Профілактика у дітей-Хоменко7

роль у механізмах протиінфекційної резистентності порожнини роги значна. Ця роль полягає у Т-клітинній регуляції секреторною імунітету, що було підтверджено рядом експериментальний досліджень.

Останнім часом встановлено, що захист слизових оболонок здійснюється так званою лімфоїдною тканиною, асоційованою її слизовими оболонками ШАЬТ, від англ. пгисозаі аазосіаіесі іутрНоіМ ІІ88ие). Вона утворює особливу секреторну систему, в якій циркулюі ють клітини. Ця тканина складається із лімфоцитів, плазматичне клітин, синтезуючих /&А, І%Е, та фагоцитів (у тому числі порожнині рота) або ж представлена організованою тканиною із добре оформля ними фолікулами (язикові, піднебінні, глоткові мигдалики, пейєроЯ бляшки тонкого кишечника, апендикс).

З огляду на сказане набуває великого значенні функціонування лімфоглоткового кільця у профілактиці захворював порожнини рота, а також функціонування місцевого імунітету іншиї слизових оболонок організму (шлунково-кишкового тракту, дихалії ної системи і т.д.).

СУЧАСНІ ЗАСОБИ ПРОФІЛАКТИКИ КАРІЄСУ ЗУБІВ

Усі заходи з профілактики карієсу зубів можна поділити ні державні, соціальні, медичні, гігієнічні та виховні (Овруцький Т./" Леонтьєв В.К., 1986). Система державних профілактичних засс включає заходи з охорони здоров'я матері та дитини, охорони навкс лишнього середовища. Реалізація державної системи заходів охор здоров'я населення спрямована передусім на антенатальн профілактику захворювань, на формування та розвиток здоров дитини, на підтримання здоров'я дорослої людини і є основ профілактичного напряму охорони здоров'я в нашій країні.

Система соціальних заходів з профілактики карієсу пов'язана Я забезпеченням здорового способу життя — дотримання раціонального режиму праці, відпочинку, науково обгрунтованих норм харчування, особистої гігієни.

До гігієнічних заходів з профілактики карієсу належати гігієнічне виховання населення із питань стоматології , контроль зі станом навколишнього середовища та харчування. Запровадженням гігієнічних заходів (фторування питної води, контроль за якісним та кількісним складом їжі та води) забезпечується потреба дітей та дорослих у повноцінних факторах здоров'я організму та органі» порожнини рота.

І* пробку та запровадження етіологічно і патогенетично обгрунтова- I Иич засобів та методів впливу на організм і органи порожнини рота

І и|н>філактики карієсу зубів і в той же час не має несприятливого иву на функціональні можливості організму людини, фізичний і'ічвиток та здоров'я населення. Вперше штучне збагачення водопровідної води фтором було здійснено у 1945 р. і відтоді набуло поширення більш ніж у 35 країнах, у яких понад 150 млн чоловік

• і раз вживають фторовану воду. Багаторічні спостереження підтвердили, що фторування води гарантує зниження захворюваності

• ірієсом у 2-3 рази. В комбінації з іншими профілактичними захо- І.ІМИ (раціональне харчування, обмеження вмісту у їжі легкоферментованих вуглеводів, раціональний догляд за порожниною рота, ичасна санація порожнини рота) фторування води може знизити ілхворюваність карієсом у 5—10 разів. Дослідження, проведені у місцях, де фторується вода (США, Нова Зеландія і т.д.), показали, що витрати на санацію зубів серед школярів знизились у 2 рази. Проведені в колишньому СРСР розрахунки визначали, що фторування води може знизити потребу в лікуванні та видаленні зубів на Ю% і в зубному протезуванні на 25—30%. Максимальне зниження карієсу досягається у дітей, які живуть у районі із фторованою водою мід раннього віку.

Так, в Івано-Франківську, де протягом 10 років фторування ноди проводилось якісно і безперервно, стабільно підтримувалась рекомендована концентрація фтору у школярів 7—10 років, які вживали збагачену фтором воду від моменту народження,

інтенсивність карієсу зубів (індекс КПВ) знизилась на 68,5—73,1%, поширеність карієсу — на 22,4—26,4%. У дітей старшого віку (11— 14 років) зміни інтенсивності карієсу менш значні.

Епідеміологічне вивчення карієсу зубів у зв'язку із концентрацією фтору (КР) у воді і експериментальне підтвердження його результатів дозволило дійти таких висновків (Габович Р.Д., Мінх О.О.,

1979).

1. Фтор природних вод має виражену антикаріозну дію у всі періоди онтогенезу для постійних та молочних зубів. При оптимальній КР" (1...1,5 мг/л) захворюваність карієсом постійних зубів у школярів знижується в середньому у 2—3 рази (на 50—75%), збільшення КР" на 0,1 мг/л знижує захворюваність карієсом на 5-10%.

2. З метою попередження карієсу зубів доцільно використову вати штучно збагачену фтором воду, оскільки відсутні будь-які те оретичні підстави для сумніву щодо її протикаріозної дії порівняй із природною водою.

3. Значення фторпрофілактики карієсу зубів за сучасних умов не лише не зменшилось, але все більше зростає.

Вибір оптимальної концентрації іона фтору є центральним питанням при здійсненні фторування води. Дійсно, чим вища (до 1,5 мг/л) вибрана КР", тим більша профілактична дія фтору; при її збільшенні на 0,1 мг/л ця дія зростає на 5—10%. З іншого боку, чим вища КР", тим більша вірогідність того, що буде перейдено рубіж толерантності до фтору окремих осіб, сигналом чого служит поява "плямистої емалі" (флюорозу) зубів у дітей (табл. 14). Крії цього, залежно від кліматично-погодних умов, змінюється водовжи вання, отже, і кількість фтору, який потрапляє до організму, що також має враховуватись при виборі оптимальної КР".

Держстандарт 2874-73 рекомендує з метою гарантії безпеки при цілорічному фторуванні води встановлювати концентрацію іона фтору на рівні 70—80% від максимально припустимої для кожного кліматичного району. Це становить для 1-го та 2-го районів 1,05...1,2 мг/л, для 3-го — 0,84...0,96 мг/л, для 4-го — 0,49...0,56 мг/л.

Градація концентрації фтору в питній воді запропонована Р.Д.Габовичем (1950):

до 0,03 мг/л — дуже низька концентрація Р". При вживанні такої води ураженість карієсом зубів підвищується у 2—4 рази. У дітей можуть частіше спостерігатись затримки скостеніння та дефекти мінералізації кісток, у людей похилою віку частіше виявляється

остеопороз. При цій КР" фторування води є найважливішим і першочерговим профілактичним заходом;

0,3...0,7 мг/л — низька концентрація Р". У населення при цьому в 1,2— 2 рази більша уражуваність карієсом зубів. Показане фторування води, особливо якщо КР" менша за 0,5 мг/л;

0,7...1,1 мг/л — оптимальна концентрація Р". При ній ураженість населення карієсом зубів близька до мінімальної, клінічний перебіг карієсу зубів більш сприятливий, у дітей порушення розвитку, скостеніння та мінералізації виявляються рідше, ніж при вживанні води з іншою КР"; розвиток зубощелепного апарата оптимальний. Знижена захворюваність ясен та періодонту. Частота серцевосудинних і ревматичних захворювань часто менша за середню;

1,1...1,5 мг/л — підвищена, але, з дозволу санітарних органів, припустима концентрація Р" при відсутності інших джерел водопостачання. Захворюваність населення карієсом зубів при цьому мінімальна. Клінічний перебіг карієсу зубів сприятливий, розвиток зубощелепного апарата та скелета хороший, проте число людей із флюорозом зубів зростає. Це, а також характер дії фтору на біологічно важливі системи, є підставою для того, щоб визнати цю КР" такою, що лежить поза оптимумом. У той же час нема підстав

вважати її за умов холодного та помірного клімату неприпустимою. Дійсно, лише у 15—20% населення визначається І ступінь флюорозу і рідко (у 1—2%) — II. Санітарні органи можуть дозволити цю концентрацію за умов місцевого водопостачання та діючих водопроводів при відсутності даних про її несприятливий вплив на здоров'я населення (карієс і флюороз зубів і т.д.). У випадку вибору нових джерел для централізованого водопостачання ця концентрація може бути дозволена при відсутності інших джерел за умов холодного та

помірного клімату; 1,5...2 мг/л — концентрація, вища за найбільш припустиму.

Ураженість населення карієсом зубів вища за мінімальну; клінічний перебіг карієсу зубів сприятливий; до 30—40% населення уражене флюорозом зубів, причому у переважної більшості має місце флюороз І і II ступеня. Використання води із такою концентрацією фтору може бути тимчасово дозволене в умовах місцевого водопостачання. При централізованому водопостачанні необхідне дефторування або розведення води;

2...6 мг/л — висока концентрація. Ураженість населення карієсом зубів більша за мінімальну; 30—90% населення уражено флюорозом зубів, причому у 10—50% визначається III—IV ступінь. Серед дітей часті випадки відставання розвитку та мінералізації кісток. Ці порушення при вживанні води із 2...З мг/л Р" тимчасові. У деяких людей, які вживають воду із 4...6 мг/л фтору, відзначається збільшення щільності кісток та зрушення умовнорефлекторної діяльності. У експериментальних тварин, особливо якщо КР" більша за 3 мг/л, спостерігаються незначні зміни активності ряду ферментів, деякі функціональні зрушення з боку нервової та ендокринної систем, зміни в інтенсивності обміну Са та Р, незначн патогістологічні та гістохімічні зміни у кістках, печінці, нирках мозку та ряді інших органів. Обов'язкове дефторування або розве дення води;

6...15 мг/л — дуже висока концентрація. Ураженість населення карієсом зубів значно більша за мінімальну; 90—100% уражених флюорозом зубів із перевагою тяжких форм, значно збільшені стертість та ламкість зубів. У дітей часто зазначаються порушеним розвитку та мінералізації кісток, у дорослих — зміни у кістках типу остеосклерозу. Спостерігаються пригнічення функції щитовидної залози, зміна активності ряду ферментних систем крові, зміни в міокарді (за даними електрокардіографії), пригнічення біоелектричної активності головного мозку, а також порушення з боку інших

внутрішніх органів, наприклад, печінки, які виявляються при

функціональному дослідженні. За умов жаркого клімату та нераціонального харчування можуть спостерігатись тяжкі форми флюорозу скелета зі скостенінням міжхребцевих зв'язок і рядом виразних порушень з боку периферичної нервової системи та внутрішніх органів. Обов'язкове дефторування води.

У зв'язку із викладеним Держстандартом 2874-73 на питну водопровідну воду узаконені такі максимально припустимі концентрації фтору: для 1-го та 2-го кліматичних районів — 1,5 мг/л; для 3-го — 1,2 мг/л; для 4-го — 0,7 мг/л води.

Доцільність фторування води у кожному конкретному випадку встановлюється органами санітарно-епідеміологічної служби. Показанням до фторування води є низька КР' у воді і значна ураженість населення карієсом зубів. Теоретично за будь-якої КР", меншої за оптимальну, доцільно фторувати воду, але практично у першу чергу це треба робити на тих водопроводах, у яких вода містить менш за 0,3...0,5 мг/л фтору.

Обмірковуючи показання до фторування води, санітарні лікарі та стоматологи можуть стати перед дилемою: чи не доцільно у даному випадку обрати інший метод фторпрофілактики карієсу, наприклад, фторовмісні таблетки, фторування кухонної солі, місцеву флюоризацію зубів. Ці методи можна застосувати у тому випадку, коли населений пункт має місцеве (колодязне) водопостачання або якщо на невеликому водопроводі не забезпечений кваліфікований нагляд за фторуванням води.

Практика показала, що порівняно з іншими методами фторування води потребує менших експлуатаційних затрат та затрат людської праці, дозволяє охопити все населення, незалежно від його соціального та економічного положення, дає найбільший і найстабільніший протикаріозний ефект і легше контролюється органами охорони здоров'я. КПВ можна знизити і більше, ніж на 60—70%, якщо поєднувати фторування води з іншими профілактичними заходами.

Для фторування питної води з метою точного дозування фто- [ювмісного реагента застосовуються спеціальні фтораторні установки. Як реагенти в даний час використовуються "кременефторид" (розчинність 0,4%) і фторид (4%) натрію, кременефторид амонію (10%), фторид-біфторид амонію (25%), кременефтористоводнева кислота (рідина). У фторованій воді фторовмісні сполуки повністю

дролізуються з утворенням Р".

У процесі експлуатації хорошим оперативним методом КОЇ лю за правильністю вибраної дози є визначення концентрації Р~ у сечі людей, які вживають не менш, ніж 3 тижні, фторовану воду. Середня концентрація фтору в сечі має бути 0,9..Лг1 мг/л; якщо вона нижча, КР" можна збільшити, якщо більша — зменшити. Використання фторелектродів для безпосереднього по-

тенціометричного визначення концентрації Р" у сечі значно спростило цей важливий контроль, оскільки концентрація Р" у сечі відбиває всі враховані і невраховані при виборі КР" умови. Менш оперативним, але обов'язковим способом контролю є огляд на наявність флюорозу. Його можна застосовувати лише через 2—3 роки після початку фторування води.

У кожному випадку фторування бажано організувати вивчення його ефективності. Матеріали цього вивчення дозволяють уточнити дозу фтору для даного населеного пункту, а також протикаріозну ефективність заходу у місцевих умовах.

Ефективність фторування оцінюють шляхом динамічного спостереження протягом 10—15 років за захворюваністю карієсом зубів населення, яке вживає фторовану воду. Можна також порівняти отримані дані з показниками захворюваності карієсом населення сусіднього населеного пункту, який користується водою із малим вмістом фтору (меншим за 0,2 мг/л). Для оцінки протикаріозної дії фтору використовують два показники: поширеність карієсу та його інтенсивність (КПВ і кп). Про задовільну ефективність можна говорити у тому випадку, коли через 7—8 років після початку фторування води індекс КПВ дітей 7—8 років знизився на 40—50%, про хорошу — на 50—60%, про відмінну — на 65—80%. Флюороз зубів І ступеня може спостерігатися у 5—10% дітей, флюороз зубів II ступеня, а тим паче III ступеня, не повинен виявлятися. Зіставлення цих даних із даними, отриманими на 25—30 років раніше, дозволило виявити тенденцію до збільшення валового вмісту фтору у грунтах від 8,9% до 15,8% та у воді поверхневих водних джерел — на 12—25%. Це можна пояснити всезростаючим застосуванням у сільському господарстві фторовмісних фосфорних

мінеральних добрив. Проте у Дніпрі, Десні, Південному Бузі, Дністрі та у воді інших річок, які є основними джерелами водопостачання для більшості великих міст України, вміст фтору залишається меншим за 0,50 мг/л, що є показанням до організації фторування питної води.

тивності бактеріальних ферментів у порожнині рота та зубному нальоті. Він чинить протиферментну дію на процеси гліколізу в ротовій рідині та зубному нальоті.

Кількість фтору в організмі залежить від його вмісту у воді та харчових продуктах, а взагалі — від кількості води, що випивається, від традицій та звичок, які впливають на вживання води та фторовмісних продуктів.

Призначення препаратів фтору, починаючи з шкільного віку, забезпечує захисну дію не лише на ті зуби, які прорізуються пізніше, а й на зуби, що вже прорізались і в яких ще продовжується процес мінералізації. Прийом препаратів фтору в період мінералізації зубів сприяє підвищенню їх твердості та стійкості до карієсу. Тому сполуки цього елемента все ширше застосовуються для загальної та місцевої профілактики карієсу.

Для загальної профілактики фтор призначають всередину у вигляді таблеток натрію фториду (Маігіі /Іиога(ит), фторованого молока, кухонної солі або питної води. Середня концентрація фтору в штучно фторованій воді в умовах помірного клімату повинна становити 0,8...1,2 мг/л. Як джерело фтору використовують також природні мінеральні води із високим його вмістом. Болгарія експортує такі фторовмісні води: хіссарська, в якій міститься 4,7 мг/л фтору; нареченська (4,8 мг/л); меричлерська (5,7 мг/л). Призначаються води з урахуванням потреби у фторі залежно від віку.

При недостатній концентрації фтору в питній воді рекомендується призначити препарати фтору всередину. Необхідна добова доза препарату встановлюється залежно від віку дитини і вмісту фтору в питній воді. Якщо дитина з їжею отримує приблизно 0,3...0,5 мг фтору на добу, необхідно додатково ввести до організму до 1 мг фтору.

При вмісті фтору в питній воді 0,1...0,3 мг/л рекомендують дитині віком до 3 років призначити всередину 0,25 мг фтору, 3—5 років — 0,5 мг і старше за 5 років — 1 мг; при рівні фтору в питній воді 0,4...0,5 мг/л дози понижують.

Найбільш рекомендованими препаратами фтору є РіиогМ, Ріиогепеп Ісм, /Іиогеііеп /ог/е і вітафтор. Ріиогій — препарат натрію фториду; під цією назвою він випускається в Болгарії у вигляді таблеток, які містять 0,25 мг фтору (0,55 натрію фториду) або 0,5 мг фтору (1,1 мг натрію фториду), в упаковці до 100 таблеток у флаконі.

У Німеччині виробляються аналогічні препарати: Ріиогеііеп Іа\» препарат, одна таблетка якого містить 0,25 мг фтору (0,55 мг натрію фториду), і /Іиогеііеп /ог/е — в одній таблетці — 1 мг фтору

(2,2 мг натрію фториду).

Таблетки приймають 1 раз на добу, краще вранці після * ніданку; дітям молодшого віку їх дають з молоком або кашою. При цьому забезпечується як місцевий, так і загальний ефект дії фтору, гому найдоцільнішим є після сніданку почистити зуби і розжувати таблетку. Прийом таблеток натрію фториду можна чергувати з прийомом вітафтору. Тривалість курсу прийому фторовмісних таблеток

200—250 днів на рік.

Вітафтор (Уііа/їогит) — комбінований фторовмісний препарат. В одній чайній ложці (5 мл) містяться: ретинола пальмітату (віт. 1) — 3300 МО (0,00182 г), ергокальциферолу (віт. И2) — 400 МО (0,00001 г), аскорбінової кислоти (віт. С) — 0,06 г, натрію фториду 0,0011 г, відповідно іона фтору — 0,0005 г.

Фармакологічні властивості вітафтору обумовлені поєднанням у ньому вітамінів А і В2 із фтором, який сприятливо впливає на збереження та формування тканин зубів. Вітамін А сприяє нормальному розвитку зубів та правильному формуванню скелета. Вітамін О2 регулює обмін фосфору та кальцію в організмі, сприяє всмоктуванню їх у кишечнику та своєчасному відкладанню у новоутвореній кістці. Фтор виявляє протикаріозну дію, добре всмоктується, накопичується в кістках, у зубах, меншою мірою — в хрящах. Вітамін С обмежує відкладення фтору в тканинах і тим самим запобігає інтоксикації фтором.

Вітафтор застосовують у комплексі лікувально-профілактичних заходів при карієсі зубів у дітей, для профілактики карієсу і для формування карієсостійких твердих тканин постійних зубів. Вітафтор треба призначити дітям, які проживають у районах, забезпечених питною водою із вмістом фтору, меншим за 1 мг/л.

Вітафтор приймають всередину під час їди або через 10—15 хвилин після неї один раз на день. Дітям від 1—6 років його призначають по 1/2 чайної ложки, з 7 до 14 років — по 1 чайній ложці. Препарат вживають щоденно протягом 1 місяця; після двотижневої перерви курс лікування повторюють. Повторний курс рекомендується проводити 4-6 разів на рік з перервою на літні місяці.

Виявлено досить високу протикаріозну ефективність вітафтору при застосуванні його протягом 2 років згаданими курсами у школярів, починаючи з 1-го класу (Петрушко О.Е., Жедик О.Н., 1985).

Застосування вітафтору протипоказане при симптомах гіпервітамінозу (гіперкальціємії) і ^-гіпервітамінозу.

За даними К.П.Пашаєва, Л.О.Вороніної (1983), з 1981 р. почато розробку проблеми використання чаю в комплексній профілактиці карієсу зубів. Встановлено, що в настої зеленого чаю, завареного звичайним способом, концентрація фтору оптимальна — 2,92...

3,3 мг/л.

В листі чаю, який вирощується на кислих грунтах, фтор накопичується в значних кількостях. Інші овочі, фрукти і рослини містять його у невеликій кількості, хоч і ростуть на грунті з достатнім вмістрм фтору. В настої чаю при звичайному способі заварки міститься 0,78...3,2 мг/л натрію фториду. Карієспрофілактичний ефект чаю доведений в експерименті (Козеп 5. из співавт., 1984). Г.М.Пахомов із співавт. (1983) висловили думку про можливість заміни фторування питної води регламентованим використанням настою чаю.

Варто пам'ятати, що фтор є протоплазматичною отрутою, яка гальмує процеси обміну в тканинах. Хронічне отруєння фтором проявляється різними симптомами, які можна помітити не раніше, як через 2—3 роки його експозиції. Клінічна картина флюорозу найчастіше розвивається після тривалого впливу великих доз фтору. В ранній період виявляються типові плями на емалі зубів, у більш пізній строк може настати остеосклероз, який виявляється передусім в кістках таза, хребта та ребер. Токсична дія фтору проявляється при концентрації його в питній воді 10 мг/л (Пахомов Г.М., 1982).

При проведенні ендогенної профілактики карієсу зубів застосовують препарати кальцію і фосфору.

Обмін кальцію тісно пов'язаний з метаболізмом фосфору. Неорганічні фосфати мають здатність знижувати рівень кальцію в сироватці крові і підвищувати чутливість кісткової тканини до гормональних впливів. Посередником метаболізму кальцію є іони магнію. Обмін кальцію тісно пов'язаний з мінеральним обміном в цілому.

Всироватці крові кальцій міститься в основному у двох видах:

1)недифундуючий, зв'язаний з білками, здебільшого з альбуміном, біологічно не активний, не проходить через пори діалізної мембрани;

2)дифундуючий, котрий складається із іонізованого кальцію та кальцію, зв'язаного з органічними аніонами (Ньюман У., Ньюман М., 1961). Фізіологічну активність має лише іонізований кальцій. Зсув реакції крові у кислий бік призводить до наростання рівня

іонізованого кальцію, який і бере участь в основних метаболічних процесах.

З метою профілактики карієсу застосовуються такі препарати кальцію.

Кальцію глюконат (Саісіі фисопаз) випускається у таблетках по 0,25 і 0,5 г; в ампулах по 10 мл 10% розчину. Дітям до 1 року призначають по 0,5 г, 2—4 років — 1г, 5—6 — по 1,5 г, 7—9 [юків — 1,5...2 г, 10—14 — по 2...3 г 2—3 рази на добу. Курс 11 кування — 1 місяць. Через 3 місяці курс повторюють.

Кальцію лактат (Саісіі Іасіаз) порівняно із кальцію хлоридом краще переноситься хворими, оскільки не подразнює слизову оболонку, а порівняно з кальцію глюконатом є більш ефективним при пероральному застосуванні, оскільки містить великий відсоток кальцію. Випускається у порошку і таблетках по 0,5 г.

Протипоказанням до призначення препаратів кальцію є одночасне застосування серцевих глікозидів із групи наперстянки або строфанту, які є синергістами кальцію. Обережно слід приймати ці препарати також при нирковокам'яній хворобі і підвищенному вмісті кальцію в крові.

Обмін кальцію тісно пов'язаний з обміном фосфору. Добова потреба організму у фосфорі становить 1,5 г. Для правильного фос- форно-кальцієвого обміну важливе не лише достатнє надходження фосфору, але також ступінь його засвоєння тканинами. Всмоктування кальцію і фосфору, яке відбувається в стінках тонкої кишки, залежить від співвідношення кальцію та фосфору і регулюється вітаміном О і паратироїдином (рис. 16).

Препарати неорганічних фосфатів менш ефективні, ніж такі як фітин і особливо гліцерофосфат кальцію.

У дітей віком 5—12 років найефективніше застосовувати органічні фосфати.

Кальцію гліцерофосфат (Саісіі ^іусегорНозказ) призначають всередину дітям по 0,05...0,2 г на прийом. Випускається в таблетках по 0,2...0,5 г. Курс лікування — 1 місяць. Повторюють курс через З місяці. Гранули гліцерофосфату містять кальцію гліцерофосфату 10 частин, натрію гліцерофосфату 2 частини, цукру 88 частин. Випускаються у поліетиленових мішечках по 100 г. Приймають по 1/2—1 чайній ложці 2—3 рази на добу.

Фітин (РНуііпит) — складний органічний препарат фосфору. Отримується з нежирних конопляних та інших макух. Містить 36% органічнозв'язаної фосфорної кислоти. Фітин, як і інші препарати

фосфору, стимулює кровотворення, посилює ріст і розвиток кісткової тканини, нормалізує стан нервової системи при захворюваннях, пов'язаних із недостатністю фосфору в організмі. Застосовується для профілактики карієсу.

Призначають препарат 3 рази на добу протягом 6—7 тижнів: дітям віком до 1 рсіку — 0,05...0,1 г, до 2 років — 0,1, 3—4 років

— 0,15, 5—6— 0,2, 7—9 — 0,25, 10—14 років — 0,25...0,3 г на прийом.

Поруч із препаратами кальцію фосфату та фтору для профілактики карієсу застосовують препарати вітамінів Д А, ВІУ С.

Недостатність вітамінів А, В]у С послаблює мінералізацію дентину, що проявляється збільшенням кількості інтерглобулярних проміжків, появою в емалі загиблень та борозен. Такі зуби більше піддаються ураженню карієсом, тому препарати цих вітамінів застосовуються в ранній профілактиці карієсу.

Призначення вітамінів й і А для профілактики карієсу доцільне в період формування та мінералізації зубів. Існує кілька активних форм вітаміну О. Практичне значення в даний час має вітамін В2 (кальциферол або ергокальциферол) та вітамін Б3 (холекальциферол). Вітамін О міститься у невеликій кількості в яєчному жовтку, ікрі, у вершковому маслі та молоці, у великій кількості разом із втаміном А — у печінці та жировій тканині риб, головним чином тріски, а також у печінці тюленя та інших морських тварин.

Метаболіти вітамінів групи В є складовою частиною системи, яка забезпечує підтримання нормального рівня кальцію в крові. Крім того, до цієї системи належать кальційзв'язуючий білок, який за участю кальційактивованої лужної фосфатази та кальційзалежної АТФ-ази забезпечує всмоктування кальцію із дистального відділу тонкої кишки та фіксацію його в кістковій тканині; транспортні білки, які сприяють переносу метаболітів вітамінів групи В до органів і тканин; ферментні білки, які здійснюють гідроксилювання вітамінів групи В в печінці і в нирках; а також гормони — кальцитонін і паратиреощин.

Кальцитонін посилює депонування кальцію в кістковій тканині, а паратироїдин сприяє утворенню активних метаболітів вітаміну £), що супроводжується підвищенням рівня іонізованого кальцію в крові.

Недостатність вітаміну В зустрічається у дітей перших 3 років життя і розвивається внаслідок екзогенного його браку або через недостатнє ультрафіолетове опромінення дитини. У дітей раннього ніку до розвитку дефіциту вітамінів групи В призводять також часті

захворювання органів травлення, простудні захворювання, пневмонії, недостатність може розвинутись також у дітей, старших за З роки, особливо в період інтенсивного росту, при недостатньому білковому харчуванні, а також при різкій зміні кліматичних умов. При цьому у дітей порушуються порядок і строки прорізування зубів. Зміни у кістковій тканині виражаються порушенням енхондрального скостеніння, розростанням остеоїдної тканини, недостатньою мінералізацією зростаючої та розм'якшенням недоутвореної кістки. Ці зміни пов'язують із порушенням засвоєння харчового кальцію і фосфору при недостатності вітамінів групи Б в організмі, що призводить до уповільнення мінералізації, пригнічення біосинтезу органічного матриксу кістки, порушення її перемоделювання у процесі росту в результаті аномального накопичення та функціонування в різних ділянках кісткової тканини остеобластів і остеокластів.

Профілактика рахіту і карієсу в антенатальному періоді гіроводиться шляхом призначення вітаміну £) вагітній, а також годуючій матері та дітям, особливо першою року життя, акушерамигінекологами та педіатрами відповідно до інструкції МОЗ СРСР від

1978 р.

Можливе передозування вітаміну £); до ранніх симптомів отруєння, пов'язаних із гіперкальціємією, належать відсутність апетиту, нудота, головний біль, поліурія, проноси, блідість і втома. При необхідності прийому великих доз вітаміну £> слід обов'язково часто перевіряти рівень кальцію у сироватці крові та сечі. У випадку передозування вітаміну £> призначають вітамін А, кортизон або інші глюкортикоїди, які діють антагоністично відносно до вітаміну £, тобто гальмують всмоктування кальцію.

Ергокальциферол (Ег%осаісі/егоіит) — препарат вітаміну £>. З метою профілактики та усунення недостатності вітамінів групи В призначають олійні розчини ергокальциферолу, в 1 мл яких міститься 25000, 50000 і 200000 МО (в одній краплі відповідно 625, 1250 і 5000 МО); 0,5% спиртовий розчин ергокальциферолу, в 1 мл якого міститься 100000 або 200000 МО (в одній краплі відповідно 2700 або 4000 МО). Проте застосування спиртового розчину вітаміну £>2 методом масивних доз утруднене через введення дитині великих доз спирту, непереносимості препарату в ряді випадків, неможливості застосування при шлунково-кишкових захворюваннях.

Олійний розчин застосовується рідко, оскільки концентрація у ньому вітаміну й2 низька, і він протипоказаний при гострих шлун- ково-кишкових розладнаннях.

116

Використовують також драже ергокальциферолу по 500 МО, розчин його в олії в капсулах, які містять по 500 і 1000 МО (для профілактики карієсу), розчин відехолу (низькомолекулярного сполучення холекальциферолу) з холестерином в олії: в 1 мл 0,125% розчину його міститься 25000 МО, в 1 мл 0,25% розчину — 50000 МО холекальциферолу (в одній краплі відповідно 500...600 МО та 1250 МО). І

Відеїн-3 (Уісіеіпйт— 3) — протирахітичний препарат холекальциферолу. Вітамін О3 отримують синтетично із холестерину. Це високоефективний протирахітичний препарат, що не викликає гіпервітамінозу при застосуванні у великих дозах.

В 1 г відеїну—3 міститься 10000 МО холекальциферолу і 5 мг «-токоферолу, який, маючи протиокислювальні властивості, стабілізує препарат і підвищує його протирахітичну активність.

З метою антенатальної профілактики рахіту і карієсу вагітним призначають 40000 МО відеїну—3 на курс лікування в комплексі протирахітичних заходів, для постнатальної профілактики доношеним дітям з першого місяця життя, а недоношеним — з двотижневого віку по 0,25 (50000 МО) один раз на добу протягом 8 днів. Всього на курс лікування 400000 МО.

Відехол {УШеНоіит), як і всі препарати вітаміну Д регулює обмін кальцію та фосфору, сприяє формуванню кісткового скелета та зубів у дітей. З метою профілактики карієсу відехол призначають доношеним дітям, починаючи з 2-го місяця життя, недоношеним — після 2 тижнів життя. Загальна кількість препарату на курс профілактики для доношених дітей — 300000—400000 МО, для недоношених — 500000—700000 МО.

Відехол призначають по 30000—40000 МО на добу в два прийоми протягом 12—14 днів, для недоношених дітей — по 6250— 10000 МО на добу протягом двох місяців. При застосуванні відехолу слід обов'язково дотримуватись загальнозміцнюючого режиму, правильного режиму харчування, додатково вводити препарати вітамінів Л, С, групи В.

При раціональній організації харчування звичайно нема потреби застосувати препарати вітамінів. Джерелом вітаміну С є овочі, ягоди і фрукти, вони ж містять клітковину, необхідну для кращого травлення, а також мінеральні солі. Вітаміни групи В містяться у м'ясі, яйцях, печінці, хлібі з борошна грубого помолу, гречаній та вівсяній крупах.

117

Для синтезу вітаміну А в організмі необхідний каротин, який міститься у великій кількості в моркві. Корисний салат із тертої моркви зі сметаною або рослинною олією, що сприяє кращому засвоєнню вітаміну А. Рослинна олія містить вітамін Е і незамінні

1поліненасичбні жирні кислоти. Можна рекомендувати полісол — продукт дієтичного харчування, багатий на вітамін Е. Вітамін В міститься у вершковому маслі, печінці, яєчному жовтку.

На 2-му та 3-му році життя в осінньо-зимовий період року призначають 1—2 курси УФ опромінювання (20—25 сеансів) для стимуляції природного синтезу вітамінів групи Б в шкірі дитини.

Мікроелементи (стронцій, кобальт, хром, нікель, мідь, цинк, молібден, ванадій) впливають безпосередньо на тканини зуба, змінюючи їх структуру та хімічний склад; діють на зубний наліт, гальмуючи або активуючи обмінні реакції; впливають на властивості та хімічний склад слини і мікрофлору порожнини рота; діють на ферментативні процеси в слині і тканинах зуба. Основне значення мікроелементів — підвищення резистентності твердих тканин зуба

до карієсу.

У профілактиці дисбалансу мікроелементів, особливо у період вагітності, лактації, а також формування мінералізації кісткової тканини, зубів у дітей, основне значення має раціональне харчування, яке включає продукти, що містять мікроелементи.

Одним із джерел мікроелементів є морська капуста.

Морська капуста (Іатіпагіа засскагіпаз) містить багатий комплекс мікроелементів, дібраний самою природою. Для медичних цілей випускається у вигляді порошку або гранул по 180 г у коробці.

Профілактика карієсу за схемою Ю.О.Федорова і В.О.Кошовської (1971) проводиться протягом 1 місяця 2 рази на рік і полягає в щоденному введенні морської капусти по 0,5 г до перших страв, гліцерофосфату кальцію по 0,5 г до других страв і вітаміну В] по 2 мг до третіх страв.

З тією ж метою призначають подрібнену на порошок яєчну шкаралупу, яка містить мінеральний комплекс (кальцій, фосфор та багато мікроелементів) у природних співвідношеннях, подібний до їх співвідношення у кістці та зубах. Вона має протирахітичні та протикаріозні властивості. У яєчній шкаралупі міститься (із розрахунку на 10 г) 0,05...0,5 мг срібла, 0,02...0,5 мг кальцію, 0...0,1 кобальту, 0,2...1 міді, 5...7 заліза, 0,05...0,1 марганцю, 0..ДЗ молібдену, 0,05...0,5 нікелю, 0,05...0,6 свинцю, 0,0...0,6 олова, 0,1...0,5 титану, 0,0...0,1 мг ванадію, 0,5...2 мг цинку. Призначають

її з 6-го місяця життя дитини по 2,4 г, на 2—3-му році життя — по 0,75 г на добу.

Лікарська екзогенна профілактика карієсу

Місцева профілактика карієсу зубів полягає в обробці сполученнями фтору поверхні зубів.

Ефективність застосування фтору при цьому обумовлена тим, що після прорізування зуба емаль протягом 3—4 років перебуває в стадії дозрівання (Кіїп$еі Ж., 1984). Найбільш інтенсивно цей процес протікає на першому році після прорізування зуба (Боровський Є.В., 1983). У цей період до емалі зубів дитини проникає у три рази більша кількість іонів фтору, ніж до емалі дорослої людини. З цією метою застосовують фторовмісні розчини, пасти, гелі, лаки, цемент.

Ефективність місцевого застосування фторидів у вигляді полоскання залежить від їх хімічної структури, концентрації фтору та рН середовища.

Дітям віком 3—5 років призначають полоскання зубів 0,2% розчином фториду 1 раз на 2 тижні. Курс лікування — 3—4 полоскання. На одне полоскання використовують 10 мл розчину. Для полоскань рекомендують використовувати також 2% розчин натрію фториду, утримуючи його у роті кілька хвилин. Курс лікування повторюють 3—4 рази на рік (Імпсгик 2., 1984).

На думку Я. \¥еі, М.І.КапеШз (1983), найефективнішим є 0,025% розчин натрію фториду, 5...7...10 мл якого використовують для полоскань порожнини рота протягом 30—60 с щоденно за умови низьких концентрацій фтору в питній воді.

Хороший профілактичний ефект був отриманий у дітей 7—9 років із III ступенем активності карієсу при застосуванні 0,2% розчину натрію фториду у вигляді ротових ванночок тривалістю 2 хвилини, які призначаються після контрольованої чистки зубів. Курс лікування (7—10 процедур) повторюють 3—4 рази на рік (Морозова Н.В. із співавт., 1983; Виноградова Т.Ф. із співавт., 1984).

Натрію фторид (Маігії /Іиогаіит) у вигляді розчину наносять на поверхню зубів також за допомогою аплікацій або вводять шляхом електрофорезу. Методика аплікації: поверхню зубів очищують від зубного нальоту, висушують струменем теплого повітря і потім накладають на неї ватні тампони, змочені ремінералізуючою рідиною. Тривалість аплікації — 15— 20 хвилин, протягом аплікації тампони міняють 3—4 рази; після цього на поверхні зубів накладають ватні тампони, змочені 2—4% розчином натрію фториду на

2—3 хвилини. Після процедури дитині не рекомендують пити і приймати їжу протягом 2 годин. Курс лікування складається із 15—20 щоденних аплікацій.

У зв'язку з токсичністю фтору актуальним але недостатньо вивченим представляється питання про протикаріозну ефективність розчинів натрію* фториду різної концентрації. Зараз рекомендується використовувати для місцевого застосування 0,4—ОД—0,01 % розчини натрію фториду (ЗНееііег /., Ригсіеіі—Ьеуіз £>./., 1984).

Найефективнішим є місцеве введення фтору методом електрофорезу (Васильєва М., Величкова П., 1984; Імпсгик 2., 1984). При лікарському електрофорезі препарати фтору слід вводити з катода. Доцільно перед цим провести електрофорез 10% розчину глюконату кальцію або 5—10% підкисленого розчину фосфату кальцію з анода, оскільки фторид перешкоджає виведенню кальцію з емалі Шаііко Т.}

Ь.Ьаг-5аке, 1984).

Додаванням до порошку фосфат-цементу 5% натрію фториду готують 5% фтористий фосфат-цемент. Перед нанесенням його зуби ізолюють від слини, висушують і на їх поверхні наносять тістоподібно замішаний цемент, який після затвердіння покривають воском або гідросилом.

Проте аплікаційний метод забезпечує лише короткочасну дію на емаль фторовмісних сполук, які відносно швидко вимиваються, тому доцільнішим є використання різних покриттів та лаків як депо фтору.

При порівняльному вивченні вмісту фтору в емалі зубів людини після обробки фторовмісним лаком та розчинами фторидів було встановлено, що при одноразовій обробці фторлаком в емалі відкладається стільки ж фіксованого фтору, скільки при багаторазовому застосуванні розчинів (Агеп(1$ /., ЗсНиіко/ /., 1975).

Фторлак — комбінований препарат, до складу якого входять (із розрахунку на 10 г) натрію фторид (5 г), бальзам ялицевий (40 г), шеллак (10 г), хлороформ (12 г)> спирт етиловий (24 г). У воді не розчиняється, рН 5,25. Плівка фторлаку тривалий час утримується на поверхні зубів, що забезпечує пролонговане насичення іонами фтору емалі та дентину зубів. Препарат має антимікробну активність: перед нанесенням фторлаку поверхні зубів протирають ватним тампоном (ретельного висушування не потребується). Потім тонким шаром препарат наносять на зуби за допомогою ватного тампона. Через 4—5 хвилин після нанесення фторлаку хворий може закрити рот. Щоб запобігти передчасному усуненню плівки, реко-

мендується протягом 12—23 годин приймати лише рідку їжу і не чистити зуби. Покривають зуби фторлаком 3—4 рази на рік при кожному огляді та санації порожнини рота.

Т.Ф.Виноградовою (1978) було запропоновано схему екзогенної профілактики карієсу зубів у дітей, згідно з якою фторлак застосовується у школярів при І ступені активності карієсу 2 рази на рік, при II — 4 рази, при III — 6 разів на рік.

Більш ефективним засобом профілактики карієсу є лмінофториди — органічні сполуки фтору, які дифундують в глиб емалі. У формі цих сполучень фтор довше затримується на поверхні емалі та інтенсивніше реагує з гідроксиапатитом емалі. Препарати лмінофторидів гальмують утворення зубної бляшки, підвищують стійкість емалі щодо кислот, довше затримуються на поверхні бляшки.

У Німеччині випускаються препарати Еітех-/Іиі<1 та Еітех- (їеіе "ІОУ/\ Застосовують їх 1—2 рази на тиждень для полоскання ібо аплікацій після чищення зубів.

Застосування фторовмісних гелів (рН 3—4) сприяє відновленню проникності емалі, проте після закінчення лікування цей ефект шикає.

Доцільно застосовувати фтор у поєднанні з іншими препаратами. Так, ефективними є аплікації 2% розчину натрію фториду у поєднанні з 10% розчином кальцію глюконату (Аксамит Л.О., 1978).

За схемою Є.В.Боровського і П.АЛеус (1979) у школярів застосовуються аплікації 10% розчину кальцію глюконату (3—5 хвилин) і 2% розчину натрію фториду (1—2 хвилин) 3 рази через день кожні 6 місяців. Другий варіант цієї схеми передбачає електрофорез 10% розчину кальцію глюконату (3—5 хвилин) та аплікації 2% розчину натрію фториду (1—2 хвилини) 3 рази через тиждень.

О.В.Удовицька із співавт. (1984) рекомендують застосовувати у дітей 2—3 років аплікації 10% розчину кальцію глюконату (З чвилини) і фторлак 6 разів на тиждень; курс — 1 раз на рік протягом 3 років після прорізування зубів.

Найоптимальніша протикаріозна ефективність визначається при поєднаному застосуванні препаратів фтору та ремінералізуючих препаратів.

Хороші результати дає поєднання 3% розчину "Ремоденту" і фторлаку з метою профілактики карієсу зубів у школярів. Протягом року проводять 4 аплікації 3% розчином "Ремоденту" і дворазову обробку зубів фторлаком. Найбільш виражений профілактичний < фект був отриманий у дітей 2—3 років (Тодорашко О.В., 1983).