Профілактика у дітей-Хоменко7

Бесіді або семінари із педагогами та медичними робітниками дитячого закладу — перший етап активних форм санітарно просвітницької роботи. У цих бесідах необхідно пояснити мету та задачі профілактики в стоматології, окреслити коло заходів щодо її проведення, об'єм роботи, бажаний час та умови їх здійснення Окремо належить об'єднати вихователів і медичних працівників ди тячих закладів у проводжуваній роботі, підкреслити, що від їх участі, зацікавленості і вимогливості здебільшого залежить успіх та ефективність заходів профілактики.

Необхідно також не поспішати із науковим підходом, доступно і переконливо відповісти на запитання педагогічного колективу. При дотриманні усіх цих умов можна досягти мети — отримання в особі педагогів, вихователів та медпрацівників переконаних співробітник ін і помічників у здійсненні профілактики.

Другим етапом активної санітарно-просвітницької роботи в ор ганізованих колективах є бесіди або виступи перед батьками. Най зручніше цей виступ організувати перед батьківськими зборами, при цьому треба мати на увазі, що для даного етапу небажана велик.і аудиторія, тому не слід об'єднувати батьків кількох класів або груп Виступ або бесіда з профілактики повинна вирішити дві задачі: стурбувати батьків станом зубів та органів порожнини рота своїх дітей і викликати безпосередню зацікавленість у проведенні і підтриманні профілактичних заходів у дитячому колективі.

Бесіду бажано проводити активно, цікаво, з багатьма прикладами, ілюстраціями, прозирками. Тривалість її не повинна переви щувати 15—20 хвилин, щоб такий же проміжок часу залишити для відповідей на запитання. Для вирішення першої задачі необхідно акцентувати увагу на складних і неприємних наслідках, до яких приводять хвороби зубів,щелеп, пародонту, порушення прикусу. Краще, якщо ця сторона питання буде дещо перебільшена. На такому фоні більш серйозно сприймається інформація про можливість профілактичних заходів, з'являється відповідальність батьків за стан здоров'я своїх дітей. Завершуючи бесіду (виступ), лікар повинен закликати батьків бути його помічниками у цій важливій справі і підкреслити залежність успіху профілактичних заходів від спільних зусиль. Особливий акцент робиться на контролі за культурою вжи вання вуглеводів і стані гігієни порожнини рота в домашніх умовах. Для закріплення отриманих знань доцільно вручити кожному і батьків друковані пам'ятки-листівки.

Третім етапом активних форм санітарно-просвітниш.мн роботи є бесіди та уроки здоров'я для дітей. Вони повинні бути мі диференційованими за метою та змістом залежно від віку діли І її бесіди (заняття) найзручніше проводити з класом (групою). У мни 2—4 років вони носять ігровий характер, повинні впливати м,і емоційну сферу і зацікавленість дітей, але ні в якому разі не включати повчальні та переконуючі інтонації. У віці 5—7 років бесіди носять дещо інший характер. Враховуючи ту обставину, що такі діти вже знайомі із стоматологічними втручаннями і знають основи догляду за порожниною рота, бесіди із групою треба почати з пояснення необхідності зберігати зуби здоровими і що для цього треба робити. У бесідах є сенс висвітлити значення харчування, особливо такого, що сприяє очищенню порожнини рота.

В школах санітарио-просвітницька робота проводиться у формі уроків здоров'я і потребує іншого підходу. Урок здоров'я тривалістю 45 хвилин звичайно включає елементи другого розділу гігієнічного виховання — навчання методам гігієни порожнини рота. На першому уроці доцільно розповісти про будову, функції та значення зубів у житті людини. Треба у популярній формі пояснити причини захворювання зубів, а також зупинитись на ролі харчування, шкідливих звичок. На фоні цих повідомлень слід пояснити дітям, особливо 1 —4-го класів, необхідність гігієни порожнини рота, коли і навіщо треба звертатись до стоматолога. Подавані знання можна проконтролювати шляхом запитань і відповідей дітей в кінці уроку.

На другому уроці бесіда може бути присвячена засобам і предметам догляду за порожниною рота. Дітям треба пояснити будову зубної щітки, як нею користуватись, зберігати. Необхідно показати зубні щітки, пасти, порошки, розповісти про правила користування ними; продемонтрувати методики чищення зубів на моделях. В завершення другого уроку треба перевірити знання з цього розділу.

На третьому уроці здоров'я, який повинен бути присвячений практичному навчанню догляду за порожниною рота, діти знайомляться із методами контролю гігієни.

У середніх і особливо старших класах активна санітарнопросвітницька робота набуває форми лекцій, які повинні носити науковий характер і впливати як на емоції,,так і на розум слухачів. Старшокласники набувають серйозних знань з фізіології та анатомії органів порожнини рота, причин та механізму розвитку захворювання, можливостей і методів профілактики. Важливо пояснити і наочно (фотографії, прозирки) показати естетичні аспекти, можливість зберегти зуби здоровими або покращити їх зовнішній вигляд.

пїї •

3 - 4

4 - 5

15—6

Продовження табл. 20

6.Зубний лікар лікує зуби

11.Смоктати пальці та предмети, гриз- 1.. Не мати шкідливих звичок

5. Зубну щітку треба міняти кожної 5. Просити батьків міняти щітку 4

Продовження табл. 20

іікуванням

3. Про механізм розвитку захво- добирати зубні пасти, щітки, нитки, зу- рювань пародонту та шляхи за- бочистки, проводити масаж ясен

побігання їм

КОМПЛЕКСНА СИСТЕМА ПРОФІЛАКТИКИ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Комплексна система профілактики стоматологічних захворювань — це система профілактичних патогенетично обгрунтованих заходів, спрямованих на оздоровлення організму та органів порожнини рота шляхом підвищення рівня їх резистентності та зниження інтенсивності впливу несприятливих факторів. Вона включає:

а) санітарно-просвітницьку роботу серед населення; б) навчання принципів раціонального харчування; в) навчання правил гігієни порожнини рота; г) ендогенне використання препаратів фтору;

д) застосування засобів місцевої профілактики; є) раннє виявлення стоматологічних захворювань;

є) вторинну профілактику (санацію порожнини рота). Послідовність впровадження комплексної програми

профілактики стоматологічних захворювань

4 Апробація

задач З Розробка програми

Основні етапи її організації (Боровський Є.В. із СПІВМ1 . 1987) 1. Визначення черговості дитячих закладів, у яких буде ІМро ваджуватись профілактика стоматологічних захворювань. Цс ПИТІМ ня вирішується спільно районними (міськими) відділами охороні здоров'я та освіти. При цьому береться до уваги комплекс місцевих

умов і потреба у профілактичних заходах.

2. Укладення договору між службою охорони здоров'я та просвіти, який передбачає взаємні обов'язки сторін. Керівники просвіти зобов'язані виділити необхідні кошти для обладнання спеціальних кабінетів, закупити засоби особистої гігієни, наочні посібники і т.п. Керівники служби охорони здоров'я виділяють і готують необхідні кадри. Директори шкіл повинні взяти на себе обов'я.кж ми ПІҐЧИТИ відповідно до реальних можливостей обладнання кабінетів або куточків гігієни.

3. Підготовка медичних кадрів вищої та середньої ланки для проведення обстежень, санітарно-просвітницької роботи і профілактичних заходів. їх готують із лікарів та середнього медичного персоналу дитячих стоматологічних поліклінік або профілактичних відділів відповідно до програми з усіх розділів профілактики.

4. Вивчення та врахування кліматогеографічних факторів, особливостей харчування, складу води, побуту, звичок. При цьому маються на увалі можливості впливу клімату, рівня сонячної інсоляції, вітрів та холодових режимів, особливостей біохімії грунтів, ступеня

твердості води, вмісту у ній фтору, і пожинання легко і.и мшних вуглеводів, режиму ЇХ ПРИЙОМУ, КІЛЬКОСТІ ПрирОДНИХ НИ.ІМІМІІІ у ЇЖІ,

рівня вживання молока та молочних продуктів, збалансованості харчування за основними показниками, рівня вживання ряду мікроелементів, чаю, його сортів та інших факторів, які можуть впливати на рівень стоматологічної захворюваності. ,

5. Епідеміологічне обстеження дітей для виявлення рівня уражуваності основними стоматологічними захворюваннями (індекси КПВ, РІ, РМА, потреба в лікуванні). На основі даних обстеження можна обчислити необхідні сили для профілактики та лікування, а також ію.шоділити всіх дітей на диспансерні групи для диференціації об'єму лікувальної та профілактичної роботи.

б Оснащення та підготовка приміщень і створення умов для впровадження профілактичних заходів. Суть заходу полягає у придбанні і.кобім та предметів профілактики, виготовленні наочних п<х ібмикіи, підготовці кімнат (куточків) гігієни порожнини рота. Ця

робота трудомістка, займає багато часу, її варто планувати зазда-

профілактичних заходів у різних диспансерних групах. Даний етап будується на результатах епідеміологічного обстеження, вивчення кліматогеографічних особливостей, харчування, складу води та інших факторів. Відповідно до особливостей епідеміології, клініки та патогенезу стоматологічних захворювань у даному регіоні і місцевих умов треба визначити характер, об'єм та послідовність профілактичних заходів. Програми будуть відрізнятись у різних регіонах і визначатись початково рівнем захворюваності. В районах із високою інтенсивністю карієсу необхідно прагнути до зниження її до помірної, в районах із помірною — до низької. У тих районах, де інтенсивність карієсу низька, стоматологи повинні стежити за її стабільністю.

8. Проведення санітарно-просвітницької роботи із педагогами, батьками та медичними працівниками шкіл. Даний етап обов'язково повинен передувати запровадженню профілактики, оскільки лише переконані у її необхідності співробітники дитячих закладів можуть стати надійними помічниками стоматологів у роботі.

9. Проведення уроків та практичних занять з гігієни порожнини рота, контроль за рівнем гігієни, заходи щодо покращення харчування. Практичним заняттям завжди мають передувати бесіди та виступи лікарів, що переконують дітей у їх необхідності. Лише за цієї умови будуть ефективними подальші практичні заняття. Як теоретична, так і практична частина уроків обов'язково повинні супроводжуватись контролем у вигляді опитування дітей, а також шляхом визначення індексу гігієни до і після чистки зубів. Одночасно мають бути вжиті адміністративні та організаційні заходи щодо нормалізації харчування дітей та усунення виявлених дефектів.

10. Застосування профілактичних засобів, які мають бути дібрані відповідно до даних епідеміологічних та інших обстежень і застосовані за патогенетично обгрунтованими напрямами профілактики стоматологічних захворювань.

11. Повторне епідеміологічне обстеження і визначення ефективності проведених заходів. Це — завершувальний етап, який звичайно проводиться кожні 5 років після практичного початку профілактики. Його мета — визначення ефективності проведеної роботи по зниженню приросту інтенсивності стоматологічних захворювань. Попередньо оцінити ефективність профілактики можна че-

рез 2—3 роки, оскільки оцінка у більш короткі строки може привести до помилкових висновків. Ефективність проводжуваних профілактичних заходів визначають порівнянням із даними початкового епідеміологічного обстеження (Удовицька О.В. із співавт., 1987). Основним критерієм ефективності профілактики карієсу зубів є рівень інтенсивності карієсу у дітей віком 12 років, а ефективність профілактики захворювань пародонту оцінюється за СР/77У у

підлітків 15 років.

КПВ3 — для постійних зубів); 3) за зниженням приросту інтенсивності карієсу (КП3 і КЛВ3) порівняно з аналогічними даними у зіставлюваному контингенті, не охопленому профілактикою (діти :* тієї ж місцевості, того ж віку, з тим самим характером харчування та рівнем соматичної захворюваності) за один рік.

Точнішим є облік інтенсивності і приросту інтенсивності карієсу за числом каріозних порожнин (КПП + КПВп), а не зубів.

Запроваджувати програму профілактики треба диференційовано, залежно від віку. Увага має бути зосереджена на вагітних жінках, дітях молодшого віку із постійним охопленням усього дитячого, а потім і дорослого населення (Боровський Є.В. і співавт., 1986).

Заходи щодо запобігання захворювань зубів та пародонту у вагітних жінок проводяться на базі жіночих консультацій. Лікар-сто~ матолог, закріплений за жіночою консультацією, працює у тісному контакті із акушером-гінекологом і терапевтом, використовує їх дані по диспансерному спостереженню за станом здоров'я вагітних жінок, здійсниміінацію порожнини рота.

Профілактичні заходи, навчання методиці чистки зубів при першому та подальших відвіданнях, контроль за правильністю ви-

конання чистки, зняття відкладень, обробку зубів фтор іаі ремінералізуючим розчином проводить лікар-стоматолої спеціально навчена на базі стоматологічного закладу медична 11 при відвіданні вагітною жінкою дитячої консультації один

місяць.

Профілактична робота серед дітей проводиться в організованім

колективах.

Лікар-стоматолог, який обслуговує відповідний колектив дії складає план санітарно-гігієнічного виховання серед батькії» співробітників дитячого закладу (вихователів та працівників ку^

Медичні сестри дитячих дошкільних закладів прох підготовку з методів реалізації програми профілактики стоми логічних захворювань на базі стоматологічних поліклінік відділень. Надалі медичні сестри проводять тематичні заняття а пропаганди санітарно-гігієнічних знань серед батьків та виховаті дитячих дошкільних закладів.

Медичні сестри, вихователі та батьки повинні щоденно коні ролювати режим вживання дітьми вуглеводів, виховувати звич» полоскати порожнину рота між основними прийомами їжі.

Лікар-стоматолог оглядає кожну дитину віком І рік і виділж групи дітей із підвищеним ризиком виникнення карієсу зубів для диспансерного спостереження.

У регіонах з помірним та високим рівнем інтенсивності карієсу зубів серед населення дітям дошкільного віку рекомендується використання місцевих протикаріозних засобів: аплікація фторовмісним лаком (2 рази на рік), полоскання ремодентом (3 рази на рік).

При проведенні профілактичної роботи у дитячих дошкільних закладах треба надавати увагу попередженню розвитку шкідливих звичок.

В основі проведення програми профілактики стоматологічних захворювань серед дітей у школах лежить комплексний підхід. Вибір програми не може бути стандартизований для всіх шкіл, оскільки він залежить від кадрових можливостей, наявності коштів, особливостей складу води.

Досить важливим є правильне суміщення санаційної та профілактичної роботи лікаря, які мають служити одній меті — оздоровленню дітей та зниженню приросту захворюваності.

Перед проведенням профілактичної роботи не слід додатково обстежувати дітей і заводити спеціальну документацію. Основними

документами для реєстрації стоматологічного статусу профілактич-

176

них і лікувальних заходів є амбулаторні (у ПОЛІКЛІНІЦІ)

(в школі) карти. Для вивчення ефективності щх здійснюється динамічний контроль за епідеміологічними ПОІ ми на підставі даних паспортів класу та школи.

У кожній школі складається єдиний план-графік ии і виховання, профілактичної та лікувальної роботи, відповідальним 1.1 виконання якого призначається лікар.

Первинний огляд кожної дитини має передбачати реєстрацію П стоматологічного статусу із підрахунком індексів КПВ, кп, КПИ + кп і гігієнічного стану зубів за індексом гігієни. На підставі цих даних кожній дитині повинна бути визначена група активності карієсу і призначений план гігієнічних, профілактичних і лікувальних заходів, враховуючи (із даних історії розвитку дитини) групу здоров'я кожної дитини.

При кожному візиті до лікаря з метою санації порожнини рота варто проводити контрольовану чистку зубів лікувальнопрофілактичними зубними пастами ("Чебурашка", "Фтородент", "Жемчуг", "Бальзам" та ін.) і ротові ванночки з 0,2% розчином фтористого натрію або іншими ремінералізуючими розчинами (у процесі препарування каріозних порожнин).

Додатково всім дітям 1—3-х класів слід проводити контрольо-

стиною ШКОЛИ порядок прополеним щюфіликтичної роботи у класах початкової їм» о їй

Диспансеризація

ОСМОМИМ методом впровадження комплексної профілактики стоматологічних іахворювань є диспансеризація.

Ьоромли І.І щоров'я ДИТИНИ практично починається до її народження. Подальше спостереження за дітьми ведеться відповідно до вікоиих групувань у дошкільних, шкільних та інших дитячих колективах.

Діти першого місяця життя не менше 3 разів оглядай»» медичною сестрою і 2 рази лікарем. Дітей першого року щомісяця оглядає дільничий педіатр. До кінця першого року у тини вже прорізались зуби, формування яких відбувалось в тальному періоді. В історії розвитку дитини у першому епікри и бути запис стоматолога про кількість зубів, що прорізались, їх ложення і стан твердих тканин. Батькам треба дати реком< щодо індивідуального догляду за порожниною рота дитини, стр« звернення до стоматолога для профілактичних оглядів.

При виявленні будь-яких патологічних змін необхідно в:*ч дитину на диспансерний облік і скласти план лікувальнопрофілактичних заходів спільно із педіатром.

Починаючи від 3 років педіатр оглядає дітей один раз на ріі Для підготовки до школи дітей 5-го року життя спільно з іншими спеціалістами оглядають педіатр і стоматолог. Огляд стоматолог.' цей період є дуже важливим, оскільки дозволяє виявити до вступ\ до школи ті чи інші порушення у порожнині рота. На 7-му рот ЖИТТЯ дитини всі спеціалісти, у тому числі стоматологи, вносим свої записи до індивідуальної карти розвитку. Участь стоматологіи повинна передбачати заповнення пункту 10: "Кількість прорізаних постійних зубів, наявність карієсу та ступінь його активності (І, II, III), стан прикусу, стан пародонту та гігієнічний індекс".

Стоматолог бере участь у диспансеризації дітей із хронічними захворюваннями внутрішніх органів та систем у зв'язку з тим, що у них визначається висока поширеність та інтенсивність як карієсу, так і аномалій прикусу, захворювань крайового пародонту, вад розвитку щелеп та обличчя.

Диспансеризація передбачає планову профілактику стоматологічних захворювань у всі вікові періоди із урахуванням індивідуальних особливостей загального стану здоров'я дитини і стоматологічного статусу.

Діти дошкільного віку, які не відвідують дитячі установи, обслуговуються у дитячих стоматологічних закладах, де здійснюється добір та формування груп диспансерного спостереження. Диспансеризація організованих дитячих колективів проводиться під час планової санації порожнини рота у дитячих дошкільних закладах.

Критеріями для групування дітей з метою диспансерного спостереження має бути стан здоров'я, оцінюваний за наявністю або відсутністю хронічних захворювань з тривалим перебігом та ступеня тяжкості порушень функціональних можливостей організму:

I група — здорові;

II група — здорові із функціональними та деякими югічними відхиленнями. Це діти, які перенесли захнори іравму, мають відхилення фізичного розвитку, змиж.

імунологічну реактивність (часті гострі захворювання), поруш, ми . іору слабких ступенів;

НІ група — хворі з хронічними захворюваннями при збере женні в основному функціональних можливостей організму (компенсований стан); особи, які мають деякі фізичні недоліки;

IV група — хворі з хронічними захворюваннями (з тривалим перебігом) або діти із фізичними нг;іо пк.іми, вадами розвитку, наслідками травм, зі зниженням функцЮиДЛЬИІМ можливостей організму (субкомпенсований стан);

V група — тяжкі хворі і і ПОСТІЛЬНИМ режимом (ДЄКОМПЄНСОМй ний стан).

Велике значення мас виділення груп із межовим станом 'фактори ризику" — змінами фізіологічних функцій, коли діагноз захворювання не може бути поставлений.

Диспансеризація у дитячих стоматологічних закладах має проводитись поетапно. Перший етап — планова санація, другий — перехід на диспансеризацію, третій — профілактика у системі диспансеризації, четвертий — реабілітація у системі диспансеризації.

Головна задача першого етапу — повне охоплення санацією порожнини рота усього дитячого населення, обслуговуваного поліклінікою. Поняття санація порожнини рота включає лікування неускладненого та ускладненого карієсу вубів, видалення зубів, що не підлягають лікуванню, лікування захворювань тканин пародонту та слизової оболонки порожнини рота. Отримувані лікарем дані під час огляду і санації порожнини рота є основою* для формування диспансерних груп спостереження і складення плану диспансеризації дітей у наступні роки, а також для складення програми профілактичної роботи на дільниці. При первинному огляді у дитячий стоматологічній поліклініці, у кімнаті здорової дитини, у молодшій групі дошкільного закладу на кожну дитину заводиться карта диспансерного спостереження (форма № ЗО). В історії розвитку дитини (диспансерного спостереження) враховуються захворювання періоду вагітності матері, періоду новонародженості, грудного віку. Антенатальний період, період новонародженості та грудного віку є найважливішими для формування твердих тканин молочних зубів.

До історії розвитку дитини (диспансерного спостереження) дітей 3—6 років заносять дані про частоту хронічних захворювань дитини, роблять позначку про групу здоров'я, ураховують фактори, які можуть впливати на формування прикусу та структуру твердих тканин постійних зубів.

Дітям дошкільного віку в історії розвитку (диспансерного спостереження) визначається група здоров'я, наявність хронічних захворювань внутрішніх органів та систем, дані про розвиток ендокринної системи. При диспансеризації дітей у різні вікові періоди лікар звертає особливу увагу на виявлення початкових ознак, що сприяють формуванню того чи іншого патологічного процесу у порожнині рота.

Після закінчення санації порожнини рота необхідно розподілити дітей на групи для подальшого диспансерного спостереження. Т.Ф.Виноградова (1988) пропонує складати у різні вікові періоди такі диспансерні групи.

Діти віком до 4 років розподіляються на три групи: 1 — здорові діти; 2 — здорові діти із факторами ризику розвитку стоматологічних захворювань; 3 — діти, що мають стоматологічні захворювання (вади розвитку зубів, щелеп та обличчя, карієс зубів, пухлини щелепнолицевої ділянки); діти, які перенесли травму щелепнолицевої ділянки, одонтогенний та гематогенний остеомієліт кісток обличчя.

Діти віком 4—6 років розподіляються на такі групи: 1 —

вадами розвитку зубів та карієсом різного ступеня активності; діти із пародонтальним синдромом соматичних захворювань, рецидивуючими афтами слизової оболонки порожнини рота, аномаліями прикусу, які потребують апаратурного лікування; такі, що перенесли

здорові діти; діти з І ступенем активності карієсу; діти з гінгівітами, обумовленими негігієнічним утриманням порожнини рота, неякісними пломбами та іншими місцевими факторами; діти, які мають аномалії будови вуздечок губів та язика; 2 — діти із II ступенем активності карієсу; діти з гінгівітами, обумовленими аномаліями прикусу, що потребують ортодонтичного лікування; 3 — діти із хронічними захворюваннями внутрішніх органів (4—5-а групи здоров'я); із III ступенем активності карієсу, локалізованим пародон-

титом, пародонтальним синдромом та пародонтозом, вогнищевою демінералі і.іпм к> 1.1 іншими вадами розвитку зубів; діти, що перебувають на апаратурному та ортодонтичному лікуванні.

Задача друтго етапу — перехід до диспансеризації. Цей етап передбач.м ілстосування засобів первинної профілактики карієсу, розширіммм арсеналу засобів та методів вторинної профілактики карієсу, розширення контингенту дітей, що підлягають диспансери-

треба, щоб кожна дитина до І року була оглянута стоматологом. У цей час можуть бути усунені вади розвитку тканин зуба і призначені заходи первинної профілактики карієсу. У віці від І до 3 років в щелепі дитини відбувається формування постійних зубів і тому призначення йому засобів, що підвищують резистентність організму до карієсу, забезпечує умови для повноцінної ремінералізації постійних зубів. Важливого значення у цьому віці набуває формування навичок правильного догляду за порожниною рота.

Третій етап — профілактика у системі диспансеризації — включає до себе проведення групової та індивідуальної профілактики з урахуванням групи здоров'я дитини, її фізичнош розвитку і стану порожнини рота (табл. 21).

Групові профілактичні заходи проводяться у дітей дошкільного, молодшого шкільного віку. Вони здійснюються у шкільному стоматологічному кабінеті, у спеціальному кабінеті гігієни порожнини рота або у приміщенні школи, виділеному для профілактичних заходів.

Індивідуальна профілактика передбачає диспансерне обслуговуваним дітей І.і дільничим принципом.

Четвертий етап — реабілітація у системі диспансеризації — здійснимі., . 1.1 принципом розподілу обстежуваного контингенту дітей ми иі первинного дослідження на три основні групи: І — здорові; 2 * ІДО|М>ИІ, але із факторами ризику виникнення захворкні.мм. - Особи, які мають захворювання та сформовані патологічні П|

[Негігієжгашн Велика кількість м'якого зубного порож- нальоту або щільного пігментованого нальоту. Відкладення зубного

каменю

Продовження табл. 21

Те саме 1. Визначення гігієнічного індексу

2.Навчання гігієні порожнини рота

3.Рекомендації із застосуванім карієспрофілактичних зуб-

них паст 4. Режим харчування

2 рази на Санітарно-просвітницька робота рік із батьками, вихователями

Те саме 1. Консультація отоларинголога 2. Міогімнастика

Міогімнастика