової інфекції.

Збудник має тропність до слизової носоглотки. У більшості випадків захворювання

перебігає субклінічно – у вигляді бактеріоносійства.

• Шлях зараження – повітряно-крапельний

• Вхідні ворота – носоглотка

• Поширюється в організмі гематогенним шляхом

• Заноситься в органи, де розмножується

• В крові збудник руйнyється фагоцитами з виділенням ендотоксину

• Інкубаційний період - 1- 6 днів

• Гострий початок з ознобом, лихоманкою, геморагічною висипкою на шкірі,

герпетичною - на губах

• В кінці першої доби – менінгеальні знаки

У разі підозри на менінгіт для долі хворого гіпердіагностика значно краще, ніж

несвоєчасно встановлений діагноз.

Діагностика менінгококового менінгіту

• Клінічні ознаки первинного менінгіту з гострим початком

• Запальні зміни в периферичній крові

• Ліквор мутний, кольору розведеного молока. Високий нейтрофільний плеоцитоз

(тисячі клітин в 1 мм3) з клітинно-білковою дисоціацією, незначним зниженням

глюкози.

• Експрес-діагностика – бактеріоскопія товстої краплі крові, мазків із зіву та ліквору

уже через 30 хв у 80% дозволяє виявити менінгоккок.

Лікування

• Пеніцилін 200000- 300 000 ОД/кг маси (18-24 млн ОД на добу) ≈ 8 діб.

• Ампіцилін (200-400 мг/кг маси)

• Сульфаніламідні препарати

• Дегідратаційні

• Антипіретики

• Седуксен (у разі судом)

Ускладнення менінгококового менінгіту

• Інфекційно-токсичний шок з судинним колапсом

• Набряк мозку

Пневмококовий менінгіт

(може бути первинним або вторинним, частіше хворіють дорослі)

• Початок гострий, перебігає як тяжкий гнійний менінгоенцефаліт

• Виражені загально-інфекційні симптоми, висока t°.

• Втрачається свідомість, судоми, парези, ураження черепних нервів.

• Швидко наростає набряк мозку. Часто - вклинення стовбуру у великий

потиличний отвір.

• На 3-4-й день геморагічні висипки (обличчя, слизова ротової порожнини).

• Ліквор – каламутний, зеленуватого забарвлення, значний нейтрофільний

плеоцитоз, різке зниження цукру.

Без лікування хворі помирають на 5-й - 6-й день. При лікуванні – летальність 50%.

Лікування

• Антибіотики (пеніцилін, левоміцетин, цефалоспорини)

• Протизапальні

• Протинабрякові

Стафіло-, стрептококові менінгіти

Є вторинними менінгітами, виникають як ускладнення первинних гнійних

захворювань (отит, гайморит тощо).

• Початок гострий

• Різко виражені менінгеальні симптоми

• Підвищення t° до 40 °

• Порушення свідомості

• У лікворі – нейтрофільний плеоцитоз, різке збільшення білка.

Лікування: в/в великі дози пеніциліну, гентаміцину або інших антибіотиків

Серозні менінгіти: бактеріальні, вірусні

• Бактеріальні (туберкульозний, сифілітичний)

• Вірусні (ентеровірусні, паротитний, гострий лімфоцитарний хоріоменінгіт,

грипозний, герпетичний, аденовірусний та інш.)

Туберкульозний менінгіт

• Уражаються оболонки основи мозку, епендима шлуночків і судинних сплетень

• Частіше у дітей, завжди вторинний

• Починається підгостро з загальних симптомів інтоксикації (адинамія, слабкість,

сонливість, втомлюваність, зниження апетиту)

• Оболонкові симптоми виражені не різко, зявляються поступово

• В кінці 1-го тижня знижується АТ, пульс лабільний

• Часто є ознаки ураження черепних нервів (окоруховий та інш.)

Діагностика туберкульозного менінгіту

• Виявлення первинного вогнища

• Ліквор: прозорий або ксантохромний, може бути опалесцентний, переважно

лімфоцитарний плеоцитоз (600-800 в 1мм3), підвищений білок, знижені цукор і

хлориди. У фібринній плівці - мікобактерії туберкульозу.

Лікування

– В туберкульозних стаціонарах

– Не менше 3-х протитуберкульозних препаратів