Профілактика у дітей-Хоменко7

"Ремодент" (Кетойепіит) — препарат, синтезований із природних матеріалів, складається із комплексу іонів макрота мікроелементів, необхідних для активації процесу ремінералізації та профілактики карієсу. На відміну від фтору препарат сприяс; заміщенню іонів кальцію і фосфору в кристалічній решітці емалі зубів (Пахомов Г.М., 1981, 1982), містить: кальцію 4,35%, фосфору

—1,36%, магнію — 0,15%, калію — 0,2%, натрію — 14%, хлору

—30%, органічної речовини, марганцю, заліза, цинку, міді та інших мікроелементів — до 100%. Застосовують для профілактики карієсу зубів у дітей, старших за 2 роки. "Ремодент" прискорює дозрівання емалі у період розвитку і, таким чином, підвищує резистентність зубів до карієсу. Призначають у вигляді полоскання 3% водниі розчином та аплікацій після їди. На попередньо очищені (зубною І щіткою і зубною пастою) та висушені зуби наносять ватний тампон, І насичений розчином "Ремоденту" на 15—20 хвилин. Протягом цього часу тампон міняють двічі. Після аплікації не рекомендується по-1 лоскати рот і приймати їжу протягом 2 годин. Наступні аплікаї проводять двічі на тиждень за такою ж методикою. Курс лікуванні

—20—30 аплікацій.

Крім того, з метою профілактики карієсу зубів можна реко мендувати полоскання рота /3% розчином "Ремоденту" триваліст* З—4 хвилини 2—8 разів на місяць (1—2 рази на тиждень) протягої 10 місяців на рік. На одне полоскання йде 15—25 мл розчину.

Г.М.Пахомов, Є.Б.Сахарова і співавт. (1983) пропонують застосовувати у школярів фторлак при гіпоплазії емалі та карієсі | метою профілактики 2 рази на рік. Школярам при КПВ до 3 включно — фторлак 2 рази і "Ремодент" 3 рази (не раніше, ніж черсі 3—4 дні після лаку), при КПВ більше за 3 — фторлак 4 рази І "Ремодент" 5 разів на рік.

АЛгаЩу ІЛгакат (1975), використовуючи як мінералізуючий засіб розчин, який містить 11% кальцію та 22% фосфору, зазначили прискорення ремінералізації, зниження розчинності емалі, зменшен ня утворення бляшки та її кислотності. М.Вгашігбт та співавт, (1976) повідомили про ремінералізуючий ефект гідроксиду кальцію.

Ремінералізуюча здатність слини різко посилюється під впли вом препаратів фтору та кальцій-фосфатних сполук. Якщо під впливом слини процеси відновлення проникності емалі та ремінералізації відбуваються однаково інтенсивно, сполуки фтору значно більш» впливають на становлення проникності. Таку ж здатність маюті кислі кальцій-фосфатовмісні гелі, тобто вони впливають на більш

і і пню і зворотну фазу ремінералізації. Нейтральний кальцій-фос- -І'.ітовмісний гель справляє менший вплив на проникність, проте його ^•мінералізуюча дія дуже тривала (Леонтьєв В.К. із співавт., 1983).

Автори застосовували фторовмісний гель (1% фтору) щоденно ібо через день як засіб для чищення зубів протягом 5—10 хвилин 1 рази на добу (на курс лікування 5—10 процедур), а також кальційфосфатовмісний гель (0,5% кальцію, 2% фосфору, рН 5,5 і 7,5) як мсіб для чищення зубів 2 рази на добу по 3—5 хвилин протягом І місяця. Карієспрофілактичні ремінералізуючі гелі, які містять *.і/іьцій та фосфор, дають кращий ефект при систематичному засто- «міанні (Сунцов В.Г., 1984).

Для місцевої профілактики карієсу широко використовується 10% розчин глкжонату кальцію, 5—10% підкислений розчин фосфііту кальцію і 2,5% розчин гліцерофосфату кальцію. Показанням [дія їх застосування є інтактні зуби із незакінченою мінералізацією фісур. Застосовують ці розчини у вигляді аплікацій або електрофо-

. Курс лікування — 15—20 аплікацій або 10—15 процедур ктрофорезу (вводити з анода). Через 5 місяців курс лікування

• і іьцію Ча фосфору (5—6 процедур), а потім — препарати, фтору 6 процедур). Місцеве введення препаратів кальцію до тканин

іуба бажано поєднати з прийомом кальцію всередину.

Для профілактики карієсу місцево застосовують препарати і і ронцію, зокрема стронцію хлорид.

Стронцію хлорид (Зігопйі МогШит) використовується у вигіяді 25% водного розчину для втирання у попередньо висушені іканини зуба. Проводять 2 процедури через 1—2 доби. Повторюють і\ через 6 місяців.

Герметизація фісур

Одним із найефективніших методів екзогенної профілактики ь.ірієсу тимчасових та постійних зубів є герметизація або запечату- н.іння інтактних фісур молярів і премолярів. Про її високу ефекіивність свідчить той факт, що приріст карієсу фісур при викори- і і.інні герметиків становить не більше 8—10%.

Розробці та клінічному застосуванню цього методу передував ряд експериментальних і клінічних досліджень. Передусім це вив- и пня особливостей внутрішньощелепної первинної мінералізації

Особливий інтерес представляє істинно хімічний зв'язок мі* полімерами і основним компонентом емалі — гідроксиапатитом, 3;і стосовувані у даний час герметики не мають здатності достатньо повно хімічно зв'язуватись із відповідними компонентами твердим тканин зуба, тому істотну роль в утриманні герметика на поверхні емалі відіграє механічна ретенція. Для посилення механічної ре* тенції застосовується метод попередньої підготовки поверхні ема^ перед нанесенням полімерного герметика будь-якого типу, що пол«и| гає у протравлюванні її верхнього шару розчинами кислот.

Кислотні протравлюючі розчини викликають на поверхні ем;і' зміни двох типів:

1)усувається зубний наліт разом із кутикулою і поверхне шаром емалі, видаляються поверхнево розміщені хімічні крисч гідрокси^патиту, відкриваючи більш реакційноздатний шар матриї

2)після обробки емалі протравлюючими речовинами на її верхні утворюються заглиблення (пори), до яких затікає незатверділий полімерний герметик із утворенням після свого затвердінні так званих тяжів, що забезпечують механічне закріплення герметиіи на поверхні зуба.

Експериментально доведено, що протравлення кислотою по верхні емалі відновлюються або ремінералізуються під впливом ро тових рідигі; протягом кількох діб, причому вони не виявляють*! більш схильними до ураження карієсом.

Як протравлюючий розчин використовують водний розчин фех форної кислоти із концентрацією в діапазоні ЗО—60%, забуференш 7% розчином оксиду цинку.

Відсутність вітчизняних герметиків обумовлює застосування клініці з метою герметизації фісур стоматологічних матеріалів інши класів: композиційні матеріали (евікрол, консайз та ін.), цемент •• (іономерні цементи, вітакрил), срібна амальгама, пластмаси (карб* дент).

Порівняльне вивчення використання названих матеріалів з м< тою герметизації фісур (Дашкова О.П., 1983) показало, що найкран адгезивні властивості, а, отже, і найбільш виражен карієспрофілактичну дію має евікрол. Він добре зберігається і» жувальній поверхні молярів: через 6 місяців — на 94,6% зубі» через 12 —• на 91,4%, через 18 — на 84,7%. Запечатувані евікролом знижує приріст каріозних уражень молярів на 32%.

Методика запечатування фісур евікролом. Ретельно очистити жувальні поверхні молярів і премолярів (краще зубною щіткою) від

126

іубного нальоту і залишків їжі. Потім ізолювати зуби від слини і иисушити. Протравити емаль 50% розчином фосфорної кислоти протягом 1 хвилини, а потім промити струменем води. Знову ізолювати зуби ватними валиками і висушити. Евікрол нанести за допомогою

.пластмасового шпателя тонким шаром на жувальну поверхню зуба І висушити протягом 2 хвилин.

Контроль за якістю та ефективністю запечатування фісур проводиться з інтервалом у 6 місяців. Перший огляд здійснюється через | добу. Фісури із покриттям оглядають, визначають ступінь фіксації І покриття. При наявності сильно виражених шорсткостей, тріщин иплікації слід повторити.

Найбільш ефективним є проведення герметизації фісур зубів незабаром після їх прорізування;

ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТУ

Для запобігання хвороб пародонту існують різні методи та кісоби, спрямовані передусім на усунення причин та факторів риніку цих патологічних порушень. Ці методи сприяють правильному розвиткові організму у внутрішньоутробному та ранньому періоді після народження, в процесі формування та росту у дитячому та підлітковому віці.

Система профілактичних заходів, запропонована для запровадження у нашій країні, складається із трьох основних етапів: перминна, вторинна і третинна профілактика (відповідно до рекоменмцій ВООЗ, 1978).

Первинна профілактика — комплекс заходів, що попереджають миникнення та розвиток захворювань тканин пародонту. Цей компіекс передбачає:

гігієнічне виховання населення (навчання доглядові за порожниною рота);

реалізацію програми раціонального харчування (нормалізація

•ількісного та якісного вмісту поживних речовин, вітамінів, макро-

імікроелементів у раціоні харчування);

проведення лікарем-стоматологом лікувально-профілактичних «.іходів, таких як контроль за гігієнічним станом ротової порожнини,

127

повноцінне лікування карієсу та його ускладнень, зняття зубних відкладень, своєчасне лікування запальних змін у тканинах крайового пародонту, своєчасне виявлення та лікування аномалій зубних рядів, раціональне ортопедичне лікування при наявності дефектів зубних рядів, ліквідація аномалійної будови та розташування м'яких І тканин та органів порожнини рота.

На етапі вторинної профілактики основною метою є лікування ранніх ознак патологічних змін у тканинах пародонту з метою попередження їх прогресування. Складові компоненти вторинної І профілактики:

повноцінний гігієнічний догляд за порожниною рота, проведення контролю чистки зубів із застосуванням індикаторних речовин; виключення травматичних факторів, санація зубних рядів, ор-

тодонтичне лікування; застосування ремінералізуючих і фторовмісних засобів для по-

передження розвитку карієсу зубів і ущільнення структури коміркового відростка;

рентгенологічний контроль, який дозволяє виявити характер т;і інтенсивність деструктивних процесів у кістковій тканині коміркових відростків.

Третинна профілактика включає увесь комплекс терапевтичних, хірургічних та ортодонтичних заходів, спрямованих на припинення патологічного процесу, запобігання ускладнень, відновлення функції жувального апарату.

Показання до вибору засобів гігієни порожнини рота для профілактики захворювань пародонту викладено у розділі "Гігієні порожнини рота".

Велике значення у профілактиці захворювань пародонту мас активне жування, повноцінне навантаження на щелепно-лицеву ділянку. Доцільно підвищувати фізіологічну активність органів І тканин порожнини рота, особливо у дітей, шляхом збільшення числ.і і різноманітності природних подразників, яких при постійному вживанні обробленої їжі стає все менше. Зростає кількість дітей, що характеризуються нетренованістю жувальних м'язів через тривале їх недовантаження під впливом розвинутих "лінощів жування" або поспіхового прийому їжі. В результаті такі діти відмовляються віл твердої їжі, жують мляво і повільно. Таким дітям варто рекомендувати вживання продуктів без попередньої кулінарної обробки (сирі овочі, фрукти).

128

Провідна роль у профілактиці захворювань пародонту належить професійній гігієні порожнини рота, яка полягає в інструментальному видаленні зубних відкладень лікарем-стоматоло- гом або медсестрою-гігієністкою.

Безпосередньому видаленню зубного каменю має передувати відповідна підготовка порожнини рота. Ротова порожнина і тканини мародонту зрошують антисептичним розчином або розчином пкарських засобів рослинного походження. Потім тканини пародонту обробляють 3% спиртовим розчином йоду. Розчин йоду зменшує щільність зубного каменю, полегшує здійснення маніпуляцій при механічному його видаленні. Забарвлення зубних відкладень у тем- но-коричневий колір дозволяє виявити їх у недоступних та погано нидимих місцях. Спершу видаляють м'які зубні відкладення, потім - над'ясенний зубний камінь.

М'який зубний наліт звичайно видаляють екскаваторами різних розмірів, гачками для зняття зубних відкладень. Для більш ефективного та ретельного видалення нашарувань на зубах можна використовувати аплікації розчинів ферментів (трипсину, терилітину), які зменшують щільність зубних відкладень.

При видаленні зубного каменю у практичній стоматології користуються переважно інструментальним методом. Для інструментального видалення зубного каменю пристосовані невеликих розмірів екскаватори, серповидні гачки, фінири, поліри, долотоподібні інструменти. При видаленні зубного каменю із контактних поверхонь фронтальних зубів, рідше — премолярів, застосовуються і ладилки малих розмірів. Робочу частину інструмента підводять під виступаючий нижній край зубного каменю, а потім камінь підколюють з поверхні зуба.

Видалення зубних відкладень закінчується поліруванням поверхонь зубів за допомогою полірів або щіток із полірувальною сумішшю, яка складається із пемзи та гліцерину у різних співвідношеннях із додаванням 2—3 крапель йодної настойки. Це дозволяє видалити дрібні частинки каменю або подряпини, які звичайно грають роль кристалізаційних пунктів в утворенні нових шарів губного каменю.

Останнім часом для видалення зубного каменю застосовують ультразвукові апарати — "Ультрастом" (УСП-1). Ультразвуком зубний камінь видаляється безкровно і безболісно. Після видалення зубних відкладень ультразвуком майже не потребується поліррвка

зубів. Проте варто брати до уваги також негативний вплив ультразвуку, що проявляється у деструктивних змінах емалі та періодонту. Тому ультразвук добре застосовувати як завершальний етат інструментального методу видалення зубного каменю.

Методика видалення зубного каменю: робочий наконечник прикладають до зубних відкладень і трохи притискають, здійснюючи легкі, швидкі та послідовні дотичні рухи до поверхні зуба. При знятті над'ясенного зубного каменю наконечник поступово переміщують у напрямку від коронок до шийок зубів (використовуючи наконечник 5-подібної форми, або такий, що нагадує кутовий зонд). Під'ясенний камінь знімають наконечником, що має вигляд екскаватора. Його робоча частина вводиться до пародонтальної кишені спершу неглибоко, потім поступово переміщується * вглиб, здійснюючи рухи знизу догори. Спочатку видаляють відкладення з язикової сторони, потім — вестибулярної і закінчують видалення на

контактних поверхнях.

У процесі безпосереднього видалення зубного каменю проводяться часті іригації тканин пародонту розчинами антисептиків і лікарських засобів рослинного походження. Це послаблює дію мікрофлори, механічно вимиває залишки зубного каменю із паро донтальних кишень.

Ендогенна профілактика хвороб пародонту багато у чому подібна до профілактики карієсу. Як і для карієсу, основу лікарської ендогенної профілактики хвороб пародонту складають препарати фтору. Вони зміцнюють структуру кальційорганічних комплексів у твердих тканинах зуба і кістковій тканині коміркового відростка щелеп. Встановлений позитивний вплив фтору на кісткову тканину в умовах хронічного запалення і при запально-дистрофічних змінах. Внаслідок високої хімічної активності фтор активно зв'язується із кальцієм, утворюючи важкодисоційовані сполуки (фторапатит і фторид кальцію). Призначення дітям фтористих препаратів є обов'язковим у місцевостях із зниженим вмістом цього елементу у питній воді. Прийом їх здійснюється у суворій відповідності із методами та дозировками, вказаними у розділі "Сучасні методи профілактики

карієсу".

Профілактика різних форм гінгівіту і пародонтиту полягає також у виявленні та лікуванні вад прикусу, що порушують фізіологічне співвідношення зубних рядів і зубів. Вади прикусу змінюють розподіл силових навантажень на зуби та комірковий

відросток. Це пояснює високий рівень уражень пародонту при ортодонтичних аномаліях у дітей (особливо при тісному розташуванні іубів, глибокому прикусі). При таких порушеннях у пародонті методом реографії вже виявляються ознаки дистрофії, хоча помітні клінічні зміни можуть бути відсутні. Це обумовлює необхідність своєчасного попередження ортодонтичних аномалій або їх раннього іікування.

Своєчасна діагностика і раціональне ортодонтичне лікування дефектів розташування та змикання зубів сприяє покращенню трофіки тканин, створює сприятливі фізіологічні умови у порожнині рота для правильного формування щелепно-лицевого апарату.

Як було зазначено раніше, розвиток захворювань пародонту також обумовлений неправильним прикріпленням тканин до кісткового скелета обличчя (аномалійне прикріплення вуздечок губів та язика) і анатомічними варіантами окремих утворень (глибина присінку порожнини рота). Як профілактичні заходи таким дітям варто рекомендувати масаж ясен, спеціальні фізичні вправи і по можливості — оперативну корекцію тканин присінку порожнин рота.

У внутрішньоутробному періоді формування організму профілактичні заходи повинні проводитись спільно із лікарями жіночої консультації. Вони повинні передбачати забезпечення оптимальних умов для формування плода в материнському організмі. Цьому сприяє раціональний режим вагітності: чергування дозованого фізичного навантаження із відпочинком, що забезпечує надходження достатньої кількості кисню до організму плода, оскільки зубощелепна система вже на даному етапі формування надзвичайно чутлива до дефіциту кисню. Особливості харчування вагітної жінки висвітлено у розділі "Раціональне харчування у профілактиці карієсу та захворювань пародонту".

Наступний період, який потребує уважного проведення профілактичних заходів, — це період формування пародонту молочних зубів (до 6 років). На даному етапі повинні активно співробітничати стоматологи, педіатри і дієтологи при активній участі батьків. При штучному вигодовуванні треба пам'ятати, що недостатність поживних речовин у молочних сумішах так само небажана, як і їх надлишок. Крім того, треба створювати умови для тренування жувального апарата, що забезпечується введенням до раціону достатньої кількості свіжих фруктів та овочів.

Гігієнічні навички слід прищеплювати із 2-річного віку, а чи стку зубів треба проводити щіткою під контролем дорослих.

Стоматолог повинен вчасно усувати вже виниклі запальні зміни у порожнині рота, виявляти існуючі дефекти зубів та щелеп, відхилення у будові слизової оболонки присінку порожнини рота і вуздечок губів та язика, проводити регулярну санацію порожнини рота і профілактику карієсу зубів.

Профілактичні заходи в період розвитку і формування паро донту зубів постійного прикусу (від 6 до 15 років) повинні здійснюватись здебільшого в умовах організованих колективів.

У процесі огляду школярів необхідно виявити найбільш ранні симптоми патології пародонту у дітей. При виявленні запалення ясенного краю і ураження судинної системи пародонту дітям необхідне проведення рентгенологічних досліджень. Діти із гінгівітами або підвищеною кровоточивістю ясенного краю повинні бути взяті на диспансерний облік. Доведений зв'язок патології пародонту і І загальними порушеннями організму диктує необхідність поглибленого обстеження внутрішніх органів та систем дитини з метою виявлення існуючих у них порушень.

РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ У ПРОФІЛАКТИЦІ КАРІЄСУ ТА ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТУ

Повноцінна мінералізація тимчасових та постійних зубів у період внутрішньощелепного розвитку можлива лише за умови якісного харчування вагітної жінки і дитини.

Процес формування та мінералізації зубів починається в ембріональному періоді життя дитини і продовжується після її народження, тому для формування резистентних до карієсу зубів с важливим якісне харчування вагітної жінки і дитини.

За даними Ю.С.Чучмая (1963), погреба вагітних становить: 1,5 г кальцію, 2,5 г фосфору, 3 мг фтору, 2,5 мг вітаміну ВІ 5000—10000 МО вітаміну /);, на добу. Необхідність споживання цих речовин особливо зростає протягом другої половини вагітності. В цей період і у період годування дитини жінці необхідно вживати молочні продукти — творог (не менш як 200 г на день), негострий сир, кефір, кисляк. Мікроелементи містяться в буряку, капусті, горіхах, морській капусті, м'ясі кріля, морській рибі.

Харчування вагітної жінки

Протягом усієї вагітності організм жінки потребує подвоєної кількості вітамінів. Особливо важливим є вітамін С, вітаміни групи В, А, Д Е. Вітамін В має велике значення для розвитку плода. Він бере участь в утворенні кісткового скелета, регулюючи кальцієвий та фосфорний обмін, діяльність залоз внутрішньої секреції. При недостатності його в організмі порушується мінеральний обмін, зменшується кількість кальцію і фосфору в кістковій тканині, пізно прорізуються зуби, діти мають схильність до карієсу. Добова потреба вагітних у вітаміні D становить 500,0 МО.

Вітамін А сприяє правильному розвитку кісткової тканини, забезпечує нормальну діяльність органу зору, підвищує стійкість щодо захворювань слизових оболонок. Добова доза вітаміну А — 2 мг.

У період вигодовування дитини потреба в мінеральних солях, мікроелементах, вітамінах підвищується і може бути забезпечена сиром (не менш як 50 г), сиром гол. (20...30 г), молоком (не менше З склянок), яйцями (1—2 шт.), овочами (800 г), фруктами, ягодами свіжою зеленню, хлібом (краще з борошна грубого помолу із висівками).

Погрішності у дієті вагітних жінок і годуючих матерів (надмірне вживання вуглеводів, жирів тваринного походження, недостатнє надходження вітамінів, мінеральних речовин і т.п.) можуть несприятливо впливати на формування тканин зубів дитини. Така ситуація виникає також при недостатньому засвоєнні продуктів хар-

чування внаслідок захворювань вагітної жінки. У цих випадках додаткова медикаментозна корекція дозволяє досягти необхідного

балансу.

Харчування дитини протягом першого року життя має істотні значення у формуванні стійких до карієсу зубів. Це пов'язане а тим, що у перші роки життя дитини мінералізується більшість постійних зубів.

Ідеальним продуктом для дітей 1-го року життя є молоко матері. Воно містить в оптимальних кількостях і співвідношеннях біологічно повноцінні білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини, гормони, імунні тіла, ферменти, протимікробні і біфідогенні фактори.

Вуглеводи жіночого молока представлені в основному b-лакто зою (90%), засвоєння якої відбувається у тонкому кишечнику, до вона гідролізується на глюкозу та галактозу. Суха ж речовина сучасних адаптованих молочних сумішей ("Мальті", "Малютка" тощо) містить до 51—52% рафінованих вуглеводів. Отже, вказані суміші повинні розглядатись як виключно карієсогенні продукти.

Кількість мінеральних солей у жіночому молоці залежить від харчування матері. Вміст кальцію і фосфору є оптимальним і ста новить 2:1. Ні коров'яче молоко, ні штучні харчові суміші не забезпечують достатнього надходження до організму дитини кальцію і фосфору, а також вітаміну І). Тому діти, які перебувають на штучному вигодовуванні, частіше і тяжче хворіють на рахіт. Це захворювання призводить до формування зубощелепних аномалій ті порушення процесів мінералізації емалі.

Грудне вигодовування порівняно зі штучним забезпечує вик» кий рівень імунного захисту організму дитини. Жіноче молоко містить імуноглобуліни трьох основних класів (А, М, G, значна частина яких представлена секреторнимиIgA,IgM;IgA забезпечує; протимікробний та противірусний захист всього кишкового тракту, ІgМ і IgG утворюють протистафілококові антитіла, які передають через плаценту і молозиво. Захисним компонентом є також лізоцим, рівень якого у грудному молоці у 300 разів вищий, ніж у коров'ячо му. Не випадково захворюваність 6-місячних дітей, які перебуваю»» на грудному вигодовуванні, у 3—5 разів нижча, ніж вигодовувани*

штучно. Діти, які вигодовуються жіночим молоком, рідше хворіюи на вірусні та інфекційні захворювання, у них менша частот* вірусних та бактеріальних стоматитів.

134

Угрудномумолоціміститьсябілок—лактоферин,якогоособ- ливо багато до 4—6-го місяця вигодовування. Його роль полягає

підтриманні депо заліза в організмі дітей першого року життя. ДІТИ, що перебувають на штучному вигодовуванні, не отримують лактоферину у достатній кількості через його брак у коров'ячому молоці. При термічній обробці він руйнується.

Дослідженнями останніх років встановлена наявність у жіночому молоці антистафілококового фактора, вміст якого у 5 разів більший, ніж у коров'ячому. Він забезпечує захист від вірулентних штамів стафілококів, що обумовлює меншу частоту і більш легкий перебіг септичних процесів у дітей, вигодовуваних грудним молоком. Цей факт має певне значення для профілактики гнійно-запальних процесів щелепно-лицевої ділянки у дітей грудного віку (Образцов Ю.Л., 1988).

Уміру зростання і розвитку організму дитини зростає потреба

усолях кальцію, вітамінах, білках, фторі, яку можна задовольнити шляхом збільшення у раціоні молочних продуктів, овочів, фруктів (табл. 15).

Відомо, що кальцій — це основний макроелемент, необхідний для повноцінного формування кісток скелета і твердих тканин зубів. Загальний вміст кальцію в організмі дорослої людини становить близько 1000 г. Приблизно 99% цієї кількості міститься в кістках і *убах, головним чином у вигляді кристалів гідроксіапатитів, 4—6 г кальцію являє собою швидко обмінюваний кальцій кісткової тканини. Залишкова кількість кальцію обмінюється дуже повільно.

135

бувають на природному вигодовуванні, отримують із молоком матері 240 мг Са і 120 мг Р на добу. Така кількість повністю задовольняє потребу дітей цього віку у вказаних мінеральних речовинах. її • введенням прикорму кількість Са і Р в раціоні збільшується, а співвідношення Са/Р становить 1,5:1. Діти 1—3 років отримують приблизно однакову кількість Са і Р у співвідношенні 1:1. У їжі дітей, старших за 4 роки, визначається переважання фосфору над кальцієм, і співвідношення Са/Р у цей період коливається у межах | від 1:1,1 до 1:1,2. Із віком це співвідношення зменшується і стано« вить 1:1,5.

В процесах обміну кальцію беруть участь магній, марганець, мідь. Відомо, що магній у великих кількостях зменшує здатністі кісткової тканини зв'язувати Са. Кількість магнію у харчовому раціоні повинна становити 1/2—1/3 кількості Са. За даними інституту харчування, потреба у магнії дітей до 1 року життя І 50...70 мг на добу, 1—3 років — 150, старших за 4 роки — 300 мг( дорослих — 200...300 мг на добу.

Встановлено, що при недостатності марганцю спостерігається затримання формування й росі у скелета. Із добовим раціоном харч> вання діти повинні отримувати не менш як 0,2...0,3 мг марганцю 1 кг маси тіла.

Мідь також впливає на процеси кісткоутворення. В експери«| менті на тваринах встановлено, що при недостатності міді у раціоні значно зменшується активність остеобластів. Вживання міді на добу становить для новонароджених і дітей раннього віку 80 мкг на 1 КІЧ маси, для дітей старшого віку — 40 мкг/кг, для дорослих -• 30 мкг/кг.

Серед мікроелементів найбільший карієсстатичний ефект МІІІ фтор. Він є необхідним для відкладення у кістках фосфату кальцію, Фтор надходить до організму в основному із питною водою. Його багато у чаї, морській рибі, незначна кількість фтору міститься у рослинних продуктах, м'ясі (рис. 18).

їжа дітей, крім макро- і мікроелементів та вітамінів, повними містити збалансовану кількість білків, жирів і вуглеводів співвідношенні 1:1:4. Недостатність однієї із поживних речовин, з рема білків, знижує засвоєння інших. Переважно білковий радим харчування (м'ясо, сир, яйця, риба, молоко) сприяє високій засвой ваності білків (94%), жирів (95%), вуглеводів (96%). При персні жанні вуглеводистого раціону (крупи, цукор, білий хліб) значні знижується засвоюваність білків (до 89%), жирів (до 94%) підвищується засвоюваність вуглеводів (до 99%).

138

ШЛУНКОВО

кишковий

ГРАНТ

Ретенція % П і т

виведення 100%

Рис. 18. Схема обміну Р в організмі людини

Останнім часом зростає вживання легкозасвійних вуглеводів: цукру (цукрози), фруктози, глюкози. Так, у Німеччині споживання цукру разом із кондитерськими виробами протягом 1955—1980 рр. збільшилось із 28 кг до 42 кг на рік. В Україні ця кількість становить 50,5 кг на рік на душу населення. Фізіологічна норма вживання цукру — 25 кг на рік. Численні дослідження свідчать про прямий зв'язок між вживанням цукру та інтенсивністю ураження зубів карієсом. За звичкою люди часто вживають солодке як останню страву, у вигляді рідких або в'язких речовин, що легко затримуються у порожнині рота, де здійснюється їх метаболізм. Метаболізм завершується утворенням у порожнині рота органічних кислот (молочна, піровиноградна), зниженням рН, особливо у зубній бляшці, що призводить до демінералізації емалі.

Вживання солодощів (більше 300 г на добу) під час їди дає менший приріст карієсу, ніж вживання малої кількості (ЗО... 100 г) у проміжках між прийомами їжі. Існує пряма залежність ураження зубів карієсом від частоти вживання вуглеводів у проміжках між їдою (рис. 19, 20). Якщо діти 5—6 років вживають вуглеводи під час їди, КПВ у них становить 3,3. Одноразовий прийом вуглеводів після їди приводить до збільшення КПВ до 4,8, дворазовий до 5,7, триразовий до 8,5, частіший — до 9,8.

Встановлена залежність між виникненням циркулярного карієсу у 2-річних дітей і тривалим смоктанням з пляшечки солодкої молочної суміші або солодкого чаю.

Карієсогенність вуглеводів визначається такими факторами, як їх хімічна структура, фізичні властивості (липкість, в'язкість), кількість вживаного цукру, частота прийому.

Карієсогенність вуглеводів обумовлена їх здатністю дифундувати в глиб бляшки. Розрізняють високо- і низькомолекулярні цукри. Низькомолекулярні цукри з малим розміром молекул добре дифундують у бляшку і під дією мікроорганізмів легко утворюють кислоти, тобто є високо карієсогенними. До них належать виноградний, фруктовий, тростинний цукри, а також солодощі, особливо шоколад, карамель, цукерки, солодкі напої. Високомолекулярні цукри не с карієсогенними, оскільки вони не здатні дифундувати у бляшку, а залишаються на її поверхні. Кислоти утворюються повільно, а безпосередній контакт із слиною їх нейтралізує, тому критичне значення рН не досягається. До таких цукрів належать глікоген і крохмалисті продукти.

140

ЧАС• РЄМШЄРАЛІЗДЦії

Рис. 19. Схема розподілу вживання цукровмісних продуктів харчування протягом дня <\У.Кй,2е1, 1984)